Рішення

від 27.02.2025 по справі 907/965/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 р. м. УжгородСправа № 907/965/24

Господарський суд Закарпатської області у складі: судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Кірик К.І., розглянувши у загальному позовному провадженні справу

за позовом Благодійної організації Благодійний фонд Українська фундація милосердя, код ЄДРПОУ 42499987, місцезнаходження - місто Київ, вулиця Щусєва, будинок, 10, поштовий індекс 04060,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Поляна, код ЄДРПОУ 02649880, місцезнаходження Закарпатська область, Мукачівський район, село Поляна, вулиця Духновича, будинок 104, поштовий індекс - 89313

про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 200000,00 грн,

за участі представників сторін:

від позивача не з`явився,

від відповідача не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

Благодійна організація Благодійний фонд Українська фундація милосердя (далі позивач, благодійна організація) звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 07.11.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Поляна (далі відповідач, товариство), згідно з якою просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в розмірі 200000,00 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2024.

Описова частина рішення

Ухвалою суду від 21.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 19.12.2024. Встановлено сторонам строк подачі заяв по суті справи.

У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження № 61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи Заводнік проти Словенії, заява № 53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа Созонов та інші проти України, заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.

Відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною першою статті 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У постанові від 07.06.2024 у справі № 904/1273/23 Об`єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Згідно відповідей №5397877 і №5397934 від 20.11.2024, сформованих на запит суду засобами підсистеми ЄСІТС Електронний суд, встановлено, що позивач благодійна організація Благодійний фонд Українська фундація милосердя (код ЄДРПОУ 42499987) та відповідач ТОВ Санаторій Поляна (код ЄДРПОУ 02649880) мають зареєстровані Електронні кабінети у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Враховуючи приписи статей 6 і 242 ГПК України, копія ухвали Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2024 про відкриття провадження скерована позивачу та відповідачу 21.11.2024 в електронній формі шляхом її направлення до електронних кабінетів учасників справи.

З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, вбачається, що документ в електронному вигляді Ст. 176 ГПК Ухвала про відкриття провадження (з призначенням дати) від 21.11.2024 у справі № 907/965/24 (суддя Сисин С.В.) було надіслано одержувачам позивачу та відповідачу в їх Електронний кабінет. Документ доставлено до електронних кабінетів учасників справи 21.11.2024 о 19:42.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до Електронного кабінету є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Отже, учасники справи про дату, час та місце підготовчого судового засідання, призначеного на 19.12.2024, були належним чином повідомлені.

18.12.2024 через систему Електронний суд від позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи від 17.12.2024 (зареєстрована за вхідним № 02.3.1-02/9878/24), згідно якої позивач просить суд підготовче засідання провести без його участі за наявними матеріалами справи, разом з тим, повідомляє суд, що відзив на позовну заяву на його адресу не надходив, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В підготовче засідання, призначене на 19.12.2024, представники позивача та відповідача, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання не з`явились.

Ухвалою суду від 19.12.2024 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 29.01.2025.

З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, вбачається, що документ в електронному вигляді Ст. 176 ГПК Ухвала про відкриття провадження (з призначенням дати) від 19.12.2024 у справі № 907/965/24 (суддя Сисин С.В.) було надіслано одержувачам позивачу та відповідачу в їх Електронний кабінет. Документ доставлено до електронних кабінетів учасників справи 19.12.2024 о 22:51.

Отже, учасники справи про дату, час та місце підготовчого судового засідання, призначеного на 29.01.2025, були належним чином повідомлені.

В підготовче засідання, призначене на 29.01.2025, представники позивача та відповідача, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, повторно не з`явились.

Відповідач не подав суду до початку проведення підготовчого засідання заяв та клопотань процесуального характеру з приводу причин своєї неявки, а також не подав відзиву на позовну заяву.

Враховуючи повторну неявку в підготовче засідання відповідача, який належним чином повідомлений про день, час та місце підготовчого засідання, який не повідомляв причини неявки, не клопотав про відкладення підготовчого засідання, не повідомив інших обставин, які би не уможливили його участь у підготовчих засіданнях; враховуючи заяву позивача від 17.12.2024 про проведення підготовчого засідання за його відсутності та приписи статті 202 ГПК України, суд провів підготовче засідання без участі сторін та згідно з ухвалою від 29.01.2025 закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 11 годину 27.02.2025.

З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, вбачається, що документ в електронному вигляді Ст.185ч.2п.3 ГПК Закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (з призначенням дати) від 29.01.2025 у справі №907/965/24 (суддя Сисин С.В.) надіслано одержувачам позивачу та відповідачу в їх Електронний кабінет. Документ доставлено до електронних кабінетів учасників справи 30.01.2025 о 13:29.

Отже, учасники справи про дату, час та місце розгляду справи по суті, призначеного на 11 годину 27.02.2025, належним чином повідомлені.

У судове засідання по розгляду справи суті 27.02.2025 позивач та відповідач, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не уповноважили своїх представників.

Щодо неявки учасників справи в призначені судові засідання

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначена рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Згідно зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 Господарського процесуального кодексу України.

Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право:

а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);

б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

У постанові від 18 листопада 2022 року в справі № 905/458/21 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, щодо неявки позивача в судові засідання, суд враховує подану Благодійною організацією Благодійний фонд Українська фундація милосердя заяву про проведення засідання за відсутності учасника справи від 17.12.2024 за наявними матеріалами справи.

Враховуючи доводи такої заяви про розгляд справи за відсутності позивача, за наявними у справі матеріалами, суд зазначає, що позивач відповідно до частини 3 статті 196 ГПК України відмовився від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності. За таких обставин, оскільки суд не визнавав явку позивача обов`язковою, а позивач подав клопотання у формі заяви про розгляд справи за його відсутності, суд розглянув справу за відсутності позивача.

Щодо неявки відповідача в судові засідання, то суд зазначає, що ТОВ Санаторій Поляна, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення підготовчих засідань та розгляду справи по суті, не уповноважив свого представника в підготовчі засідання 19.12.2024 і 29.01.2025, а також для участі в розгляді справи по суті 27.02.2025.

Застосовуючи при розгляді справи відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України і статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини частину першу статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Згідно приписів статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу; враховуючи неодноразову неявку без поважних причин відповідача в судові засідання, про які відповідач повідомлений судом своєчасно та належним чином; враховуючи, що позивач подав заяву від 17.12.2024 про розгляд справи без його участі; враховуючи, що суд не визнавав явку учасників справи обов`язковою; суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Згідно з приписами частин 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суть спору за позицією позивача

Згідно доводів позовної заяви благодійна організація Благодійний фонд Українська фундація милосердя, звертаючись із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Поляна, просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі 200000,00 грн, мотивуючи це тим, що сторони 13.06.2024 мали намір укласти договір №18 (далі договір), предметом якого мало бути проживання та харчування учасників гуманітарного проєкту Подаруй дитині омріяну подорож на 6 днів з 16.08.2024 по 21.08.2024 для дітей в кількості 200 (двісті) осіб. Загальна вартість договору мала становити 804000,00 грн без ПДВ, з врахуванням вартості перебування однієї дитини у санаторії протягом 6 днів у сумі 4020 грн (без ПДВ). За умовами такого договору Благодійна організація Благодійний фонд Українська фундація милосердя зобов`язувалася провести авансований платіж в сумі 200000,00 грн від загальної суми договору на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Поляна.

З урахуванням наведеного, відповідач направив позивачу на його електронну адресу рахунок №143 від 13.06.2024 року на суму 200000,00 грн, в якому зазначив про призначення таких коштів як аванс за проживання та харчування учасників гуманітарного проекту Подаруй дитині омріяну подорож з 16.08.2024 - 21.08.2024.

Платіжною інструкцією № 89 від 13 червня 2024 року позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 200000,00 грн з призначенням платежу: Авансовий платіж за проживання та харчування учасників гуманітарного проекту Подаруй дитині омріяну подорож з 16.08.2024 - 21.08.2024, згідно рахунку № 143 від 13.06.2024 року на суму 200000,00 гривень, без ПДВ.

У подальшому в позовній заяві зазначено про залишення відповідачем без розгляду вимоги позивача від 16.08.2024 за вих. №173 та претензії про добровільне і мирне вирішення спору від 22.08.2024 за вих. №175, згідно з якими позивач просив повернути йому 200000 грн.

Навівши такі обставини справи, позивач зазначає, що кошти в сумі 200000 грн були помилково сплачені Благодійною організацією Благодійний фонд Українська фундація милосердя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Поляна, а тому є безпідставно набуті останнім. З посиланням на такі обставини справи і положення статей 11, 509, 526, 1212, 1213, 1214, 1215 ЦК, статтю 193 ГК України, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно одержані останнім кошти в сумі 200000 грн.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав; не повідомив суду призначення отриманих від позивача коштів у розмірі 200000,00 грн, які були перераховані благодійною організацією товариству платіжною інструкцією №89 від 13.06.2024; не заперечив доводів позовної заяви благодійної організації.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

Відтак, з врахуванням положень частини дев`ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Відповідно до платіжної інструкції № 89 від 13.06.2024 позивачем перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 200000,00 грн з призначенням платежу: Авансовий платіж за проживання та харчування учасників гуманітарного проекту Подаруй дитині омріяну подорож з 16.08.2024 - 21.08.2024, згідно рахунку № 143 від 13.06.2024 року на суму 200000,00 гривень, без ПДВ».

Як вбачається з рахунку №143, без дати складання на суму 200000,00 грн, відповідач, зазначивши свої реквізити у банківській установі, зазначивши благодійну організацію платником, вказав про призначення платежу «Аванс за проживання та харчування учасників гуманітарного проекту Подаруй дитині омріяну подорож з 16.08.2024 - 21.08.2024».

До позовної заяви долучена копія договору №18 від 13.06.2024, згідно з пунктом 1.1. якого передбачено, що ТОВ «Санаторій Поляна» (продавець) постачає благодійній організації Благодійний фонд Українська фундація милосердя (покупець) проживання та харчування учасників гуманітарного проекту Подаруй дитині омріяну подорож з 16.08.2024 - 21.08.2024, для дітей в кількості 200 (двісті) осіб. У цьому пункті договору зазначено, що загальна вартість договору становить 804000,00 грн без ПДВ, з врахуванням вартості перебування однієї дитини у санаторії протягом 6 днів у сумі 4020 грн (без ПДВ).

Пункт 1.2. договору передбачає, що покупець (благодійна організація Благодійний фонд Українська фундація милосердя) зобов`язується провести авансований платіж в сумі 200000,00 грн від загальної суми договору на рахунок продавця (Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Поляна).

У розділі 11 договору «юридичні адреси сторін», у якому зазначені реквізити благодійної організації Благодійний фонд Українська фундація милосердя та Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Поляна, відомості про їх керівників відсутні підписи та відтиски печаток цих юридичних осіб, що підтверджує доводи позивача про те, що сторони не досягли згоди по усіх істотних умовах договору та не уклали такий договір.

З долучених до позовної заяви копій вимоги позивача від 16.08.2024 за вих. №173 та претензії про добровільне і мирне вирішення спору від 22.08.2024 за вих. №175, встановлено, що позивач направляв такі листи відповідачу та просив повернути йому 200000 грн. Зі змісту позовної заяви вбачається, що такі листи з проханнями повернути помилково перераховані кошти, були залишені відповідачем без реагування, що було підставою звернення позивача у суд з позовною заявою.

Правове обґрунтування і оцінка суду

При наданні оцінки спірним правовідносинам суд враховує, що положеннями статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших акті цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом частин першої та п`ятої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина третя статті 180 ГК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями частини другої статті 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до частини сьомої статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно з частинами 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Згідно з частинами 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За умовами частини 1 статті 181 ГК України також допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Враховуючи такі положення цивільного і господарського законодавства, суд зазначає, що благодійна організація Благодійний фонд Українська фундація милосердя та Товариство з обмеженою відповідальністю Санаторій Поляна не уклали договір від 13.06.2024 про поставку відповідачем позивачу послуг щодо проживання та харчування учасників гуманітарного проекту Подаруй дитині омріяну подорож з 16.08.2024 - 21.08.2024. Отже, оскільки сторони не уклали договір, у інший спосіб не досягли згоди стосовно усіх істотних умов договору про поставку відповідачем позивачу послуг щодо проживання та харчування учасників гуманітарного проекту Подаруй дитині омріяну подорож, то наведене свідчить про відсутність між сторонами договірних зобов`язань.

За таких обставин, за відсутності між сторонами договірних зобов`язань, за відсутності доказів надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Поляна» благодійній організації Благодійний фонд Українська фундація милосердя послуг чи поставки проживання та харчування учасників гуманітарного проекту «Подаруй дитині омріяну подорож» у період з 16.08.2024 - 21.08.2024» (про що зазначено у рахунку №143 на суму 200000,00 грн), суд дійшов висновку, що отримані відповідачем від позивача згідно платіжної інструкції №89 від 13.06.2024 грошові кошти у розмірі 200000,00 грн (з призначенням платежу: Авансовий платіж за проживання та харчування учасників гуманітарного проекту Подаруй дитині омріяну подорож з 16.08.2024 - 21.08.2024, згідно рахунку № 143 від 13.06.2024 року на суму 200000,00 гривень, без ПДВ») є безпідставно отримані та збережені товариством. А тому з врахуванням приписів статті 1212 ЦК України такі кошти підлягають поверненню позивачу, враховуючи, що відповідач не вжив заходів до добровільного їх повернення після направлених йому благодійною організацією листів від 16.08.2024 за вих. №173 та від 22.08.2024 за вих. №175.

Підсумовуючи означене та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача 200 000 грн, як безпідставно збережених коштів на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.

До відсутності правової підстави стаття 1212 Цивільного кодексу України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним тощо.

Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжує такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Отже, за встановлених у справі обставин, за відсутності між сторонами договірних відносин та зобов`язань по договірних відносинах, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 200000,00 грн, які безпідставно набуті та збережені відповідачем, який не надав позивачу послуг та не здійснював поставки проживання та харчування учасників гуманітарного проекту Подаруй дитині омріяну подорож у період з 16.08.2024 - 21.08.2024.

Щодо обгрунтованості рішення

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, враховуючи, що відповідач не надав доказів на спростування доводів та аргументів позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з ТОВ Санаторій Поляна на користь Благодійної організації Благодійний фонд Українська фундація милосердя 200000 грн безпідставно отриманих коштів.

Розподіл судових витрат

Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина дев`ята статті 129 ГПК України).

Згідно платіжної інструкції № 106 від 07.11.2024 при подачі позову про стягнення з відповідача 200000 грн позивачем сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Відтак, на відповідача покладається 3028,00 гривень витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Санаторій Поляна (код ЄДРПОУ 02649880, місцезнаходження 89313, Закарпатська область, Мукачівський район, село Поляна, вулиця Духновича, будинок 104) на користь Благодійної організації Благодійний фонд Українська фундація милосердя (код ЄДРПОУ 42499987, місцезнаходження 04060, місто Київ, вулиця Щусєва, будинок, 10) 200000 грн (двісті тисяч гривень 00 копійок) та 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

СуддяСисин С.В.