Рішення

від 25.02.2025 по справі 909/1266/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1266/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "ПМС 2", вул. Бориспільська, буд. 9, корп. 27, м. Київ, 02099

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс"

вул. Львівська, буд. 4, с. Задністрянське, Галицький район, Івано-Франківська область, 77133

про: стягнення заборгованості за договором в сумі 172 828 грн 00 коп.

за участю представника позивача Майстренко С.І.(в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.)

за участю представника позивача Майстренко С.І.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Приватне підприємство «ПМС 2» (далі - ПП «ПМС 2», позивач) звертається до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД-ТРАНС-СЕРВІС» (далі - ТОЙ «ЗАХІД-ТРАНС-СЕРВІС», відповідач) про стягнення суми основної заборгованості, що виникла з договірних відносин між сторонами, - 172 828 (сто сімдесят дві тисячі вісімсот двадцять вісім) грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення договірних зобов`язань, які виникли між сторонами, відповідач не сплатив в повному обсязі вартості поставленого йому товару.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 31.12.2024 зазначену вище позовну заяву залишено без руху; зобов`язано позивача у десятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви.

13.01.2025 до Господарського суду Івано-Франківської області від позивача надійшла заява (вх. № 460/25 від 13.01.2025) про усунення недоліків позовної заяви.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.01.2025, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначив розгляд справи по суті на 11.02.2025, встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

Копія ухвали від 13.01.2025 направлена відповідачу за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, що відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідно до перевірки статусу відстеження вручена відповідачу 14.02.2025.

11.02.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 25.02.2025, про що представник позивача повідомлений в судовому засіданні, а відповідач ухвалою-повідомленням .

Правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.

У 2019 році ТОВ «ЗАХІД-ТРАНС-СЕРВІС», звернувся до ПП «ПМС 2» із заявкою на придбання спеціалізованого обладнання для аналізу відпрацьованих газів автомобілів.

Відповідачем було замовлено комплект газоаналізу ВЕА 550, датчик температури та зонд ВГ, візок ФВ 1500.

Позивач поставив відповідачу комплект газоаналізу ВЕА 550, датчик температури та зонд ВГ, візок ФВ 1500, для підтвердження фактичного виконання такого правочину та передачі затребуваних ТМЦ від ПП «ПМС 2» до ТОВ «ЗАХІД-ТРАНС-СЕРВІС» складені наступні документи :

1) Рахунок-фактура № 603-10 від 31.10.2019 року на поставку ТМЦ (комплект газоаналізу ВЕА 550.0.684.105.506, датчик температури 1.687.230.050, зонд ВГ 1.680.790.041, візок ФВ1500) на загальну суму 192 828, 00 грн., в т.ч. ПДВ 31 138, 00 грн.;

2) Довіреність № 28 від 10.12.2020 року на отримання ТМЦ за рахунком-фактурою № 603-10 від 31.10.2019 року;

3) Видаткова накладна № 584 від 10.12.2020 року на поставку ТМЦ на суму 180 924, 00 грн., в т.ч. ПДВ 30 154, 00 грн.;

4) Довіреність № 1 від 21.05.2021 року на отримання ТМЦ за рахунком-фактурою № 603-10 від 31.10.2019 року.

5) Видаткова накладна № 228 від 24.05.2021 року на поставку ТМЦ на суму 11 904, 00 грн., в т.ч. ПДВ 1 984, 00 грн.;

6) Акт здачі технологічного обладнання після монтажу від 02.07.2021 року.

ТОВ «ЗАХІД-ТРАНС-СЕРВІС» виконав часткову оплату вартості товарів на суму 10 000, 00 грн., про що свідчить відповідне платіжне доручення № 345 від 19.11.2019 року .

Перераховані вище ТМЦ у повному обсязі та в передбаченій виробником комплектності були передані відповідачеві та прийняті ним за кількістю та якістю у грудні 2020 та травні 2021.

Позивачем було передано придбане ТМЦ (обладнання), про що свідчить підписаний «Акт здачі технологічного обладнання після монтажу»

Після отримання ТМЦ ТОВ «ЗАХІД-ТРАНС-СЕРВІС» виконав другу часткову оплату вартості товарів на суму 10 000, 00 грн., згідно видаткової накладної № 584 від 10.12.2020 року. Про оплату свідчить відповідний меморіальний ордер 164726355В від 1 квітня 2021 року .

Видаткові накладні були виписані на підставі довіреностей відповідача № 28 від 10.12.2020 року та № 1 від 21.05.2021 року.

При оформленні видаткових накладних бухгалтером позивача була допущена технічна описка, пояснення про помилку викладені у бухгалтерській довідці.

За рахунком-фактурою № 603-10 від 31.10.2019 року загальна сума поставки складає 192 828, 00 грн., Оплата проведена частково на підставі платіжного доручення № 345 від 19.11.2019 року та меморіального ордеру 164726355В від 1 квітня 2021 року, всього на загальну суму 20 000, 00 рн. Станом на дату подання цього позову за операцією у відповідача наявна заборгованість перед ПП «ПМС2» в сумі 172 828, 00 гри.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами статті 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

У частині 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, за загальним правилом, у розумінні частини 1 статті 692 ЦК України, обов`язок із здійснення оплати товару за договором купівлі-продажу у покупця виникає після прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на товар.

Дії сторін (поставка та прийняття товару, часткова оплата) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Відтак, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За видатковою накладною № 584 від 10.12.2020 та №228 від 24.05.2021, копії яких містяться в матеріалах справи, та у яких сторонами визначена вартість товару та його асортимент, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 192828,00грн., що за висновками суду, свідчить про погодження між контрагентами всіх істотних умов, необхідних для договорів даного виду.

Позивачем було передано придбане ТМЦ (обладнання), про що свідчить підписаний «Акт здачі технологічного обладнання після монтажу»

Отже, позивачем виконано договір поставки та поставлено товар відповідачу на загальну суму 192828,00грн.

Оплата проведена частково на підставі платіжного доручення № 345 від 19.11.2019 року та меморіального ордеру 164726355В від 1 квітня 2021 року, всього на загальну суму 20 000, 00 рн. Станом на дату подання позову у відповідача наявна заборгованість перед ПП «ПМС2» в сумі 172 828, 00 гри.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача стосовно обсягів, строку, вартості та якості поставленого товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання від позивача товару за переліченими вище видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

Станом на час розгляду справи доказів оплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі від 22.02.2024 року в справі № 915/1723/21, від 28.09.2023 року в справі № 910/19206/21, від 28.09.2022 року в справі № 910/1539/21 (910/9303/21) та від 18.05.2021 року в справі №916/2255/18.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 року в справі № 916/2620/20, від 04.12.2019 року в справі № 917/2101/17, від 18.11.2019 року в справі № 902/761/18 та від 23.10.2019 року в справі № 917/1307/18.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У зазначеному аспекті за результатом оцінки наданих доказів, цілком вірогідним є факт належного та повного виконання позивачем взятих на себе зобов`язань поставки товару та, відповідно, прийняття відповідачем узгодженого товару, про що свідчить і часткова оплата здійснена на підставі виставленого позивачем рахунку та відсутність з боку відповідача будь-яких заперечень щодо неналежного виконання позивачем умов договору.

При цьому, неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема, не підписання покупцем видаткової накладної, товарно-транспортних накладних без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 року в справі № 914/2355/23 та у постановах Верховного Суду від 06.02.2024 року в справі № 921/515/20, від 28.11.2023 року в справі № 906/1081/22.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, судовий збір у розмірі 3 028,00 грн слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Транс-Сервіс" (вул. Львівська, буд. 4, с. Задністрянське, Галицький район, Івано-Франківська область, 77133; ідентифікаційний код 37799907) на користь Приватного підприємства «ПМС 2» (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, корп. 27, ідентифікаційний код 30262908) - 172828,00грн. заборгованості та 3028,00грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27.02.2025

Суддя Шкіндер П.А.