Постанова

від 17.02.2025 по справі 914/1376/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р. Справа №914/1376/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.,

суддівГалушко Н.А.,

Желіка М.Б.,

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіти Львова плюс»

на рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2024 (повний текст рішення складено 07.11.2024, суддя Манюк П.Т.)

у справі № 914/1376/24

за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м. Львів,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіти Львова плюс», м. Львів,

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСББ «Леополь Таун 2», м. Львів

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСББ «Леополь Таун 3», м. Львів

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСББ «Леополь Таун 4», м. Львів

за участю третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСББ «Леополь Таун 5», м. Львів

за участю третьої особи 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСББ «Леополь Таун 6», м. Львів

за участю третьої особи 6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСББ «Леополь Таун 7», м. Львів

про стягнення заборгованості у розмірі 411 683, 17 грн

за участю представників:

від позивача Сорока Д.М.

від відповідача Ксьондзик Ю.Ю. (в режимі відеоконфренеції)

від третіх осіб 1, 4, 6 Жук Р.С.

від третіх осіб 2, 3, 5 не з`явились

Львівське міське комунальне підприємство (далі ЛМКП) «Львівводоканал» 14.05.2024 звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Квіти Львова плюс» заборгованості за договором № 314756 в сумі 398968,50 грн, на яку позивач нарахував 4252,81 грн 3% річних, 2831,18 грн пені та 5630,68грн інфляційних втрат.

Господарський суд Львівської області в рішенні від 28.10.2024 позовні вимог задоволив; з ТОВ «Квіти Львова плюс» на користь позивача стягнув 417858,42 грн, що включає в себе основну заборгованість, пеню, інфляційні втрати, 3% річних та судовий збір, оскільки встановив, що позивач свої зобов`язання з водопостачання та/або водовідведення виконав належним чином, натомість відповідач не оплатив наданих послуг та не спростував наявної заборгованості належними та допустимими доказами.

Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскільки вважає, що таке не відповідає вимогам закону, позаяк судом неправильно застосовано норми матеріального права, допущено порушення норм процесуального права, висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що позивач не надавав відповідачу жодних рахунків; будинки про які йдеться у договорах про на надання послуг, передані відповідачем в управління управляючим компаніям (ОСББ); відповідачем на адресу позивача надіслано лист про припинення договорів, а саме 13.02.2024 відповідач повідомив позивача про припинення надання послуг водопостачання та водовідвення і проведення відключення наступних будинків за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 111 В, 111Б, 111Г, 111Е, 111Д, 111Е, 111Є, 111Ж. Даний лист було отримано позивачем 19.02.2024 року, проте, як стверджує відповідач, позивач, всупереч відмові від договору відповідача, продовжує нараховувати борги відповідачу за послуги, які він не споживає. Таким чином, апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи відповідача та зазначив, що рахунки за фактично спожиті послуги водопостачання та водовідведення вручались у паперовому вигляді контролером ЛМКП «Львівводоканал» Підчехою І. наручно представнику відповідача Левчуку П.О. З метою економії ресурсів підприємства вказані рахунки під час воєнного стану друкуються лише в одному примірнику, відтак відмітка про вручення не проставляється. Крім того, на офіційному сайті ЛМКП «Львівводоканал» створено програмну послугу Кабінет юридичних осіб (скріншот з офіційного сайту додано до матеріалів справи). На цьому інтернет ресурсі споживачі юридичні особи мають можливість отримувати інформацію щодо послуг водопостачання та водовідведення, формувати звіти, рахунки та здійснювати оплати. Також, протягом спірного періоду на особовий рахунок відповідача відкритий в ЛМКП «Львівводоканал» проводилась часткова сплата заборгованості за отримані послуги водопостачання та водовідведення, що очевидно пов`язана з отриманням відповідного рахунку на оплату. Протягом спірного періоду позивач фактично надав, а відповідач фактично спожив послуги водопостачання та водовідведення в об`ємі 21370 м куб, відтак, позивач вважає, що вправі отримати плату за надані послуги.

Позивач також зазначає, що індивідуальні договори між мешканцями будинків за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 111 е, г, б, д, є, ж та ЛМКП «Львівводоканал» на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення не можуть бути укладені до моменту поки мережі водопостачання та водовідведення не будуть здані в експлуатацію, а відповідач не отримує довідку про ввід в експлуатацію цих мереж. Щодо доводів відповідача про повідомлення про припинення договорів, то позивач зазначає, що спірний лист не можна трактувати як намір розірвання договору, оскільки про розірвання договору в цьому листі не йдеться, натомість вказано лише про припинення надання послуг житловим будинкам.

З огляду на вказані обставини, позивач не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду; за клопотанням представника відповідача, розгляд справи відбувся в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В дане судове засідання прибули представники позивача, відповідача та третіх осіб 1, 4 і 6, які висловили свої доводи, міркування та заперечення по суті цього спору.

Треті особи 2, 3 та 5 участі уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, визначений ст. 273 ГПК України, приймаючи до уваги, що всі учасники спору були своєчасно та належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги шляхом надіслання ухвал до їх електронних кабінетів, участь уповноважених представників жодною ухвалою суду обов`язковою не визнавалась, відтак судова колегія вважає за можливе завершити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників третіх осіб 2, 3 та 5.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги в сукупності з матеріалами справи, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на таке:

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем було укладено договори водопостачання будмайданчика, а саме:

22.06.2021 між ЛМКП «Львівводоканал» та ТОВ «Квіти Львова плюс» було укладено договір № 314756 про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення за адресами м. Львів, вул. Стрийська, 111 Е, Г, Б, Д;

18.05.2022 між ЛМКП «Львівводоканал» та ТОВ «Квіти Львова плюс» було укладено договір № 314756 про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 111 Є;

19.04.2023 між ЛМКП «Львівводоканал» та ТзОВ «Квіти Львова плюс» було укладено договір № 314756 про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 111 Ж.

За умовами п. 4.2. укладених договорів, відповідач зобов`язався сплачувати вартість наданих водоканалом послуг за чинними тарифами, та додаткову плату нараховану відповідно до Правил приймання, - згідно виставлених рахунків у строки встановлені договором.

Відповідно до п. 3.6 договорів оплата за послуги водопостачання та водовідведення проводиться абонентом відповідно до діючих тарифів шляхом перерахування на рахунок Львівводоканалу коштів не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим місяцем.

Позивачем до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості за період вересень 2023 року - квітень 2024 року у розмірі 398968, 50 грн, що підтверджується також загальною довідкою про нарахування за послуги водопостачання та водовідведення за договорами № 314756 та рахунками за послуги водопостачання та водовідведення.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі Закон), предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до статті 1 Закону виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Згідно зі ст. 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи та слідує з пояснень представника третіх осіб, наданих в суді першої та апеляційної інстанцій, об`єкти на вулиці Стрийській 111, Е, Г, Б, Д, Є, Ж в управління управляючим компаніям забудовником (відповідачем) належним чином передані не були, оскільки, в актах приймання-передачі житлових будинків, які між ОСББ та відповідачем було підписано із зауваженнями, чітко зазначено, що будинки за адресою м. Львів, вул. Стрийська, 111 будуть вважатись повністю переданим після усунення забудовником недоліків, які в них вказані, в тому числі підключення житлового комплексу до мереж Львівводоканалу, проте відповідачем зауважень, вказаних в цих актах, не було усунуто. Водночас, треті особи не мають можливості укласти прямі договори із ЛМКП Львівводоканал, оскільки мережі водопостачання та водовідведення відповідачем не здані в експлуатацію, а технічна документація до ОСББ не передана, як наслідок, між позивачем та третіми особами відсутні договірні правовідносини.

Відповідно до п. 4.2.1. укладених між позивачем та відповідачем договорів, відповідач зобов`язаний надати перелік своїх об`єктів, на яких споживаються послуги централізованого водопостачання та водовідведення та повідомляти про зміни у цих даних у 7-ми денний строк з дня виникнення. Пунктом 4.2.15 договорів встановлено, що у випадку передачі об`єкта централізованого водопостачання та водовідведення на баланс новому балансоутримувачу або власнику - споживач зобов`язаний у семиденний термін після передачі повідомити про це водоканал.

До матеріалів справи відповідачем не було долучено доказів про таке повідомлення позивача або документів, які б підтверджували факт здійснення передачі на баланс третім особам у повному обсязі з виконанням зазначених зауважень щодо підключення збудованого відповідачем житлового комплексу до мереж Львівводоканалу.

Щодо доводів апелянта про те, що позивач не надсилав йому рахунки на оплату, то такі відхиляються судом з огляду на таке:

В пункті 3.8. договорів йдеться про те, що рахунки надаються у паперовому або в електронному вигляді, зокрема шляхом доступу до електронних систем обліку розрахунків. Як повідомив представник позивача, рахунки за фактично спожиті послуги водопостачання та водовідведення вручались у паперовому вигляді контролером ЛМКП «Львівводоканал», вказані рахунки під час воєнного стану друкуються лише в одному примірнику, відтак відмітка про вручення не проставляється.

Відповідно до п. 3.6. договорів, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата за послуги здійснюється не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим місяцем.

Таким чином, відсутність належних доказів вручення рахунків для оплати не може бути підставою для неоплати спожитих послуг, про що неодноразово вказував у своїх постановах Верховний Суд.

Варто зауважити, що протягом спірного періоду на особовий рахунок відповідача, відкритий в ЛМКП «Львівводоканал», проводилась часткова сплата заборгованості за отримані послуги водопостачання та водовідведення, що очевидно пов`язана з отриманням відповідних рахунків на оплату.

Відповідач звертався до ЛМКП «Львівводоканал» з листами від 10.02.2023 № ВД-803 та від 31.05.2023 № ВД-3862, в яких просив продовжити термін дії договорів № 314756, у зв`язку із закінченням будівництва об`єктів, та відтермінувати сплату заборгованості. Отож, зміст вказаних листів свідчить про бажання відповідача надалі отримувати послуги водопостачання та водовідведення.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст.525, 526 ЦК України).

Звернення відповідача від 13.02.2024 до ЛМКП «Львівводоканал» з пропозицією розірвання укладених договорів не відповідає вимогам п. 9.3. договорів, які передбачають розірвання договору за ініціативою споживача, однак встановлюють необхідність надання доступу водоканалу для здійснення технічного припинення надання послуг, оскільки водоканал, зважаючи на законодавчу заборону припинення водопостачання в умовах воєнного стану, не може здійснити припинення водопостачання мешканцям збудованих відповідачем будинків. Розірвання договору з ініціативи споживача буде правомірним за умови одночасного укладення договору з іншим споживачем.

Крім цього, як було зазначено вище, відповідачем не надано суду доказів про повідомлення позивача, в порядку п. 4.2.15 договорів, про передачу об`єктів централізованого водопостачання та водовідведення на баланс новому балансоутримувачу або власнику, як і не подано доказів, які б підтверджували факт здійснення передачі спірних об`єктів на баланс третім особам, у повному обсязі з виконанням зауважень щодо підключення збудованого відповідачем житлового комплексу до мереж Львівводоканалу.

Отже, зобов`язання щодо надання послуг водопостачання та водовідведення об`єктів на вул. Стрийській, 111 Е, Г, Б, Д, Є, Ж станом на час розгляду справи існують виключно між ЛМКП «Львівводоканал» та ТОВ «Квіти Львова плюс». Оскільки позивач протягом спірного періоду фактично надавав послуги водопостачання та водовідведення на об`єкти на вул. Стрийській, 111 Е, Г, Б, Д, Є, Ж, відтак має право на одержання оплати за надані послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону передбачено обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Треті особи підтвердили факт отримання та споживання ними послуг з водопостачання та водовідведення, тому суд дійшов висновку, що послуги водопостачання та водовідведення об`єктів на вул. Стрийській, 111 Е, Г, Б, Д, Є, Ж споживались фактично, відтак підлягають оплаті. Дане твердження узгоджується з правовою позицією суду касаційної інстанції викладеної у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, постановах Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17 в яких суд зазначив, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Наведені вище обставини свідчать про виконання належним чином взятих на себе позивачем зобов`язань за договорами, натомість відповідач свого обов`язку з оплати наданих послуг не виконав та не надав суду доказів, які б вказували про оплату ним отриманих послуг з водопостачання та/або водовідведення, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 398968, 50 грн.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.1.2 договорів, споживач несе відповідальність за несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати пені. Розмір пені встановлений в п. 3.15. договорів та становить 0, 01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення оплати

За невиконання зобов`язань з оплати наданих послуг позивач нарахував відповідачу 4252, 81 грн 3 % річних, 5630, 68 грн інфляційних втрат та 2831, 18 грн пені. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, судова колегія встановила, що такі нарахування є правильними, а тому правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухваленого у цій справі рішення.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіти Львова плюс» відмовити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2024 у справі № 914/1376/24 залишити без змін.

Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повна постанова складена 27.02.2025.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік