Рішення

від 19.02.2025 по справі 910/13648/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2025Справа № 910/13648/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячна Рів`єра"

про визнання протоколу недійсним,

За участі представників:

від позивача: Маланюк Н.Ю. за ордером від 02.12.2024 року серії ВС № 1329320;

відповідача: Браніцький О.М. за ордером від 04.04.2023 року серії АІ № 1374130;

Вільний слухач: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячна Рів`єра" (далі - відповідач, ОСББ) про визнання недійсним протоколу загальних зборів ОСББ від 14.03.2024 № 1.

Ухвалою від 11.11.2024 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням строку та способу усунення її недоліків.

21.11.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 25.11.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/13648/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 18.12.2024 року.

12.12.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив ОСББ від 09.12.2024 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що у голосуванні на загальних зборах (рішення, прийняті на яких були оформлені оскаржуваним у даній справі протоколом) та в письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники у кількості 236 осіб (у тому числі 91 особа - шляхом електронного голосування через систему "ДАХ"), яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку ОСББ загальною площею 19 889,3 м2, що складає 60,42 % від загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень цього будинку. Отже, загальні збори (про проведення яких позивач був повідомлений у встановленому порядку) відбулися з дотриманням передбаченої законом процедури, а прийняті на них рішення є правомочними. У той же час, подана ОСОБА_1 позовна заява не містить посилань на порушення спірним протоколом жодних прав позивача, а також не містить інформації про те, яким чином задоволення судом наведеного позову призведе до відновлення конкретних порушених прав позивача.

До початку призначеного підготовчого засідання 18.12.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача від 18.12.2024 року на відзив на позовну заяву, в якій останній вказав, що встановлення оскаржуваним протоколом необґрунтованої підвищеної суми внеску, зважаючи на відсутність достатньої кількості голосів співвласників для прийняття такого рішення, в сукупності з порушенням процедури прийняття рішення загальними зборами, є таким, що встановлює надмірний тягар для позивача. За своїм змістом це рішення має ознаки дискримінації невизначеного кола співвласників, зокрема позивача, які сплачують внесок після 20 числа відповідного місяця. Крім того, окремим істотним порушенням порядку проведення загальних зборів є факт відсутності затвердженої лічильної комісії, що відповідач у відзиві на позов проігноровано та не спростовано. Також позивач вказав, що проведення письмового опитування в строк, що суперечить Статуту ОСББ та Положенню, в сукупності з наведеними вище фактами, у тому числі відсутністю додатків до оскаржуваного протоколу та неподання таких доказів відповідачем, ставить під сумнів легітимність та правомочність загальних зборів ОСББ та протоколу від 14.03.2024 № 1, складеного за результатами їх проведення.

У підготовчому засіданні 18.12.2024 року суд встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень до 31.12.2024 року, а також без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 15.01.2025 року.

30.12.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення відповідача від 30.12.2024 року, в яких останній навів додаткові мотиви на спростування обґрунтованості вимог позивача.

13.01.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 10.01.2025 року, в якому останній просив суд витребувати у відповідача докази, що підтверджують письмове голосування співвласників ОСББ на загальних зборах через електронний сервіс "ДАХ" відповідно до протоколу загальних зборів від 14.03.2024 року; докази, що підтверджують подання співвласниками, які здійснювали голосування через електронний сервіс "ДАХ", заяв на ім`я Правління ОСББ з метою здійснення голосування на загальних зборах співвласників через електронну систему, відповідно до протоколу загальних зборів ОСББ від 14.03.2024 року (копії відповідних заяв); копії листків опитування, що є додатком до протоколу загальних зборів ОСББ від 14.03.2024 року; детальне обґрунтування кошторису в частині підвищених внесків для співвласників, які сплачують внески після 20 числа місяця, відповідно до пункту 3 оскаржуваного протоколу. В обґрунтування цього клопотання позивач посилався на те, що у запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначив, що більшість голосів письмового опитування було подано через електронний сервіс "ДАХ". Водночас з 225 голосів у письмовому опитуванні лише 91 був наданий через означений електронний сервіс. Враховуючи наведене, у позивача була відсутня можливість подати клопотання про витребування доказів разом із позовною заявою, оскільки йому не було відомо про сам факт голосування через наведений електронний сервіс.

До початку призначеного підготовчого засідання 15.01.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява відповідача від 14.01.2025 року, в якій останній, посилаючись на значний обсяг доказів, які позивач просив витребувати у поданому ним клопотанні від 10.01.2025 року, просив зобов`язати ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок господарського суду міста Києва попередньо визначену суму судових витрат ОСББ, пов`язаних з витребуванням наведених доказів, у розмірі 15 000,00 грн.

У підготовчому засіданні 15.01.2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати продовжив строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/13648/24 на 30 днів, а також постановив протокольну ухвалу про залишення без задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

Крім того, зважаючи на залишення без задоволення клопотання позивача від 13.01.2025 року про витребування доказів, суд у підготовчому засіданні 15.01.2025 року дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача від 14.01.2025 року про зобов`язання ОСОБА_1 внести на депозитний рахунок господарського суду міста Києва попередньо визначену суму судових витрат ОСББ, пов`язаних з витребуванням наведених доказів, у розмірі 15 000,00 грн.

Ухвалою від 15.01.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/13648/24 до судового розгляду по суті на 29.01.2025 року.

27.01.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 27.01.2025 року, в якому останній просив суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/13649/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСББ про визнання недійсним протоколу загальних зборів ОСББ від 02.01.2022 року та стягнення внесків.

У судовому засіданні 29.01.2025 року суд постановив протокольну ухвалу про залишення без задоволення клопотання позивача від 27.01.2025 року про зупинення провадження у справі з огляду на недоведеність останнім об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 910/13649/24, яка перебуває у провадженні господарського суду міста Києва (суддя Блажівська О.Є.). Крім того, за приписами пункту 5 частини 1 статті 227 та частини 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

У судовому засіданні 29.01.2025 року оголошувалася перерва до 19.02.2025 року.

У судовому засіданні 19.02.2025 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог позивача заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 09.12.2024 року та запереченнях від 30.12.2024 року.

У судовому засіданні 19.02.2025 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи пред`явлені у даній справі вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він є власником групи нежитлових приміщень (приміщення № 218 площею 336,9 м2, реєстраційний номер: 2298970680000, № 219 площею 355,3 м2,реєстраційний номер: 2298955880000 та № 220 площею 600,3 м2, реєстраційний номер: 22989458800) у будинку АДРЕСА_1 , в якому за рішенням співвласників, оформленим протоколом Установчих зборів від 02.01.2022 року, створено ОСББ.

Позивач вказував, що він жодного разу не брав участі в загальних зборах ОСББ, оскільки не отримував повідомлень про їх проведення. Однак, ознайомившись з протоколами загальних зборів співвласників відповідача, якими, серед іншого, встановлені розміри внесків для співвласників, ОСОБА_1 дізнався, що спірний у даній справі протокол загальних зборів ОСББ від 14.03.2024 року № 1 встановлює чинні розміри внесків.

Позивач наголошував, що оскаржуваний протокол не містить передбаченої законом необхідної інформації щодо голосування та підписаний неуповноваженими на те особами, а порядок скликання загальних зборів був порушений.

У той же час, затверджені оскаржуваним протоколом розміри внесків наразі є зобов`язанням позивача перед ОСББ, які відображаються у щомісячно виставлених відповідачем квитанціях. Враховуючи те, що означені внески були затверджені не легітимно та не відповідають фактичному волевиявленню співвласників багатоквартирного будинку, витребування з позивача коштів на підставі протоколу від 2024 року є незаконним, а скасування внесків є похідною вимогою від визнання спірного протоколу недійсним та відповідає належному та ефективному способу захисту, ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ОСББ про визнання недійсним протоколу загальних зборів ОСББ від 14.03.2024 № 1.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за результатами проведених 27.01.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , загальних зборів ОСББ було прийнято рішення, оформлене протоколом від 14.03.2024 року № 1.

За змістом цього рішення у голосуванні на Загальних зборах взяли участь особисто та/або через представників на Загальних зборах та зареєструвалися у відомості присутніх співвласники у кількості 13 (тринадцять) осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку ОСББ загальною площею 886,8 м2, однак з них 2 (двоє), яким належать квартири та/або нежитлові приміщення загальною площею 131,9 м2, а саме: ОСОБА_4 - власник квартири НОМЕР_1 та ОСОБА_5 - власниця квартири НОМЕР_2 , відмовилися голосувати та не здали листи голосування (не голосували).

У письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники у кількості 225 (двісті двадцять п`ять) осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку ОСББ загальною площею 19 134,4 м2.

Разом у голосуванні на загальних зборах та в письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники у кількості 236 (двісті тридцять шість) осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку ОСББ загальною площею 19 889,3 м2, що складає 60,42 % від загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку ОСББ.

До порядку денного Загальних зборів ОСББ включені такі питання:

1. Обрання Голови Загальних зборів, Секретаря, Лічильної комісії, порядок прийняття рішень.

2. Звіт Правління ОСББ.

3. Затвердження кошторису на 2024/2025 роки та розміру щомісячних внесків співвласників (власників житлових (квартир) та нежитлових приміщень) на управління, утримання багатоквартирних будинків та прибудинкової території.

4. Прийняття рішення про відновлення пошкодженого внаслідок військової агресії російської федерації проти України багатоквартирного будинку ОСББ в межах участі у програмі "ВідновиДІМ" державної установи "Фонд енергоефективності".

5. Укладення (попереднє (до їх укладення) погодження умов) договорів на виконання будівельних робіт.

6. Участь у місцевих/державних/міжнародних конкурсах/програмах/заходах/проектах щодо проведення поточного/капітального ремонту, модернізації, реконструкції та/або благоустрою, та/або покращення житлових умов співвласників ОСББ впровадження енергоефективних заходів у будинках АДРЕСА_4 за рахунок коштів державного та міського бюджетів, а також міжнародних, грантових та інших коштів у тому числі з правом участі у громадських проектах чи ініціативах.

7. Прийняти участь у програмі "Револьверний фонд" або аналогічних проектах, що передбачають поворотне надання коштів.

8. Прийняти участь у міській програмі 70/30 Енергоефективність.

9. Прийняти рішення щодо вступу ОСББ до Асоціації ОСББ і ЖБК Дніпровського району міста Києва.

10. Обрання моделі договору на комунальну послугу з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

11. Затвердження внеску на збереження спільного майна та внеску на обслуговування/відновлення/модернізацію системи контролю і управління доступом (СКД) та визначення порядку їх оплати.

12. Затвердження внеску співвласників на відновлення (ліквідацію пошкоджень) будинків АДРЕСА_4 , які сталися (виникли) внаслідок збройної агресії російської федерації проти держави Україна.

13. Звіт Ревізора ОСББ.

14. Прийняття рішення про залучення зовнішнього аудитора для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю ОСББ за 2022-2023 роки.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Частинами 1, 4, 5 статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

За змістом статті 10 означеного Закону органами управління об`єднання є загальні збори об`єднання, правління, ревізійна комісія об`єднання.

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

Загальні збори скликаються та проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів з урахуванням положень цієї статті. Ініціатором загальних зборів є правління об`єднання або ініціативна група, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежитлових приміщень.

Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік.

Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Рішення загальних зборів об`єднання доводяться до відома співвласників ініціатором загальних зборів у порядку, визначеному частиною двадцять шостою статті 6 цього Закону, або в іншому порядку, визначеному загальними зборами об`єднання.

Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії.

Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували співвласники, які разом мають більше половини загальної кількості голосів усіх співвласників (крім випадків, якщо законом та/або статутом об`єднання встановлена більша кількість голосів, необхідна для прийняття рішення). Статутом об`єднання може бути встановлена інша кількість голосів, необхідна для прийняття рішення з окремих питань. Забороняється встановлювати у статуті об`єднання кількість голосів, необхідну для прийняття рішення, менше ніж 50 відсотків загальної кількості голосів усіх співвласників та більше ніж 75 відсотків загальної кількості голосів усіх співвласників (а для прийняття рішення з питань обрання органів управління об`єднання, зміни форми управління, встановлення та зміни розмірів внесків/платежів, затвердження кошторису - більше ніж 67 відсотків загальної кількості голосів усіх співвласників), крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо в результаті проведення загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частинами чотирнадцятою та п`ятнадцятою цієї статті, проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на загальних зборах.

За умовами пунктів 4.1, 4.2 Статуту ОСББ, затвердженого рішенням Установчих борів ОСББ, оформленим протоколом від 19.12.2021-02.01.2022 № 1 (тут і далі - Статут) органами управління Об`єднання є Загальні збори співвласників, Правління, Ревізійна комісія (Ревізор) Об`єднання.

Вищим органом управління Об`єднання є Загальні збори.

Загальні збори скликаються і проводяться згідно з вимогами цього Статуту та чинного законодавства.

Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності Об`єднання.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Статуту Загальні збори скликаються і проводяться Правлінням Об`єднання або ініціативною групою не менш, як шістьох співвласників.

На Загальних зборах здійснюється обговорення та прийняття рішень з усіх питань, віднесених до повноважень Загальних зборів, як вищого органу управління Об`єднанням. Рішення приймаються шляхом відкритого поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення Загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти"). Якщо в результаті проведення Загальних зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", проводиться письмове опитування серед співвласників, які не голосували на Загальних зборах.

Згідно з пунктом 5.9 Статуту повідомлення про проведення чергових (звітно-виборчих) та позачергових Загальних зборів співвласників Об`єднання, що скликаються Правлінням та/або Ревізійною Комісією здійснюється шляхом розміщення відповідного оголошення в місцях, у яких забезпечується ознайомлення з ним членів Об`єднання (на дошках оголошень біля входу в будинок та/або в інформаційному електронному чаті Об`єднання) та вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом) на адресу місцезнаходження власності або, в разі письмової заяви від співвласника, електронним листом на адресу електронної пошти (email). Повідомлення надсилаються не пізніше ніж за 14 календарних днів до дати проведення Загальних зборів. У тексті повідомлення повинні бути зазначені - дата, час, місце проведення зборів, порядок денний зборів.

Кожен співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та/або нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку житлового комплексу (пункт 5.10 Статуту).

Пунктом 5.12 Статуту передбачено, що письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дати проведення Загальних зборів. Якщо протягом цього строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, відповідні рішення вважаються неприйнятими.

Згідно з пунктом 5.13 Статуту рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували власники квартир та/або нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 % загальної площі всіх квартир та/або нежитлових приміщень житлового комплексу.

Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення Загальних зборів, і голоси, подані під час письмового опитування (пункт 5.17 Статуту).

За змістом пунктів 5.22, 5.24 Статуту рішення, прийняті Загальними зборами, є обов`язковими для всіх співвласників житлового комплексу, та можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Згідно з частинами 1-3 статті 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України.

Власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов`язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників.

Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

В обґрунтування пред`явлених у даній справі вимог позивач посилався на те, що він є власником групи нежитлових приміщень (приміщення № 218 площею 336,9 м2, реєстраційний номер: 2298970680000, № 219 площею 355,3 м2,реєстраційний номер: 2298955880000 та № 220 площею 600,3 м2, реєстраційний номер: 22989458800) у будинку АДРЕСА_1 , в якому за рішенням співвласників, оформленим протоколом Установчих зборів від 02.01.2022 року, створено ОСББ.

Позивач вказував, що спірний у даній справі протокол загальних зборів ОСББ від 14.03.2024 року № 1 встановлює чинні розміри внесків. Однак, цей протокол не містить передбаченої законом необхідної інформації щодо голосування та підписаний неуповноваженими на те особами, а порядок скликання загальних зборів був порушений. Затверджені оскаржуваним протоколом розміри внесків наразі є зобов`язанням позивача перед ОСББ, які відображаються у щомісячно виставлених відповідачем квитанціях. Враховуючи, що означені внески були затверджені не легітимно та не відповідають фактичному волевиявленню співвласників багатоквартирного будинку, витребування з позивача коштів на підставі протоколу від 2024 року є незаконним, а скасування внесків є похідною вимогою від визнання спірного протоколу недійсним та відповідає належному та ефективному способу захисту, ОСОБА_1 просив суд задовольнити поданий ним позов.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Так, рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів, засновників) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. У зв`язку з цим згідно з усталеною судовою практикою підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів, засновників) юридичної особи можуть бути, зокрема, невідповідність таких рішень вимогам законодавства. При цьому, протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 Господарського кодексу України.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів юридичної особи (у тому числі співвласників багатоквартирного будинку) можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (співвласника) можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів учасника (співвласника) рішенням загальних зборів. При розгляді справ означеної категорії слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року в справі № 914/921/18, від 08.12.2020 року в справі № 922/1633/18, від 18.05.2021 року в справі № 903/933/19.

Разом із тим, у судовому порядку може бути визнано недійсним рішення позачергових Загальних зборів учасників (співвласників багатоквартирного будинку), а не протокол, оскільки протокол є лише документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами.

У той же час, виходячи зі змісту положень статті 5 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку встановленню підлягають обставини порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача рішенням Загальних зборів, що дозволило б здійснити захист таких порушених прав (у разі встановлення такого факту) шляхом визнання недійсними рішень Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, який є ефективним способом захисту.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2023 року в справі № 910/1942/22.

У рішенні від 01.12.2004 року в справі № 18-рп/2004 Конституційний Суд України, визначаючи зміст поняття "охоронюваний законом інтерес", розтлумачив, що його треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, яке є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

У мотивувальній частині цього рішення Конституційний Суд зазначив, що:

- "охоронюваний законом інтерес", на відміну від інтересу в широкому розумінні, перебуває виключно у логічно-смисловому зв`язку із суб`єктивними правами, але прямо ними не опосередковується, тобто виходить за межі останніх (абзац 1 підпункту 3.3 пункту 3);

- види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", як правило, не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними (абзац 3 підпункту 3.4 пункту 3);

- наголос на "охоронюваності законом" чи законності того чи іншого інтересу застосовується лише у разі, коли не виключена можливість шляхом зловживання інтересами, прагненнями, використовуючи ті чи інші юридичні норми, забезпечити реалізацію незаконних інтересів (абзац 3 підпункту 3.5 пункту 3);

- поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним (абзац 3 підпункту 3.6 пункту 3);

- легітимний інтерес акціонерного товариства не є простою сукупністю законних інтересів його акціонерів. Індивідуальні інтереси останніх, як правило, відрізняються суперечливістю, а нерідко й конфліктністю, оскільки спрямовуються на пошук і використання або створення шляхів і засобів для задоволення різних за обсягом і змістом потреб та відрізняються різними мотивами у таких бажаннях і прагненнях. Не можуть бути завжди тотожними інтереси власника однієї акції та інтереси держателя контрольного пакету акцій, лабільні інтереси міноритарного (дрібного) акціонера, стратегічні інтереси акціонерного товариства у цілому тощо (абзац 1 підпункту 4.1 пункту 4);

- проблема правового захисту індивідуальних інтересів, особливо міноритарних акціонерів, як і виключення можливості зловживання такими інтересами, у сучасному законодавстві України ефективно не вирішена. В результаті акціонери, які мають незначний пакет акцій, взагалі не можуть впливати на діяльність товариства, їхні голоси фактично не враховуються на загальних зборах під час прийняття рішень, тобто законодавець свідомо допускає абсолютний пріоритет більшості голосуючих акцій, якими володіють кілька або навіть один акціонер, над меншістю голосуючих акцій, що належать переважній більшості учасників товариства - міноритарним акціонерам, і цим самим відбувається повне погашення законних індивідуальних інтересів останніх інтересами акціонерного товариства, формулювання яких залишається, як правило, прерогативою меншості учасників товариства (абзац 1 підпункту 4.3 пункту 4);

- акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом (абзац 1 підпункту 4.4 пункту 4).

Суд зауважує, що фактично будь-яке рішення, яке прийняте органами юридичної особи, так чи інакше стосується інтересу учасника (співвласника), який може бути прямим, опосередкованим чи потенційним. Кожний учасник (співвласник) має (чи принаймні повинен мати, діючи добросовісно) інтерес у тому, щоб органи управління діяли відповідно до закону. Це так званий інтерес "всіх та кожного" у легітимності прийнятих рішень, який поряд з цим має абстрактний та загальний характер.

З огляду на функції Загальних зборів, визначені у статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та передбачені Статутом, співвласник ОСББ має безсумнівно законний інтерес у правомірній та прозорій діяльності Загальних зборів, які є одним з органів управління Об`єднання.

Проте, наявність такого інтересу не означає, що будь-які процедурні порушення під час скликання та проведення Загальних зборів автоматично мають правові наслідки - визнання недійсним відповідного рішення.

Метою звернення з позовом про визнання недійсним рішення органу управління юридичної особи є не визнання недійсним певного акта, а захист гарантованого законом права. З огляду на це, обов`язковому встановленню підлягає факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника юридичної особи (співвласника багатоквартирного будинку). Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Гарантоване статтею 55 Основного Закону й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 року в справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Аналогічний за змістом правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 року в справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року в справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 року в справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 року в справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 року в справі № 904/7841/21.

Як було зазначено вище, в обґрунтування пред`явлених вимог позивач вказував, що спірний у даній справі протокол загальних зборів ОСББ від 14.03.2024 року № 1 встановлює чинні розміри внесків, які наразі є зобов`язанням позивача перед ОСББ та відображаються у щомісячно виставлених відповідачем квитанціях. Враховуючи, що означені внески були затверджені не легітимно та не відповідають фактичному волевиявленню співвласників багатоквартирного будинку, витребування з позивача коштів на підставі протоколу від 2024 року є незаконним, а скасування внесків є похідною вимогою від визнання спірного протоколу недійсним та відповідає належному та ефективному способу захисту.

ОСОБА_1 також зазначав про наявність порушення його прав на мирне володіння своїм майном і правомірність та законність процедури встановлення внесків.

Разом із тим, зі змісту оскаржуваного протоколу вбачається, зокрема, таке.

За підсумками голосування, зокрема, за 3 питанням порядку денного Загальних зборів - "Затвердження кошторису на 2024/2025 роки та розміру щомісячних внесків співвласників (власників житлових (квартир) та нежитлових приміщень) на управління, утримання багатоквартирних будинків та прибудинкової території" 175 співвласників, площа 14 391 м2, що складає 43,72 %, проголосували "за", тоді як 61 співвласник, площа 5 498,3 м2, що складає 16,7 %, проголосував "проти". За таких обставин, за результатами голосування за означеним питанням рішення не прийнято.

За підсумками голосування, зокрема, за 11 питанням порядку денного Загальних зборів - "Затвердження внеску на збереження спільного майна та внеску на обслуговування/відновлення/модернізацію системи контролю і управління доступом (СКД) та визначення порядку їх оплати" 129 співвласників, площа 10 191 м2, що складає 30,96 %, проголосували "за", тоді як 107 співвласників, площа 9 698,3 м2, що складає 29,46 %, проголосували "проти". За таких обставин, за результатами голосування за означеним питанням порядку денного рішення не прийнято.

За підсумками голосування, зокрема, за 12 питанням порядку денного Загальних зборів - "Затвердження внеску співвласників на відновлення (ліквідацію пошкоджень) будинків АДРЕСА_4, які сталися (виникли) внаслідок збройної агресії російської федерації проти держави Україна" 186 співвласників, площа 15 192 м2, що складає 46,15 %, проголосували "за", тоді як 50 співвласників, площа 4 697,3 м2, що складає 14,27 %, проголосували "проти". За таких обставин, за результатами голосування за означеним питанням порядку денного рішення також прийнято не було.

Решта питань порядку денного Загальних зборів не стосувалася встановлення (затвердження) розмірів внесків співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Відтак, за всіма питаннями порядку денного спірних у даній справі Загальних зборів, які стосувалися встановлення (затвердження) розмірів внесків співвласників багатоквартирного будинку: щомісячних внесків співвласників на управління, утримання багатоквартирних будинків та прибудинкової території, внесків на збереження спільного майна та внесків на обслуговування/відновлення/модернізацію системи контролю і управління доступом (СКД), а також внесків на відновлення (ліквідацію пошкоджень) будинків АДРЕСА_4 , які сталися (виникли) внаслідок збройної агресії російської федерації проти держави Україна, відповідні рішення про встановлення (затвердження) таких внесків не набрали необхідної кількості голосів "за" та, відповідно, вважаються неприйнятими.

Зважаючи на викладене, твердження позивача про порушення його прав внаслідок встановлення спірним у даній справі протоколом Загальних зборів ОСББ від 14.03.2024 року № 1 чинних розмірів внесків, які є зобов`язанням позивача перед ОСББ та відображаються у щомісячно виставлених відповідачем квитанціях, а також посилання ОСОБА_1 на порушення його прав на мирне володіння своїм майном, оцінюються судом

Суд також звертає увагу позивача на те, що метою отримання судового захисту шляхом визнання недійсним саме рішення органу управління юридичної особи позивач не може абстрактно та загально посилатися на порушення його прав, а має обґрунтувати конкретне несправедливе обмеження (порушення) його безпосередніх прав чи інтересів прийнятим рішенням, що оскаржується, а також співмірність обраного способу захисту (відновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення) зі стверджуваним порушенням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.11.2021 року в справі № 924/881/20.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Водночас, позивач за позовом про оскарження рішень органів управління юридичної особи має довести спроможність судового рішення про визнання недійсним рішення такого органу управління призвести до відновлення прав та законних інтересів позивача, на захист яких було подано такий позов.

Так, звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 року в справі № 904/3368/18).

Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 10.09.2020 року в справі № 904/3368/18).

У той же час, позивач належним чином не обґрунтував та не довів жодними доказами конкретного несправедливого порушення (обмеження) його безпосередніх прав чи інтересів прийнятим рішенням (протоколом), а також і співмірності обраного ним способу захисту (відновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення) - шляхом визнання недійсним протоколу загальних зборів ОСББ від 14.03.2024 № 1 у повному обсязі (тобто в частині усіх чотирнадцяти питань, винесених на розгляд порядку денного Загальних зборів).

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року в справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 року в справі № 910/6091/19).

Зважаючи на з`ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), суд дійшов висновку про відсутність необхідності вдаватись до оцінки спірного протоколу (рішення Загальних зборів) на предмет його відповідності положенням законодавства.

Поряд із цим, суд також врахував висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16.08.2023 року в справі № 904/1711/22, за якими ОСББ є неприбутковою організацією, яка на відміну від господарських товариств при проведенні зборів, в тому числі і шляхом письмового опитування, як правило не користується кваліфікованою правовою допомогою, через що можливими є незначні процедурні помилки в організації та проведенні зборів, які не повинні слугувати підставою для скасування рішень ОСББ з питань спільного управління майном. Крім того, на відміну від господарських товариств з невеликою кількістю учасників в ОСББ є певна, і часто доволі значна частина співвласників, які не прагнуть брати активну участь у вирішенні питань управління об`єднанням, вони не приходять на збори, не беруть участь у письмових опитуваннях. Тому проведення кожних зборів вимагає значних зусиль від органів управління або ініціативної групи по скликанню зборів, інформуванню співвласників, вручення та отримання заповнених бюлетенів.

Визнання рішень щодо обрання органів управління, затвердження кошторису та розміру внесків, інших важливих для діяльності ОСББ рішень недійсними в судовому порядку, як правило, відбувається через значний проміжок часу після їх прийняття і має негативні наслідки на діяльність ОСББ, адже створює ситуацію правової невизначеності для всіх співвласників і самого ОСББ. За таких умов суд повинен приділяти ще більше уваги дослідженню питань балансу інтересів співвласників ОСББ, з`ясуванню того, яке саме право співвласника було порушено оскаржуваним рішенням і можливості його відновлення саме через скасування рішень, а не іншим шляхом.

Суд має утримуватися від зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, в тому числі і шляхом скасування рішень, у разі, якщо вони поза жодним сумнівом підтримані більшістю співвласників і за своїм змістом не мають ознак дискримінації або іншого порушення прав чи законних інтересів конкретного співвласника, який оскаржує такі рішення в судовому порядку.

У постанові від 20.04.2023 року в справі № 914/2547/21 Верховний Суд зазначив, що розглядаючи спір про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, суд повинен встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів позивача. Також суд повинен у кожному конкретному випадку оцінити характер порушення, враховуючи баланс інтересів як позивача, так й інших співвласників ОСББ. Інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку. Тому, вирішуючи питання щодо визнання недійсними рішення загальних зборів, суди мають враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого ОСББ, уникати зайвого втручання в питання діяльності ОСББ, які вирішуються загальними зборами співвласників.

Крім того, у постанові від 13.04.2023 року в справі № 924/1225/21 Верховний Суд звернув увагу на те, що для визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників, що оскаржуються з підстав порушення порядку скликання та проведення зборів, позивач має довести, а суд встановити наявність порушених прав та/або інтересів позивача як співвласника оспорюваним рішенням загальних зборів. Тобто суду необхідно з`ясувати, які саме права та/або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів.

Проте, як було зазначено вище, позивач жодним чином не обґрунтував порушення його прав оскаржуваним протоколом загальних зборів ОСББ від 14.03.2024 № 1 в частині кожного з чотирнадцяти питань, винесених на розгляд порядку денного Загальних зборів.

У той же час, вимоги позивача фактично зводяться не до порушення його прав та інтереси спірним протоколом, а обґрунтовані лише певними процедурними порушеннями, що не може бути підставою для задоволення вимог ОСОБА_1 .

Інші посилання ОСОБА_1 також не беруться судом до уваги, оскільки не спростовують вищенаведених судом висновків, не підтверджують дотримання балансу інтересів усіх співвласників та самого ОСББ внаслідок визнання недійсним оскаржуваного протоколу та не свідчать про порушення цим протоколом прав та/або інтересів позивача.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки ОСОБА_1 не було доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу пред`явлених до відповідачів вимог, а також з огляду на недоведеність останнім факту порушення його прав оскаржуваним рішенням (протоколом) та можливість відновлення таких прав внаслідок визнання його недійсним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи учасників справи не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Судові витрати позивача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, покладаються на ОСОБА_1 та компенсації останньому не підлягають.

Що стосується понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що попередній (орієнтовний) розмір витрат останнього на оплату професійної правничої допомоги у даній справі складає 50 000,00 грн., а відповідні докази на підтвердження розміру означених судових витрат будуть подані у порядку та строки, передбачені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання у справі для вирішення питання про судові витрати відповідача на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 221, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Призначити судове засідання для вирішення питання про витрати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячна Рів`єра" на професійну правничу допомогу на 12.03.2025 року о 15:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, корпус Б, зал № 8.

3. Зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сонячна Рів`єра" протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду надати суду докази понесення ним заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 28.02.2025 року.

Суддя В.С. Ломака