Постанова від 26.02.2025 по справі 924/975/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року Справа № 924/975/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Поповича Василя Ярославовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.12.2024 у справі № 924/975/24 (суддя Музика М.В., повний текст рішення складено 02.01.2025)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коронахім"

до Фізичної особи - підприємця Поповича Василя Ярославовича

про стягнення 756 520 грн заборгованості

за участю представників сторін:

позивача - Добреля В.Ю.;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коронахім" (далі - позивач, ТОВ "Коронахім") звернулося до Господарського суду Хмельницької області із позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Поповича Василя Ярославовича (далі - відповідач, ФОП Попович В.Я.) заборгованості в сумі 756 520 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасною та неповною оплатою ФОП Поповичем В.Я. поставленого товару згідно видаткової накладної № 7 від 20.01.2021, право вимоги за якою перейшло до ТОВ "Коронахім" як нового кредитора від ТОВ "Промислові західні покриття" на підставі договору про відступлення права вимоги № 80 від 01.07.2024.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.12.2024 позов задоволено.

Суд першої інстанції, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, із наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ФОП Поповича В.Я. на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.12.2024 у справі №924/975/24, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:

- жодного товару ФОП Попович В.Я. по видатковій накладній № 7 від 10.01.2021 не отримував та накладної не підписував; право вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать;

- ФОП Попович В.Я. звернувся до суду із позовом до ТОВ "Коронахім" та ТОВ "Промислові Захисні Покриття" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 80 від 01.07.2024;

- відповідач повідомляє, що він у 2021 жодних повідомлень щодо укладення договору про відступлення права вимоги № 35 від 14.07.2021 не отримував; позивач не надав суду докази оплати за договором про відступлення права вимоги № 35 від 14.07.2021, в якому передбачено, що в якості оплати за відступлення вимоги, новий кредитор протягом 10 днів з моменту укладання цього договору оплачує на користь первісного кредитора грошові кошти у сумі, що дорівнює розміру грошових зобов`язань, що є предметом відступлення за цим договором (п. 2.3. договору). Тобто, умови договору № 35 від 14.07.2021 не виконанні, а отже відступлення права вимоги не відбулося;

- оригінал первинного документу (видаткової накладної № 7 від 10.01.2021), яку визначили сторони в договорі № 80 від 01.07.2024, не було надано суду;

- ФОП Попович В.Я. на протязі 2021 - 2022 для ТОВ "Хімторгпостачання" в рахунок погашення боргу по накладній № 7 від 20.01.2021 перерахував кошти в сумі 631 000 грн, тобто відповідачем відшкодовувався борг.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 21.01.2025 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.

Листом від 22.01.2025 витребувано матеріали справи з Господарського суду Хмельницької області.

28.01.2025 до суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою ФОП Поповича В.Я. на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.12.2024 у справі № 924/975/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26.02.2025 о 14:30 год.

ТОВ "Коронахім" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає наступне:

- під час складання договору відступлення права вимоги від 01.07.2024 № 80, у п. 1 договору була допущена технічна помилка (описка) в даті видаткової накладної № 7 від 20.01.2021, де помилково вказано "10.01.2021", а також допущена така помилка в описовій частині позову і описі додатків до позову;

- в п. 1 договору № 80 від 01.07.2024 про відступлення права вимоги зазначено, що право вимоги до ФОП Поповича В.Я. виникло на підставі постачання товару за видатковою накладною №7 від 10.01.2021 та належить первісному кредитору на підставі договору відступлення права вимоги від 14.07.2021 № 35; згаданий договір містить посилання на зобов`язання відповідача, що ґрунтуються на видатковій накладній № 7 саме від 20.01.2021. Відповідач визнав це відступлення та вказаний борг шляхом часткової оплати в сумі 120 000 грн згідно платіжного доручення № 3 від 04.01.2022;

- сам відповідач зазначає, що жодних інших накладних щодо отримання ним товару від ТОВ "Хімторгпостачання" або ТОВ "Промислові захисні покриття" ним не складалося, що виключає можливість виникнення інших правовідносин по інших зобов`язаннях, які могли б бути предметом відступлення права вимоги;

- в 2021 відповідач був повідомлений про укладання договору відступлення права вимоги №35 від 14.07.2021 щодо зобов`язань за накладною № 7 від 20.01.2021. При чому у повідомленні про нове відступлення від ТОВ "Промислові захисні покриття" йдеться про відступлення права вимоги, що ґрунтується саме на договорі № 35 від 14.07.2021 (навіть без посилання на реквізити накладної). Отже, відповідач, отримавши зазначене повідомлення, добре розумів про відступлення якого права йдеться;

- відповідач зазначає, що ним протягом 2021-2022 в рахунок погашення боргу по накладній № 7 від 20.01.2021 було переховано кошти в сумі 631 000 грн. Однак, вказані відповідачем платіжні інструкції жодним чином не підтверджують доводів відповідача про сплату коштів в рахунок погашення боргу перед ТОВ "Хімторгпостачання" по видатковій накладній № 7 від 20.01.2021.

ФОП Попович В.Я. надіслав до суду відповідь на відзив, в якій відповідач зазначає, що у Господарському суді Київської області в межах справи № 924/1114/24 вирішується питання про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 80 від 01.07.2024 та у випадку задоволення позову судом будуть встановлені обставини, що вказують на відсутність прав ТОВ "Коронахім" про стягнення заборгованості в розмірі 756 520 грн, наслідком чого буде закриття провадження в Північно-західному апеляційному господарському суді.

Відповідач вказує, що між ФОП Поповичем В.Я. та ТОВ "Хімторгпостачання" була підписана лише одна видаткова накладна на постачання товару № 7 від 20.01.2021, але від 10.01.2021 № 7 жодного товару не було поставлено. Первинним документом, що підтверджує факт поставки товару є саме видаткова накладна № 7 від 20.01.2021, а не видаткова накладна №7 від 10.01.2021, яка прописана в договорі № 80 від 01.07.2024 та на яку посилається ТОВ "Коронахім".

ФОП Попович В.Я. надіслав до суду клопотання про зупинення провадження у справі №924/975/24 до набрання законної сили рішенням у справі № 924/1114/24. Дане клопотання мотивоване тим, що Господарським судом Київської області в межах справи № 924/1114/24 вирішується питання про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 80 від 01.07.2024 та у випадку задоволення позову судом будуть встановлені обставини, що вказують на відсутність прав ТОВ "Коронахім" про стягнення заборгованості в розмірі 756 520 грн, наслідком чого буде закриття апеляційного провадження в Північно - західному апеляційному господарському суді. В позовній заяві у справі № 924/975/24 вказана видаткова накладна № 7 від 10.01.2021. Натомість, такої накладної ФОП Попович В.Я. не підписував і товар за нею не отримував. Між ФОП Поповичем В.Я. та ТОВ "Хімторгпостачання" була підписана лише одна видаткова накладна на постачання товару № 7 від 20.01.2021, але від 10.01.2021 № 7 жодного товару не було поставлено. Права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать. Відповідач вказує, що існує ймовірність, що відступлення права вимоги взагалі не відбулося.

Вищевказане, на думку апелянта, свідчить про наявність обставин, коли в різних судових провадженнях одночасно вирішуються обставини з аналогічних правовідносин, а неврахування обставин справи встановлених в одному суді, може призвести до неправильного вирішення справи по суті в іншому. Відтак, вважає, що наявні підстави для зупинення провадження у справі № 924/975/24 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 924/1114/24 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України та неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої.

ТОВ "Коронахім" надіслало до суду заперечення щодо клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача. Позивач вказує, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, позивач зазначає, що позов про визнання договору відступлення права вимоги недійсним з підстав відсутності первинного зобов`язання не підлягає задоволенню як такий, що не є належним способом захисту порушеного права, але й у тому, що питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги.

Також позивач звертає увагу апеляційного суду на те, що відповідач (апелянт) не був позбавлений права пред`явити вимогу про оспорювання договору відступлення в порядку зустрічного позову, що унеможливило б безпідставне затягування розгляду справи. Проте відповідач очевидно обрав такий спосіб протидії вимогам позивача, який максимально затягував би розгляд справи, адже намагався зупинити (відкласти) розгляд справи ще у суді першої інстанції. Такі дії відповідача (подання завідомо необґрунтованого позову; невикористання права на подання зустрічного позову) свідчать про те, що подання позову до Господарського суду Київської області використовується виключно як механізм затягування справи та є проявом зловживання процесуальними правами.

ФОП Попович В.Я. надіслав до суду пояснення на заперечення щодо клопотання про зупинення провадження у справі, в яких зазначає, що згідно оскаржуваного рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.12.2024, суд акцентує увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 виснувала, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. В рішенні суд зазначає, що презумпція правомірності правочинів - договору № 80 від 01.07.2024 про відступлення права вимоги та договору відступлення права вимоги № 35 від 14.07.2021, ФОП Поповичем В.Я. не спростована, та не встановлено підстав, які б дозволили дійти висновку про нікчемність вказаних договорів в силу закону. З вищевикладеного слідує, що апелянт послідовно, законодавчо правильно звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 80 від 01.07.2024. Відповідач просить суд заяву про зупинення провадження у справі задовольнити повністю.

ФОП Попович В.Я. надіслав до суду додаткові пояснення до клопотання про зупинення провадження у справі, в яких зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не було враховано те, що у директора позивача - Русакова Дмитра Сергійовича були відсутні повноваження на укладення договору про відступлення права вимоги від 01.07.2024, оскільки даний договір є значним правочином та на його укладення не було надано відповідних повноважень загальними зборами учасників товариства, а саме кінцевого бенефіціара Зана Корт, відносно якого 22.02.2024 проведено зміни відомостей у ЄДР. Також не відомо те, які повноваження має директор Русаков Д.С., адже до матеріалів своєї позовної заяви позивач надав застарілі відомості, а саме витяг з ЄДР станом на 22.02.2023, виписку з ЄДР по ТОВ "Коронахім" станом на 08.09.2022, протокол № 1 зборів учасників ТОВ "Коронахім" від 29.02.2016, наказ про призначення директором Русакова Д.С. від 16.03.2016. У статуті товариства директор має право без довіреності здійснювати дії від імені товариства, з урахуванням обмежень, встановлених статутом. Отже, у статуті позивача також наявні обмеження щодо укладення значних правочинів. Також всі учасники відступлення права вимоги пов`язанні між собою особи. Вказані вище обставини будуть розглядатися в Господарському суді Київської області в межах справи №924/1114/24 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 80 від 01.07.2024. З огляду на викладене, відповідач просить суд врахувати всі обставини та задовольнити заяву про зупинення провадження у справі.

ТОВ "Коронахім" надіслало до суду додаткові заперечення, в яких зазначає, що відповідач не надає суду доказів того, що договір відступлення права вимоги № 80 від 01.07.2024 є для позивача значним, тобто відповідає ознакам, зазначеним у ч. 2 ст. 44 ЗУ "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Відповідач зазначає, що 22.02.2024 відбулася зміна кінцевого бенефіціара позивача, який не надавав згоди на укладання договору. Проте, в зазначену дату жодних реєстраційних дій щодо позивача не здійснювалося, про що свідчить витяг з ЄДРПОУ, а також не надано доказів відсутності погодження та потреби такого погодження з боку учасників товариства. Відповідач в даній справі не має права досліджувати наявність чи відсутність таких повноважень, оскільки зазначені обставини не зачіпають його прав та інтересів, так як він не є стороною відповідного договору, а сам договір не тягне виникнення у нього зобов`язань; зміна особи кредитора не змінює обсягу зобов`язань відповідача у первинному зобов`язанні. Також позивач зазначає, що відповідач не вказує, яким чином пов`язаність між собою учасників договору відступлення права вимоги впливає на природу, зміст та дійсність відповідного правочину, адже укладення правочинів між пов`язаними особами законом не заборонено. Як вбачається зі змісту позовної заяви у справі № 924/1114/24 позов обгрунтовано виключно відсутністю первинного зобов`язання за видатковою накладною, що цілком може бути встановлено в межах даного судового провадження.

В судовому засіданні 26.02.2025 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач (його повноважний представник) в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Статтею 227 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Критерії, які б дозволяли переконливо стверджувати про наявність чи відсутність об`єктивної неможливості розгляду справи, в процесуальних кодексах не визначені. Водночас, пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, яким чином пов`язана справа, яка розглядається даним судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому пов`язаною є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. ч. 4-6 ст. 75 ГПК України).

Тож, об`єктивна неможливість розгляду справи полягає у взаємозв`язку підстав позову, що розглядається, з юридичними фактами, які будуть встановлені судовим рішенням в іншій справі.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, яким чином пов`язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення із відповідача заборгованості в сумі 756 520 грн. Позов обґрунтований несвоєчасною та неповною оплатою ФОП Поповичем В.Я. поставленого товару згідно видаткової накладної № 7 від 10.01.2021, право вимоги за якою перейшло до ТОВ "Коронахім" як нового кредитора від ТОВ "Промислові західні покриття" на підставі договору про відступлення права вимоги № 80 від 01.07.2024.

Обгрунтовуючи клопотання про зупинення провадження у справі, відповідач зазначає, що Господарським судом Київської області в межах справи № 924/1114/24 вирішується питання про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 80 від 01.07.2024 та у випадку задоволення позову судом будуть встановлені обставини, що вказують на відсутність прав ТОВ "Коронахім" про стягнення заборгованості в розмірі 756 520 грн. Вищевказане, на думку апелянта, свідчить про наявність обставин, коли в різних судових провадженнях одночасно вирішуються обставини з аналогічних правовідносин, а неврахування обставин справи встановлених в одному суді, може призвести до неправильного вирішення справи по суті в іншому. Відтак, вважає, що наявні підстави для зупинення провадження у справі № 924/975/24 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 924/1114/24 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Як встановлено апеляційним господарським судом, в провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 924/1114/24 за позовом ФОП Поповича В.Я. до ТОВ "Коронахім" та ТОВ "Промислові Захисні Покриття" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 80 від 01.07.2024. Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.02.2025 відкладено підготовче засідання у справі на 24.03.2025 о 11:15 год.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідач не навів достатніх обґрунтувань, на підставі яких можна дійти висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, неможливість здійснення судом апеляційної інстанції перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, відповідно до викладених у ньому висновків.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі. Питання дійсності чи не дійсності договору відступлення права вимоги № 80 від 01.07.2024, який є предметом позову у справі № 924/1114/24, не є визначальною умовою для правильного вирішення даного спору по суті, оскільки незалежно від цього відповідач не обмежений у можливості доводити ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позову у справі № 924/975/24.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розгляд справи №924/1114/24 не є перешкодою для встановлення та оцінки, з урахуванням вимог ст. 74 ГПК України, суттєвих обставин у цій справі під час її розгляду апеляційним господарським судом.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Отже, необґрунтоване зупинення провадження у справі призведе до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та ефективний розгляд справ впродовж розумного строку. Зупинення провадження у даній справі не сприяє виконанню господарським судом завдання стосовно ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.

З огляду на викладене, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 924/975/24 до набрання законної сили рішенням суду у справі №924/1114/24.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, ТОВ "Хімторгпостачання" на підставі видаткової накладної № 7 від 20.01.2021 було поставлено ФОП Поповичу В.Я. товар мастіку на загальну суму 1 016 520 грн. Дана видаткова накладна підписана сторонами в тому числі ФОП Поповичем В.Я., а також скріплена їх печатками.

14.07.2021 між ТОВ "Хімторгпостачання" (первісний кредитор) та ТОВ "Промислові захисні покриття" (новий кредитор) укладено договорі № 35 про відступлення права вимоги, за умовами п. 1.1 якого первісний кредитор передає новому кредитору права грошової вимоги, в тому числі, до ФОП Поповича В.Я. (боржник), що належить первісному кредиторові на підставі накладної від 20.01.2021 № 7, у розмірі всієї заборгованості на суму 1 016 520 грн.

До нового кредитора, згідно п. 1.2. договору, з моменту підписання цього договору переходить право вимагати від боржника виконання вищезазначених грошових зобов`язань.

Даний договір від 14.07.2021 № 35 підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання зобов`язань з оплати поставленого ТОВ "Хімторгпостачання" товару, ФОП Попович В.Я. сплатив ТОВ "Промислові захисні покриття" кошти в загальній сумі 260 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 239 від 17.09.2021 та № 3 від 04.01.2022.

01.07.2024 між ТОВ "Коронахім" (новий кредитор) та ТОВ "Промислові захисні покриття" (первісний кредитор) укладено договір № 80 відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає належне первісному кредитору право вимоги до боржника ФОП Поповича В.Я., яке виникло на підставі постачання боржнику товару за видатковою накладною від 20.01.2021 № 7 та належить первісному кредитору на підставі договору відступлення права вимоги від 14.07.2021 № 35.

За умовами п. 2 договору, новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника виконання усіх зобов`язань невиконаних зобов`язань з оплати поставленого за згаданою накладною товару в сумі 756 520 грн, а також усіх зобов`язань, що виникають внаслідок несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання.

У п. 3 договору передбачено, що первісний кредитор передає новому кредитору оригінал видаткової накладної, договір відступлення № 35 та докази часткової оплати боржником боргу.

Згідно з п. 4 договору, первісний кредитор підтверджує, що на час підписання цього договору обов`язок боржника в розмірі, зазначеному у п. 2., не виконаний.

Право вимоги переходить від первісного кредитора до нового кредитора з моменту укладення та підписання цього договору сторонами (п. 6 договору).

Даний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Згідно з актом приймання - передачі від 01.07.2024, ТОВ "Промислові захисні покриття" передано, а ТОВ "Коронахім" прийнято згідно п. 3 договору № 80 від 01.07.2024 оригінал видаткової накладної № 7 від 20.01.2021 про постачання ТОВ "Хімторгпостачання" покупцю - ФОП Поповичу В.Я. товару на суму 1 016 520 грн; оригінал договору про відступлення права вимоги від 14.07.2021 № 35 та докази часткової оплати боржником боргу (платіжне доручення №239 від 17.09.2021 на суму 140 000 грн, платіжне доручення № 3 від 04.01.2022 на суму 120 000 грн).

02.08.2024 ТОВ "Промислові захисні покриття" надіслало на адресу ФОП Поповича В.Я. повідомлення про відступлення права вимоги ТОВ "Коронахім" із доданим договором № 80 від 01.07.2024. Згідно відстеження трекінгу з сайту АТ "Укрпошта", вказане повідомлення із додатком отримано відповідачем 08.08.2024.

ТОВ "Коронахім" надіслало 09.08.2024 ФОП Поповичу В.Я. вимогу про оплату заборгованості в сумі 756 520 грн. Вказана вимога, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримана відповідачем 19.09.2024.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення із відповідача заборгованості в сумі 756 520 грн у зв`язку із несвоєчасною та неповною оплатою ФОП Поповичем В.Я. поставленого товару згідно видаткової накладної, право вимоги за якою перейшло до ТОВ "Коронахім" як нового кредитора від ТОВ "Промислові західні покриття" на підставі договору про відступлення права вимоги № 80 від 01.07.2024.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правомірність правочину презюмується.

За правилами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У даних правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару корелює обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підтвердження вчинення правочину щодо поставки відповідачу товару на загальну суму 1 016 520 грн позивачем надано до суду підписану сторонами та скріплену їх печатками видаткову накладну № 7 від 20.01.2021 (а. с. 23), яка, на його думку, є документом, яким підтверджується здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів.

Відповідно до визначення, видаткова накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Тобто видаткова накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку документом, що підтверджують поставку відповідачу товару на загальну суму 1 016 520 грн є підписана сторонами та скріплена їх печатками видаткова накладна № 7 від 20.01.2021.

Оцінюючи вищевказану видаткову накладну, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про належність такого доказу у підтвердження постачання товару з огляду на її відповідність наведеним вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки нею зафіксовано факт постачання та прийняття товару без будь-яких заперечень чи зауважень, що підтверджується підписом та відтиском печатки відповідача на видатковій накладній, а також те, що вона містять відомості про відповідну господарську операцію та підтверджує факт її здійснення.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не заперечує факт поставки товару за вказаною видатковою накладною, а також підтверджує часткову оплату отриманого товару з призначенням платежу: "згідно видаткової накладної № 7 від 20.01.2021" та "договір про відступлення права вимоги №36 від 14.07.2021" (предметом якого була заборгованість за видатковою накладною № 7 від 20.01.2021).

Із матеріалів справи слідує, що ФОП Поповичем В.Я. лише частково сплачено за поставлений згідно видаткової накладної № 7 від 20.01.2021 товар в розмірі 260 000 грн. Належних доказів сплати 756 520 грн залишку вартості поставленого за видатковою накладною товару учасниками справи не надано.

Встановивши вказані вище обставини у справі, колегія суддів зазначає, що згідно ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст. 509 ЦК України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Отже, виходячи із загальних правил та положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.

Обсяг цих прав та умови їх переходу визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виконання зобов`язання в обсязі, що існував на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги).

У постанові від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18). Обмеження щодо відчуження стосуються виключно права вимоги, що має особистий характер.

Матеріалами справи підтверджується, що 14.07.2021 між ТОВ "Хімторгпостачання" (первісний кредитор) та ТОВ "Промислові захисні покриття" (новий кредитор) укладено договорі № 35 про відступлення права вимоги, за умовами п. 1.1 якого первісний кредитор передає новому кредитору права грошової вимоги, в тому числі, до ФОП Поповича В.Я. (боржник), що належить первісному кредиторові на підставі накладної від 20.01.2021 № 7, у розмірі всієї заборгованості на суму 1 016 520 грн. До нового кредитора, згідно п. 1.2. договору, з моменту підписання цього договору переходить право вимагати від боржника виконання вищезазначених грошових зобов`язань.

Як вказувалося судом вище, ФОП Поповичем В.Я. сплачено ТОВ "Промислові захисні покриття" за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 7 від 20.01.2021 кошти в загальному розмірі 260 000 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 239 від 17.09.2021 та № 3 від 04.01.2022 (призначення платежу "договір про відступлення права вимоги №35 від 14.07.2021").

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що ним у 2021 не отримано жодного повідомлення про уступку ТОВ "Промислові захисні покриття" права вимоги, оскільки саме у 2021 ФОП Поповичем В.Я. здійснювалась оплата за товар новому кредитору.

Також жодних заперечень з приводу заміни первісного кредитора відповідачем, в порядку ч. 1 ст. 518 ЦК України, не було висловлено.

Щодо доводів відповідача про відсутність доказів оплати за передану грошову вимогу, як це передбачено п. 2.3. договору від 14.07.2021 № 35, то суд апеляційної інстанції зазначає, що п. п. 1.2., 2.2. вказаного договору передбачено, що до нового кредитора з моменту підписання договору переходить право вимагати від боржника виконання грошових зобов`язань. Так, вказаний договір підписано сторонами, що свідчить про перехід до ТОВ "Промислові захисні покриття" права вимоги до ФОП Поповича В.Я. виконання грошового зобов`язання на суму 1 016 520 грн.

Також, як слідує із матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, 01.07.2024 між ТОВ "Коронахім" (новий кредитор) та ТОВ "Промислові захисні покриття" (первісний кредитор) укладено договір № 80 відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає належне первісному кредитору право вимоги до боржника ФОП Поповича В.Я., яке виникло на підставі постачання боржнику товару за видатковою накладною від 20.01.2021 № 7 та належить первісному кредитору на підставі договору відступлення права вимоги від 14.07.2021 № 35.

За умовами п. 2 договору, новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника виконання усіх зобов`язань невиконаних зобов`язань з оплати поставленого за згаданою накладною товару в сумі 756 520 грн, а також усіх зобов`язань, що виникають внаслідок несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання.

Отже, враховуючи положення ст. 514 ЦК України, до позивача, як нового кредитора перейшло право вимоги до відповідача виконання зобов`язання в сумі 756 520 грн, що виникло у зв`язку з поставкою товару за видатковою накладною.

Колегія суддів відзначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). Тобто положеннями ст. 204 ЦК України презюмується правомірність правочину.

Щодо доводів скаржника про те, що ТОВ "Промислові захисні покриття" передало відсутнє право вимоги, оскільки відповідач не отримував товару за видатковою накладною № 7 від 10.01.2021, то суд апеляційної інстанції приймає до уваги посилання позивача про те, що в тексті договору допущено описку в даті накладної.

При цьому суд звертає увагу на те, що за змістом договору від 01.07.2024 № 80, за ним передано право вимоги, яке належало ТОВ "Промислові захисні покриття" на підставі договору від 14.07.2021 № 35 за яким ТОВ "Промислові захисні покриття" передано лише право вимоги до ФОП Поповича В.Я. щодо оплати поставленого згідно видаткової накладної № 7 від 20.01.2021 товару; передання жодних інших прав щодо ФОП Поповича В.Я. не було предметом вказаного договору.

Також, на виконання п. 3 договору від 01.07.2024 № 80, ТОВ "Промислові захисні покриття" передано оригінали документів, в тому числі, видаткову накладну № 7 від 20.01.2021.

Окрім того, згідно опису вкладення та витягу з сайту АТ "Укрпошта", відповідач отримав повідомлення первісного кредитора - ТОВ "Промислові захисні покриття" про відступлення права вимоги та копію договору № 80 від 01.07.2024. Відповідач, отримавши повідомлення про передачу права вимоги іншій особі - позивачу, заперечень щодо відступлення права вимоги, розміру заборгованості та її дійсності, тощо, не подавав.

Щодо доводів скаржника про те, що ним протягом 2021-2022 сплачено 631 000 грн боргу за накладною № 7 від 20.01.2021, судом враховується наступне.

Згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, яка діяла на момент перерахування коштів платіжними інструкціями у період з 21.04.2021 по 02.03.2022 (у редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (п. п. 1.7., 3.7. вказаної Інструкції).

Як вбачається із наданих відповідачем платіжних інструкцій, ФОП Поповичем В.Я. було перераховано фізичній особі Гукасяну А.І. грошові кошти із призначенням платежу "поповнення рахунку".

Отже, кошти згідно наданих відповідачем платіжних документів були перераховані фізичній особі - Гукасяну А.І., а не отримувачу товару згідно видаткової накладної № 7 від 20.01.2021. Жодних доказів, які б підтверджували те, що вказані кошти сплачувались за товар, поставлений згідно видаткової накладної №7 від 20.01.2021, матеріали справи не містять. Також відповідачем не надано жодних доказів існування домовленостей про перерахування коштів за поставлений ТОВ "Хімторгпостачання" товар Гукасяну А.І.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що ним протягом 2021-2022 сплачено 631 000 грн боргу за накладною № 7 від 20.01.2021 із посилання на платіжні інструкції як докази, що підтверджують вказані обставини.

Отже, враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.ст. 193, 198 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, беручи до уваги встановлені апеляційним судом обставини прийняття відповідачем товару за спірною видатковою накладною № 7 від 20.01.2021, оплату за який він здійснив лише частково, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача 756 520 грн заборгованості обґрунтовані, доведені матеріалами справи та такі, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

При цьому суд апеляційної інстанції не надає оцінку доводам відповідача, викладеним у додаткових поясненнях (вх. № 1638/25 від 26.02.2025) щодо повноважень директора ТОВ "Коронахім" - Русакова Д.С. укладати договір про відступлення права вимоги від 01.07.2024 №80, оскільки про вказане відповідачем протягом розгляду справи в суді першої інстанції, не заявлялося та дані доводи не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому відповідач позбавляється права заперечувати проти зазначених обставин під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.12.2024 у справі № 924/975/24 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП Поповича В.Я. - без задоволення.

Судові витрати покладаються на скаржника згідно ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Поповича Василя Ярославовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.12.2024 у справі № 924/975/24 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2025

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.