Рішення

від 26.02.2025 по справі 910/16003/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2025Справа № 910/16003/24Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 20474912) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «МГ - ТРАНС ОПЕРАТОР» (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 8-В, ідентифікаційний код юридичної особи 39669343) стягнення страхового відшкодування у розмірі 31 529 грн. 76 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (надалі також - "Позивач") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ - ТРАНС ОПЕРАТОР» (надалі також - "Відповідач") про стягнення страхового відшкодування у розмірі 31 529 грн. 76 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» на підставі Генерального договору добровільного страхування вантажів №04г0д від 11.03.2020 року внаслідок настання страхової події виплатило страхове відшкодування, а тому Позивачем відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 року відкрито провадження у справі №910/16003/24, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 30.12.2024 року була направлена до електронного кабінету Позивача у порядку, визначеному законом, та рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Відповідача, що підтверджується повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету Позивача та поверненням на адресу поштового конверту, у зв`язку з відсутністю адресату, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ - ТРАНС ОПЕРАТОР» є 04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 8-В.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/16003/24 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ - ТРАНС ОПЕРАТОР», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

11.03.2020 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (страхувальник) було укладено Генеральний договір добровільного страхування вантажів №4г/0д, предметом якого є майнові інтереси, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням заявленими на страхування вантажами. (а.с.4-13)

Відповідно до пункту 4.2.2 Договору страховими випадками за договором, при перевезенні вантажів відповідно до п. 3.1.2. (продукти харчування), є пошкодження або втрата всього вантажу або його частини під час перевезення вантажу внаслідок настання однієї або декількох з наступних подій та за винятком подій, зазначених в п. 5 договору, зокрема: намокання вантажу забортною водою або атмосферними опадами (п.п. 4.2.2.4.), дія води внаслідок аварії водопровідних, каналізаційних, опалювальних, протипожежних (спринклерних) систем, інших гідравлічних систем, відповідно до умов п. 6.6. договору (п.п. 4.2.4.4.).

Згідно з Заявою на страхування окремого перевезення вантажу (додаток №1 до договору страхування) №8370 від 41.04.2022 було застраховано перевезення вантажу: інвойс ML20211228 від 28.12.2021, маршрут перевезення Одеса-Одеса, дата початку перевезення 05.01.2022. (а.с.14)

У той же час, 24.03.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МГ - ТРАНС ОПЕРАТОР» (експедитор) був укладений Договір транспортного експедирування №МГ2022-03 (далі - договір експедирування), за умовами пункту 1.1. якого експедитор зобов`язується за плату та за рахунок клієнта виконати, а за необхідності - також й організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу морським транспортом, а клієнт зобов`язується прийняти та оплатити належним чином надані послуги на умовах та у порядку, передбачених цим договором. (а.с.15-20)

Згідно з п. 1.2. Договору експедирування конкретний перелік послуг та інформація про них зазначаються у заявці клієнта на перевезення вантажу (далі - заявка), підписаній обома сторонами, яка є невід`ємною частиною цього договору.

У відповідності до пункту 2.1. договору експедирування експедитор зобов`язаний забезпечити своєчасну подачу до пунктів навантаження технічно справних транспортних засобів, придатних для перевезення даного вантажу, які відповідають вимогам санітарних, протипожежних та інших норм, встановлених у країнах прямування вантажу, та забезпечують як фізичне, так і якісне збереження пред`явленого до перевезення вантажу, забезпечити належне виконання (у тому числі контроль) навантаження, розміщення, кріплення, транспортування, розвантаження вантажу тощо (п.п. 2.1.2.);

забезпечити збереження вантажу, пред`явленого до перевезення, з моменту приймання вантажу від вантажовідправника до моменту видачі вантажу вантажоодержувачу; нести відповідальність за втрату, недостачу або пошкодження (псування) вантажу, які відбулись протягом вищезазначеного періоду часу, у розмірі дійсної вартості вантажу, зазначеної у товаросупровідних документах; відшкодовувати у повному обсязі (без урахування неустойки) збитки клієнта та сплачувати штрафні санкції, на умовах, зазначених у законодавстві України та у цьому договорі (п.п. 2.1.3.);

забезпечити усі необхідні умови (температурні тощо) для транспортування, обробки, зберігання вантажу відповідно до характеру та особливостей вантажу, зазначених у заявці (п.п. 2.1.10.);

Підпунктом 2.3.1. п. 2.3. Договору експедирування погоджено, що експедитор має право змінювати вид транспортного засобу, маршрут перевезення вантажу, порядок перевезення вантажу, а також порядок надання транспортно - експедиторських послуг за цим договором, попередньо отримавши письмову згоду клієнта на ці зміни. Якщо така згода клієнта не буде отримана, експедитор не має права відступити від умов цього договору, крім випадків, коли такий відступ об`єктивно необхідний з метою запобігання втрати, недостачі, пошкодження (псування) вантажу та (або) з метою запобігання або зниження додаткових витрат експедитора, пов`язаних з виконанням цього договору (у цих випадках експедитор зобов`язаний письмово повідомити клієнта про допущені відступи від умов цього договору, як тільки це стане можливим, але у будь - якому випадку не пізніше 2-х (двох) годин з моменту вчинення вищезазначених відступів). Повідомлення про згоду або незгоду, підписане уповноваженою на те особою клієнта та скріплене печаткою клієнта, надсилається експедитору факсом або у сканованому вигляді електронною поштою з подальшим надісланням оригіналу цього повідомлення (рекомендованим листом з повідомленням про вручення кур`єрською службою або шляхом вручення під розписку) протягом 3-х (трьох) робочих днів з дня надіслання цього повідомлення факсом або електронною поштою.

Умовами пункту 4.3. Договору експедирування встановлено, що експедитор несе відповідальність за дії та бездіяльність третіх осіб, залучених ним для виконання цього договору, так само, як і за свої власні дії.

05.01.2022 року сторонами підписано Заявку на перевезення вантажу морським транспортом №60464/208555 до Договору №МГ2022-03 від 24.03.2022 року, за якою експедитор взяв на себе зобов`язання по організації перевезення вантажу: товари народного споживання у кількості 1138 місць, в об`ємі 62,280 м3, вагою 9900,60 кг, за маршрутом: Нінгбо, Китай - Одеса. (а.с.21)

З міжнародної товарно - транспортної накладної від 27.06.2022 року вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «МГ - ТРАНС ОПЕРАТОР» було організовано перевезення вантажу вантажним автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 контейнера TGHU6081481. (а.с.25)

28.06.2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" складено Акт б/н від 28/06.2022 року, за яким по факту розвантаження і приймання продукції, доставленої вантажним автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 контейнера TGHU6081481, виявлено пошкодження вантажу 256 штук товару, намокання коробу, корозія на виробах. (а.с.26)

28.06.2022 року Страхувальник звернувся до Позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. (а.с.28-29)

Відповідно до Страхового акту №ARX3437521 від 17.11.2022 року (а.с. 30-31) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування Страхувальнику в розмірі 31 529 грн. 76 коп., що підтверджується платіжним дорученням №930232 від 18.11.2022 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування згідно акту №ARX3437521 від 17.11.2022». (а.с. 32)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що оскільки вантаж був прийнятий перевізником до перевезення у неушкодженому стані, а пошкодження вантажу було виявлено в момент доставки, то особою, відповідальною за таке ушкодження, є перевізник, водночас саме експедитор є особою, відповідальною за дії та недогляд третіх осіб, залучених до перевезення, а тому відповідач несе тягар відповідальності за пошкодження вантажу, і, відповідно, повинен відшкодувати страховику суму сплаченого страхового відшкодування. За таких підстав, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ - ТРАНС ОПЕРАТОР» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 31 529 грн. 76 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов`язань за Генеральним договором добровільного страхування вантажів №4г/0д від 11.03.2020 року, предметом якого є майнові інтереси, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням заявленими на страхування вантажами, було відшкодовано на користь Страхувальника 31 529 грн. 76 коп.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року в справі № 910/2603/17 висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" є суброгацією.

При цьому, помилковим є ототожнення права вимоги, визначеного статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 Цивільного кодексу України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище, право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це виходить із змісту статей 599 та 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм Цивільного кодексу України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

В цілому, як за змістом статті 1191 так і за змістом статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України "Про страхування", йдеться про виконання обов`язку боржника перед потерпілим третьою особою. Водночас ці норми встановлюють різний порядок виникнення прав вимоги до винної особи у деліктному зобов`язанні.

При цьому, при суброгації у страхових відносинах деліктне зобов`язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.

При регресі - право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов`язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов`язання та виникнення нового (регресного) зобов`язання.

У спірних (страхових) відносинах застосуванню підлягають норми статті 993 Цивільного кодексу України, які визначають спеціальний порядок переходу прав вимоги до винної особи від страхувальника (потерпілого) до страховика, що відшкодував шкоду потерпілому - суброгацію.

З урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що до позивача, який виплатив страхувальнику страхове відшкодування за Договором страхування, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник (потерпілий) мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року регулює відносини у сфері страхування, визначає загальні правові засади здійснення діяльності із страхування, надання посередницьких послуг і спрямований на посилення захисту прав та законних інтересів клієнтів, у тому числі споживачів, шляхом встановлення вимог до системи управління, платоспроможності страховиків, філій страховиків-нерезидентів на території України та розкриття ними інформації, встановлює вимоги до порядку укладання, обслуговування та виконання договорів страхування та перестрахування, врегульовує питання інформаційного забезпечення договорів страхування та перестрахування і дій, що передують їх укладанню, а також державне регулювання та нагляд у сфері страхування.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства. (п.59 ч.1 ст. 1 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року)

Згідно з п. 69 ч.1 ст. 1 Закону страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством. (п.77 ч.1 ст. 1 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року)

Відповідно до ч. 4 ст. 89 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

У п.п.5,6 ст. 89 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року визначено, що об`єктом страхування можуть бути:

1) життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення;

2) майно на праві володіння, користування і розпорядження майном та/або можливі збитки чи витрати;

3) відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Договором страхування визначаються конкретний об`єкт страхування, з яким пов`язані страхові інтереси страхувальника (іншої особи, визначеної у договорі страхування), та страхові ризики, що пов`язані з цим об`єктом страхування та підлягають страхуванню за цим договором страхування.

Перелік страхових випадків визначається в договорі страхування за згодою сторін, якщо інше не передбачено законодавством. (ч.7 ст. 93 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року)

Згідно зі ст. 94 Закону страхова сума може бути встановлена за окремим об`єктом страхування, страховим випадком, групою страхових випадків, договором страхування в цілому.

Розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником або відповідно до законодавства під час укладення договору страхування або внесення змін до такого договору.

У договорі страхування в межах страхової суми можуть визначатися ліміти відповідальності страховика за окремим об`єктом страхування, страховим ризиком або страховим випадком, групою страхових ризиків та/або страхових випадків тощо.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах дійсної вартості майна за цінами і тарифами, що діють на день укладення договору страхування або внесення змін до такого договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

Договором страхування може передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною.

У разі зазначення в договорі страхування умовної франшизи страховик не відшкодовує частину збитку, яка не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи.

У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком.

Франшиза може встановлюватися у відсотках від страхової суми (страхової виплати), в абсолютному розмірі або в інших розрахункових одиницях, визначених договором страхування.

Вид та розмір франшизи зазначаються у договорі страхування.

Страхові виплати здійснюються у порядку, визначеному страховим продуктом та договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.

Страхова виплата не може перевищувати розмір прямого збитку, заподіяного страхувальнику та/або іншій особі, передбаченій договором страхування. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі якщо страхова сума становить певну частку дійсної вартості застрахованого об`єкта страхування, страхова виплата виплачується у такій самій частці дійсної вартості застрахованого об`єкта страхування, якщо інше не передбачено умовами договору страхування.

Якщо майно застраховано у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, страхова виплата, що виплачується всіма страховиками, не може перевищувати дійсну вартість майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно до розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 102 Закону у разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов`язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим.

Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.

Згідно зі ст. 108 Закону України «Про страхування» №1909-IX від 18.11.2021 року) страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Як встановлено Судом, з міжнародної товарно - транспортної накладної від 27.06.2022 року вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «МГ - ТРАНС ОПЕРАТОР» було організовано перевезення вантажу вантажним автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 контейнера TGHU6081481. (а.с.25)

28.06.2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" складено Акт б/н від 28/06.2022 року, за яким по факту розвантаження і приймання продукції, доставленої вантажним автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 контейнера TGHU6081481, виявлено пошкодження вантажу 256 штук товару, намокання коробу, корозія на виробах. (а.с.26)

28.06.2022 року Страхувальник звернувся до Позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. (а.с.28-29)

Відповідно до Страхового акту №ARX3437521 від 17.11.2022 року (а.с. 30-31) Позивач здійснив виплату страхового відшкодування Страхувальнику в розмірі 31 529 грн. 76 коп., що підтверджується платіжним дорученням №930232 від 18.11.2022 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування згідно акту №ARX3437521 від 17.11.2022». (а.с. 32)

Таким чином, з урахуванням наведених норм законодавства та визначених у справі обставин, у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну Товариству з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" шкоду в межах виплаченої суми в розмірі 31 529 грн. 76 коп.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України унормовано, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника; наявності збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками (що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов`язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб); вини боржника.

Відсутність будь-якої із зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Так, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки нормою права.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків, а тому важливим є встановлення того, що протиправна дія чи бездіяльність особи є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

З урахуванням вищевикладеного, слід зазначити, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди, отже у даних позадоговірних (деліктних) правовідносинах презюмується вина перевізника у разі пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо відповідачем не буде доведено інше.

У той же час, в спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки особи та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Статтею 316 Господарського кодексу України унормовано, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

У статті 306 Господарського кодексу України закріплено, що під перевезенням вантажів слід розуміти господарську діяльність, пов`язану з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до пункту 2.1. договору експедирування експедитор зобов`язаний забезпечити своєчасну подачу до пунктів навантаження технічно справних транспортних засобів, придатних для перевезення даного вантажу, які відповідають вимогам санітарних, протипожежних та інших норм, встановлених у країнах прямування вантажу, та забезпечують як фізичне, так і якісне збереження пред`явленого до перевезення вантажу, забезпечити належне виконання (у тому числі контроль) навантаження, розміщення, кріплення, транспортування, розвантаження вантажу тощо (п.п. 2.1.2.);

забезпечити збереження вантажу, пред`явленого до перевезення, з моменту приймання вантажу від вантажовідправника до моменту видачі вантажу вантажоодержувачу; нести відповідальність за втрату, недостачу або пошкодження (псування) вантажу, які відбулись протягом вищезазначеного періоду часу, у розмірі дійсної вартості вантажу, зазначеної у товаросупровідних документах; відшкодовувати у повному обсязі (без урахування неустойки) збитки клієнта та сплачувати штрафні санкції, на умовах, зазначених у законодавстві України та у цьому договорі (п.п. 2.1.3.);

забезпечити усі необхідні умови (температурні тощо) для транспортування, обробки, зберігання вантажу відповідно до характеру та особливостей вантажу, зазначених у заявці (п.п. 2.1.10.);

Пунктом 4.3 договору транспортного експедирування №МГ2022-03 від 24.03.2022 погоджено, що експедитор несе відповідальність за дії та бездіяльність третіх осіб, залучених ним для виконання цього договору, так само, як і за свої власні дії.

Відповідно до положень ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

За порушення обов`язків за договором транспортного експедирування, відповідно до статті 934 Цивільного кодексу України, експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (Правові наслідки порушення зобов`язання. відповідальність за порушення зобов`язання).

Тобто, за пошкодження вантажу повну відповідальність перед клієнтом несе експедитор, як виконавець за договором транспортно-експедиційного обслуговування, в тому числі за вину третіх осіб, зокрема безпосередніх перевізників.

Статтями 924 Цивільного кодексу України, ст. 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом. Пошкодження вантажу - це зміна його фізичних властивостей (механічні поломки, дефекти, бій); нестача вантажу - доставка вантажу одержувачу в меншій кількості, ніж оголошено до перевезення. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу. Перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, спричинених непереборною силою. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, не зумовленого непереборною силою, відповідно до ст. 924 ЦК України не звільняє перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.05.2018 р. у справі № 907/603/17 та від 27.10.2020 р. у справі № 903/846/19.

Згідно з абз. 2 пункту 17.20 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за № 128/2568 (далі - Правила) при виявлені несправності контейнера або пломби вантажоодержувач разом із представником перевізника повинен оформити ці обставини згідно з вимогами розділу 15 цих Правил, після чого зобов`язаний прийняти вантаж.

Пунктом 15.1 Правил встановлено, що у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, що може бути складений у паперовій або електронній формі, за формою, що наведена в додатку 4.

Відповідно до п. 15.3 Правил визначено, що записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

Також, відповідно до пункту 17.11 Правил придатність контейнера у комерційному відношенні для перевезення вантажу визначається вантажовідправником.

З Акту б/н від 28.06.2022 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" по факту розвантаження і приймання продукції, доставленої вантажним автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 контейнера TGHU6081481, виявлено пошкодження вантажу 256 штук товару, намокання коробу, корозія на виробах, контейнер знаходився у запломбованому стані. (а.с.26) Вказаний Акт складений комісією у складі техніка по обліку, старшого комірника складу, комірника-приймальника складу, а також наявні письмові пояснення водія автомобіля НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . (а.с.27)

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, Суд приймає до уваги Акт б/н від 28.06.2022 року, складений Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" в якості належного, допустимого та достовірного доказу в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження обставин пошкодження вантажу, доставленого вантажним автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 контейнера TGHU6081481 за Заявкою на перевезення вантажу морським транспортом №60464/208555 до Договору №МГ2022-03 від 24.03.2022 року.

Разом з цим, доказів на спростування відсутності протиправності та вини, а також розміру завданої майнової шкоди Відповідачем суду не надано. Окрім того за відсутності відповідних заперечень відповідача в частині розміру понесених збитків, останній також правом звернення з клопотанням про призначення у справі судових будівельно-технічної або оціночної експертизи також не скористався.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми перейшло право вимоги до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ - ТРАНС ОПЕРАТОР», як до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати позивачу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, Суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ - ТРАНС ОПЕРАТОР» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 38 967 грн. 50 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МГ - ТРАНС ОПЕРАТОР» (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 8-В, ідентифікаційний код юридичної особи 39669343) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, місто Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 20474912) страхове відшкодування у розмірі 31 529 (тридцять одна тисяча п`ятсот двадцять дев`ять) грн. 76 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26 лютого 2025 року

Суддя О.В. Чинчин