Постанова

від 25.02.2025 по справі 911/841/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"25" лютого 2025 р. Справа№911/841/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 25.02.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Спецвисотбуд» 2006»

на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2024

у справі №911/841/20 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво і Фундамент»

до Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006»

про стягнення 1 906 927,12 грн

за зустрічним позовом Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво і Фундамент»

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсного правочину,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво і Фундамент» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» (далі за текстом - відповідач) про стягнення 928 940,00 грн заборгованості за Договором підряду на виконання робіт №03-03/2017 від 03.03.2017 (далі за текстом - Договір), 163 319,81 грн інфляційних витрат, 68 913,00 грн 3 % річних, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), 745 754,31 грн пені за порушення строків виконання робіт, нарахованої на підставі пункту 14.3 Договору, за період з 03.01.2018 по 18.03.2020 та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору, Додаткових угод №1 від 31.03.2017, №2 від 16.06.2017, №3 від 01.08.2017 до нього в частині повної оплати за виконані роботи згідно актів №1 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2017 року, травень 2017 року, червень 2017 року, липень 2017 року, серпень 2017.

У процесі розгляду справи судом першої інстанції на стадії підготовчого провадження відповідач за первісним позовом подав зустрічний позов про визнання недійсним Договору та Додаткових угод №1 від 31.03.2017, №2 від 16.06.2017, №3 від 01.08.2017 до нього та застосувати наслідки недійсності правочину і стягнути з відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) на користь позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) 1 479 397,00 грн оплати.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що спірні правочини укладені директором позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом) ОСОБА_1 з перевищенням повноважень, зловживаючи службовим становищем, так як сума таких правочинів перевищує 500 000,00 грн і укладення таких правочинів потребує попереднього погодження із засновником. Крім того, ОСОБА_1 є одночасно учасником відповідача за зустрічним позовом (позивача за первісним позовом) із часткою у статутному капіталу (40 % станом на 2017 рік, 50 % з 2019 року і по теперішній час). А тому наявні підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними відповідно до положень статей 215, 232 ЦК України.

Господарський суд Київської області ухвалою від 26.05.2020 у справі №911/841/20 прийняв до розгляду у справі № 911/841/20 зустрічну позовну заяву Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво та Фундамент» про визнання недійсним договору, додаткових угод до нього та стягнення коштів; об`єднав вимоги за відповідним позовом в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво та Фундамент» до Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006 про стягнення 1 906 927,12 грн.

Господарський суд Київської області рішенням від 02.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021, у справі №911/841/20 у задоволенні первісного позову відмовив, зустрічний позов задовольнив частково; визнав недійсним Договір в частині Додаткових угод № 1 від 31.03.2017, №2 від 16.06.2017, №3 від 01.08.2017, які є невід`ємними частинами Договору та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво та Фундамент» на користь Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» кошти в сумі 1 300 000,00 грн та 21 602,00 грн судового збору; в іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовив. Верховний Суд постановою від 25.04.2022 рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 у справі №911/841/20 скасовано в частині часткового задоволення зустрічного позову і в цій частині направив справу №911/841/20 до Господарського суду Київської області на новий розгляд.

Направляючи справу №911/841/20 на новий розгляду до суду першої інстанції суд касаційної інстанції надав наступні вказівки. При новому розгляді суди мають надати оцінку доказам та ключовим аргументам обох сторін, встановити факти, які входять в предмет доказування (визнання недійним Договору на підставі порушення статті 232 ЦК або частини 3 статті 238 ЦК України), та надати відповіді на такі ключові питання: чи були виконані роботи, передбачені Договором та додатковими угодами до нього; ким були виконанні такі роботи - ПП «Спецвисотбуд 2006», ТОВ «Будфундамент» чи третіми особами; чи знав засновник ПП «Спецвисотбуд 2006» про участь ОСОБА_1 у ТОВ «Будфундамент» (обізнаність про наявність конфлікту інтересів при вчиненні Договору та додаткових угод); у чому саме полягала зловмисна домовленість ОСОБА_1 та ТОВ «Будфундамент»; які збитки були завдані ПП «Спецвисотбуд 2006» укладеним договором». За результатами нового розгляду Господарський суд Київської області рішенням від 30.05.2024 у справі №911/841/20 відмовив у задоволенні зустрічного позову.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції, з урахуванням стандарту доказування «вірогідність доказів», дійшов висновку про доведеність відповідачем за зустрічним позовом виконання ним робіт з улаштування буроін`єкційних паль, враховуючи таке: укладений між сторонами Договір підряду від 03.03.2017 № 03-03/2017 з Додатковими угодами; підписані сторонами довідки про вартість будівельних робіт та акти прийому-передачі робіт до вказаного договору підряду, які не спростовані позивачем за зустрічним позовом в ході розгляду справи; фактичне виконання передбачених оспорюваним договором підряду робіт з улаштування буроін`єкційних паль на об`єкті, що не оспорюється сторонами та підтверджується об`єктивними доказами, а саме прийняттям цих робіт генпідрядником на об`єкті; реальну мету оспорюваного договору підряду, що полягала у залученні позивачем за зустрічним позовом, який діяв як підрядник генпідрядника Товариства з обмеженою відповідальністю «КДД Інжиніринг», відповідача за зустрічним позовом як субпідрядника для виконання на об`єкті робіт з улаштування буроін`єкційних паль; реальний характер залучення відповідачем за зустрічним позовом бурової установки Soilmec CM48 за обставин, коли у позивача за зустрічним позовом була лише одна бурова установка Casagrande С850; недоведеність позивачем за зустрічним позовом належними доказами наявності бурової установки Casagrande С850 на об`єкті протягом всього часу виконання спірних робіт; недоведеність позивачем за зустрічним позовом виконання всього обсягу робіт з улаштування буроін`єкційних паль, які передбачені укладеними між позивачем за зустрічним позовом як підрядником та Товариством з обмеженою відповідальністю «КДД Інжиніринг» як генпідрядником договорами підряду від 24.02.2017 та від 24.04.2017, належною йому буровою установкою Casagrande С850, при наявності доказів, які вказують на те, що ці роботи виконувались не лише буровою установкою Casagrande С850, а й буровою установкою Soilmec CM48, якої не було у позивача за зустрічним позовом.

Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2024 у справі №911/841/20; зупинити дію рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2024 у справі №911/841/20; скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2024 у справі №911/841/20 та ухвалити нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити частково, а саме: визнати недійсним договір підряду на виконання робіт №03-03/2017 від 03.03.2017, в частині додаткової угоди №1 від 31.03.2017, додаткової угоди №2 від 16.06.2017, додаткової угоди №3 від 01.08.2017, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво і Фундамент» та Приватним підприємством «Спецвисотбуд 2006», які є невід`ємними частинами договору підряду на виконання робіт №03-03/2017 від 03.03.2017; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Будівництво і Фундамент» на користь Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» кошти в сумі 1 300 000,00 грн та 21 602,00 грн судового збору.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач за зустрічним позовом посилається на те, що судом першої інстанції не було надано оцінки наявним у матеріалах справи договорам підряду з влаштування буроін`єкційних паль, укладених ТОВ «Компанія «Будівництво і Фундамент» 01.04.2017 з фізичними особи ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_2 та ОСОБА_9., які укладено з відповідачем за зустрічним позовом через місяць після укладення Договору та підписання Акта виконаних робіт за березень 2017 року, при цьому у матеріалах справи відсутні докази виконання вказаними вище особами робіт. Більше того, вказані особи не мали доступу до об`єкту та відповідних посвідчень для виконання робіт з підвищеної небезпеки.

Позивач за зустрічним позовом посилається також не суперечливу поведінку відповідача за зустрічним позовом, оскільки під час розгляду адміністративної справи №826/10077/18 за позовом ТОВ «Компанія «Будівництво і фундамент» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відповідач за зустрічним позовом обгрунтовуючи реальність господарських операцій з ТОВ «БК «Профітван» з оренди бурової установки Soilmec-48 тип СМ 48 та бетононасосу у період з березня по серпень 2017 року не посилався на спірний Договір.

Як зазначає апелянт, судом першої інстанції при ухваленні спірного рішення надано оцінку недопустимим доказам, зокрема довідкам про вартість виконаних робіт та актам приймання виконаних будівельних робіт за оспорюваним Договором на суму 3 667 761,00 грн, не засвідчених належним чином.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що судом першої інстанції не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 щодо застосування статей 215, 232, 237 ЦК України у побідних правовідносинах. Спірний договір є змішаним, який містить елементи договору підряду та надання послуг, директор зі сторони позивача за зустрічним позову діяв з перевищенням повноважень, встановлених Статутом та не в інтересах підприємства, що є підставою для визнання недійсним Договору в частині Додаткових угод №1 від 31.03.2017, №2 від 16.06.2017 та №3 від 01.08.2017.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2024 у справі №911/841/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 07.11.2024 витребував з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/841/20. Відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2024 у справі №911/841/20.

Матеріали справи №911/841/20 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 27.11.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 02.12.2024 задовольнив клопотання та поновив Приватному підприємству «Спецвисотбуд 2006» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2024 у справі №911/841/20; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Спецвисотбуд 2006» на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2024 у справі №911/841/20; зупинив дію рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2024 у справі №911/841/20 на час апеляційного провадження; розгляд апеляційної скарги призначив на 14.01.2025 о 12 год. 15 хв.

Відповідач за зустрічним позовом заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача за зустрічним позовом та просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогами матеріального та процесуального права, та ухвалене з урахуванням вказівок Верховного Суду, які викладені у постанові від 19.01.2022 у справі №911/841/20.

Як вказує відповідач за зустрічним позовом, позивачем за зустрічним позовом не наведено норми матеріального та процесуального права, які порушив суд першої інстанції. При цьому судом першої інстанції, на підставі наданих сторонами, під час нового розгляду справи, доказів встановлено факти виконання на об`єкті будівництва по проспекту Перемоги, 67 у м. Києві саме відповідачем за зустрічним позовом робіт з улаштування буроін`єкційних паль. Тоді як доводи позивача за первісним позовом в апеляційні скарзі щодо укладення договорів підряду з фізичними особами не впливають на встановлені судом першої інстанції обставини.

Стосовно посилань апелянта на адміністративну справу №826/10077/18, то як було зазначено судом першої інстанції, адміністративна справа №826/10077/18 не має преюдиційного значення для розгляду справи №911/841/20, оскільки ПП «Спецвисотбуд 2006» не був учасником в адміністративній справі.

Доводи позивача за первісним позовом щодо недопустимості доказів (первинних документів актів виконаних робіт та довідок, підписаних сторонами у 2017 році) також не заслуговують на увагу, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції не ставилось питання щодо необхідності подання відповідачем за зустрічним позовом оригіналів таких документів, що свідчить про допустимість таких доказів.

Крім того, відповідач за первісним позовом заперечує проти доводів апелянта стосовно укладення Договору підряду та додаткових угод до нього директором Поліщуком О.В. з перевищенням повноважень, оскільки судом першої інстанції з урахуванням висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 у справі №911/841/20, зроблено правильний висновок, що спірний Договір є договором підряду, на який не поширюються обмеження повноважень директора за Статутом. Так само позивачем не доведено зловмисної домовленості директора ПП «Спецвисотбуд 2006» ОСОБА_1 та ТОВ «Компанії «Будівництво і фундамент».

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач за зустрічним позовом зазначив, що планує понести витрати у вигляді оплати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких станом на дату подання відзиву на апеляційну скаргу складає 60 000,00 грн, остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу буде встановлено на підставі поданих до суду доказів у встановленому законом порядку та строки.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.01.2025 відклав розгляд справи №911/841/20 на 28.01.2025 об 13 год. 10 хв.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 28.01.2025 продовжив строк розгляду справи №911/841/20 та оголосив перерву до 11.02.2025 об 13 год. 00 хв.

У судовому засіданні виникла необхідність оголосити перерву до 25.02.2025.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 25.02.2025 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2024 у справі №911/841/20 та ухвалити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом.

У судовому засіданні 25.02.2025 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2024 у справі №911/841/20 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

03.04.2017 між позивачем за зустрічним позовом (далі - Підрядник), в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі Статуту, та відповідачем за зустрічним позовом (далі - Субпідрядник), в особі директора Божинської Ольги Вячеславівни, яка діє на підставі Статуту, укладено Договір (т.1 а.с. 8-23), за умовами якого Підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до проектної документації, договірної ціни (Додаток № 1), діючих будівельних норм і правил та у визначений договором строк, виконати роботи на об`єкті: Будівництво торгівельного центру з офісними та складськими приміщеннями за адресою: просп. Перемоги, 67 у Святошинському районі м. Києва, а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, проектну та робочу документацію, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору (пункт 2.1 Договору).

Позивач за зустрічним позовом є юридичною особою, основним видом діяльності якої відповідно до Статуту та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.05.2020 станом на 03.03.2017 є: 41.20 будівництво житлових і нежитлових приміщень (т.1 а.с. 223-228).

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ПП «Спецвисотбуд 2006» від 05.05.2014 №05/05/14 на посаду директора ПП «Спецвисотбуд 2006» з 05.05.2014 призначений ОСОБА_1. (т.1 а.с. 114).

Статутом позивача за зустрічним позовом визначено повноваження директора. Зокрема, пунктом 3.2 Статуту встановлено, що у підприємстві діє одноособовий виконавчий орган - Директор, який вирішує усі питання діяльності підприємства, крім віднесених до виключної компетенції засновника; Директор діє від імені підприємства без довіреності в межах, встановлених цим статутом та рішеннями засновника; Директор має право без попереднього погодження з засновником укладати договори з третіми особами на надання послуг, придбання та реалізацію матеріальних цінностей на суму, що не перевищує 500 000,00 грн.

В свою чергу, відповідач за зустрічним позовом є юридичною особою, основним видом діяльності якої відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.05.2020 станом на 03.03.2017 є: 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

Умовами Договору сторони погодили, наступні умови: Підрядник зобов`язується виконати наступні роботи: влаштування випробуваних кущів паль. Підрядник зобов`язується виконати роботи з використання власних матеріалів, обладнання, устаткування, витратних матеріалів тощо, письмово узгоджених Генпідрядником, у відповідності вимогам ДБН, умовам цього Договору, Проектної документації, у термін, узгоджений з Генпідрядником, а також здати виконані роботи, здійснити необхідні заходи щодо усунення недоробок, дефектів, недоліків, які виникали у виконаних Роботах, у відповідності до умов цього Договору. Підрядник зобов`язується виконати усі Роботи згідно умов Договору, у тому числі роботи конкретно в них не обумовлені, але необхідні для реалізації предмету Договору. У випадку внесення змін та доповнень до Проектної документації, наслідком яких є збільшення/зменшення чи зміна переліку чи об`єму робіт, ресурсів, сторони зобов`язується погодити і укласти додатковий договір про внесення змін чи доповнень до цього Договору (пункти 2.2, 2.3 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору сторони домовились, що загальна вартість робіт за цим договором визначена сторонами в Договірній ціні (Додаток № 1 до Договору) і становить 179 397,00 грн разом з ПДВ. Загальна вартість робіт за цим Договором становить загальну вартість виконаних субпідрядником та прийнятих підрядником робіт на підставі актів та довідок Ф№ КБ-3.

Договірна ціна робіт за Договором визначена методом прямої домовленості сторін і враховує всі витрати Субпідрядника, пов`язані з виконанням робіт за цим Договором (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.3 Договору оплата робіт за цим Договором здійснюється Підрядником у національній валюті України - гривні шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Субпідрядника в наступному порядку: 3.3.1. протягом 10 банківських днів з дати укладення сторонами цього Договору Підрядник перераховує Субпідряднику аванс в розмірі 66 419,10 грн, у тому числі ПДВ; 3.3.2. оплату робіт Підрядник здійснює протягом 25 банківських днів з дати підписання сторонами акту та довідки Ф№ КБ-3 за вирахуванням сум авансових платежів, сплачених у порядку та строки, передбачених цим Договором.

Передача виконаних робіт за Договором здійснюється щомісячно шляхом оформлення та підписання сторонами двосторонніх Актів та Довідок Ф№ КБ-3. Акти та Довідки Ф№ КБ-3 складаються Субпідрядником та з підписом представника технічного нагляду Підрядника на об`єкті надаються Підряднику у строк до 25-го числа (включно) звітного місяця (пункт 12.1 Договору).

Цей договір набирає чинності з дати підписання його сторонами, та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх закінчення (пункт 17.1 Договору).

31.03.2017, 16.06.2017 та 01.08.2017 між сторонами укладено Додаткові угоди №1 (т.1 а.с. 52-53), №2 (т.1 а.с. 55-56) та №3 (т.1 а.с. 58-59), якими збільшили обсяг та загальну вартість робіт до 2 408 337,00 грн (з ПДВ).

На дату укладення оспорюваного Договору та Додаткових угод, директор ПП «Спецвисотбуд 2006» ОСОБА_1. був учасником «Будфундамент» із часткою 40%.

Сторони за Договором уклали Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на загальну суму 3 667 761,00 грн, а саме: за березень 2017 року на суму 179 397,00 грн (з ПДВ) (т. 1 а.с. 42); за травень 2017 року на суму 1 259 424,00 грн (з ПДВ) (т.1 а.с. 44); за червень 2017 року на суму 1 259 424,00 грн (з ПДВ); за липень 2017 року на суму 510 543,00 грн (з ПДВ) (т. 1 а.с. 48); за серпень 2017 року на суму 458 973,00 грн (з ПДВ) (т.1 а.с. 50).

На виконання умов Договору сторони підписали акти приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 3 667 761,00 грн, а саме: за березень 2017 року на суму 179 397,00 грн (з ПДВ) (т.1 а.с. 43); за травень 2017 року на суму 1 259 424,00 грн (з ПДВ) (т.1 а.с. 45); за червень 2017 року на суму 1 259 424,00 грн (з ПДВ) (т.1 а.с. 47); за липень 2017 року на суму 510 543,00 грн, з ПДВ (т.1 а.с. 49); за серпень 2017 року на суму 458 973,00 грн (з ПДВ) (т.1 а.с. 51).

Позивач за зустрічним позовом, як підрядник, оплатив відповідачу за зустрічним позовом, як субпідряднику, грошові кошти на загальну суму 1 479 397,00 грн в якості оплати за виконані роботи за Договором, що підтверджується банківськими виписками (т. 1 а.с. 25-41) та платіжними дорученнями №192 від 15.05.2017, №279 від 06.07.2017, №319 від 26.07.2017, №231 від 27.07.2017, №336 від 04.08.2017, №348 від 10.08.2017, №385 від 08.09.2017, №417 від 19.09.2017, №423 від 21.09.2017, №455 від 10.09.2017, №499 від 31.10.2017, №522 від 09.11.2017, №629 від 03.01.2018 (т. 1 а.с. 147-150).

16.12.2019 ОСОБА_1 був звільнений з посади директора ПП «Спецвисотбуд 2006» згідно рішення єдиного власника ПП «Спецвисотбуд» від 16.12.2019 №26/11/19 (т.1 а.с. 116).

Спір виник через порушення відповідачем за первісним позовом умов Договору в частині оплати за робити згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт за березень 2017 року; за травень 2017 року; за червень 2017 року; за липень 2017 року; за серпень 2017 року. Водночас відповідач за первісним позовом подав до суду зустрічним позов в порядку статті 180 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) про визнання недійсним Договору та Додаткових угод до нього, із застосуванням наслідків недійсності шляхом повернення здійснених оплат на суму 1 479 397,00 грн.

За результатами касаційного перегляду рішення Господарського суду Київської області від 02.12.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021, Верховний Суд направив справу №911/841/20 на новий розгляд до суду першої інстанції в частині часткового задоволення зустрічного позову.

За приписами частини 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Направляючи справу №911/841/20 на новий розгляду до суду першої інстанції суд касаційної інстанції надав наступні вказівки. При новому розгляді суди мають надати оцінку доказам та ключовим аргументам обох сторін, встановити факти, які входять в предмет доказування (визнання недійним Договору на підставі порушення статті 232 ЦК або частини 3 статті 238 ЦК України), та надати відповіді на такі ключові питання: чи були виконані роботи, передбачені Договором та додатковими угодами до нього; ким були виконанні такі роботи - ПП «Спецвисотбуд 2006», ТОВ «Будфундамент» чи третіми особами; чи знав засновник ПП «Спецвисотбуд 2006» про участь ОСОБА_1 у ТОВ «Будфундамент» (обізнаність про наявність конфлікту інтересів при вчиненні Договору та додаткових угод); у чому саме полягала зловмисна домовленість ОСОБА_1 та ТОВ «Будфундамент»; які збитки були завдані ПП «Спецвисотбуд 2006» укладеним договором». Згідно із статтею 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із статтею 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (частина 4 статті 882 ЦК України).

За своєю правовою природою спірний Договір є договором підряду, оскільки він містить опис робіт - влаштування певної кількості паль на будівельному майданчику. Договір має назву договір субпідряду, сторони називаються підрядником та субпідрядником. Результат виконання робіт - це поява нових об`єктів матеріального світу (частини фундаменту будівель - паль).

Тоді як ЦК України розрізняє роботи, внаслідок яких має місце створення певних об`єктів матеріального світу та виконуються відповідно до договору підряду (статті 837 ЦК України) та послуги як такі, що споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності та надаються відповідно до договору про надання послуг згідно з статтею 901 ЦК України. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/841/20.

Верховний Суд у постанові від 04.09.2023 у справі №910/5352/21, на яку послався суд першої інстанції виснував, що не можна ототожнювати договори підряду та надання послуг, оскільки порядок прийняття робіт за договором підряду є більш складним та унормованим та передбачає складання сторонами необхідних первинних документів «Акт приймання виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-2в); 2) «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» (ф. № КБ-3), типову форму яких затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293 «Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013».

Статутом позивача за зустрічним позовом визначено повноваження директора. Зокрема, пунктом 3.2 Статуту встановлено, що Директор має право без попереднього погодження з засновником укладати договори з третіми особами на надання послуг, придбання та реалізацію матеріальних цінностей на суму, що не перевищує 500 000,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц застосував принцип сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, має нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/6838/20, від 21.12.2021 у справі №910/17027/20 (господарська юрисдикція).

Такий самий принцип доцільно застосувати у випадку тлумачення норм статуту. Будь-які сумніви щодо наявності обмежень повноважень виконавчого органу (нечіткість викладення положень, розмиті критерії кваліфікації правочинів, які потребують погодження вищого органу), які закріплені в статуті, рівно як відсутність таких обмежень у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, мають тлумачитися на користь контрагента. Схожа за змістом правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №911/3039/19.

Отже, доводи позивача за зустрічним позовом про те, що директор ПП «Спецвисотбуд 2006» ОСОБА_1., зловживаючи службовим становищем, в порушення вимог Статуту, без попереднього погодження із засновником підприємства, уклав оспорюваний Договір та Додаткові угоди до нього, збільшивши загальну вартість робіт на суму, що становить більше межі, встановленої Статутом підставно відхилені судом першої інстанції, оскільки директор при укладенні оспорюваного Договору та Додаткових угод до нього діяв у межах своїх повноважень, передбачених пунктом 3.2 Статуту ПП «Спецвисотбуд 2006», на укладення договору підряду з третіми особами, без попереднього погодження з засновником.

Окрім того, директор позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 станом на момент укладення оспорюваного Договору та Додаткових угод був власником частки у статутному капіталі ТОВ «Компанії «Будівництво та Фундамент» у розмірі 40% у зв`язку з чим, на думку позивача за зустрічним позовом, мав місце конфлікт інтересів і зміст такого правочину (в частині Додаткових угод) не відповідав справжньому волевиявленню ПП «Спецвисотбуд 2006» як суб`єкта господарювання, та був спрямований на задоволення інтересів вказаної особи (директора), яка фактично діяла в інтересах іншого товариства (відповідача за зустрічним позовом).

Верховний Суд у постанові у даній справі звернув увагу, що правочини із заінтересованістю (укладені за наявності конфлікту інтересів) не заборонені чинним законодавством. Чинне на момент укладення Договору та Додаткових угод законодавство взагалі не містило визначення конфлікту інтересів щодо Приватних підприємств та Товариств з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до частини 3 статті 92 ЦК України (у редакції чинній на дату укладення спірного правочину) орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства: 1) обов`язок дбайливого ставлення (duty of care), що передбачає обов`язок діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним; 2) обов`язок лояльності (duty of loyalty), що націлений на уникнення конфлікту інтересів і дії директора під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього.

З зазначеного вбачається, що недопущення директором підприємства конфлікту інтересів включає в себе, зокрема, уникнення ним таких ситуацій, де має місце потенційна або реальна суперечність між приватним інтересом такої особи (як власника частки статутного капіталу іншого товариства) та виконанням повноважень керівника підприємства, в інтересах якого має діяти особа.

Загальною вимогою при вчиненні таких правочинів з конфліктом інтересів виконавчим чи іншим органом є розкриття інформації про наявність конфлікту інтересів.

У частині 3 статті 238 ЦК України міститься заборона на вчинення представником правочинів з самим собою («у своїх інтересах»), оскільки у такому разі представник діє в умовах очевидного конфлікту інтересів, який презюмується, тобто не потребує доведення (відповідний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №908/3467/19).

В той же час, Закон не містить прямої заборони у разі вчинення представником правочину в інтересах довірителя з афілійованою з представником юридичною особою (у якій представник є учасником чи бенефіціаром). Втім, у такому випадку тягар доведення того, що правочин не порушує прав та інтересів довірителя, покладається на контрагента.

Відповідно до статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним (постанови Верховного Суду від 24.12.2021 у справі №551/1325/19, від 27.10.2021 у справі №757/3996/15-ц тощо).

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя (пункт 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17).

Отже, факт існування конфлікту інтересів не може свідчити про зловмисну домовленість, без встановлення її підґрунтя та змісту.

Позивач за зустрічним позовом стверджував, що Договір та Додаткові угоди були укладені з метою виведення коштів, роботи відповідачем за зустрічним позовом взагалі не виконувалися, їх виконував позивач за зустрічним позовом самостійно, маючи достатні ресурси.

Процес виконання робіт є господарською операцією, у зв`язку з чим, на суб`єктів підприємницької діяльності поширюється обов`язок вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність до уповноважених осіб, що, у свою чергу, є фактичним обґрунтуванням виконання робіт та/або надання виконавцем відповідних послуг замовнику. Усі господарські операції, у тому числі і надання послуг, виконання робіт, відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Вимоги до первинних документів містяться у частині 2 вказаної норми.

У пункті 10 частини 1 статті 1 названого Закону міститься термін «первинний документ», що означає документ, який містить відомості про господарську операцію.

Акти надання послуг та акти виконаних робіт є первинними документами в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які підтверджують вчинення певної господарської операції, надання послуги, виконання робіт. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Оцінка господарських операцій з надання послуг, виконання робіт повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих робіт чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Пунктом 12.1 Договору сторони передбачили щомісячне оформлення та підписання сторонами двосторонніх актів та довідок Ф№ КБ-3. Отже, належними доказами здійснення господарської операції можуть бути первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції з виконання будівельних робіт з влаштування буроін`єкційних паль за Договором, є довідки про вартість виконаних підрядних робіт (ф. № КБ-3) та акти приймання виконаних підрядних робіт (ф. № КБ-2в).

В матеріалах даної справи наявні Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на загальну суму 3 667 761,00 грн, а саме: за березень 2017 року на суму 179 397,00 грн (з ПДВ) (т. 1 а.с. 42); за травень 2017 року на суму 1 259 424,00 грн (з ПДВ) (т.1 а.с. 44); за червень 2017 року на суму 1 259 424,00 грн (з ПДВ); за липень 2017 року на суму 510 543,00 грн (з ПДВ) (т. 1 а.с. 48); за серпень 2017 року на суму 458 973,00 грн (з ПДВ) (т.1 а.с. 50) та акти приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 3 667 761,00 грн, а саме: за березень 2017 року на суму 179 397,00 грн (з ПДВ) (т.1 а.с. 43); за травень 2017 року на суму 1 259 424,00 грн (з ПДВ) (т.1 а.с. 45); за червень 2017 року на суму 1 259 424,00 грн (з ПДВ) (т.1 а.с. 47); за липень 2017 року на суму 510 543,00 грн, з ПДВ (т.1 а.с. 49); за серпень 2017 року на суму 458 973,00 грн (з ПДВ) (т.1 а.с. 51).

Позивач за зустрічним позовом вважає, що вказані первинні документи є недопустимими доказами, оскільки в матеріалах справи містяться копії актів приймання виконаних будівельних робіт березень 2017 року, за травень 2017 року, за червень 2017 року, за липень 2017 року і за серпень 2017 року, які не завірені у встановленому законом порядку.

Допустимість доказів в силу статті 77 ГПК України означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У суді першої інстанції позивач за зустрічним позовом вказував на наявність недоліків у вказаних Актах, зокрема, відсутність дати та підпису представника технічного нагляду підрядника на об`єкті; наявність розбіжностей у сумах за Додатковими угодами та Актами; наявність співвпадіння суми в акті та довідці за травень 2017 року із сумою в акті та довідці за наступний звітний період - червень 2017 року; директор ПП «Спецвисотбуд 2006» ОСОБА_1., який підписував оспорюваний Договір та вказані первинні документи зі сторони ПП «Спецвисотбуд 2006» як замовника цих робіт (підрядника), був одночасно засновником в ТОВ «Будфундамент», яке виступало стороною виконавця цих робіт (субпідрядником).

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Неістотні недоліки в первинних документах, на які посилається позивач за зустрічним позовом, не є підставою вважати, що спірні роботи, які зазначені в цих первинних документах, не були виконані в реальності (схожа за змістом правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, пункт 18 постанови Верховного Суду від 05.01.2021 у справі №820/1124/17).

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, оскільки основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як-то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема не підписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Процес виконання робіт є господарською операцією, у зв`язку з чим, на суб`єктів підприємницької діяльності поширюється обов`язок вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність до уповноважених осіб, що, у свою чергу, є фактичним обґрунтуванням виконання робіт виконавцем замовнику. Усі господарські операції, у тому числі і виконання робіт, відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, у зв`язку з чим під час розгляду справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Наведена правова позиція є сталою у судовій практиці і викладена у постановах Верховного Суду від 28.12.2022 у справі №520/1284/19, від 06.09.2022 у справі № 916/1195/21, від 08.06.2022 у справі №912/1414/21, від 26.05.2022 у справі № 910/14900/19, від 21.09.2021 у справі №918/1026/20, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15.

24.02.2017 між ТОВ «КДД Інжиніринг» (Генпідрядник) та позивачем за зустрічним позовом (Підрядник) укладено Договір підряду №24/02-2017-1 на виконання робіт (т. 5 а.с. 23-38), за умовами якого Підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до проектної документації, Договірної ціни (Додаток №1), діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати Роботи на об`єкті: будівництво торгівельного центру з офісними та складськими приміщеннями за адресою: просп. Перемоги, 67 у Святошинському районі м. Києва, а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику Фронт робіт, Проектну та Робочу документацію, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

24.04.2017 між ТОВ «КДД Інжиніринг» (Генпідрядник) та позивачем за зустрічним позовом (Підрядник) укладено Договір підряду №24/02-2017-1 на виконання робіт (т. 5 а.с. 53-69), за умовами якого Підрядник за завданням Генпідрядника зобов`язується на свій ризик власними силами і засобами, з використанням власних ресурсів, у відповідності до проектної документації, Договірної ціни (Додаток №1), діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати Роботи на об`єкті: будівництво торгівельного центру з офісними та складськими приміщеннями за адресою: просп. Перемоги, 67 у Святошинському районі м. Києва, а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику Фронт робіт, Проектну та Робочу документацію, прийняти закінчені роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору.

Позивачем за зустрічним позовом подано до суду додаткові угоди до вказаних Договорів, та первинні документи до вказаних договорів (довідки про вартість будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт за березень 2017 на загальну суму 347 579,39 грн (т.5 а.с. 45-50), за квітень 2017 на загальну суму 141 000,00 грн (т.5 а.с. 51, 52), за квітень 2017 на загальну суму 529 537,61 грн (т.5 а.с. 91, 92), за червень 2017 на загальну суму 2 066 236,60 грн (т.5 а.с. 93, 94, 95), за липень 2017 на загальну суму 538 943,84 грн (т.5 а.с. 96, 97, 98), за серпень 2017 на загальну суму 675 048,35 грн (т.5 а.с. 99, 100-103), за жовтень 2017 на загальну суму 32 400,00 грн (т.5 а.с. 104, 105), що дає підстави для суду дійти висновку про реальність виконання будівельних робіт з влаштування буроін`єкційних паль на об`єкті будівництва «Будівництво торгівельного центру з офісними та складськими приміщеннями за адресою: проспект Перемоги, 67 у Святошинському районі м. Києва».

Реальний характер виконання будівельних робіт з влаштування буроін`єкційних паль на об`єкті підтверджується також виконавчою документацією, яка частково надана позивачем за зустрічним позовом, зокрема журналами улаштування випробувальних кущів та буроін`єкційних паль на об`єкті, актами закриття прихованих робіт, протоколами освічення якості паль тощо (т.5, а.с.175-190, т.6, а.с. 39-120).

Реальний характер виконання будівельних робіт з влаштування буроін`єкційних паль на цьому об`єкті по проспекті Перемоги, 67 у Святошинському районі м. Києва, які були передбачені оспорюваним договором підряду від 03.03.2017 №03-03/2017, не заперечують також і самі сторони справи №911/841/20.

Водночас такі докази не виключають можливість залучення позивачем за зустрічним позовом для виконання будівельних робіт з влаштування буроін`єкційних паль на об`єкті будівництва відповідача за зустрічним позовом, так і не можуть беззаперечно свідчити про виконання таких робіт відповідачем за зустрічним позовом за спірним Договором підряду.

Позивачем за зустрічним позовом надано суду Договір фінансового лізингу від 06.10.2016 та оборотно-сальдові відомості по рахунку 10 (основні засоби) за 2017 рік, що не спростовано відповідачем за зустрічним позовом, на підтвердження придбання позивачем за зустрічним позовом у лізинг бурової установки Casagrande C850, що була у використанні, за ціною 380 000,00 євро, що на день укладення вказаного договору лізингу становило 11 031 400,00 грн (т. 5, а.с.115-121).

Відповідач за зустрічним позовом не заперечує обставину того, що на об`єкті будівництва по проспекту Перемоги, 67 у Святошинському районі м. Києва для виконання робіт з влаштування буроін`єкційних паль в 2017 році була задіяна належна позивачу за зустрічним позовом вказана бурова установка Casagrande C850, але відповідач за зустрічним позовом посилається на те, що лише частина цих робіт була виконана позивачем за зустрічним позовом із залученням бурової установки Casagrande C850, а решта робіт виконувалось відповідачем за зустрічним позовом із залученням бурової установки Soilmec СМ48.

Відповідач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до актів виконаних робіт, підписаних позивачем за зустрічним позовом як підрядником із ТОВ «КДД Інжиніринг» як генпідрядником, загальна вартість робіт за березень-серпень 2017 становила 3 060 567,01 грн, загальний об`єм влаштованих паль 3 407,01 куб.м, згідно з наданими позивачем за зустрічним позовом в якості доказів журналів улаштування буроін`єкційних паль загальний об`єм паль, що був улаштований з використанням бурової установки Casagrande С850, становить лише 739,44 куб.м., а відповідно до актів виконаних робіт, підписаних позивачем за зустрічним позовом як підрядником із відповідачем за зустрічним позовом як субпідрядником за оспорюваним договором підряду, загальна вартість робіт за березень-серпень 2017 становила 2 006 947,50 грн, загальний об`єм влаштованих паль 2 655,93 куб.м. (т.8, а.с.52).

Про фактичне задіяння на об`єкті бурової установки Casagrande C850 зазначає також свідок самого відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , який заявив, що з червня 2017 року на об`єкті будівництва у зв`язку з ремонтом бурової установки Soilmec СМ48 іноді працювала бурова установка Casagrande С850 (т.11, а.с.13-14).

Таким чином, з огляду на викладене вище, у суду є достатні підстави для висновку, що належна позивачу за зустрічним позовом бурова установка Casagrande C850 дійсно залучалась на об`єкт для виконання робіт з влаштування буроін`єкційних паль.

Відповідач за зустрічним позовом на підтвердження виконання саме ним робіт з влаштування буроін`єкційних паль буровою установкою Soilmec СМ48 надав суду договір оренди від 24.02.2017, укладений з ТОВ «Аманд-М» в якості орендодавця (строк оренди в договорі - з 01 по 31 березня 2017), договір оренди від 01.06.2017, укладений з ТОВ «Будівельна компанія «Профітван» в якості орендодавця (строк оренди в договорі - з 01 по 30 червня 2017), та договір позички від 31.03.2017, укладений з громадянином ОСОБА_3 в якості позичкодавця (строк дії договору в договорі - з 01 квітня по 31 травня 2017 (т. 6, а. с.191-257).

Позивач за зустрічним позовом в заперечення наданих відповідачем доказів посилається на те, що контрагенти відповідача за зустрічним позовом (ТОВ «Аманд-М», ТОВ «БК «Профітван» та ТОВ «Югстройтеплиця») є підприємствами з ознаками фіктивності. Позивач за зустрічним позовом з посиланням на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.01.2022 у справі №826/7588/18 зазначає, що ОСОБА_4 , який значився директором ТОВ «БК «Профітван», надавав покази як свідок про свою непричетність до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «БК «Профітван».

Відповідач за зустрічним позовом, в свою чергу, посилається на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2024 у справі № 826/10077/18, яка стосувалась оскарження відповідачем за зустрічним позовом податкових повідомлень-рішень, прийнятих податковим органом за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Компанії «Будівництво і Фундамент» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БК «Профітван» за період травень-серпень 2017 року.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (частина 7 статті 75 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 виснувала, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення в мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Особа, що не брала участі у справі, у якій встановлені певні обставини щодо неї, які вона не визнає, вправі спростувати ці обставини у загальному порядку. Тобто таке рішення не буде мати преюдиційного значення для особи, яка не брала участі у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.10.2024 у справі № 910/6178/20.

Отже, як правильно встановив суд першої інстанції, зазначені вище адміністративні справи не мають преюдиційного значення за суб`єктним складом учасників.

З цих же підстав не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції доводи позивача за зустрічним позовом про суперечливу поведінку відповідача за зустрічним позовом, оскільки під час розгляду адміністративної справи №826/10077/18 за позовом ТОВ «Компанія «Будівництво і фундамент» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відповідач за зустрічним позовом обгрунтовуючи реальність господарських операцій з ТОВ «БК «Профітван» з оренди бурової установки Soilmec-48 тип СМ 48 та бетононасосу у період з березня по серпень 2017 року не посилався на спірний Договір.

Водночас, оцінюючи надані відповідачем за зустрічним позовом докази на підтвердження оренди бурової установки Soilmec СМ48 у ТОВ «Аманд-М» та ТОВ «БК «Профтван» у сукупності із заявою свідка ОСОБА_3 від 01.02.2023 (т. 11 а.с. 152-153), можна дійти висновку, що вказані юридичні особи, які взяли у позику у ОСОБА_3 бурову установку Soilmec СМ48 за договорами оренди передали відповідачу за зустрічним позовом бурову установку Soilmec СМ48 2001 року випуску, тоді як ОСОБА_3 у заяві свідка стверджує, що бурова установка Soilmec СМ48 2001 року випуску.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відовідачем за зустрічним позовом доведено, а позивачем за зустрічним позовом не спростовано, що бурова установка Soilmec CM48, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2000, заводський № НОМЕР_2 , маса 36000 кг, станом на 2017 рік дійсно належала громадянину ОСОБА_3 , який є одним із засновників відповідача за зустрічним позовом, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_3 від 20.05.2016 (т. 6, а.с. 232), яке сам позивач за зустрічним позовом не ставить під сумнів щодо достовірності, та наданим позивачем за зустрічним позовом витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача за зустрічним позовом та переліку засновників цього Товариства станом на 03.03.2017 (т.1, а.с.122).

Також позивачем за зустрічним позовом не спростовано, що вказана бурова установка Soilmec CM48, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2000, щонайменше з 01.04.2017 по 31.05.2017 перебувала у користуванні відповідача за зустрічним позовом на підставі договору позички від 31.03.2017, укладеному між ОСОБА_3 , який є її власником, та відповідачем за зустрічним позовом, як користувачем.

Фактичне залучення бурової установки Soilmec CM48 для виконання спірних робіт на об`єкті підтверджується доказами, наданими самим позивачем за зустрічним позовом, а саме: виконавчою документацією з будівництва на об`єкті, а саме журналами улаштування буроін`єкційних паль на об`єкті по просп. Перемоги, 67, у яких буровою установкою значиться не лише бурова установка Casagrande С850 (журнали з 15 по 24 червня 2017 - т. 6, а.с.104, 107), а й бурова установка Soilmec 48 (журнал з 8 по 14 березня 2017, журнали з 28 червня по 07 липня 2017, журнал з 13 липня по 07 серпня 2017, журнал з 07 по 18 серпня та журнал з 21 по 24 серпня 2017 - т. 6, а.с.39, 45, 57-59, 110; т. 5, а.с. 175).

Позивач за зустрічним позовом визнає ту обставину, що сам він бурової установки Soilmec CM48 не мав.

Фактичне залучення бурової установки Soilmec CM48 для виконання спірних робіт підтверджується не лише вищевказаною виконавчою документацією, а й також іншими доказами, а саме показами свідків зі сторони відповідача за зустрічним позовом машиніста екскаватора ОСОБА_2 (т.11, а.с.13) та станом на 2017 рік заступника директора та засновника ТОВ «Будфундамент» ОСОБА_3 (т.11, а.с.152-153), які підтвердили фактичне залучення бурової установки Soilmec CM48 до виконання спірних робіт на об`єкті. При цьому покази свідка зі сторони позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 (т.13, а.с.201-202) не суперечать показам свідків зі сторони відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили фактичне залучення бурової установки Soilmec CM48 до виконання спірних робіт на об`єкті. А покази свідка ОСОБА_5 про те, що у ПП «Спецвисотбуд 2006» не було бурової установки Soilmec CM48 беззаперечно не свідчать про те, що вказана бурова установка Soilmec CM48 не була залучена самим ТОВ «Будфундамент» для виконання спірних робіт.

Згідно із статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, показаннями свідків.

Показання свідка в силу частини 1 статті 87 ГПК України - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Крім того, доводи позивача за зустрічним позовом про безпідставне зазначення у виконавчій документації бурової установки Soilmec CM48 з посиланням на покази свідка зі сторони самого позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 про те, що «вказувати у виконавчій документації бурильну установку Soilmec-48 наказав чинний на той час директор ПП «Спецвисотбуд 2006» ОСОБА_1, адже вказана бурова установка вказана була у наказі №4 від 07.03.2017 «Про призначення осіб відповідальних за проведення пальово-буровими установками, вантажопідіймальними машинами, змінними вантажозахоплюючими пристроями і тарою» правильно відхилені судом першої інстанції, оскільки ці покази самі по собі не означають, що у вказану виконавчу документацію були внесені завідомо неправдиві відомості, враховуючи, що у наявній у справі виконавчій документації зазначена не лише бурова установка Soilmec CM48, а й бурова установка Casagrande С850, та що вказану виконавчу документацію (у якій зазначалось про застосування як бурової установки Soilmec CM48, так і бурової установки Casagrande С850) підписував і сам ОСОБА_5 без зауважень зі свого боку.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що роботи з улаштування буроін`єкційних паль на об`єкті по просп. Перемоги, 67 у Святошинському районі м. Києва протягом всього періоду виконання спірних робіт з березня по серпень 2017 року виконувались виключно буровою установкою Casagrande С850.

У суді першої інстанції, на виконання вимог суду про витребування доказів на підтвердження доставки на об`єкт та вивозу з об`єкта бурової установки Casagrande С850, позивач за зустрічним позовом надав копії подорожніх листів від 03.03.2017 та від 26.08.2017 (т. 12, а.с. 4-7) Обидва подорожніх листів від 03.03.2017 та від 26.08.2017 засвідчені підписом представника позивача за зустрічним позовом, який подав ці докази до суду, з проставленням штампу «згідно з оригіналом». Водієм в обох подорожніх листах від 03.03.2017 та від 26.08.2017 значиться ОСОБА_10. При огляді вказаних подорожніх листів з`ясувалось відмінність заповнення граф та почерку водія Михайловського М.В. у порівняні з іншими подорожніми листами, які надав позивач за зустрічним позовом (т. 8, а.с. 168 зворотній бік-181, т. 14 а.с. 92-101).

У суді першої інстанції відповідачем за зустрічним позовом поставлено під сумнів вказані подорожі листи, а позивачем за зустрічним позовом не було надано оригінали подорожніх листах від 03.03.2017 та від 26.08.2017, суд першої інстанції підставно не взяв такі докази до уваги відповідно до частини 6 статті 91 ГПК України, яка передбачає, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом не доведено факт залучення бурової установки Casagrande С850 на об`єкт протягом періоду виконання робіт з улаштування буроін`єкційних паль на об`єкті, в той час як інші докази, а саме надана самим позивачем за зустрічним позовом виконавча документація, свідчать про те, що роботи з улаштування буроін`єкційних паль на об`єкті виконувались не лише буровою установкою позивача за зустрічним позовом Casagrande С850, а й буровою установкою Soilmec CM48, що в такому разі спростовує доводи позивача за зустрічним позовом про самостійне виконання ним всіх робіт з улаштування буроін`єкційних паль на об`єкті.

Відповідачем за зустрічним позовом подано до суду висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 20.10.2022 №07-1/2022 (т.8, а.с. 29-47).

Згідно із частинами 1-4 статті 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Водночас в порушення частини 1 статті 98 ГПК України висновок експерта від 20.10.2022 №07-1/2022 не містить обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, про що свідчать пункт 1 відповіді висновку «можливо припустити, що згідно наданих на дослідження довідок про вартість виконаних будівельних робіт та актів приймання виконаних будівельних робіт… виконання робіт на об`єкті…ТОВ «Компанія «Будівництво і Фундамент» як субпідрядника по договору підряду №03-03/2017 від 03.03.2017 підтверджується документально», отже такий висновок не може бути покладено в основу судового рішення у справі, оскільки по суті є припущеннями експерта.

Тоді як, 2 відповіді висновку підтверджує доводи обох сторін, що у матеріалах справи виконавча документація наявна не у повному обсязі, а тому у межах наявної виконавчої документації експерту не вбачається за можливе визначити фактичний перелік та об`єми виконаних будівельних робіт з влаштування паль на об`єкті за договором підряду №03-03/2017 від 03.03.2017 з додатковими угодами до нього, що включені до актів приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) за березень, червень, липень та серпень 2017, враховуючи, що зазначені роботи є прихованими, а виконавча документація надана на дослідження не в повному обсязі.

Водночас позивачем за зустрічним позовом не спростовані арифметичні розрахунки, що містяться в дослідницькій частині цього експертного висновку у межах наявної у справі №911/841/20 виконавчої документації, яка була надана самим позивачем за зустрічним позовом до матеріалів справи, щодо кількості буроін`єкційних паль, влаштованих буровою установкою Casagrande C850, та кількості буроін`єкційних паль, влаштованих буровою установкою Soilmec CM48, а саме: загальний обсяг паль, влаштованих буровою установкою Casagrande C850 у межах наявних журналів, - 130 од. (739,44 куб.м); загальний обсяг паль, влаштованих буровою установкою Soilmec CM48 у межах наявних журналів, - 218 од. (1260,1 куб.м); загальний обсяг паль, відображених у наданих на дослідження журналах, становить 1999,54 куб.м (з яких Casagrande C850 - 739,44 куб.м, Soilmec CM48 - 1260,1 куб.м), хоча загальний обсяг по актах позивача за зустрічним позовом як підрядника із генпідрядником становить 3407,01 куб.м.

За наявної виконавчої документації у справі вбачається, що більша частина робіт виконана саме буровою установкою Soilmec CM48.

Також відповідно до розрахунків, що містяться в дослідницькій частині висновку експерта від 20.10.2022 №07-1/2022 та не спростовані позивачем за зустрічним позовом, відповідно до актів виконаних робіт, підписаних позивачем за зустрічним позовом як підрядником із ТОВ «КДД Інжиніринг» як генпідрядником, загальна вартість робіт за березень-серпень 2017 становила 3060567,01 грн, загальний об`єм влаштованих паль 3 407,01 куб.м, в той час як згідно з наданими позивачем за зустрічним позовом в якості доказів журналів улаштування паль загальний об`єм паль, що був улаштований з використанням бурової установки Casagrande С850, становить лише 739,44 куб.м, а відповідно до актів виконаних робіт, підписаних позивачем за зустрічним позовом як підрядником із відповідачем за зустрічним позовом як субпідрядником за оспорюваним договором підряду, загальна вартість робіт за березень-серпень 2017 становила 2 006 947,50 грн, загальний об`єм влаштованих паль 2 655,93 куб.м.

Наведене вказує на те, що об`єм влаштованих паль (2 655,93 куб.м), який вказаний в актах виконаних робіт, що підписані позивачем за зустрічним позовом як підрядником із відповідачем за зустрічним позовом як субпідрядником за оспорюваним договором підряду за березень-серпень 2017, є співрозмірним загальному об`єму влаштованих паль на цьому об`єкті відповідно до актів виконаних робіт, підписаних позивачем за зустрічним позовом як підрядником із ТОВ «КДД Інжиніринг» як генпідрядником, за вирахуванням об`єму паль, що був улаштований з використанням бурової установки Casagrande С850 у межах наявних журналів улаштування паль (3 407,01-739,44=2 667,57 куб.м).

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (постанови Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).

При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18).

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №927/645/19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 21.12.2020 у справі №16/401/17, від 16.02.2021 у справі №927/645/19). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача за зустрічним позовом із наданими ним доказами на підтвердження виконання саме ним робіт в межах Договору, є більш вірогідними, ніж доводи та надані позивачем за зустрічним позовом докази на підтвердження того, що роботи виконані саме позивачем за зустрічним позовом.

Отже, позивачем за зустрічним позовом не доведено суду наявності зловмисної домовленості при укладенні Додаткових угод №1 від 31.03.2017, №2 від 16.06.2017, №3 від 01.08.2017 до Договору, як підставу для визнання їх недійсним відповідно до статті 232 ЦК України.

Враховуючи правильність висновку суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання Додаткових угод №1 від 31.03.2017, №2 від 16.06.2017, №3 від 01.08.2017 до Договору недійсними, відповідно правильним є і висновок суду про відсутність підстав для застосування наслідків недійсності оспорюваних правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Стосовно не надання оцінки судом першої інстанції наявним у матеріалах даної справи договорам підряду з влаштування буроін`єкційних паль, укладених ТОВ «Компанія «Будівництво і Фундамент» 01.04.2017 з фізичними особи ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_2. та ОСОБА_9., які укладено з відповідачем за зустрічним позовом через місяць після укладення Договору та підписання Акта виконаних робіт за березень 2017 року, то слід зазначити наступне.

Укладені 01.04.2017 відповідачем за зустрічним позовом із фізичними особи ОСОБА_6 , ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_2 та ОСОБА_9. договори не спростовують висновки суду першої інстанції про наявність у матеріалах даної справи доказів відповідно до статті 79 ГПК України, які з більшою вірогідністю свідчать на користь правової позиції відповідача за зустрічним позовом у цьому спорі про те, що передбачені оспорюваним договором підряду роботи з улаштування буроін`єкційних паль виконані саме відповідачем за зустрічним позовом, враховуючи: укладений між сторонами договір підряду від 03.03.2017 № 03-03/2017 з додатковими угодами (договір підряду), який зі сторони ПП «Спецвисотбуд 2006» (позивача за зустрічним позовом) підписаний директором Поліщуком О.В., який, як встановлено судом, діяв у межах наданих йому повноважень; підписані сторонами довідки про вартість будівельних робіт та акти прийому-передачі робіт до вказаного договору підряду, які не спростовані позивачем за зустрічним позовом в ході розгляду справи; фактичне виконання передбачених оспорюваним договором підряду робіт з улаштування буроін`єкційних паль на об`єкті, що не оспорюється сторонами та підтверджується об`єктивними доказами, а саме прийняттям цих робіт генпідрядником на об`єкті; реальну мету оспорюваного договору підряду, що полягала у залученні позивачем за зустрічним позовом, який діяв як підрядник генпідрядника Товариства з обмеженою відповідальністю «КДД Інжиніринг», відповідача за зустрічним позовом як субпідрядника для виконання на об`єкті робіт з улаштування буроін`єкційних паль; реальний характер залучення відповідачем за зустрічним позовом бурової установки Soilmec CM48 за обставин, коли у позивача за зустрічним позовом була лише одна бурова установка Casagrande С850; неспроможність позивача за зустрічним позовом довести належними доказами, що бурова установка Casagrande С850 була наявна на об`єкті протягом всього часу виконання спірних робіт; неспроможність позивача за зустрічним позовом довести, що належною позивачу за зустрічним позовом буровою установкою Casagrande С850 був виконаний весь обсяг робіт з улаштування буроін`єкційних паль, які передбачені укладеними між позивачем за зустрічним позовом як підрядником та Товариством з обмеженою відповідальністю «КДД Інжиніринг» як генпідрядником договорами підряду від 24.02.2017 та від 24.04.2017, при наявності доказів, які вказують на те, що ці роботи виконувались не лише буровою установкою Casagrande С850, а й буровою установкою Soilmec CM48, якої не було у позивача за зустрічним позовом.

Стосовно неналежності доказів, які судом першої інстанції покладено в основу оспорюваного рішення, то за приписами статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно із частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 73 ГПК України докази є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами. Відповідно до частин 1, 4 статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

У своїй апеляційній скарзі позивач за зустрічним позовом посилається на вимоги пункту 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та спожитої політики від 07.04.2003 №55 «ДСТУ 4163-2003», чинного на дату звернення позивача за первісним позовом до суду (02.04.2020), відмітка про засвідчення копій документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назва посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвічення копії.

Апелянт вказує, що надані відповідачем за зустрічним позовом акти приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2017 року, №1 за травень 2017 року, №1 за червень 2017, №1 за липень 2017 року та №1 за серпень 2017 року не містять дат, лише у останньому акті №1 за серпень 2017 року міститься дата, тоді як надані відповідачем до суду першої інстанції оригінали вказаних актів містять дати.

Відповідно до частини 6 статі 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Враховуючи наявність у матеріалах даної справи оригіналів Актів приймання виконаних будівельних робіт (т. 14 а.с. 120-127), доводи апелянта стосовно неналежності доказів не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.

Щодо врахування судом першої інстанції не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 щодо застосування статей 215, 232, 237 ЦК України у побідних правовідносинах.

Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц виснував, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів Отже, висновок щодо застосування норми права здійснений Верховним Судом - це висновок сформульований Верховним Судом (Верховним Судом України) внаслідок казуального тлумачення норми права при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду (Верховного Суду України), прийнятої за наслідками такого розгляду, який обов`язковий для суду та інших суб`єктів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

У справі №911/2129/17 підставою виникнення правовідносин стало укладення спірних договорів з порушенням приписів матеріального права, а саме статей 92, 232, 237, 238 ЦК України, принципів розумності і добросовісності, з порушенням визначених повноважень, та вчинені внаслідок зловмисної домовленості сторін (виведення активів та потужностей товариства, при тому, що позивач будь-яких коштів за наслідками вчинення договорів не отримав), як наслідок, спірні правочини призвели до втрати підприємством позивача можливості отримати прибуток.

Тоді як у даній справі позивачем за зустрічним позовом в порушення положень частини 5 статті 13, частини 1 статті 74 ГПК України не доведено суду належними та допустимими доказами наявності зловмисної домовленості сторін при укладення спірних Додаткових угод, а тому справа №911/2129/17 та справа №911/841/20 не є подібними, і суд першої інстанції підставно не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17.

Доводи позивача за зустрічним позовом про те, що Договір є змішаним та містить елементи договору підряду та надання послуг, спростовуються висновками суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 19.01.2022 у даній справі про правову природу спірного Договору.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2024 у справі №911/841/20 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача за зустрічним позовом задоволенню не підлягає.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (позивача за зустрічним позовом).

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Спецвисотбуд» 2006» на рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2024 у справі №911/841/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2024 у справі №911/841/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Приватне підприємство «Спецвисотбуд» 2006».

4. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 30.05.2024 у справі №911/841/20.

5. Матеріали справи №911/841/20 повернути до Господарського суду Київської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана суддями 28.02.2025.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська