Постанова

від 26.02.2025 по справі 140/4002/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 140/4002/24 пров. № А/857/18599/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, в електронній формі, в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Компані» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року, що ухвалив суддя Димарчук Т.М. у м. Луцьку, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 140/4002/24 адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Компані» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 18.12.2023 № 000784-09про застосування фінансових санкцій у розмірі 500000 грн.

27 червня 2024 року Волинський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Приймаючи це рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснював оптову торгівлю пальним у період з 14.06.2023 року по 20.06.2023 року за відсутності ліцензії. При цьому позивач знав, що ліцензія та оптову торгівлю пальним № 990614202200313 від 25.05.2022 року анульована, оскільки, відповідне розпорядження відповідач надіслав позивачу в електронній формі у електронний кабінет платника податків.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про задоволення позову.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що, відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку. Водночас, позивач зазначає, що суд не дослідив та не встановив факт, дату та час моменту одержання суб`єктом господарювання розпорядження про анулювання ліцензії. При цьому, позивач зазначає, що суд також не звернув увагу на те, що позивач не подавав заяви про отримання документів через електронний кабінет платника податків, а тому розпорядження про анулювання ліцензії мало бути надіслане позивачу в порядку, визначеному п. 42.5. ст. 42 ПК України: або особисто вручене платнику податків (його представнику), або надіслане за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що, на підставі наказу відповідача від 01.11.2023 № 2325-п«Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Транс Ойл Компані», працівники ГУ ДПС у Волинській області провели фактичну перевірку ТОВ «Транс Ойл Компані» за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова, 11, кв. (офіс) 707.

За результатами перевірки відповідач склав акт фактичної перевірки від 16.11.2023 № 03/18883/09-02/44794352.

В акті перевірки відповідач зазначив, що, відповідно до розпорядження ГУ ДПС у Волинській області № 125-р від 14.06.2023, ТОВ «Транс Ойл Компані» анульовано ліцензію на право на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі № 990614202200313 від 25.05.2022, у зв`язку із порушенням термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання ліцензії.

21.06.2023 року позивач отримав нову ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі № 990614202300593 від 19.06.2023, термін дії з 21.06.2023 до 21.06.2028.

Таким чином позивач в період з 14.06.2023 по 21.10.2023 року здійснював оптову торгівлю пальним за відсутності ліцензії.

На підставі акта перевірки 18.12.2023 відповідач прийняв рішення № 000784-09про застосування до позивача, на підставі абзацу 9 частини другоїстатті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», фінансових санкцій у сумі 500000,00 грн.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Приписами частини другоїстатті 17 України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95 (далі Закон № 481/95) передбачено, що до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 грн.

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону № 481/95, ліцензії на право виробництва пального видаються, анулюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

У частині 9 статті 3 Закону № 481/95 визначено, що ліцензія видається за поданою нарочно, поштою або в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додаються перелічені у цій частині документи.

Відповідно до частини 10 статті 3 Закону № 481/95, суб`єкт господарювання у разі зміни будь-яких відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (крім змін, пов`язаних з реорганізацією суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), зобов`язаний повідомити орган, який видав ліцензію, про такі зміни протягом 30 днів з дня, наступного за днем їх настання.

Згідно із частиною 27 статті 3 Закону № 481/95, ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного рішення про анулювання у формі розпорядження про таке анулювання на підставі, зокрема, акта про встановлення факту порушення строків звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії.

Апеляційний суд встановив, що акт про встановлення факту порушення строків звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії відповідач прийняв 12 червня 2023 року. Цей акт прийнятий у зв`язку з тим, що позивач не надав відомості про зміну місця знаходження.

У частині 28 статті 3 Закону № 481/95 передбачено, що розпорядження про анулювання ліцензії приймається на шістнадцятий робочий день з дня, наступного за днем вручення суб`єкту господарювання акта, що є підставою для анулювання ліцензії.

Разом з тим, апеляційний суд встановив, що у матеріалах справи немає інформації про те, коли відповідач направив позивачу відповідний акт та коли позивач його отримав.

Водночас, суд першої інстанції цю обставину не досліджував.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що, відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, а саме: надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до пункту 42.4 статті 42 ПК України, платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Для осіб, які є фінансовими агентами, листування з контролюючим органом в електронній формі є обов`язковим у випадках, визначених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідно до абзацу 2 цього пункту, листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі, якщо платники податків подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет.

У іншому випадку, відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

Позивач стверджує, що не подавав заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет. Це твердження відповідач не спростував.

Отже, листування з позивачем відповідач зобов`язаний здійснювати в порядку, передбаченому пунктом 42.5 статті 42 ПК України, а саме: особисто вручати платнику податків (його представнику) рішення відповідача, або надсилати відповідне рішення за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Апеляційний суд, наголошує на тому, що у матеріалах справи немає доказів про надіслання позивачу та отримання ним акта 12 червня 2023 року про встановлення факту порушення строків звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії.

Ця обставина вказує на те, що відповідач не мав правових підстав для прийняття 14.06.2023 року розпорядження № 125-р про анулювання ліцензії на право на право оптової торгівлі пальним.

Крім того, апеляційний суд встановив, що розпорядження № 125-р від 14.06.2023 року відповідач позивачу, у порядку передбаченому пунктом 42.5 статті 42 ПК України, не надіслав.

Таким чином позивач не міг знати про анулювання відповідної ліцензії, тому, на думку апеляційного суду, провадив господарську діяльність щодо оптової торгівлі пальним у період з 14.06.2023 року по 20.06.2023 року, легітимно сподіваючись, що ліцензія на право торгівлі пальним є чинною.

Пунктом 109.1. ст. 109 ПК України передбачено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Враховуючи те, що позивач, із об`єктивних причин, не знав про факт анулювання ліцензії 14.06.2023, у позивача відсутні ознаки протиправного, винного діяння при здійсненні оптової торгівлі пальним у спірний період, тобто складу податкового правопорушення передбаченого статтею 17 Закону № 481/95.

Відсутність в діях позивача складу податкового правопорушення зумовлює протиправність штрафних санкцій.

Отже, рішення відповідача від 18.12.2023 № 000784-09про застосування фінансових санкцій у сумі 500000 грн є протиправним і його необхідно скасувати.

Цей висновок є підставою для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права.

Апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому її необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.

Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Апеляційний суд встановив, що позивач за подання позову сплатив 7500 грн., а за подання апеляційної скарги 11250 грн.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 18750 грн. сплаченого позивачем судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Компані» задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року в справі № 140/4002/24 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 18.12.2023 № 000784-09про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Компані» фінансових санкцій у сумі 500000 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Ойл Компані» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір в сумі 18750, 00 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель