Рішення

від 28.02.2025 по справі 761/32090/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/32090/24

Провадження № 2/761/2820/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

за участі:

позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Наш Дім» про стягнення грошових коштів за невиконання умов договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

02.09.2024 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти за невиконання Договору про пайову участь у будівництві в розмірі 817 620,87 грн., моральну шкоду за перевищення межі своїх повноважень та незаконне відчуження у позивача та оформлення на сторонню особу за сфальсифікованими документами квартири АДРЕСА_1 у розмірі 757 000,00 грн.; матеріальну шкоду в сумі 179 731,00 грн.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що 20.03.2020 року позивач уклала з відповідачем інвестиційний договір на будівництво квартири та сплатила відповідну суму за придбані майнові права. В той період часу, поки Шевченківським районним судом м.Києва розглядалась справа про визнання майнових прав позивача на квартиру, проінвестовану позивачем, квартиру було передано ОСОБА_2 та зареєстровано за нею право власності у будинку АДРЕСА_1 , який не введено в експлуатацію.

Про ці факти позивач дізналась після того, як вона пред`явила до виконання рішення про визнання за нею майнових прав на квартиру так як в реєстрації було відмовлено у зв`язку з реєстрацією права власності на квартиру.

Як зазначає позивач, саме відповідачем були вчинені дії по передачі квартири ОСОБА_2 по підробним документам та без належних доказів сплати коштів за квартиру. А тому позивач вважає, що договір, який укладений з ОСОБА_2 є недійсним.

Позивач зазначила в позові, що вона провела ремонті роботи в квартирі (з неоштукатурених стін і стяжки), встановила вхідні двері, двері всередині квартири, сантехніку, обставила квартиру меблями і технікою.

Позивач вказує, що довгі роки відповідач користується квартирою що йому не належить та викрав майно яке було придбане позивачем та знаходилось в квартирі.

Позивач в позові зазначає, що відповідач не виконав власні зобов`язання передбачені договором та не ввів будинок в експлуатацію, встановив надмірно великі розміри плати за утримання будинку, в подальшому взагалі перешкоджав заходити в квартиру, за допомогою працівників поліції, потрапивши до квартири, відповідач здійснював відключення світла та води на що поліція не реагувала. Оскільки таких випадків було багато, позивач не мала сил боротися далі і просто припинила заходити в будинок самостійно, а заходила в будинок приблизно один раз на місяць, не могла користуватись власною квартирою, а лише перевіряла чи вона замкнена. Одного разу прийшовши до квартири, позивач не могла відкрити вхідні двері, оскільки були встановлені зовсім інші вхідні двері не тільки в квартиру, а й в коридорі відразу після ліфту. Позивача і на даний час фізично не впускають в квартиру, хоча як вбачається нею користуються інші особи.

Щодо неправомірних дій посадових осіб відповідача, як зазначає позивач, вона неодноразово зверталась до правоохоронних органів якими розпочаті кримінальні провадження та на даний час не завершені досудові розслідування.

Таким чином, порушення прав позивача, позбавлення її квартири, неможливість користуватись нею, тривалі знущання відповідача, постійні звернення до органів досудового розслідування, прокуратури, суду, через негативний стан здоров`я та постійне витрачання часу на боротьбу з відповідачем, стало неможливо виконувати роботу за місцем роботи, спокійно жити, все це спричинило позивачу моральну шкоду, яку вона визначила в сумі 757 000,00 грн.

Позивач зазначала, що внаслідок незаконних дій відповідача, щоденної боротьби проти таких дій, вона не могла працювати та отримувати дохід. Якби позивач працювала, то отримувала б дохід в сумі 10 000,00 грн. щомісячно. Згідно з довідкою з місця роботи позивач перебувала у вимушеній відпустці повний календарний рік, а тому її недоотриманий заробіток становить 120 000,00 грн. Таким чином, оскільки вказану суму позивач не змогла отримати з вини відповідача, вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Внаслідок незаконних дій відповідача які виразились у відібранні в позивача квартири, в якій були проведені ремонтні роботи, об лаштована меблями, з відповідною технікою, вона не отримала дохід від її здачі (за консультацією з ріелтором, оренда такої квартири в місяць могла коштувати від 8 до 12 тисяч гривень, а тому вона визначила середню вартість - 10 тисяч гривень) в сумі 480 000,00 грн. (48 місяців х 10 000,00 грн.).

Позивач просить стягнути з відповідача 817 620,87 грн. за невиконання умов договору та як витрати позивача у вигляді неотриманого прибутку; матеріальний збиток в сумі 162 500,00 грн., яка складається з: відшкодування за викрадені відповідачем двері та їх встановлення - 15 100,00 грн. (8 200,00 грн. - вартість дверей та 6 900,00 грн. вартість їх встановлення), вартість техніки - 44 631,00 грн. (телевізор - 24 100,00 грн., холодильник - 12 299,00 грн., пральна машина - 8 232,00 грн), що викрадені із квартири.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, відзив на заявлені вимоги до суду не направив.

На підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність представника відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши позивача, свідків, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, 10.03.2020 р. між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом «Наш дім» було укладено Договір про пайову участь у будівництві № М/3/42 за умовами якого Асоційований член (позивач) взяла на себе зобов`язання здійснити вступний та пайовий внесок до Кооперативу, а Кооператив забезпечити набуття Асоційованим членом права власності на Об`єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 24,12 кв. м.

Сторони встановили планово-орієнтовний термін введення Об`єкта будівництва в експлуатацію - 3 квартал 2020 р.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 24.04.2024 року (справа №761/26992/23) визнано за ОСОБА_1 майнові права на квартиру АДРЕСА_1 за договором про пайову участь у будівництві № М/3/42 від 10 березня 2020 року, укладеним між Обслуговуючим кооперативом «Наш Дім» та ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, ОСОБА_1 здійснила оплату об`єкта будівництва за договором про забезпечення виконання зобов`язань № М/4/32 від 10.04.2017 р., укладеним з попереднім забудовником ТОВ «Капітель Буд» (довідка про 97% фінансування від 23.05.2022 р. , квитанція № 43 від 11.04.2017 р., платіжне доручення № 1 від 22.02.2018 р., Акт звіряння взаємних розрахунків на 22.05.2018 між ТОВ «Капітель Буд» і ОСОБА_1 ).

Разом тим, під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про введення об`єкту будівництва в експлуатацію, відповідні докази отримано не було.

Натомість, як свідчать матеріали справи, позивача було повідомлено про необхідність здійснити доплату вартості об`єкта будівництва - квартири АДРЕСА_3 у зв`язку із збільшенням площі квартири на 2,18 кв. м.

В подальшому, а саме 17.11.2022 р. ОСОБА_1 повідомлено про розірвання договору № М/3/42 від 10.03.2020 р. відповідно до його п. 5.4.5.

Відповідач вважає договір розірваним, а тому вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Як свідчать матеріали справи, таке рішення було прийнято в односторонньому порядку ОК «Наш Дім» на підставі наказу відповідача № 1 від 10.01.2020 року «Про встановлення поточної вартості квадратного метру на перше півріччя 2020 року».

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 направила в адресу відповідача заяву зміст якої свідчить про незгоду позивача з рішенням ОК «Наш Дім» з односторонньою зміною відповідачем умов договору в частині вартості об`єкта нерухомості.

Доказів розірвання договору про пайову участь у будівництві № М/3/42 від 10.03.2020 р. матеріали справи не містять.

Таким чином ОСОБА_1 виконала свої зобов`язання за договором, сплатила внески у визначеній у договорі сумі, у зв`язку із чим за умовами договору набула майнових прав щодо об`єкту нерухомості, зокрема права на отримання в подальшому у власність спірної квартири.

Рішення набрало законної сили, а тому у відповідності до положень частини 4 статті 82 ЦПК України такі обставини не підлягають доказуванню.

Позивач зверталась із заявою про проведення реєстраційних дій на підставі зазначеного рішення про визнання майнових прав, однак рішенням №73704784 від 18.06.2024 року державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_3 , Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовлено в проведенні державної реєстрації в зв`язку із наявними суперечностями між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

В той же час як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2022 р. між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Наш дім» було укладено Договір про пайову участь у будівництві № М/5/1 за умовами якого Асоційований член взяла на себе зобов`язання здійснити вступний та пайовий внесок до Кооперативу, а Кооператив забезпечити набуття Асоційованим членом права власності на Об`єкт нерухомості - нежитлове приміщення 5/1 загальною площею 4,3 кв.м.

Додатковою угодою №1 від 18.12.2022 року до Договору про пайову участь у будівництві №М/5/1 від 20.05.2022 року, було замінено об`єкт нерухомості на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 26,3 кв. м. (згідно обмірів БТІ).

За актом прийому-передачі квартири від 20.07.2023 року ОК «Наш дім» передало ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 26,3 кв. м.

Позивач в позовній заяві зазначила, що право власності на квартиру зареєстроване за ОСОБА_2 , однак суду не було надано доказів на підтвердження зазначеного.

Суд здійснив запит до реєстру речових прав, згідно з яким, 04.08.2023 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 26,3 кв.м.

Щодо позовних вимог про стягнення упущеної вигоди у розмірі 480 000,00 грн. суд зазначає наступне.

При зверненні до суду з позовом, позивач вказувала, що оскільки умовами договору було встановлено планово-орієнтовний термін введення Об`єкта будівництва в експлуатацію - 3 квартал 2020 р., однак будинок не було введено в експлуатацію в цей строк та в подальшому квартира було продана сторонній особі, внаслідок чого позивач не має можливості отримувати дохід у вигляді орендної плати в сумі 10 000,00 грн. щомісячно, тому вважає, що є законом передбачені підстави для стягнення упущеної вигоди із відповідача.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини (види): реальні збитки і упущена вигода.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Отже, для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Враховуючи припис частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але й підтвердити їх документально. При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Отже, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував.

Позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 червня 2019 року справа № 910/422/18.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим (позивачем) грошових сум (чи інших цінностей), якби відповідач, як сторона правочину, не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

На підтвердження суми упущеної вигоди позивач надала суду листування з особою, яка ніби-то є ріелтором і по отриманим від позивача фотокарткам квартири визначила, що орендна плата квартири буде становити 8-12 тисяч гривень.

Проте вказане листування суд не може взяти до уваги як належний та допустимий доказ визначення вартості упущеної вигоди, оскільки квартира не була оглянута та не доведено, що при визначенні вартості орендної плати були враховані всі необхідні характеристики, які б могли вплинути на вартість оренди. Вказана сума є лише припущенням.

Встановивши обставини спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих у зв`язку з порушенням права власності позивача, оскільки позивачем не доведено розмір спричинених збитків.

Суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 81 ЦПК України на підтвердження можливості реального отримання доходів у розмірі 480 000,00 грн. у разі, якби не були порушені її права, також вжиття позивачем заходів для їх одержання, що є необхідним при заявлені до стягнення упущеної вигоди, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

При зверненні до суду з позовом позивач зазначала, що ОСОБА_4 , в порушення умов договору відчужив її квартиру ОСОБА_2 та щодо вказаних дій вона неодноразово зверталась до правоохоронних органів із заявами про вчинення кримінального правопорушення. Так як правоохоронні органи не розпочинали відповідно провадження, вона зверталась до суду із скаргами щодо невнесення інформації про вчинене кримінальне правопорушення.

Позивач не надала суду копії рішення яким було встановлено незаконність відчуження квартири позивача.

Так з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зверталась із заявами, скаргами до Шевченківського УП ГУ НП в м.Києві щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень.

В той же час вказані заяви, скарги не можуть бути доказами протиправної діяльності ОСОБА_4 , оскільки в них викладено особиста думка позивача щодо його дій.

Ухвалами Шевченківського районного суду м.Києва від 08.11.2023 року (справа №761/39216/23) зобов`язано уповноважених осіб Шевченківського УП ГУ НП в м.Києві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_1 щодо вчинення кримінального правопорушення, що зареєстрована за №56475 (вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення - грабежу); ухвалою від 04.01.2023 року (справа №761/29227/22) зобов`язано уповноважених осіб Шевченківського УП ГУ НП в м.Києві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_1 від 07.12.2022, зареєстрованій 12.12.2022 року за №66865; ухвалою від 21.03.2023 року (справа №761/6679/23) зобов`язано уповноважених осіб Шевченківського УП ГУ НП в м.Києві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою ОСОБА_1 щодо вчинення кримінального правопорушення від 12.01.2023 року.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Шевченківським УП ГУ НП в м.Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023100100005366 від 26.12.2023 року за заявою ОСОБА_1 про те що в період з 12 серпня по 30 вересня за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 викрав речі, техніку заявниці на суму приблизно 300 000,00 грн. 30.09.2023 року ОСОБА_1 виявила що двері за вищевказаною адресою були замінені ОСОБА_4 .

Суду не надано доказів що у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 було повідомлено про підозру.

Стаття 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стаття 1167 ЦК України визначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч.1 ст.1172 ЦК України).

Стаття 27 Закону України «Про кооперацію» передбачає, що кооператив відповідає за своїми зобов`язаннями всім належним йому майном. Порядок покриття завданих кооперативом збитків визначається його статутом.

Позивач не надала статуту відповідача для можливості встановлення меж відповідальності кооперативу за дії керівника.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться п. 5 постанови від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розглядаючи позов про відшкодування такої шкоди, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіянні потерпілому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони завдані, яким є ступінь вини заподіювача, яких саме моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі він оцінює пов`язані з ними втрати та з чого при цьому виходить.

Пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди" роз`яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Щодо заявлених вимог про відшкодування недотриманої заробітної плати в сумі 120 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Позивач визначає вказану суму як збитки, які були спричинені внаслідок протиправних дій відповідача внаслідок чого вона не могла працювати.

Як вбачається з довідки від 13.08.2024 року №06/01-23 виданої директором ДНЗ №431, ОСОБА_1 з 02.10.2020 року працює на посаді вихователя та з 01.09.2023 року по час видачі довідки перебуває в простої.

Однак позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що вона не має можливості працювати та отримувати дохід в зв`язку з неправомірними діями ОСОБА_4 .

Крім того, позивач не надала суду інформацію з Державної податкової служби про власні доходи за вказаний період, не надано інформацію про дохід який вона отримувала за місцем роботи.

Надана позивачем медична документація не надає можливості суду встановити причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_4 та зверненнями позивача до лікувальних установ.

Щодо відшкодування грошових коштів в сумі 15 100,00 грн. (придбання дверей та їх встановлення) та 44 631,00 грн. (телевізор - 24 100,00 грн., холодильник - 12 299,00 грн., пральна машина - 8 232,00 грн) суд зазначає наступне.

Позивач в судовому засіданні пояснила, що їй перед проведенням ремонтних робіт квартира не передавалась за актом приймання-передачі.

З копії накладної на холодильник вбачається, що він був придбаний 03.03.2018 року вартістю 11 999,00 грн., телевізор вартістю 24 100,00 грн. був придбаний 24.09.2019 року, як убачається з копії товарного чеку.

Таким чином з наданих документів можна зробити висновок, що холодильник та телевізор були придбані до укладення Договору про пайову участь у будівництві та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що вказана техніка дійсно була в квартирі АДРЕСА_1 .

З копії вантажно-розвантажувальних документів вбачається, що пральна машина «Індезіт» була доставлена за адресою: АДРЕСА_7 .

Позивач не надала суду доказів, що в подальшому вказану пральну машину було переміщено в квартиру АДРЕСА_1 .

Також матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що придбані 01.09.2021 року двері були встановлені в квартирі АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснили, що в квартирі позивача дійсно були проведені ремонтні роботи, квартира умебльована та була відповідна техніка - пральна машина, телевізор, холодильник.

Однак суд не може взяти до уваги пояснення зазначених свідків на підтвердження наявності техніки в квартирі, оскільки ними не було названо ідентифікаційних ознак такої техніки (хоча б торгової марки).

Позивач не надала на даний час суду належних та допустимих доказів, що дії ОСОБА_4 , як керівника ОК «Наш дім» були визнані неправомірними чи такими, що вчинені в порушення діючого законодавства та внаслідок чого були порушені права позивача.

Варто також звернути увагу на наступне. Позивач звернулась з позовом до юридичної особи - Обслуговуючого кооперативу «Наш дім». В той же час позовні вимоги обґрунтовані тим, що неправомірні дії відносно позивача вчинені ОСОБА_4 та його дружиною.

Судом при відкритті провадження у справі було зроблено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, згідно з яким станом на 04.09.2024 року керівником ОК «Наш дім» зазначено ОСОБА_8 .

Таким чином, оскільки під час слухання справи судом не встановлено, що ОСОБА_4 , як керівник ОК «Наш дім» при виконанні його посадових обов`язків вчинив неправомірні дії та завдав шкоду позивачу, не надано доказів, що ОСОБА_4 перевищив свої повноваження, суд не вбачає законом передбачених підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.4, 77-81, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Наш Дім» про стягнення грошових коштів за невиконання умов договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г.Притула