Постанова

від 27.02.2025 по справі 520/5577/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 р. Справа № 520/5577/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., м. Харків, повний текст складено 11.11.24 у справі № 520/5577/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус, ЛТД"

до Київської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Модус, ЛТД" (далі також - позивач, ТОВ "Модус, ЛТД") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської митниці (далі також відповідач, Київська митниця), в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000045/2 від 26.12.2023;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/001204;

- стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модус, ЛТД" суму судових витрат.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000045/2 від 26.12.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/001204.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, обставинам та матеріалам, що мають значення для правильного вирішення справи, не застосував до спірних правовідносин приписи ст. ст. 51, 52, 58, 280, 295, 336, 345, 346 Митного кодексу України.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що між TOB МОДУС, ЛТД та JIANGSU YARET INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (Китай) укладено Контракт № 17/2018 від 19 листопада 2018 року (далі - Контракт). Відповідно до розділу 1 Контракту, предметом цього контракту є довгострокова поставка Продавцем Покупцю товарів в кількості та асортименті згідно Специфікацій, які є невід`ємною частиною цього Контракт) виробництва Китай.

Відповідно до розділу 2 Контракту умови поставки кожної партії повару вказуються згідно з правилами Інкотермс 2010 в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного Договору.

Загальна сума контракту складається із суми всіх Специфікацій до цього Контракту. Узгоджені найменування, асортимент, опис, кількість і ціна товару, що поставляється, вказуються у відповідних Специфікаціях до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною. Придбаний покупцем товар підлягає ввезенню на митну територію України.

Специфікацією №53 від 13 жовтня 2023 року до Контракту визначено поставку алюмінієвих композитних панелей Aluprom в листах загальною вартістю 240 836,33 доларів США.

У Специфікації №53 від 13 жовтня 2023 року до Контракту передбачені такі умови: відвантаження з порту Циндао, Китай до порту Констанца (Румунія) з подальшим транспортуванням на митну територію України. Виробником товару є JIANGSU YARET INTERNATIONAL TRADE CO., LTD. Відтермінування платежу на 300 денний строк з дати Коносаменту. Умови постачання: FOB, QINGDAO. Пакування: Товар завантажений у контейнери 20 футів навалом з розпорками та прокладками з ДСП та картону. Пакування входить до ціни товару та не підлягає поверненню.

Відповідно до Інвойсу (COMMERCIAL INVOICE): 23WM0728-403/406/407/408/411 від 13.10.2023 до Контракту JIANGSU YARET INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (Китай) постачає ТОВ МОДУС.ЛТД товар на загальну суму 240 836 доларів США 33 центи.

У експортній декларації 421320230000187394 загальна вартість товару визначена у сумі 240 836 доларів США 33 центи.

За результатами придбання товару відповідно до укладеного Контракту позивачем складено та подано до митного органу митну декларацію ІМ 40 ДЕ 23 UA100100455899U1 від 22.12.2023, в якій самостійно визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме за ціною контракту - 240 836 доларів США 33 центи.

З метою митного оформлення товарів та на підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем надано до митного органу документи, передбачені ст. 53 МК України: пакувальний лист (Packinglist) від 13.10.2023; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercialinvoice) 23WM0728-1Q2023 403/406/407/408/411; мастерконосамент (Masterbilloflading) № 232095632 від 19.10.2023; мастерконосамент (Masterbilloflading) № TMCNDRN170/28 від 11.12.2023; коносамент (Billoflading) № МЕ0823105346 від 19.10.2023; автотранспортні накладні (Roadconsignmentnote) від 19.12.2023 у кількості 5 шт; декларацію про походження товару (Declarationoforigin) № 23WM0728-403/406/407/408/411 від 13.10.2023; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 10337 від 18.12.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 18.12.2023-05 від 18.12.2023; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 03.07.2023; експертний висновок про вартісні характеристики товару № 141-ЦЗ/2 від 20.12.2023; додаткові угоди № 3 від 08.11.2021, № 4 від 28.12.2021 №5 від 25.09.2023 (доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту)); специфікацію № 53 від 13.10.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 17/2018 від 19.11.2018; договір (контракт) про перевезення № 070422 від 07.04.2022; заяву декларанта або уповноваженої ним особи у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються, не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю від 22.12.2023; інші некласифіковані документи: лист № 10 від 20.11.2019, лист № 070422-5 від 07.04.2022, характеристики від 19.11.2018; копію митної декларації країни відправлення № 421320230000187394 від 16.10.2023 з перекладом на українську мову.

Під час митного оформлення товару за митною декларацією ІМ 40 ДЕ 23UA100100455899U1 від 22.12.2023 відповідач звернувся до ТОВ «МОДУС, ЛТД» із запитом про надання додаткових документів.

Листом від 26.12.2023 за №23 на запит інспектора про надання додаткових документів, що стосуються митної вартості товару, позивачем додатково надано документи та роз`яснення :

- щодо ненадання експедиторської заявки, яка подається за 2 тижні до початку завантаження і готовності вантажу до перевезення, відповідно до п. 1.3 договору про транспортне експедиторське обслуговування від 07.04.2022 за № 0070422, ТОВ «МОДУС, ЛТД» повідомлено, що у переліку документів, визначених ст. 53 Митного кодексу України, не зазначені вказані документи та вони не впливають на митну вартість товару. Проте у разі необхідності будуть надіслані митному органу, заява №0950 від 29 вересня 2023 року;

- щодо ненадання банківського платіжного документу, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг за рахунком-фактурою про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 18.12.2023 за №10337 ТОВ «МОДУС, ЛТД» повідомлено, що стосовно оплати транспортно-експедиційних послуг - надано лист № 070422-5 від 07.04.2022 від експедиційної компанії ТОВ «Євро-Форвардінг». У листі №070422-5 від 07.04.2022 ТОВ «Євро - Форвардінг» зазначає, що цим листом компанія підтверджує, що у зв`язку з тим, що з 24 лютого 2022 року в Україні діє воєнний стан, компанія не буде вимагати від ТОВ "МОДУС, ЛТД" 100% передоплати фрахту до приходу контейнерів в порт призначення, як було узгоджено в п.4.1.3 договору № 070422 від 07.04.2022 і надасть відстрочку платежу 14 днів з дати доставки контейнерів в порт призначення. Відстрочка діє до скасування воєнного стану в Україні. Тобто згідно з листом № 070422-5 від 07.04.2022, відстрочення платежу надається на передоплату фрахта до приходу контейнерів в порт призначення (РЕНІ). Згідно з коносаментом TMCNDRN170/28 від 11.12.2023 в останній порт призначення (порт «Рені») вантаж надійшов тільки 17.12.2023. Рахунок від 18.12.2023 за № 10337 додано до декларації 23UA100100455899U1 під кодом 3004;

- щодо відсутності у прайс-листі від 03.07.2023 артикулів товарів, що зазначені в графі 31 ЕМД та те, що строк дії прайс-листа закінчився 30.10.2023 ТОВ «МОДУС, ЛТД» повідомлено, що всі артикули товару вказані в прайс-листі. На момент погодження ціни відправлення товару з фабрики та складання інвойсу 23WM0728-403/406/407/408/411 від 13.10.2023 прайс-лист ще був дійсний, так як прайс-лист дійсний до 30.10.2023;

- щодо ненадання відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Кодексу та договору транспортної експедиції від 07.04.2022 за № 070422 заявки на транспортно-експедиційні послуги ТОВ «МОДУС, ЛТД» повідомлено, що заявку № 0950 від 29 вересня 2023 надано разом з цим листом;

- щодо посилання на те, що в графі 44 ЕМД зазначено код документу 9610 - копія митної декларації країни від 16.10.2023 за № 421320230000187394, але до митного оформлення зазначений документ поданий не був, ТОВ «МОДУС, ЛТД» повідомлено, що ще раз надсилає копію митної декларації та її переклад країни експорту від 16.10.2023 за № 421320230000187394 з цим листом

- щодо вимог інспектора про надання додаткових документів:

1) стосовно пункту 4 частини 2 статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та підтверджують здійснення 100% попередньої оплати ТОВ «МОДУС, ЛТД» повідомило, що згідно зі специфікацією № 53 від 13.10.23 п.3 «Відтермінування платежу на 300 денний строк з дати Коносаменту», що є підтримкою виробника товару Україну і з «JIANGSU YARET INTERNATIONAL TRADE CO., LTD» довготривалі торгівельні відносини;

2) стосовно пункту 6 частини 2 статті 53 МК України транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявки тощо) ТОВ «МОДУС, ЛТД» повідомило, що документи, зазначені у декларації під кодом 3004 «рахунок на оплату № 10337від 18.12.23» та 3007 «довідка про транспортно-експедиційні витрати № 18.12.2023-05 від 18.12.2023»;

3) стосовно пункту 6 частини 2 статті 53 Кодексу та статті 9 Закону України від 01.07.2004 за №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» документи (рахунки, накладні тощо), що є підтвердженням витрат експедитора та видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади, ТОВ «МОДУС, ЛТД» повідомило, що документи, зазначені у декларації під кодом 3004 «рахунок на оплату № 10337 від 18.12.23» та 3007 «довідка про транспортно-експедиційні витрати № 18.12.2023-05 від 18.12.2023»;

4) стосовно пункту 8 частини 2 статті 53 Кодексу страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, ТОВ «МОДУС, ЛТД» повідомило, що вантаж перевозився на умовах FOB і згідно з «Інкотермс 2000» страхування не потрібне на цих умовах;

5) стосовно виписки з бухгалтерської документації ТОВ «МОДУС, ЛТД» повідомило, що додає бухгалтерську документацію, яка включає в себе: податкову накладну № 2015 від 30.11.23; податкову накладну № 758 від 13.11.2023;

6) що стосується надання каталогів виробника товару, то ТОВ «МОДУС, ЛТД» повідомило, що усі каталоги є в електронному (цифровому) вигляді, а тому надавати каталоги в паперовому вигляді не є можливим, вся інформація міститься на сайті виробника Www.yaret.com.cn; що стосується специфікації, то вона вже була надана.

За результатом аналізу інформації та співставлення наданих позивачем документів митним органом прийнято рішення UA100100/2023/000045/2 від 26.12.2023 про коригування митної вартості товарів за резервним методом відповідно до положень ст. 64 МК України. При прийнятті митницею рішення про коригування митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію та подібним товаром, що міститься у ціновій базі ЄАІС про товари, митне оформлення яких вже здійснено за митною декларацією від 02.10.2023 за № UA100100/2023/446888, відповідно до якої імпортовано подібний (аналогічний) товар за ціною 2,31 USD за кілограм.

Відповідачем також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100100/2023/001204.

Не погодившись із прийнятими Київською митницею рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи. При цьому відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. При внесенні до графи відомостей про документи, які відповідно до МКУ не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються декларантом, перед кодом документу проставляється символ "d". Класифікатор документів затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за № 1011 (далі Класифікатор документів).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із положень частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною п`ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631).

Відповідно до п.4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності:

4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками).

Вказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов`язковим для відпрацювання.

Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи.

В даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МК України управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи.

Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Цілями застосування системи управління ризиками є:

запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи;

забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику);

забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів;

прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим у розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Разом з цим, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частини 1, 4 статті 337 Митного кодексу).

В свою чергу, згідно з частиною 1 статті 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що дані системи управління ризиками є підставою лише для обрання форм і методів митного контролю, однак самі по собі не є підставою для коригування митної вартості.

Як убачається з матеріалів справи, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що при митному оформленні надано рахунок на оплату транспортних витрат від 18.12.2023 за № 10337 та довідку про транспортно-експедиційні витрати від 18.12.2023 за № 18.12.2023-05 від ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ», яке не є перевізником вантажу. Проте відповідно до інформації, зазначеної в міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) фактичні виконавці перевезення оцінюваного товару є ТОВ "Старлайт Лоджистік» та ФОП ОСОБА_1 . Тобто відбулося залучення третіх осіб, що ставить під сумнів врахування всіх складових митної вартості товару. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат, повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару».

Щодо зазначеного колегія суддів звертає увагу, що згідно з п. 1.1 договору, укладеного між ТОВ «МОДУС, ЛТД» (як Клієнтом) та ТОВ «ЄВРО ФОРВАРДІНГ» (як Експедитором) № 070422 від 07.04.2022, Клієнт доручає, а Експедитор зобов`язується організовувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги клієнту за згодою сторін.

Відповідно до п.2.1.1 зазначеного Договору за необхідності для виконання своїх зобов`язань за договором Експедитор має право укладати від свого імені договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання та другими організаціями. Документом, що підтверджує наявність та зміст такого договору з транспортними організаціями, є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіанакладна або залізнична накладна.

Транспортні витрати, які зазначені в довідці про транспортно-експедиційні витрати №18.12.2023-5 від 18.12.2023 та рахунку-фактурі № 10337 від 18.12.2023 до митної території України (як морське так і наземне транспортування товару) додані до вартості товару.

Також в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що відповідно до пункту 1.3 договору про транспортне-експедиторське обслуговування від 07.04.2022 за № 070422 передбачено, що «під кожне перевезення Клієнт надає Експедитору заявку. Заявка подається за 2 тижні до початку завантаження і готовності вантажу до перевезення». Такий документ декларантом не надано до митного оформлення разом з МД.

Проте заявка на перевезення товару не є обов`язковим документом відповідно до приписів ст. 53 МК України.

Щодо посилання митного органу на те, що відповідно до пункту 4.1.3 Договору № 070422 від 07.04.2022 Клієнт оплачує платежі за послуги до вивозу вантажу з порту, а згідно з листом Експедитора від 07.04.2022 за № 070422-5 Клієнту надається відстрочка платежу на 14 днів з дати доставки контейнерів в порт призначення «CONSTANTA»; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг за рахунком-фактурою від 18.12.2023 за №10337 про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги станом на 26.12.2023 декларантом не надано, то колегія суддів зазначає, що у листі за вих. № 23 від 26/12/2023 ТОВ «МОДУС, ЛТД» надавалися пояснення щодо зазначених обставин, зокрема щодо того, що між ТОВ «МОДУС, ЛТД» та ТОВ «Євро-Форвардінг» досягнуто згоди щодо умов оплати, проте такі митним органом під час прийняття рішення не враховані.

Отже, надані до митного органу довідці про транспортно-експедиційні витрати №18.12.2023-5 від 18.12.2023 та рахунок-фактура № 10337 від 18.12.2023 повністю підтверджують вартість транспортно-експедиційних послуг.

Зазначені документи містять детальну інформацію стосовно морського перевезення вантажу за межами України та стосовно транспортно-експедиторського обслуговування за межами території України в порту Констанца (Румунія), включаючи НРР в порту Констанца, а також витрати на доставку контейнерів MSKU3876395, MSKU2800986, SUDU7690632, GESU3845990, MSKU446600 з порту Констанца, Румунія в порт Рені, Україна.

Відповідно до платіжної інструкції №3005 від 29.12.2023, ТОВ «МОДУС,ЛТД» оплатило послуги згідно з рахунком-фактурою № 10337 від 18.12.2023.

Згідно з коносаментом TMCNDRN170/28 від 11.12.2023 в останній порт призначення (порт «Рені») вантаж надійшов тільки 17.12.2023. Рахунок від 18.12.2023 № 10337 додано до декларації 23UA100100455899U1 під кодом 3004.

Колегія суддів ураховує, що за висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про наявність цифрової розбіжності між сумою заявки і сумою, яку позивач включив в загальну суму митної вартості є безпідставним та матеріалами справи не підтверджено.

Наданими позивачем до митного оформлення товарів документами також підтверджено, що страхування товару не відбувалося, що відповідає умовам Контракту, за яким обов`язкове страхування товару не передбачено.

Стосовно посилання митного органу на те, що декларантом подано прайс-лист, який не містив артикули товарів, що зазначені в графі 33 ЕМД, та строк дії прайс-листа закінчився, що свідчить про розбіжності, колегія суддів зазначає, що прайс-лист - це перелік пропозицій товару та цін, що складається виробником (продавцем) товару в процесі здійснення його господарської діяльності та не є товаросупровідним документом. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника (продавця) товару вказаного документу чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Отже, відомості, наведені у прайс-листі, не мають імперативного характеру і у разі його наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Вказана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.

В постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постановах від 08 грудня 2022 року у справі № 420/2792/19, від 01 березня 2023 року у справі № 420/18880/21.

Водночас колегія суддів зазначає, що експортна митна декларація не є обов`язковим для надання документом відповідно до ч.2 ст. 53 МК України при визначенні митної вартості товару та не є документом, який підтверджує митну вартість товару.

З урахуванням приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства країни відправника.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.04.2021 у справі № 804/5143/16.

Зважаючи на наведене, висновки митного органу, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, є необґрунтованими та не беруться колегією суддів до уваги, оскільки їх не можна віднести до таких, що можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Отже, позивачем надано митному органу необхідні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість про товар, відомості про який зазначено у митній декларації ІМ 40 ДЕ 23 UA100100455899U1 від 22.12.2023. Доводи відповідача про відсутність документів, у яких би були виділені складові митної вартості, про відсутність у документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також про розбіжності у документах спростовуються матеріалами справи, про що зазначено вище.

Як убачається з оскаржуваного рішення, джерелом інформації для прийняття рішення від № UA100100/2023/000045/2 від 26.12.2023 стала наявна в митному органі цінова інформація з бази ЄАІС, джерело - митна декларація від 02.10.2023 за № UA100100/2023/446888.

Проте відповідачем не доведено, що умови поставки, комерційні умови за МД від 02.10.2023 за № UA100100/2023/446888 були подібними до тих, що визначені документами, поданими позивачем митному органу разом із митною декларацією ІМ 40 ДЕ 23 UA100100455899U1 від 22.12.2023.

Водночас одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.

Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі №810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16).

Окремо суд зазначає, що застосування цінової інформації щодо імпортних операцій за фактами митних оформлень за митними деклараціями, митне оформлення яких є максимально наближеним до дати поточного (спірного) митного оформлення, не відповідає вимогам чинного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 820/1982/17.

Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, відповідач не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару за ціною договору, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

В свою чергу, відповідач не довів, що подані відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що підстави для застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості не є доведеними, а розрахована митна вартість - не є обґрунтованою.

Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що висновки у рішенні про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом є необґрунтованими, оскільки наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 листопада 2020 року у справі №640/4941/19.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що право позивача довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не є обмеженим поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення митного контролю. Право надавати заперечення щодо висновків митного органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається декларанту як під час митного контролю, так і на усіх стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Положення статей 9, 77, 80 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення митного контролю.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA100100/2023/000045/2 від 26.12.2023, оскільки таке не відповідає критеріям, установленим частиною 2 статті 2 КАС України, є обґрунтованим і законним.

Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправним та скасування сформованої Київською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Об`єднання цих вимог є належним способом захисту порушених прав позивача, з урахуванням усталеної судової практики (постанова Верховного Суду від 17.05.2022 року у справі № 809/506/17 ).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «МОДУС, ЛТД».

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2024 у справі № 520/5577/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк