Постанова

від 19.02.2025 по справі 756/11015/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/3600/2025

справа №756/11015/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Верланова С.М., Соколової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Клименко Яною Миколаївною, на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2024 року, постановлену під головуванням судді Семенюти О.Ю.,

у справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до пред`явлення позову, -

встановив:

У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред`явлення позову.

В обґрунтування заяви зазначає, що 12 червня 2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець до укладення вказаного договору передав у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 2 660 000,00 гривень, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ на дату укладання договору 100 000,00 доларів США, а позичальник прийняв від нього у власність грошові кошти у розмірі 2 660 000,00 гривень, що еквівалентно 100 000,00 доларів США, та зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів готівкою без нарахування процентів до 01 вересня 2020 року.

Відповідач отримав від позивача суму грошових коштів, яку у визначений договором строк не повернув, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Вказує, що ураховуючи розмір шкоди, ОСОБА_2 уважає, що після пред`явлення позову існує реальний ризик того, що відповідач до прийняття рішення у справі може вивести із своїх банківських рахунків всі грошові кошти, а також відчужити у будь-який спосіб нерухоме майно та корпоративні права, за рахунок яких можливо задовольнити вимоги позивача.

Мотивуючи наведеним, просить суд:

- накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ОСОБА_1 ;

- накласти арешт на земельні ділянки площею 0,12 га з кадастровими номерами 3220882600:04:001:2024 та 3220882600:04:001:2026, належні відповідачу;

- заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проводити реєстраційні дії, пов`язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, пов`язаних зі зміною складу засновників юридичних осіб, засновником яких є ОСОБА_1 , а саме: ОК «Житловий кооператив «Верона» (код ЄДРПОУ 44338699), БО «Благодійний фонд «Верона Бенефит Фондейшин» (код ЄДРПОУ 45099480), ОК «Бельведер» (код ЄДРПОУ 434710061), ТОВ «Люк ЛТД Плюс» (код ЄДРПОУ 45215644), ОК «Житловий комплекс «Бельведер» (код ЄДРПОУ 43713691).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2024 року заяву задоволено частково.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:2024 та земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:2026, які належать ОСОБА_1 .

У задоволенні заяви в частині інших вимог відмовлено.

Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, підписану адвокатом Клименко Я.М.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що накладення арешту на земельні ділянки не відповідає змісту позовних вимог про стягнення боргу за договором позики, оскільки предметом майбутнього позову є стягнення боргу у розмірі 100 000,00 доларів США. Земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882600:04:001:2024 та 3220882600:04:001:2026, які належать на праві власності ОСОБА_1 , не є предметом спору між сторонами і ніяким чином з ним не пов`язані.

Суд необґрунтовано дійшов висновку про співмірність такого заходу забезпечення позову заявленим вимогам, розмір яких становить 100 000 доларів США, оскільки в матеріалах справи відсутній звіт про оцінку земельних ділянок, на які накладений арешт.

Посилається на порушення судом першої інстанції прав ОСОБА_1 щодо володіння своїм майном, оскільки земельні ділянки не є спірним майном в контексті майбутньої справи.

Суд першої інстанції не забезпечив збалансованості інтересів сторін, не встановив на підставі доказів фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заявленого ОСОБА_2 заходу забезпечення позову, а саме арешту земельних ділянок, а також обставин, що вказують на обґрунтованість припущення, що невжиття саме вказаного заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника.

При цьому, суд не встановив наявність обставин вчинення ОСОБА_1 дій, направлених на відчуження належних йому земельних ділянок, що в результаті ускладнило або унеможливило б виконання судового рішення у цій справі у разі задоволення позову. Посилання заявника в заяві про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування з наданням відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882600:04:001:2024 та 3220882600:04:001:2026, власником яких є ОСОБА_1 .

Зазначає, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції становить 15 000,00 гривень - витрати на оплату професійної правничої допомоги та 605,60 гривень - витрати по сплаті судового збору.

Мотивуючи наведеним, просить суд ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2024 року в частині накладення арешту на земельні ділянки скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Розподілити судові витрати.

06 лютого 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - адвоката Шевченка Т.М. на апеляційну скаргу.

Не погоджується із доводами апеляційної скарги та уважає її безпідставною.

Звертає увагу, що позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову 05 вересня 2024 року. Станом на 17 липня 2024 року за відповідачем було зареєстровано таке нерухоме майно: земельна ділянка площею 0,12 га, кадастровий номер 3220882600:04:001:2024, що знаходиться на території Золочівської сільської ради; земельна ділянка площею 0,12 га, кадастровий номер 3220882600:04:001:2026 що знаходиться на території Золочівської сільської ради.

Станом на 28 жовтня 2024 року після постановлення ухвали про забезпечення позову у власності відповідача залишилась одна земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:001:2026. Інша земельна ділянка відчужена дружині відповідача на підставі договору дарування від 16 вересня 2024 року.

Звертає увагу, що відчуження земельної ділянки відбулось одразу після подання позивачем заяви про забезпечення позову, хоча вказана земельна ділянка була у власності відповідача з 11 січня 2022 року.

Щодо співмірності вжитих заходів забезпечення позову вказує, що предметом спору є стягнення боргу, розмір якого на день звернення з позовом становив 4 135 910,00 грн, отже, обраний судом вид забезпечення позову - накладення арешту на майно, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Трохимець О.П. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Адвокат Шевченко Т.М., який діє в інтересах заявника ОСОБА_2 , проти доводів апеляційної скарги заперечував. Просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Трохимця О.П. та адвоката Шевченка Т.М., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2024 року оскаржується лише в частині накладення арешту на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:2024 та земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:2026, отже, в іншій частині колегією суддів не переглядається.

Ухвалюючи про накладення арешту на зазначені земельні ділянки, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_2 має намір пред`явити позов про стягнення з ОСОБА_1 боргу за договором позики від 12 червня 2020 року в розмірі 100000 доларів США, що еквівалентно 4 135 910 гривень 00 копійок.

Суд зробив висновок, що захід забезпечення позову у вигляді арешту двох земельних ділянок, належних ОСОБА_1 , є співмірним заявленим позовним вимогам.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливогорішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Установлено, що ОСОБА_2 звернувся із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви, вказавши, що має намір подати позов про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченим договором позики від 12 червня 2020 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до даних інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №387209755 від 17 липня 2024 року убачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:2024 та земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:2026 (а.с.10-12).

Відхиляючи доводи апеляційної скарги в частині порушення прав ОСОБА_1 на володіння майном, оскільки земельні ділянки не є спірним майном в контексті майбутньої справи, колегія суддів зазначає про таке.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.

Доводи апеляційної скарги в частині не з`ясування співмірності вартості земельних ділянок заявленим вимогам колегія суддів відхиляє, оскільки скаржником не надано доказів того, що вартість арештованих земельних ділянок значно перевищує розмір позовних вимог у спорі про стягнення заборгованості.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не встановив наявність обставин вчинення ОСОБА_1 дій, направлених на відчуження належних йому земельних ділянок, відхиляються як безпідставні, оскільки вимога надання доказів щодо очевидних речей (право відповідача у будь-який момент відчужити майно) свідчить про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції врахував зазначені вище норми законодавства та відповідні правові висновки Верховного Суду, зробивши правильний висновок про наявність підстав для часткового задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.

У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали - без змін, відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених скаржником у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Клименко Яною Миколаївною, залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 жовтня 2024 року в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 25 лютого 2025 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді С.М. Верланов

В.В. Соколова