Рішення

від 27.02.2025 по справі 344/18562/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/18562/24

Провадження № 2/344/984/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Польської М.В.

секретаря судового засідання Соляник Т.І.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Атаманюк В.М., до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІ ФІНАНС»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, приватний виконавець Кушнір Олег Вікторович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення судових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, інтереси якого представляє адвокат, у жовтні 2024р звернувся до Івано-Франківського міського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІ ФІНАНС»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни, приватний виконавець Кушнір Олег Вікторович про визнання виконавчого напису від 12.06.2021р. №88827 таким, що не підлягає виконанню, стягнення судових витрат: судового збору та витрат на правову допомогу у сумі 6000грн..

В обґрунтування позову вказує, що 12.06.2021р. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Інфінанс», правонаступником якого є ТзОВ «Діджи Фінанс», правонаступником якого є ТзОВ «ДОРІ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором від 15.06.2019р. у сумі 77719.99грн. та 1000грн. за вчинення виконавчого напису. Вважає виконавчий напис протиправним, тобто таким, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню, оскільки договору не укладав, заборгованість не є безспірною.

Ухвалою суду від 22.10.2024р. забезпечено позов у даній справі.

Представник позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про розгляд справи, однак 25.11.2024 року подав відзив на позов.

Треті особи 1,2 в судові засідання не з`явились.

Суд, дослідивши письмові докази по справі вважає, що позов є обґрунтований та підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.06.2021р. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Інфінанс», правонаступником якого є ТзОВ «Діджи Фінанс», правонаступником якого є ТзОВ «ДОРІ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором від 15.06.2019р. за період з 04.06.2021р. по 09.06.2021р. у сумі 77719.99грн., з яких прострочена заборгованість по тілу кредиту 7999.99грн., відсотки 69720.00грн. та 1000грн. за вчинення виконавчого напису (а.с.11).

25.08.2021р. було відкрите виконавче провадження по даному виконавчому написі, накладено арешт коштів та стягнення з боржника основної винагороди (а..7-10)

Сторона позивача вважає виконавчий напис протиправним, тобто таким, що винесений з порушенням вимог чинного законодавства України та не підлягає виконанню, оскільки договору не укладав, заборгованість не є безспірною.

У відзиві на позов, відповідач щодо позовних вимог не висловлювався, кредитний договір не долучав. Однак просив відмовити у частині витрат на правову допомогу за не співмірністю з складністю справи, ціною справи, значимістю тощо.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований за № 282/20595 зі змінами та доповненнями на час вчинення виконавчого напису (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років (визнано норми цієї статті такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(I)/2020 від 01.07.2020). Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Повноваження нотаріуса при розгляді питань вчинення виконавчих написів, в т.ч. вивчення питання безспірності заборгованості, висловлено у справі № 305/2082/14-ц, яка розглядалась Великою Палатою Верховного Суду 15 січня 2020 р.

Так, в даному рішенні ВП ВС зазначено, що нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса, з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії, відсутність спору про право цивільне є обов`язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»).

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (зі змінами) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідач безспірність заборгованості не спростував, навіть не зазначивши яку ж суму позики видав попередній кредитор та не надав самого правочину. Звідси, доводи позивача є обгрунтованими. Також, слід звернути увагу й на те, що відповідач не надав підтвердження переходу прав вимоги від первісного кредитора, як і не пояснив, яким чином до закінчення строку кредитних зобов`язань, без направлення вимоги кредитором позичальнику про дострокове стягнення, була стягнута заборгованість нотаріусом.

За таких обставин, в сукупності оцінених всіх доказів та того, що позивач обґрунтував доводи позову, суд приходить до висновку, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом з недотриманням вимог чинного законодавства (ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999р.), у зв`язку із чим, підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позову у сумі 1211.20грн. та 605.60.грн. за забезпечення позову, що разом становить 1816.80грн.

Щодо правової допомоги, то слід зазначити наступне.

Так, у позові представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у сумі 6 000. 00 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, виснувала про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). При цьому зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Вказаний висновок також викладено в додатковій постанові КЦС ВС від 03.10.2024 року у справі №357/8695/23.

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі ВС від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, такого розрахунку позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з договору про надання правової допомоги, юридичні послуги, які були надані позивачу складаються з підготовки проекту заяви до суду.

Так, враховуючи те, що позов задоволено в повному обсязі, зважаючи на те, що позивач у позові просив стягнути витрати на правничу допомогу у сумі 6000.00 грн, перевіривши надані копію договору про надання правової допомоги та копію акту, беручи до уваги не надання детального опису робіт з зазначенням часу витраченого на підготовку проекту заяви, виходячи з принципу розумності та співмірності, суд вважає за можливе стягнути витрати частково, а саме у сумі 3000,00 грн.

На підставі вище викладеного та керуючись Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олени Василівни від 12.06.2021р. №88827 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРІ ФІНАНС»</a>, юридична адреса: вул.Гната Хоткевича, буд.5, офіс 202, м.Київ, код ЄДРПОУ 44353633, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 1816.80грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 80 копійок) та витрати на професійну правову допомогу у сумі 3 000 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 28 лютого 2025 року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА