Ухвала

від 27.02.2025 по справі 420/15731/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

27 лютого 2025 року

м. Київ

справа №420/15731/24

адміністративне провадження № К/990/5148/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Шарапи В.М., Стародуба О.П.,

перевірив касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФУ в Одеській області, скаржник), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУПФУ в Рівненській області), в якому просив:

визнати протиправними та скасувати рішення ГУПФУ в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 17.04.2024 № 155250027954;

зобов`язати ГУПФУ в Одеській області здійснити призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до пункту «г» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 09.04.2024 із зарахуванням до вислуги років періоду роботи з 01.01.2002 по 18.01.2002 в Дочірньому підприємстві виробничого перевантажувального комплексу «Бруклін-Київ ЛТД», з 11.10.2017 по 31.10.2019 в ТОВ «Новолог» та з 07.11.2019 по 05.02.2024 в ТОВ «Новотех-Термінал».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2024, яке залишено без змін Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025, позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення ГУПФУ в Рівненській області від 17.04.2024 № 155250027954 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язано ГУПФУ в Одеській області повторно розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 09.04.2024 № 2665 про призначення пенсії за вислугу років врахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 01.01.2002 по 18.01.2002, з 11.10.2017 по 31.10.2019, з 07.11.2019 по 05.02.2024.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

10.02.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУПФУ в Одеській області, в якій скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 в частині задоволених вимог, скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 по справі № 420/15731/24; постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в повному обсязі в задоволенні позовної заяви;

зупинити виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 по справі № 420/15731/24 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, зазначаючи про наявність різних підходів у правозастосуванні норми матеріального права (розходження в судовій практиці), у тому числі в межах одного суду, а також, що розгляд порушеного питання Верховним Судом має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Скаржник вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права у справі № 420/15731/24 полягає у безпідставному зобов`язанню врахувати до пільгового стажу періоди роботи з 01.01.2002 по 18.01.2002, з 11.10.2017 по 31.10.2019, з 07.11.2019 по 05.02.2024. В порушення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» задоволені позовні вимоги, адже пільговий стаж підтверджується виключно на підставі первинних документів підприємства у визначений Законом спосіб шляхом надання довідок форми, визначеної Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

У цій справі оскаржується рішення територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років.

Одеський окружний адміністративний суд в ухвалі від 03.06.2024 про відкриття провадження вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Оцінивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Зокрема, для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на значну кількість спорів.

Натомість скаржник лише покликається на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Вказуючи на наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, скаржник в той же час не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, інших норм матеріального та/або процесуального права.

Верховний Суд у постановах від 14 квітня 2018 року у справі № 164/1993/14-а, від 19 червня 2018 року у справі № 592/5846/17, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17, від 28 березня 2019 року у справа № 194/712/17, від 18 квітня 2019 року у справі № 156/173/17, від 11 липня 2019 року у справі № 423/1156/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 225/3845/17 сформував правову позицію, яка полягає у такому:

« Згідно з пунктом 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (пункт 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, далі - Порядок № 637).

Зі змісту вказаної норми вбачається, що уточнюючі довідки мають надаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.».

Одеський окружний адміністративний суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, при прийнятті рішення відповідно до такого правового висновку, виходив з того, що трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про його трудову діяльність, а саме: з 01.01.2002 по 18.01.2002 робота в Дочірньому підприємстві виробничого перевантажувального комплексу «Бруклін-Київ ЛТД» на посаді докера-механізатора 1 класу, з 11.10.2017 по 31.10.2019 у ТОВ «Новолог» на посаді докера-механізатора 1 класу, з 07.11.2019 по 05.02.2024 у ТОВ «Новотех-Термінал» на посаді докера-механізатора 4, 2, 1 класу. Більш того, зазначені періоди підтверджуються також довідкою ТОВ «Бруклін-Київ» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій від 24.03.2021 № 9, довідкою ТОВ «Новолог» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій від 15.06.2021 № 444, тому у пенсійного органу були відсутні правові підстави для їх неврахування під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за вислугу років.

Суд вважає, що скаржник не довів наявність підстав, вказаних у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у цій справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.09.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя - доповідач: С.М. Чиркін

Судді: В.М. Шарапа

О.П. Стародуб