Ухвала

від 27.02.2025 по справі 201/5437/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/5437/24

Провадження №2п/201/6/2025

УХВАЛА

27 лютого 2025 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,

за участю представника заявниці (відповідачки) адвоката Семенюк О.Г.,

представника позивача адвоката Перевощикової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.09.2024 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів задоволено.

Припинено з дня набрання рішенням законної сили стягнення із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліментів на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку, присуджених за рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя по справі № 263/8240/14-ц від 11.12.2014, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 04.02.2015, відкликавши виконавчий лист з виконання.

20.01.2024 до суду звернулася відповідачка ОСОБА_1 із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою судді від 18.02.2024 за заявою відповідачки ОСОБА_1 поновлено пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, прийняти до розгляду заяву та призначено судовий розгляд справи за заявою.

В обґрунтування поданої заяви представник відповідачки адвокат Семенюк О.Г. зазначила, що відповідачка не була обізнана про розгляд справи, оскільки відповідно до довідки ВПО від 08.09.2023 № 7102- 5002949010 ОСОБА_1 фактичного проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Отримавши довідку про те, що ОСОБА_1 отримує регулярні виплати від Департаменту соціальної політки Черкаської міської ради, позивач не заявив клопотання, а суд самостійно не витребував інформацію від Департаменту соціальної політики про місце проживання ОСОБА_1 . Отже, на час розгляду справи суду було відомо, що ОСОБА_1 проживає в м. Черкаси, на що вказує отримання нею відповідних регулярних виплат.

Вважала, що рішення суду підлягає перегляду, оскільки судом не досліджені питання, що підлягають доказуванню. Зазначила, що рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 11.12.2014 у справі № 263/8240/14-ц, яке ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 02.02.2015 залишено без змін, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини та аліменти на утримання непрацездатної дружини, зокрема: на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі % частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи 13.08.2014, до досягнення дитиною повнолітнього віку; на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 13.08.2014, на весь період встановлення інвалідності, а саме з 26.11.2015, а у разі продовження інвалідності, на період її продовження.

Позивач, відповідно до змісту рішення суду, посилався на те, що його сімейний і матеріальний стан змінився, а ОСОБА_1 перестала потребувати матеріальної допомоги звернувся до суду з позовом про припинення стягнення з нього на користь колишньої дружини аліментів на її утримання.

Відповідно до ст. 75 СК України, в редакції, яка діяла на момент прийняття першого рішення суду (станом на 11.12.2014) та станом на прийняття ухвали апеляційного суду (02.05.2015 року), була викладена наступним чином: дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, суд уважно досліджував питання про право ОСОБА_1 на отримання аліментів і дійшов до висновку, що у неї зазначене право є.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 СК України (в редакції, яка діє на даний час), право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що: 1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги; 2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.

Судом не досліджене питання про неспроможність платника аліментів надавати матеріальну допомогу, а лише того, що відповідачка не може вважатися особою, яка потребує матеріальної допомоги у розумінні ч. 4 ст. 75 СК України та ч. 2 ст. 76 СК України, оскільки забезпечена прожитковим мінімумом. Отже, не зіставлене матеріальне становище позивача і відповідача, а також не досліджено рівність їх доходів та витрат. Не досліджене питання про наявну інвалідність у ОСОБА_1 та про особливості її захворювання.

Відповідно до довідки МСЕК, ОСОБА_1 має 2 групу інвалідності, довічно. Відповідно до виписки з медичної картки стаціонарного хворого неврологічного відділення, їй встановлений діагноз - наслідки перенесеного апалічного синдрому (травень 2012) у вигляді постіпоксичної енцефалопатії з дизартрією, помірним змішаним тетрапарезом (до легкого у правій руці, вираженого у лівій нозі), вираженого атактичного, помірного брадікінетичного синдрому, гіпоталамічної дисфункції з помірними астено-вегетативними порушеннями, двобічною центральною скатомою з порушення зору та полій зору, грубим порушенням функції письма, читання. Порушення функції ходьби.

Відповідно до виписки лікаря офтальмолога, має основний діагноз Н.53.40 Дефекти поля зору. Супутній Н47.20. Атрофія зорового нерва. Як зазначено в рекомендаціях лікаря- офтальмолога, рекомендовано звернутися до сімейного лікаря для оформлення документів для МСЕК для зміни категорії інвалідності (1 б група по зору).

Через наявні захворювання та внаслідок перенесеного ОСОБА_1 має постійно приймати ліки для життєдіяльності, а саме, для покращення мозкового кровообігу, для підтримки серцевої судинної системи, печінки та нирок. Вона не може самостійно пересуватися, тільки за допомогою іншої особи.

ОСОБА_1 повністю залежить від доходів, які отримує від держави та від колишнього чоловіка, оскільки не може працювати, отримувати додатковий дохід, а її якість життя значно гірше, ніж у здорової людини, є ВПО, проживає з матір`ю, батьком, сином в орендованій квартирі, сплачує кошти за оренду від 10000 грн. до 13000 грн., несе інші побутові витрати. Також утримує спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради отримує 3000 грн на себе і 3000 грн на неповнолітнього сина ОСОБА_4 , а не 6000,00 грн на себе. Ця допомога призначена ОСОБА_5 через те, що вона переселенка, на проживання ВПО. Таким чином, невірно визначені доходи ОСОБА_5 , її витрати, які є значно вищими за отримувані від держави гроші.

Також позивач посилався на те, що він надає допомогу своїй матері ОСОБА_6 , яка отримує пенсію в розмірі 5014,94 грн. Але, окрім сина у ОСОБА_6 є також донька, яка мешкає в Польщі з чоловіком та сином. ОСОБА_6 в березні 2022 року виїхала в Польщу до доньки. Крім того, у власності ОСОБА_6 перебуває квартира за адресою: АДРЕСА_2 та квартира в м. Бориспіль. Позивач не вказав зазначені обставини. Таким чином, є недоведеним ті обставини, що ОСОБА_6 потребує матеріальної допомоги і що позивач її надає.

Мати відповідачки ОСОБА_7 , яка мешкає з нею разом і яка також являється ВПО, являється інвалідом 2 групи. Отримує пенсію в сумі 5446,88 грн.

Як зазначено у відкритих джерелах в інтернеті, позивач працює керівником кредитного центру фінансової компанії Activitis. Отже має стабільний щомісячний дохід.

Крім того, позивач має дороговартісний автомобіль - JAGUAR, Модель ХЕ, Рік випуску - 2019, дата останньої реєстрації - 23.06.2021, об`єм (потужність) двигуна, см3 1999.

У 2024 році позивач придбав дороговартісну квартиру в АДРЕСА_3 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності на зазначену квартиру він оформив 29.08.2024.

Вважала, що позивач відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, мав довести, що ОСОБА_1 перестала потребувати матеріальної допомоги, а ОСОБА_2 є таким, що неспроможний надавати матеріальну допомогу.

На підставі викладеного, просила скасувати заочне рішення.

Представник позивача адвокатПеревощикова Т.М.надала письмовізаперечення назаяву про перегляд рішення, у якій вказала, що згідно із наявною в матеріалах справи офіційною відповіддю Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради Донецької області № 428-вих.24 від 22.05.2024, отриманою судом 23.05.2024, місцем зареєстрованого проживання відповідача з 21.08.2001 і по теперішній час є АДРЕСА_4 , що належить до Центрального району м. Маріуполя.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, територіальна підсудність справ Жовтневого районного суду м. Маріуполя була змінена на Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська. Таким чином, підсудність цієї справи визначена правильно Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є особа, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті збройного конфлікту або інших надзвичайних обставин. Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою ВПО, яка діє безстроково, окрім випадків, передбачених ст. 12 Закону. Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2017 № 579, довідка ВПО більше не є документом, на підставі якого вноситься інформація про зареєстроване місце проживання особи. Тобто, довідка ВПО містить лише інформацію про місце фактичного перебування, а не реєстрацію місця проживання особи. Крім того, отримання соціальних виплат у певному місті не впливає на визначення підсудності.

Отже, довідка ВПО не є документом, що підтверджує місце реєстрації особи, а тому не може бути підставою для зміни підсудності.

Вважала, що суд, вірно застосував норми права, встановив всі обставини справи та надав належну оцінку всім доказам.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, доходи ОСОБА_1 забезпечують їй прожитковий мінімум встановлений законом, перевищують його у більше ніж 4 рази. А тому ОСОБА_1 не може вважатись особою, яка потребує матеріальної допомоги у розумінні ч. 4 ст. 75 СК України та ч. 2 ст. 76 СК України.

Представник відповідача не надає будь яких доказів, які б свідчили про рівень витрат відповідача, на вказує про доходи інших родичів відповідачки. Витрати відповідачки не можуть впливати на висновок про наявність потреби в утриманні. Згідно Довідки до акта огляду МСЕК відповідачка може виконувати легку працю без психо-емоційного напруження, без відряджень, але не здійснює дій на відшукування можливостей збільшення заробітку.

Зазначена відповідачем у заяві інформація про стан здоров`я, про те, що вона повністю залежить від державних виплат та фінансової допомоги колишнього чоловіка, інші обставини щодо наявності у сторін та родичів майна, не підтверджена належними та допустимими доказами або є недостовірною і неактуальною інформацією

Просила заяву залишити без задоволення.

Представник заявниці (відповідачки) адвокат Семенюк О.Г. в судом засіданні вимоги заяви підтримала, просила задовольнити.

Представник позивача адвокат Перевощикова Т.М. в судом засіданні проти вимог заяви заперечувала, просила заяву залишити без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК Українизаява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Вивчивши матеріали вищезазначеної цивільної справи, заяву представника відповідача, суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно доположень ч.ч.2,3ст.284ЦПК Українизаяву проперегляд заочногорішення можебути поданопротягом тридцятиднів здня йогопроголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У відповідності до п. 2 ч. 3ст. 287 ЦПК Українисуд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 288 ЦПК Українизаочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини своєї неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідачка бла повідомлена судом про місце і час розгляду справи у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова вдала України», оскільки адресою згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради Донецької області № 428-вих.24 від 22.05.2024, з 21.08.2001 є АДРЕСА_4 , що належить до Центрального району м. Маріуполя.

Інформації про іншу адресу реєстрації, проживання, підтвердженої належними доказами, у суду не було.

Водночас, з`ясовано вже під розгляду питання про скасування заочного рішення, що відповідачка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за якою не повідомлялася судом про місце і час розгляду справи.

Разом з тим, істотні обставини та докази, на які посилається представник відповідача у своїй заяві про перегляд заочного рішення, мають значення для вирішення справи по суті та не були враховані судом під час постановлення заочного рішення, а тому суд вважає за можливе скасувати заочне рішення.

З урахуванням наведеного вище, суд вважає, що є всі підстави для скасування заочного рішення суду та призначення справи до розгляду у загальному порядку.

Керуючись ст.ст.287,288 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів задовольнити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 вересня 2024 року по справі № 201/5437/24, яким припинено з дня набрання рішенням законної сили стягнення із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліментів на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку, присуджених за рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя по справі № 263/8240/14-ц від 11 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 04 лютого 2015 року, відкликавши виконавчий лист з виконання - скасувати і призначити вказану цивільну справу до розгляду в загальному порядку у порядку спрощеного провадження із повідомленням сторін на 22 квітня 2025 року на 09 год. 00 хв.

Роз`яснити, що у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню, у разі скасування, або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Вказана ухвала суду є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 28 лютого 2025 року.

Суддя О.С. Наумова