Ухвала

від 27.02.2025 по справі 138/258/25

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/258/25

Провадження №:2-а/138/17/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2025 м. Могилів-Подільський

Суддя Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області Київська Т.Б., ознайомився з матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з вказаним вище позовом.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 05.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного процесуального строку та визнано не поважними причини пропуску позивачем строку на подання скарги на постанову, позов залишено без руху, позивачу надано строк 10 днів для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

13.02.2025 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків.

Головуюча суддя Київська Т.Б. перебувала у відпустці у період з 17.02.2025 по 26.02.2025, включно, на підставі наказів №25 та №26 по Могилів-Подільському міськрайонному суду Вінницької області від 12.02.2025

Дослідивши зміст заяви, матеріали адміністративного позову, суд дійшов такого висновку.

Так, до заяви про усунення недоліків представником позивача долучено виписку з Державної казначейської служби про зарахування суми коштів у розмірі 605,60 грн. до спеціального фонду держбюджету, а також у своїй заяві представник позивача повторно просить суд поновити позивачу строк на звернення до суду з вказаним позовом, мотивуючи це тим, що позивачу дійсно було відомо про те, що 29.07.2024 відносно нього буде розглядатись справа про адміністративне правопорушення. Разом з тим, у період з 29.07.2024 по 31.07.2024 він перебував у відрядженні. Прибувши з відрядження ОСОБА_1 неодноразово намагався, в усній формі, дізнатись про результати розгляду його справи, однак юрист відповідача йому повідомляла про те, що його справу буде закрито, а постанову надіслано поштою. 12.01.2025 позивач отримав виклик до відділу ДВС та 20.01.2025 з`явився за викликом, де дізнався про наявність відносно нього постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, однак саму копію оскаржуваної постанови він не отримав так як не працювали реєстри. Представником позивача було подано адвокатський запит до відповідача з проханням надати матеріали адміністративної справи для ознайомлення. 21.01.2025 у відповідь на вказаний запит було отримано оскаржувану постанову. Зважаючи на викладене, просить суд поновити строк на звернення до суду із даним позовом.

У даній категорії справ строк для оскарження встановлюється ст.289 КУпАП. Так, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а в разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Тобто, в даному випадку законом передбачено, що скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана протягом 10 днів з дня її винесення.

Частиною першоюстатті 118 КАС Українипередбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, який відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини першоїстатті 121 КАС Українисуд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбаченихКАС Українипевних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених закономстроків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

Зазначених вищевисновків дійшлаВП ВСу своїйпостанові від10.11.2022 усправі № № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22).

Так, зі змісту заяви про усунення недоліків слідує, що позивачу було відомо про розгляд справи 29.07.2024, однак він стверджує, що перебував у відрядженні. Разом з тим, як слідує з оскаржуваної постанови розгляд 29.07.2024 таки відбувся, при цьому, у самій постанові вказано, що позивач у визначену дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув. Позивач не зазначає та таких доказів суду не надано, про те, зокрема, що він якимось чином попереджав відповідача про те, що він не зможе бути присутнім на розгляді справи, так само, як відсутні у матеріалах позову відомості про намір відкласти розгляд справи, бути присутнім на її розгляді чи намір подати письмові пояснення. Також позивач не зазначає про те, що він попереджав роботодавця про необхідність його явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, суду не надано доказів на підтвердження того, що виклик до відділу ДВС позивач отримав саме 12.01.2025.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд вважає неповажними причини пропуску строку на подання позову.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення ЄСПЛ у справах «Мушта проти України», заява № 8863/06, п. 37; «Kreuz v. Poland», заява № 28249/95, п. 53; «Golder v. the United Kingdom», заява № 4451/70, п. 38, «Stanev v. Bulgaria», заява № 36760/06, п.п. 229-230).

Враховуючи викладене, оскільки судом визнано не поважними причини пропуску строку на подання позову про оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а також те, що фактично вимоги ухвали про залишення заяви без руху від 05.02.2025 позивачем виконані лише частково, це, відповідно до ч.2 ст.123 та ч. 5 ст. 169 КАС України є підставою вважати позов неподаним та повернути його з доданими до нього документами позивачу.

При цьому суд роз`яснює, що повернення позову не перешкоджає повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для його повернення.

Керуючись ст. 121-123, 160-161, 169, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку відмовити.

Визнати не поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - вважати неподаною та повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення. Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Т.Б.Київська