Ухвала

від 28.02.2025 по справі 922/629/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

28 лютого 2025 року м. ХарківСправа № 922/629/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитровка" про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.02.2025, вх.№ 629/25) у справі

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитровка" (64130, Харківська обл., Первомайський р-н, село Дмитрівка, вул. Леніна) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна" (04070, місто Київ, вул. Сагайдачного Петра, буд. 1) про скасування акту протесту та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дмитровка" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кортева Агрісаєнс Україна", в якій просить суд:

- скасувати акт протесту простого векселя в неплатежі (серія АА 2487336), вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ріцькою Галиною Іванівною 06.01.2025 року та зареєстрований в реєстрі за № 2;

- визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ріцькою Галиною Іванівною 06.01.2025 року та зареєстрований в реєстрі за № 4,

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРТЕВА АГРІСАЄНС УКРАЇНА» (код в ЄДРПОУ: 31352075) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ДМИТРОВКА» (код в ЄДРПОУ: 30774357) 6056.00 грн (шість тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок) судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову та витрати на правничу допомогу.

Позов обгрунтовано з посиланням на порушення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ріцькою Г.І. при опротестуванні простого векселя в неплатежі, на підставі чого в подальшому цим же нотаріусом було вчинено виконавчий напис про стягнення грошових коштів з позивача, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, положень Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, Закону України «Про нотаріат».

Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.02.2025, вх.№ 629/25), в якій останній просить суд зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - виконавчого напису зареєстрованого в реєстрі № 4, вчиненого 06.01.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ріцькою Галиною Іванівною, за виконавчим провадженням № 76919618, яке відкрито приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Цимбалом Сергієм Володимировичем.

В обгрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається, зокрема, на те, що приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Цимбалом Сергієм Володимировичем відкрито виконавче провадження за № 76919618, боржником за яким виступає СТОВ «Дмитровка», стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кортева Агрісаєнс Україна».

06.01.2025 року за реєстровим № 2, Ріцькою Г.І., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, було вчинено протест векселя (серії АА 2487336) на заборгованість в розмірі 3240792,50 грн. по Акту протесту простого векселя в неплатежі, зі строком платежу за пред`явленням, але не раніше 20 жовтня 2024 року, дата складання 22 квітня 2024 року, місце складання: Харківська обл., Лозівський р-н, с. Дмитрівка. В подальшому нею же було вчинено виконавчий напис № 4, виданий 06.01.2025. Вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ріцькою Г.І. дії заявник вважає порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, Закону України «Про нотаріат».

Постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 23.01.2025 (ВП № 76919618) було визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження: Загальна сума мінімальних витрат: 269,00 грн. Постановою про стягнення з боржника основної винагороди від 23.01.2025 (ВП № 76919618) було стягнуто з Позивача основну винагороду у сумі 330579,00 грн. Постановою про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження від 23.01.2025 (ВП № 76919618) було визначено Розмір додаткових витрат виконавчого провадження: Загальна сума додаткових витрат: 400,00 грн. Постановою про арешт коштів боржника від 23.01.2025 (ВП № 76919618) було накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/ електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДМИТРОВКА".

Заявник вважає, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову до вирішення спору по суті може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду справи про оскарження виконавчого напису нотаріуса, державним виконавцем буде примусово стягнуто кошти, то заявник не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.

На переконання заявника, забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 4, виданого 06.01.2025 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ріцькою Галиною Іванівною, дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів з заявника та усунення перешкоди в користуванні майном.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами частин 1, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Забезпечення позову - це по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Предметом заявленого позову є вимога позивача про скасування акту протесту простого векселя в неплатежі (серія АА 2487336), вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ріцькою Галиною Іванівною 06.01.2025 року та зареєстрованого в реєстрі за № 2, а також визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ріцькою Галиною Іванівною 06.01.2025 року та зареєстрованого в реєстрі за № 4, таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до усталених висновків Верховного Суду, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання/невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

При цьому важливим є те, що обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанови Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, для забезпечення позову необхідною є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. При цьому в ухвалі про вжиття заходів забезпечення позову має бути мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з вимогою немайнового характеру, то в цьому випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, та водночас має досліджуватися така підстава вжиття заходу забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 19.05.2021 у справі № 916/3638/20, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20, від 14.05.2024 у справі № 911/2732/23.

При застосування приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду заяви про забезпечення позову суд виходить з того, що оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову здійснюється з урахуванням поданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що заява мотивована виключно припущеннями заявника щодо можливої загрози ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення позовних вимог.

Самі лише твердження заявника про потенційну можливість неправомірного стягнення коштів та створення перешкод в користуванні майном без долучення відповідних доказів та надання обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Відтак заявником у встановленому процесуальним законом порядку не доведено суду, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи, що забезпечення позову в обраний заявником спосіб є не доцільним на даний час, що не позбавляє його права на повторне звернення до суду з заявою про забезпечення позову після зміни обставин справи, які утруднять поновлення його прав, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, імовірності утруднення поновлення порушених прав в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 73, 74, 86, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитровка" про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (Документ сформований в системі «Електронний суд» 26.02.2025, вх.№ 629/25) відмовити.

Ухвала набирає законної сили 28.02.2025 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 28.02.2025.

СуддяО.О. Присяжнюк

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.