Рішення

від 04.02.2025 по справі 636/3816/24

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/3816/24 Провадження 2/636/766/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2025 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Бруславської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що у нього з відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 . Фактично відносини між батьками дитини припинено. Довгий час позивачу не відомо про мати дитини, вона не з`являється за місцем проживання, не телефонує, не цікавиться здоров`ям та станом дитини, не піклується про сина, навіть не намагається допомогти із утриманням. Син проживає разом з позивачем та матір`ю позивача. Відповідач не виявляє щодо сина батьківського піклування та взагалі не хоче його бачити, ухиляється від виконання своїх обов`язків по його вихованню, вихованням сина не займається, не піклується про духовний і фізичний розвиток дитини, нічого не знає про стан його здоров`я, матеріальну допомогу на утримання не надає та не має такого наміру у майбутньому, що має суттєве значення. Відповідач взагалі не відвідує сина протягом багатьох років, у зв`язку із чим звернувся до суду з позовом.

Позивач ОСОБА_1 надав заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі, в якій він не заперечував проти розгляду справи у заочному порядку.

Представник Служба у справах дітей виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області К. Лисенко надала заяву про розгляд справи без її участі, просила винести рішення відповідно до чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, причини неявки до суду не повідомила, про дату та час розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток та оголошенням про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України.

Враховуючи, що відповідно до положень ст. 128 ЦПК України, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, відповідач відзив не подав, наявні всі умови, встановлені ст. 280 ЦПК України, які необхідні для ухвалення заочного рішення.

Таким чином, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін за доказами, що містяться в матеріалах справи, без фіксації судового провадження за допомогою технічних засобів.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 16.06.2017 виданим повторно.

Згідно довідки наданої відділ-центром надання адміністративних послуг Чугуївської міської ради Харківської області від 08.05.2024 позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З довідки наданої сімейним лікарем КП «Чугуївський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» від 09.05.20204, вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом за батьком та бабусею, на прийом до лікаря з`являється або з татом або з бабусею. На «Д» обліку не перебуває.

Згідно довідки наданої директором КЗ «Чугуївський ліцей № 1 ім. І.Ю. Рєпіна» Н. Солошко, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , навчається у 6-В класі КЗ «Чугуївський ліцей № 1 ім. І.Ю. Рєпіна».

Як вбачається з довідки про ступінь участі батьків у вихованні дітей, за адресою: АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з сім`єю не проживає, участь у вихованні сина не приймає, її місцезнаходження невідоме. Батько ОСОБА_1 одноосібно виховує сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Санітарно-гігієнічні умови проживання сім`ї задовільні, сім`я мешкає у 2-х кімнатній квартирі, для дитини створені всі необхідні умови, облаштоване місце для навчання.

З інформації центру соціальних служб Чугуївської міської ради Харківської області щодо соціальної роботи з сім`єю ОСОБА_1 , вбачається, що з 06.06.2019 року по 06.11.2019 року сім`я ОСОБА_1 знаходилась під соціальним супроводом через поведінку матері дитини ОСОБА_2 , а саме безвідповідальність, неучасть у вихованні дитини, періодичне зникнення без повідомлення близьких про те, де вона перебуває та у який час.

Згідно рішення Виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області № 320 від 08.11.2019 року встановлено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 , а матір ОСОБА_2 попереджена про відповідальність за невиконання батьківських зобов`язань.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, Чугуївська міська військова адміністрація Харківської області наказом від 07.10.2024, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також суду надано рішення комісії з питань захисту прав дитини від 10.09.2024, згідно якого комісія вирішила за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спірні правовідносини регулюються нормами матеріального права визначені, зокрема, Сімейним кодексом України.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Аналогічні обов`язки батьків передбачені у ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є суворим заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише у невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько (матір) ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Крім того, Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п. 54).

Разом з тим Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими («Мамчур проти України», № 10383/09 від 16 липня 2015 року, п. 100).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п.п. 57-58).

У п.п. 47-49 справи «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Крім того, у даному рішенні Судом звернуто увагу, що при вирішенні прав про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов`язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька (матері) аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька (матері) до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Посилання позивача на те, що відповідач не проживає разом з дитиною, не може свідчити про ухилення матері від виконання своїх обов`язків та не є тією виключною підставою, якою може бути обґрунтоване позбавлення її батьківських прав.

Таким чином, при розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

У справі відсутні докази застосування до відповідача заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем та її представником не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї: необхідність виїхати разом з неповнолітньою дитиною у зв`язку із постійними обстрілами до більш безпечного місця проживання.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Вищий спеціалізований суд України у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

При цьому позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками та наявності в її діях вини.

Позивач не довів та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини, а також, що неналежне виконання ОСОБА_2 її батьківських обов`язків створює загрозу життю та здоров`ю дитини.

Суд вважає, що позбавлення матері батьківських прав відносно неповнолітньої дитини буде суперечити інтересам самої дитини.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області, про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої дитини, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в загальному апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя