Рішення

від 27.02.2025 по справі 600/543/25-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/543/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіжук О.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Чернівецького апеляційного суду до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Чернівецький апеляційний суд звернувся в суд з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 29.01.2025, що винесена у виконавчому провадженні ВП №75158571, про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн на користь держави.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з оскаржуваною постановою державного виконавця про накладення штрафу, оскільки невиконання рішення суду в частині нарахування та виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Позивач зазначає, що ним було вжито заходів щодо виділення ДСА України додаткового фінансування для виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №600/7490/23-а. Також позивач вважає, що оскільки він не є головним розпорядником бюджетних коштів, він не мав можливості самостійно виконати рішення суду в частині виплати коштів за відсутності відповідного фінансування.

Додатково позивач вказав, що оскаржувана постанова про накладення штрафу в подвійному розмірі була прийнята державним виконавцем в той час, як було скасовано попередню постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн і рішення у вказаній справі вже набрало законної сили, також постанова не містить обґрунтування, що Чернівецький апеляційний суд як боржник без поважних причин не виконує рішення суду.

За таких обставин просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги не визнала, вказала на правомірність постанови державного виконавця від 29.01.2025 ВП№75158571 про накладення штрафу на Чернівецький апеляційний суд у розмірі 10200,00 грн, оскільки позивачем не виконано рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №600/7490/23-а, не повідомлено про обставини, які б слугували підставою для зупинення вчинення виконавчих дій та закінчення виконавчого провадження.

Звертає увагу суду, що ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.09.2024, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024, у справі №600/7490/23-а заяву відповідача про зміну способу та порядку виконання судового рішення залишено без задоволення, а, відтак рішення суду, на підставі якого виданий виконавчий лист підлягає виконанню у спосіб, встановлений рішенням суду, однак, станом на 29.01.2025 рішення суду не виконано позивачем.

Представник відповідача вважає, що застосування такого заходу реагування як накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

З вказаних підстав представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, додатково зазначив, що залишаючи без задоволення заяву відповідача про зміну способу або порядку виконання судового рішення у справі №600/7490/23-а, суд вказав, що особами, які мають виконати рішення суду в даній справі є не лише Чернівецький апеляційний суд, а й перш за все Державна судова адміністрації України, яка зобов`язана здійснити фінансування коштів для проведення виплат стягувачу. Позивач також вказав на безпідставність тверджень представника відповідача, що застосування такого заходу реагування як накладення штрафу є обов`язком державного виконавця. При цьому наголосив, що накладення штрафу на боржника можливе тільки за відсутності поважних причин невиконання рішення суду, просив позов задовольнити.

Інших заяв по суті справи до суду подано не було.

Суд, перевіривши доводи учасників справи у заявах по суті справи, дослідивши докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

З матеріалів справи слідує, що 29.05.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ відкрито виконавче провадження №75158571 з виконання виконавчого листа, виданого Чернівецьким окружним адміністративний судом 19.04.2024, в адміністративній справі №600/7490/23-а про зобов`язання позивача здійснити перерахунок та виплату судді ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та належних виплат у зв`язку зі звільненням з посади судді за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 у відповідності до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 становить 2270,00 грн, а на 01.01.2022 2481,00 грн з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів (а.с. 44, зворот).

31.05.2024 Чернівецький апеляційний суд звернувся до Державної судової адміністрації України щодо виділення додаткового фінансування для виконання рішення суду у справі №600/7490/23-а, за бюджетною програмою КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» по КЕЕВ 2800 «Інші видатки» в сумі 32402 грн та по КЕЕВ 2730 «Інші виплати населенню» в сумі 744700 гривень. (а.с. 14).

В подальшому 10.07.2024, 21.08.2024, 16.09.2024, 15.11.2024, 22.01.2025 позивач звертався до Державної судової адміністрації України із листами №02-10/88/2024, №02-10/102/2024, №02-10/160/2024, 02-10/122/2024, №02-10/147/2024, 02-9/14/2025 щодо виділення додаткового фінансування для виконання рішень суду за бюджетною програмою КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», в тому числі у справі №600/7490/23-а в сумі 744253,90 грн (а.с. 15-16, 18-21, 23-24, 26-27 зворот).

Листами від 02.08.2024 №11-15428/24, від 17.09.2024 №11-18077/24, від 03.10.2024 №11-19530/24, від 04.10.2024 №11-19671/24 Державна судова адміністрація України повідомила Чернівецький апеляційний суд про відсутність можливості виділення додаткових бюджетних асигнувань на зазначені в листах цілі (а.с. 29-33).

Разом з тим, як слідує з автоматизованої системи виконавчого провадження, 01.08.2024 державним виконавцем прийнято постанову у виконавчому провадженні ВП№75158571 про накладення штрафу на Чернівецький апеляційний суд у розмірі 5100,00 грн на користь держави, з підстав невиконання рішення суду.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.08.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024, у справі №600/3447/24-а визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ від 01.08.2024, що винесена у виконавчому провадженні ВП №75158571 про накладення штрафу на Чернівецький апеляційний суд у розмірі 5100,00 грн на користь держави (а.с. 34-38, зворот).

Судом також встановлено, що 29.01.2025 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ винесено постанову у виконавчому провадженні № ВП75158571 про накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин на Чернівецький апеляційний суд у розмірі 10200,00 грн на користь держави (а.с. 6-7).

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з положеннями частин першої третьої статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої, другої статті 75 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз визначених правових норм дає підстави для висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій. Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VІІІ. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Як було встановлено судом, стягненню з Чернівецького апеляційного суду у виконавчому провадженні ВП №75158571 за виконавчим листом, виданим 19.04.2024, у справі №600/7490/24- підлягає сума суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та належних виплат у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_1 , розрахована виходячи з базового розміру посадового окладу судді 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 становить 2270,00 грн, а на 01.01.2022 2481,00 грн.

Засади та порядок фінансування судів установлені статтями 148, 149 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

Так, частинами першою, третьою, четвертою статті 148 Закону №1402-VIII передбачено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів. Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

За приписами частини першої статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Так, відповідно до частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років.

За приписами частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідно до статей 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону України №1402-VIII, з урахуванням положень Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.

Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення у справі №600/7490/23-а можливе за умови наявності у Чернівецького апеляційного суду відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як було встановлено судом, Чернівецький апеляційний суд 31.05.2024, 10.07.2024, 08.08.2024, 21.08.2024, 16.09.2024, 15.11.2024, 22.01.2025 звертався до Державної судової адміністрації України щодо виділення додаткового фінансування для виконання рішень суду, за бюджетною програмою КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів і працівників апаратів судів» за КЕКВ 2800 «Інші видатки» та за КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню», в тому числі для виконання рішення суду у справі №600/7490/23-а на суму 744653,90 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач вжив всіх необхідних заходів в межах його повноважень для виконання рішення суду у справі №600/7490/23-а, а саме здійснив розрахунки сум перерахованої суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 та звертався до головного розпорядника бюджетних коштів Державної судової адміністрації України про виділення позивачу додаткових коштів для виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та належних виплат у зв`язку із звільненням з посади судді за період з 01.01.2021 по 31.12.2022.

Крім того, 19.09.2024 Чернівецький апеляційний суд звертався до відповідача із листом №01-22/17/2024-Вих. (а.с. 10-11, зворот), в якому повідомив державного виконавця щодо можливості виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №600/7490/23-а за умови наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як слідує із вказаного листа, позивач також повідомив державного виконавця про вжиті ним заходи з метою виконання рішення суду у справі №600/7490/23-а, а також про відсутність відповідного додаткового фінансування на зазначені цілі.

Водночас з програми «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.09.2024 у справі №600/7490/24-а, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024, відмовлено в задоволенні заяви Міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Залишаючи без задоволення дану заяву суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, серед іншого, вказав, що особами, які мають виконати рішення суду у справі №600/7490/24-а, є не лише Чернівецький апеляційний суд, а перш за все Державна судова адміністрація, яка зобов`язана здійснити фінансування коштів для проведення виплати стягувачу.

Однак, попри наведені обставини та вжиті позивачем заходи 29.01.2025 державним виконавцем прийнято постанову у виконавчому провадженні ВП№75158571 про накладення штрафу на Чернівецький апеляційний суд у розмірі 10200,00 грн на користь держави з підстав невиконання рішення суду без поважних причин.

Приймаючи оскаржувану постанову про накладення штрафу у зв`язку з невиконання рішенням суду без поважних причин, відповідачем не була надано оцінка вказаним вище обставинам, у той час як поважність причин залежить від низки обставин, але спільним має бути те, що вони об`єктивно перешкоджали боржнику виконати покладене на нього зобов`язання (згідно з рішенням, яке підлягає примусовому виконанню) у визначений спосіб та встановлений для цього строк.

Попри вказане, матеріалами справи підтверджено, що позивач вчиняв усі передбачені вимогами чинного законодавства дії на виконання рішення суду у справі №600/7490/23-а, а тому невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів (заборгованості) ОСОБА_1 за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. При цьому, накладення штрафу жодним чином не захищає право стягувача на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 21.02.2018 у справі №814/2655/14, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, від 19.08.2020 у справі №140/784/19, від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, а також, зокрема, у постановах від 18.06.2019 у справі № 826/721/16, від 24.10.2019 у справі №821/322/17.

Приймаючи спірну постанову від 29.01.2025 у виконавчому провадженні ВП№75158571 про накладення штрафу, державний виконавець не здійснив перевірку об`єктивної неможливості позивача виконання рішення суду. Державний виконавець обмежився лише констатуванням факту не виконання рішення суду в частині виплати боргу.

Крім того, аналіз положень статті 75 Закону №1404-VІІІ дозволяє дійти висновку, що накладення штрафу в подвійному розмірі здійснюється державним виконавцем у зв`язку з повторним невиконанням рішення в строк, встановлений постановою про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, обов`язковою умовою накладення штрафу в подвійному розмірі є наявність постанови про накладення штрафу на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в строк визначений якою боржником не здійснено жодних дій щодо виконання рішення суду.

Як було встановлено судом, постанова про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн, винесена в межах виконавчого провадження ВП №75158571 у зв`язку з невиконанням рішення суду, була скасована рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили на момент винесення оскаржуваної у даній справі постанови від 29.01.2025.

Таким чином, приймаючи оскаржувану постанову відповідачем не дотримано вимог статті 75 Закону №1404-VІІІ щодо обов`язкових умов для накладення штрафу в подвійному розмірі.

Стосовно доводів представника відповідача про те, що застосування такого заходу реагування як накладення штрафу на боржника є обов`язком державного виконавця, суд зазначає, що відповідно до пункту 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VІІІ накладення стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом, є правом державного виконавця.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу є необґрунтованою, передчасною та прийнятою без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з вимогами частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено суду правомірність дій та законність прийнятої постанови від 29.01.2025 у виконавчому провадженні ВП№75158571 про накладення штрафу. Водночас, доводи позивача, зазначені у позові, знайшли підтвердження протиправності даної постанови.

З вказаних підстав суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 3028,00 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 05.02.2025 №53.

Керуючись статтями 243-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Чернівецького апеляційного суду до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 29.01.2025, що винесена у виконавчому провадженні ВП№75158571 про накладення штрафу на Чернівецький апеляційний суд у розмірі 10200,00 грн на користь держави.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Позивач: Чернівецький апеляційний суд (площа Центральна, 9, місто Чернівці, Чернівецька область, 58002, ідентифікаційний код юридичної особи 42255464);

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вулиця Городецького архітектора, 13, місто Київ, 01001, код ідентифікаційний код юридичної особи 00015622);

Третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Суддя Сіжук Ольга Володимирівна