Рішення

від 18.02.2025 по справі 910/14151/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.02.2025Справа № 910/14151/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державне підприємство "Гарантований покупець"

про визнання обсягу генерації електричної енергії ресурсним об`єктом та зобов`язання вчинити дії

При секретарю судового засідання: Габорак О.М.

Представники учасників справи:

від позивача: Кобець Роман Юрійович - представник за ордером серії АІ №1749232 від 15.11.2024;

від відповідача: Нестерова Інна Григорівна - представник за довіреністю №21/12-25 від 21.12.2023;

від третьої особи: Подольський Андрій Анатолійович - представник за довіреністю №266-Д від 30.12.2024;

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренджи Ізмаїл" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Компанія), в якому просило суд:

- визнати обсяг генерації електричної енергії ресурсним об`єктом 62W803196486758L за листопад 2023 року на рівні 289 220,00 кВт*год та обсяг споживання електричної енергії на рівні 4 130,00 кВт*год - відповідно до даних системи управління ринком (MMS) станом до здійснення Компанією коригування сертифікованих даних комерційного обліку на платформі MMS із визначенням значення сертифікованих даних комерційного обліку по ресурсному об`єкту 62W803196486758L на рівні 0 кВт*год;

- визнати обсяг відпуску електричної енергії ресурсним об`єктом 62W803196486758L за грудень 2022 року на рівні 291 588 кВт*год та обсяг споживання електричної енергії на рівні 5 362,00 кВт*год, відповідно до даних системи управління ринком (MMS) станом до здійснення Компанією коригування сертифікованих даних комерційного обліку на платформі MMS із визначенням значення сертифікованих даних комерційного обліку по ресурсному об`єкту 62W803196486758L на рівні 0 кВт*год;

- визнати обсяг генерації ресурсним об`єктом 62W803196486758L за січень 2023 року на рівні 497 823,00 кВт*год та обсяг споживання електричної енергії на рівні 5 208,00 кВт*год, відповідно до даних системи управління ринком (MMS) станом до здійснення Компанією коригування сертифікованих даних комерційного обліку на платформі MMS із визначенням значення сертифікованих даних комерційного обліку по ресурсному об`єкту 62W803196486758L на рівні 0 кВт*год;

- зобов`язати Компанію здійснити коригування даних у системі управління (MMS) щодо ресурсного об`єкту 62W803196486758L шляхом визначення значень сертифікованих даних комерційного обліку щодо обсягів генерації електричної енергії та споживання електричної енергії за листопад-грудень 2022 року та січень 2023 року, відповідно до даних системи управління ринком (MMS) станом до здійснення Компанією коригування сертифікованих даних комерційного обліку на платформі MMS із визначенням значення сертифікованих даних комерційного обліку по ресурсному об`єкту 62W803196486758L на рівні 0 кВт*год.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, як адміністратором комерційного обліку, на підставі листа Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (далі - АТ "Херсонобленерго") №01-001280 від 01.06.2023 про несинхронну роботу об`єкту генерації Позивача 62W803196486758L з об`єднаною енергетичною системою України (далі - ОЕС України), починаючи з 00.00 12.11.2022, та протоколу наради Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) щодо сертифікації даних комерційного обліку по електроустановках, що приєднанні до елементів систем передачі/розподілу, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України, №48-п від 03.07.2023, неправомірно внесено зміни до системи управління ринком (MMS) шляхом анулювання сертифікованих даних комерційного обліку електроенергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 позовну заяву Товариства прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14151/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 17.12.2024. Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, - Державне підприємство "Гарантований покупець" (далі - Державне підприємство). Встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, зокрема відповідачу - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

09.12.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву до 16.12.2024.

Відповідно до частин 2, 3 статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Оскільки копія ухвали про відкриття провадження у справі від 25.11.2024 була доставлена до електронного кабінету відповідача 26.11.2024 о 21:39, виходячи з положень частин 3, 4 статті 120, частини 5 статті 176, частини 6 статті 242 ГПК України, вважається врученою 27.11.2024, а тому останні днем для подачі відзиву було 12.12.2024.

З огляду на те, що відповідач подав заяву про продовження процесуального строку для подачі відзиву до закінчення цього строку, а також з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, забезпечення рівності прав та обов`язків усіх учасників процесу, дотримання принципів диспозитивності та пропорційності, закріплених положеннями статей 7, 13, 14, 15 ГПК України, керуючись приписами частини 2 статті 119 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення вказаної заяви відповідача, продовживши останньому строк для подання відзиву до 16.12.2024.

16.12.2024 через систему "Електронний суд" від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких просила відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти позовних вимог, Державне підприємство вказало, що Товариством обрано неефективний спосіб захисту та не доведено порушення його прав чи інтересів;

- оскільки рішення НКРЕКП, оформлене протоколом №48-п від 03.07.2023, є чинним, підстави для неврахування їх учасниками ринку електричної енергії відсутні;

- визначивши показання даних комерційного обліку електроенергії на рівні нуля, Компанія діяла у відповідності до постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 (з урахуванням змін, внесених Постовою НКРЕКП №759 від 19.04.2024), яка є обов`язковою до виконання всіма учасниками ринку та має застосовуватися останніми у своїй господарській діяльності (така правова позиція щодо юридичної сили постанови НКРЕКП викладена у постанові об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі №911/1359/22);

- позивач не довів належними та допустимими доказами факт відпуску електричної енергії у спірний період в іншому обсязі, аніж це визначено Компанією.

16.12.2024 (зареєстрована судом 17.12.2024) через систему "Електронний суд" Компанія подала відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що Товариством не доведено належними та допустимими доказами факту генерації електричної електроенергії в обсягах, зазначених у позовній заяві;

- згідно з інформацією, вказаній у листі АТ "Херсонобленерго" №01-001280 від 01.06.2023, електроустановки позивача, які знаходять на тимчасово окупованій території Херсонської області з 00.00 12.11.2022, працюють несинхронно з ОЕС України, а тому на підставі чинного та ніким не скасованого рішення НКРЕКП, оформленого протоколом; №48-п від 03.07.2023, Компанією правомірно скореговано дані комерційного обліку електроенергії в системі управління ринком (MMS);

- обраний Товариством спосіб захисту є неефективним та неналежним.

17.12.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2024 відкладено підготовче засідання на 28.01.2025.

30.12.2024 через систему "Електронний суд" Товариство подало відповідь на відзив, в якій не погодилося із запереченнями відповідача та третьої особи, зауваживши, що протокол НКРЕКП №48-п від 03.07.2023 не є обов`язковим для учасників ринку, оскільки рішення НКРЕКП оформлюються постановою, а не протоколом;

- Протоколом НКРЕКП №48-п від 03.07.2023 не було передбачено скореговувати дані комерційного обліку електричної енергії до нуля;

- вказаний протокол датований 03.07.2023, а тому його положення не можуть поширюватися на відносини, що виникли у спірний період листопад-грудень 2022 року, січень 2023 року;

- чинним законодавством України не визначено поняття "несинхронного" режиму роботи електроустановок з ОЕС України та не є причиною анулювання сертифікованих даних комерційного обліку;

- обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та повністю відповідає приписам статті 16 ЦК України та 20 ГК України.

17.01.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла заява про участь у засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 28.01.2025 представник третьої особи заявив усне клопотання про залишення позову без розгляду.

Представник відповідача виніс вирішення даного клопотання на розсуд суду.

У призначене підготовче засідання позивач не з`явився, хоча про місце, дату та час його проведення був повідомлений належним чином.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 18.02.2025.

17.02.2025 через систему "Електронний суд" (зареєстровано судом 18.02.2025) від Товариства надійшли додаткові письмові пояснення, в яких позивач додатково наголосив на обґрунтованості своїх вимог та ефективності обраного способу захисту, додатково посилаючись на висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду віл 12.02.2025 у справі №910/19641/23.

18.02.2025 через систему "Електронний суд" від Державного підприємства надійшли додаткові письмові пояснення, в яких останнє навело аргументи аналогічні, зазначеним у письмових поясненнях від 16.12.2024.

У судовому засіданні 18.02.2025 представник Товариства підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представники Компанії та Державного підприємства заперечили проти позовних вимог, просили суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 18.02.2025 на підставі статті 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов Товариства не підлягає задоволенню.

28.04.2017 між Державним підприємством "Енергоринок" (за текстом договору - ДПЕ) та Товариством (за текстом договору - ВАД) було укладено договір №13387/07, відповідно до пункту 1.1. якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ - купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.

Постановою Кабінету Міністрів України №324 від 17.04.2019 було утворено Державне підприємство "Гарантований покупець" на базі філії "Гарантований покупець" Державного підприємства "Енергоринок" шляхом виділу майна, прав та обов`язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.

23.05.2019 між Товариством (за текстом договору - Користувач) та Компанією (за текстом договору - Виконавець) було укладено договір №0764-03015, яким врегульовано оперативно-технологічні відносини під час взаємодії Сторін в умовах паралельної роботи у складі об`єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим договором Виконавець зобов`язується надавати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єктами Користувача у складі об`єднаної енергетичної системи ОЕС України, а саме забезпечити надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки (далі - Послуга).

Пунктом 3.1. визначено обов`язки Виконавця, зокрема: здійснювати оперативно-технологічне управління режимом роботи об`єктів диспетчеризації у складі ОЕС України в реальному часі відповідно до структури управління цими системами відповідно до вимог Кодексу системи передачі, інших нормативно-технічних документів та вимог технічної документації заводів-виробників; здійснювати диспетчерське управління шляхом надання розпоряджень та/або оперативних команд, утому числі шляхом застосування засобів дистанційного управління; надавати дані Користувачу згідно з вимогами Кодексу системи передачі, зокрема дані згідно з главою 6 розділу X; здійснювати управління об`єктами диспетчеризації Користувачів; здійснювати обмін інформацією у відповідності з вимогами щодо планування, координації виведення з роботи обладнання та планування введення в роботу обладнання, передбаченими Кодексом системи передачі.

Згідно додатку №1 до додаткової угоди від 23.05.2019 до договору №0764-03015 від 23.05.2019 віртуальній точці комерційного обліку Користувача присвоєно ЕІС код типу "ZV" 62ZV18579G472478.

05.07.2019 НКРЕКП постановою №1348 видано Товариству ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії відповідно до додатка.

Згідно з додатком до постанови НКРЕКП №1348 від 05.07.2019 один з об`єктів електроустановок - сонячна (фотовольтаїчна) електростанція, розташована за адресою: Херсонська область, Великолепетинський район, село Рубанівка, вулиця Івана Франка, будинок 35, 37.

З матеріалів справи вбачається, що вказаній генеруючій одиниці присвоєно W-код: 62W803196486758L.

05.07.2019 між Державним підприємством "Енергоринок", Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством було укладено додаткову угоду №410/01 до договору від 28.04.2017 №13387/07, у якій сторони дійшли згоди про заміну в преамбулі останнього слів "Державне підприємство "Енергоринок" на "Державне підприємство "Гарантований покупець", а також заміну його статей 1-10 статтями 1-8 у новій редакції.

12.03.2020 між Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством укладено додаткову угоду №385/01/20, якою пункти 1-7 вищевказаного договору викладено в новій редакції.

26.02.2021 сторони уклали додаткову угоду №843/01/21, якою пункти 1.2., 2.6., 3.3., 3.4., 4.2., 4.3., 4.5, 4.6., 7.3, 7.5., 8. вищевказаного договору викладено в новій редакції, а також доповнено його пунктами 7.10.- 7.14.

Відповідно до пункту 1.1. договору (у редакції додаткової угоди від 12.03.2020 №385/01/20) виробник за "зеленим тарифом" (Товариство) зобов`язався продавати, а Державне підприємство - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок) або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804.

За умовами пункту 1.2. договору (у редакції додаткової угоди від 26.02.2021 №843/01/21) за цим договором Державне підприємство зобов`язується надавати, а Товариство - отримувати частку відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Пунктом 4.1. договору (у редакції додаткової угоди від 12.03.2020 №385/01/20) передбачено право Товариства вимагати від Державного підприємства повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.

Підпунктами 1, 2 пункту 4.5. договору (у редакції додаткової угоди від 12.03.2020 №385/01/20) передбачено, що Державне підприємство зобов`язане купувати у Товариства вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також зобов`язане у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.

За пунктом 3.3. договору (у редакції додаткової угоди від 26.02.2021 №843/01/21) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Державним підприємством у Товариства за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в України" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, Рубанівська сільська територіальна громада з 24.02.2022 знаходиться в тимчасовій окупації.

Разом із цим, відповідно до акту купівлі-продажу електроенергії від 30.11.2022 обсяг виробленої електроенергії генеруючою одиницею 62W803196486758L у листопаді 2022 року склав 285 090,00 кВт*год, вартістю 1 587 928,49 грн (разом із ПДВ), а всього по акту 5 045 736,01 грн (разом із ПДВ).

Відповідно до акту купівлі-продажу електроенергії від 31.12.2022 обсяг виробленої електроенергії генеруючою одиницею 62W803196486758L у грудні 2022 року склав 286 226,00 кВт*год, вартістю 1 594 255,92 грн (разом із ПДВ), а всього по акту 4 426 833,17 грн (разом із ПДВ).

Відповідно до акту купівлі-продажу електроенергії від 31.01.2023 обсяг виробленої електроенергії генеруючою одиницею 62W803196486758L у січні 2023 року склав 492 615,00 кВт*год, вартістю 2 916 438,43 грн (разом із ПДВ), а всього по акту 5 378 227,98 грн (разом із ПДВ).

Вищезазначені акти були підписані уповноваженими представниками позивача та третьої особи без жодних претензій та/або зауважень та скріплені їх печатками.

Крім цього, зазначені дані комерційного обліку були завантажені до системи управління ринком Market Management System (далі - платформа MMS).

Державним підприємством було сплачено на користь Товариства 11 213 032,12 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: від 15.11.2022 №265 141, від 21.11.2022 №265 986, від 25.11.2022 №266 756, від 30.11.2022 №267 725, від 15.12.2022 №269 606, від 19.12.2022 №270 408, від 26.12.2022 №271 020, від 30.12.2022 №273 103, від 16.01.2023 №274 032, від 23.01.2023 №274 887, від 25.01.2023 №275 820, від 27.01.2023 №276 708, копії яких містяться в матеріалах даної справи.

У відповідь на запит Компанії №01/25819 від 25.05.2023 АТ "Херсонобленерго" листом №01-001280 від 01.06.2023 повідомило АКО, що усі об`єкти виробників, які розташовані на тимчасово окупованій частині Херсонської області, працюють несинхронно з ОЕС України починаючи з 00:00 12.11.2022.

У наведеному в листі №01-001280 від 01.06.2023 переліку об`єктів виробників, які розташовані на території тимчасово окупованої частини Херсонської області, зазначено також об`єкт Товариства - "Реджи Ізмаїл", ЕІС код Х-типу 62Х071055938420Е, ЕІС код ТКО ZV-типу 62ZV18579G472478.

Відповідно до протоколу НКРЕКП № 48 від 03.07.2023, складеного за результатами наради щодо сертифікації даних комерційного обліку по електроустановках, що приєднані до елементів систем передачі/розподілу, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України за участю представників НКРЕКП, Кабінету Міністрів України, Компанії та Державного підприємства, прийняті такі рішення:

1. Адміністратору комерційного обліку сертифікувати та передавати дані комерційного обліку для проведення розрахунків між учасниками ринку за умови наявності перевіреної інформації, яка підтверджує роботу відповідних електроустановок у синхронному з ОЕС України режимі.

2. Для електроустановок, які працюють (працювали) несинхронно з ОЕС України, Адміністратор комерційного обліку має забезпечити збереження відповідних даних комерційного обліку в Датахаб для можливості здійснення подальших розрахунків після деокупації відповідних територій та отримання перевірених даних щодо роботи цих електроустановок.

3. Направити цей Протокол НЕК "УКРЕНЕРГО", ДП "Гарантований покупець" та відповідним операторам систем розподілу для врахування в роботі.

4. НКРЕКП звернутись до Кабінету Міністрів України та Ради національної безпеки і оборони України щодо необхідності прийняття рішень для врегулювання діяльності суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією після 24.02.2022.

У той же час, Компанією було прийнято рішення, що сертифіковані дані комерційного обліку за листопад (починаючи з 12.11.2022) - грудень 2022 року, січень 2023 року визначатимуться АКО на рівні 0 кВт*год. Відповідні зміни були внесені до системи управління ринком (MMS).

На підставі оновлених сертифікованих даних комерційного обліку, Державним підприємством було направлені скореговані (у бік зменшення) акти купівлі-продажу електроенергії за спірні місяці, які не були підписані зі сторони Товариства, а також Державним підприємством було подано до Господарського суду міста Києва позов про стягнення з Товариства 2 339 875,64 грн надлишково сплачених коштів на підставі пункту 3.4. договору (справа №910/12790/24).

Однак позивач вважає вказані дії Компанії неправомірними та такими, що можуть призвести до майнових витрат (стягнення коштів згідно оновлених даних комерційного обліку), у зв`язку чим Товариство звернулося з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16 зазначено, що під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 визначила, що спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України та частини 2 статті 20 ГК України передбачають такі способи захисту порушеного права, як визнання права та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки, сформульовані зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

Отже, обрання позивачем певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Суд зазначає, що позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позовні вимоги Товариства про визнання обсягу генерації електричної енергії у період листопад-грудень 2022 року та січень 2023 року та зобов`язання відповідача здійснити відповідне коригування даних комерційного обліку, мотивовані неправомірними, на думку позивача, діями Компанії щодо корегування даних комерційного обліку (шляхом зменшення до нуля), та направлені на недопущення стягнення Державним підприємством з Товариства 2 339 875,64 грн надлишково сплачених коштів на підставі пункту 3.4. договору у судовому порядку (справа №910/12790/24).

Разом із цим, позивачем не стверджується про порушення Державним підприємством зобов`язань за договором №13387/07 від 28.04.2017.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивач має на меті домогтись не лише вчинення дій з боку відповідача щодо коригування даних комерційного обліку у визначений проміжок часу, але і одночасно вирішити спір щодо обсягів виробництва (відпуску та споживання) електричної енергії у спірний період.

Водночас вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду 04.09.2020 у справі №910/10764/19, від 24.05.2023 у справі №910/3232/22).

Таким чином, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не призводить до захисту прав та охоронюваних законом інтересів Товариства, оскільки питання обсягів виробництва (відпуску та споживання) електричної енергії позивача може вирішуватися у межах спору щодо оплати за вироблену електричну енергію продавцем за "зеленим" тарифом, або у межах спору щодо повернення надлишково сплачених коштів.

Наведені вище висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.01.2024 у справі №916/2248/22.

Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2025 у cправі №916/2749/23 та узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №92.5/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16), що в свою чергу виключає як необхідність надання судом оцінки будь-яким іншим аргументам скаржника, так і необхідність подальшого дослідження обґрунтованості підстав позову (схожі висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц (пункт 77), від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (пункт 148), від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20 (пункт 8.18).

Таким чином, у задоволені позову Товариства необхідно відмовити у зв`язку з обранням неефективного способу захисту.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи сторін не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Судовий збір згідно статті 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 28.02.2025.

СуддяСергій МУДРИЙ