Окрема думка

від 26.02.2025 по справі 925/643/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

26 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 925/643/24

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 (колегія суддів: Скрипка І. М., Мальченко А. О., Хрипун О. О.) та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.06.2024 (суддя Васянович А. В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут"

до 1) Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України"

про визнання недійсним правочину та визнання відсутнім права оренди,

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" (далі - ТОВ "Черкасигаз Збут") звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" (далі - АТ "Черкасигаз") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (далі - ТОВ "Газорозподільні мережі України") (з урахуванням заяви про зміну предмета позову):

- про визнання недійсним одностороннього правочину АТ "Черкасигаз" з дострокового розірвання договору оренди нежитлових будівель, який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О. Я. 28.02.2024, зареєстрованого в реєстрі за №233, викладеного в листі-повідомленні від 01.05.2024 №544/01;

- про визнання відсутнім у ТОВ "Газорозподільні мережі України" права оренди на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142, який належить АТ "Черкасигаз" на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер САС №485928, виданого 22.11.2010 Черкаською міською радою, на підставі договору оренди нерухомого майна від 30.10.2023 №149-РД/23 (строк дії цього договору з 30.10.2023 по 30.09.2026).

2. 24.06.2024 від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- заборони АТ "Черкасигаз", його посадовим та службовим особам, працівникам або представникам перешкоджати або вчиняти інші дії щодо унеможливлення доступу працівникам або представникам ТОВ "Черкасигаз Збут" до всіх приміщень та території нежитлових будівель за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142, які належать АТ "Черкасигаз", що є предметом договору оренди нежитлових будівель від 28.02.2024;

- заборони Управлінню поліції охорони в Черкаській області, його посадовим та службовим особам, працівникам або представникам перешкоджати або вчиняти інші дії щодо унеможливлення доступу працівникам або представникам ТОВ "Черкасигаз Збут" до всіх приміщень та території нежитлових будівель за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142, які належать АТ "Черкасигаз", що є предметом договору оренди нежитлових будівель від 28.02.2024;

- заборонити ТОВ "Газорозподільні мережі України", його посадовим та службовим особам, працівникам або представникам перешкоджати або вчиняти інші дії щодо унеможливлення доступу працівникам або представникам ТОВ "Черкасигаз Збут" до всіх приміщень та території нежитлових будівель за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142, які належать АТ "Черкасигаз", що є предметом договору оренди нежитлових будівель від 28.02.2024;

- заборонити будь-яким іншим особам перешкоджати або вчиняти інші дії щодо унеможливлення доступу працівникам або представникам ТОВ "Черкасигаз Збут" до всіх приміщень та території нежитлових будівель за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142, які належать АТ "Черкасигаз", що є предметом договору оренди нежитлових будівель від 28.02.2024.

3. Вказана заява обґрунтована тим, що:

(1) на підставі договору оренди нежитлових будівель від 28.02.2024, укладеного між ТОВ "Черкасигаз Збут" та АТ "Черкасигаз", позивач користувався нежитловими будівлями за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142;

(2) 01.05.2024 АТ "Черкасигаз" як орендодавець вручив керівнику ТОВ "Черкасигаз Збут" лист-повідомлення від 01.05.2024 №544/01 про дострокове розірвання договору оренди нежитлових будівель від 28.02.2024;

(3) 02.05.2024 невідомі особи в цивільному одязі, а також співробітники Управління поліції охорони в Черкаській області в кількості приблизно 20 осіб не допустили працівників позивача до об`єкта оренди, зокрема кабінетів, розташованих на першому, другому, третьому та четвертому поверхах нежитлового приміщення, у зв`язку із чим працівники позивача не змогли приступити до виконання своїх посадових обов`язків, необхідних для здійснення позивачем своєї господарської діяльності;

(4) у приміщеннях знаходяться як особисті речі працівників ТОВ "Черкасигаз Збут", так і техніка та обладнання, що використовується в господарській діяльності товариства;

(5) позивачу стало відомо, що нібито відповідачі уклали договір оренди рухомого та нерухомого майна від 30.10.2023 №149-РД/23 зі строком дії по 30.09.2026, який зі сторони АТ "Черкасигаз" підписала ОСОБА_1 - особа, яка не була керівником товариства та не мала права на укладання договору. Цю обставину встановив, зокрема, Північний апеляційний господарський суд під час розгляду іншої справи №925/589/23;

(6) у ТОВ "Газорозподільні мережі України" не виникло і не могло виникнути право оренди на ті ж самі приміщення, що орендує позивач, оскільки даний договір є неукладений, у зв`язку з чим позивач заявив вимогу про визнання відсутнім у відповідача-2 права оренди.

4. Господарський суд Черкаської області ухвалою від 28.06.2024, яку Північний апеляційний господарський суд постановою від 28.10.2024 залишив без змін, задовольнив заяву позивача про забезпечення позову.

5. Вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони: АТ "Черкасигаз", ідентифікаційний код юридичної особи 03361402, його посадовим та службовим особам, працівникам або представникам; Управлінню поліції охорони в Черкаській області, ідентифікаційний код юридичної особи 40109037, його посадовим та службовим особам, працівникам або представникам; ТОВ "Газорозподільні мережі України", ідентифікаційний код юридичної особи 44907200, його посадовим та службовим особам, працівникам або представникам та будь-яким іншим особам перешкоджати або вчиняти інші дії щодо унеможливлення доступу працівникам або представникам ТОВ "Черкасигаз Збут", ідентифікаційний код юридичної особи: 39672471, до всіх приміщень та території, нежитлових будівель за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142, які належать АТ "Черкасигаз", ідентифікаційний код юридичної особи: 03361402, на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер САС №485928, виданого 22.11.2010 Черкаською міською радою, що є предметом договору оренди нежитлових будівель, який було посвідчено приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Довгань О.Я. 28.02.2024.

6. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що:

(1) у випадку задоволення позовних вимог у цій справі і незастосування заходів забезпечення позову може мати місце ситуація, коли позивач при чинному договорі оренди та зареєстрованому у встановленому законом порядку праві оренди, фактично буде позбавлений можливості значний проміжок часу належним чином здійснювати свою господарську діяльність за адресою орендованих приміщень, а майно та речі, які знаходяться в цих приміщеннях, може бути знищеним (викраденим тощо), а тому останньому доведеться звертатися з новими позовами до суду з метою захисту свого права, тобто буде порушено право позивача на ефективний захист;

(2) спір щодо наявності у позивача підстав для користування орендованими нежитловими приміщеннями або ж підстав для їх повернення вирішується в межах цієї справи по суті заявлених позовних вимог (за результатами розгляду справи підлягає встановленню обставина правомірності або ж неправомірності відмови відповідача-1 від договору та наявності чи відсутності у відповідача-2 права на оренду), що виключає необхідність звернення відповідачів до суду з додатковими позовами;

(3) на момент розгляду заяви про забезпечення позову від АТ "Черкасигаз" надійшла заява про визнання позовних вимог ТОВ "Черкасигаз Збут" у повному обсязі. Таким чином, власник приміщень фактично визнає право позивача на їх оренду;

(4) враховуючи негативні наслідки для позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову (блокування його підприємницької діяльності) і необхідності у додатковому судовому захисті (звернення з новим позовом) у разі задоволення позову, вжиття заявлених заходів забезпечення позову дасть змогу досягти збалансованості інтересів сторін та, як наслідок, забезпечить ефективний судовий захист прав позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших осіб.

7. ТОВ "Газорозподільні мережі України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення судів та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Черкасигаз Збут" про забезпечення позову.

8. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК), вказуючи на те, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 09.09.2022 у справі №904/7630/21, від 11.01.2024 у справі №916/3599/23, щодо застосування статей 136, 137 ГПК.

9. Доводи скаржника зводяться до того, що:

(1) викладені у заяві про забезпечення позову мотиви щодо можливої незаконної поведінки ТОВ "Газорозподільні мережі України" мають умовний, гіпотетичний характер та не спростовують факту розумного ставлення ТОВ "Газорозподільні мережі України" до належного йому на праві оренди майна, вчинення адекватних дій, спрямованих на його збереження;

(2) невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам, зокрема ТОВ "Газорозподільні мережі України" як належному орендарю майна;

(3) у цьому конкретному випадку суди попередніх інстанцій не з`ясували питання щодо наявності/відсутності відповідного зв`язку між заходами забезпечення в оскаржуваній частині (заборона ТОВ "Газорозподільні мережі України" вчиняти дії, спрямовані на перешкоджання ТОВ "Черкасигаз збут" користуватися спірним приміщенням) та предметом позовної вимоги (повідомлення АТ "Черкасигаз" про розірвання договору оренди з ТОВ "Черкасигаз Збут"), що є немайновою, та у разі її задоволення судове рішення не підлягатиме виконанню;

(4) суди попередніх інстанцій не з`ясували питання про наявність дійсних підстав для забезпечення позову як результату логічного та юридичного аналізу обставин справи та доводів заяви про забезпечення позову з урахуванням того, що такі обмеження мають своїм наслідком обмеження прав ТОВ "Газорозподільні мережі України" як належного орендаря спірних приміщень.

10. АТ "Черкасигаз" та ТОВ "Черкасигаз Збут" подали відзив на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, оскаржувані рішення судів - без змін, наполягаючи на дотриманні господарськими судами норм матеріального та процесуального права, оскільки їх висновки повністю відповідають правовим позиціям Верховного Суду.

11. Верховний Суд постановою від 26.02.2025 касаційну скаргу ТОВ "Газорозподільні мережі України" задовольнив. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.06.2024 у справі № 925/643/24 скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Черкасигаз Збут" про вжиття заходів забезпечення позову відмовив.

12. Вказана постанова мотивована тим, що:

(1) єдиним наслідком задоволення судом позовної вимоги про визнання правочину недійсним є втрата таким правочином чинності (зі зворотним ефектом в часі відповідно до частини першої статті 236 Цивільного кодексу України). Таке судове рішення не тільки не підлягає виконанню, а і саме по собі не є підставою для вчинення відповідачами чи іншими особами будь-яких дій чи утримання від певних дій;

(2) відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішенні у справі Кюблер проти Німеччини (рішення від 13.01.2011, CASE OF KUBLER v. GERMANY (Application no. 32715/06), para 61), метою тимчасового заходу є збереження status quo до визначення судом обґрунтованості такого заходу; тимчасовий захід має на меті гарантувати, що на час основного провадження суд зможе розглянути позов заявника за своєю звичайною процедурою; маючи на меті забезпечити подальше існування предмета спору, тимчасовий захід стосується суті провадження;

(3) у справі, що переглядається, користування приміщеннями тими чи іншими особами не є предметом спору; натомість предметом спору є оскарження правочину. Відповідно збереження status quo полягає в існуванні такого правочину (якщо він не є нікчемним чи неукладеним) протягом судового процесу, доки судове рішення не набере законної сили. Таке збереження існуючого стану не залежить ані від того, хто саме користується тими чи іншими приміщеннями, ані від того, чи чинять певні особи перешкоди позивачу у доступі до приміщень. Отже, захід забезпечення позову, про який просив позивач і який застосований судом першої інстанції (з чим погодився суд апеляційної інстанції), не стосується предмету спору, а застосування такого заходу не відповідає наведеним вище правовим позиціям Європейського суду з прав людини.

13. Не погоджуюсь з такими висновками Верховного Суду та вважаю, що підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Газорозподільні мережі України" не було.

14. Під час підготовки цієї справи до розгляду був підготовлений альтернативний проєкт постанови Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень судів - без змін, з мотивами якого я погоджуюсь, з огляду на таке.

15. Відповідно до статті 136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

16. Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

17. Згідно із пунктами 2, 4 частини першої статті 137 ГПК позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

18. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.

19. Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

20. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

21. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

22. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

23. Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

24. У постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі №904/7630/21, на яку посилається скаржник, висловлено позицію про те, що під час вирішення питання щодо вжиття заходів із забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

25. Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

26. Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №912/1616/18, від 26.09.2019 у справі №917/751/19, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі №915/1185/20.

27. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, на яку також посилається скаржник, висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

28. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

29. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

30. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №914/2072/20.

31. При цьому законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

32. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, роблячи висновок про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд керувався наступними обставинами:

- позивачу стало відомо, що нібито між АТ "Черкасигаз" і ТОВ "Газорозподільні мережі України" було укладено договір оренди рухомого та нерухомого майна від 30.10.2023 №149-РД/23 зі строком дії по 30.09.2026. У той же час позивач стверджує, що договір оренди від 30.10.2023 №149-РД/23 зі сторони АТ "Черкасигаз" підписано ОСОБА_1, особою яка не була керівником АТ "Черкасигаз" та не мала права на укладання договору. На думку ТОВ "Черкасигаз Збут", у ТОВ "Газорозподільні мережі України" не виникло і не могло виникнути право оренди на ті самі приміщення, оскільки договір від 30.10.2023 є неукладеним;

- доказів того, що право оренди приміщень за адресою м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, 14, зареєстроване за ТОВ "Газорозподільні мережі України" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, матеріали справи не містять;

- актами посадових осіб позивача за період 10- 14 червня 2024 року підтверджується недопуск працівників позивача до робочих кабінетів, у зв`язку з чим такі працівники не змогли приступити до виконання свої посадових обов`язків;

- позивач стверджує, що в орендованих приміщеннях знаходяться особисті речі працівників ТОВ "Черкасигаз Збут", а також техніка та обладнання, що належать позивачу;

- наявне обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду;

- вказані заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища та жодним чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті.

33. Такі висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову вважаю цілком законними та додатково зазначаю, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони, зокрема ТОВ "Газорозподільні мережі України", його посадовим та службовим особам, працівникам або представникам, перешкоджати або вчиняти інші дії щодо унеможливлення доступу працівникам або представникам ТОВ "Черкасигаз Збут" до всіх приміщень та території, нежитлових будівель за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, буд. 142, що є предметом договору оренди нежитлових будівель від 28.02.2024, є адекватним та обґрунтованим заходом забезпечення позову, який відповідає меті його застосування та перебуває у безпосередньому зв`язку з предметом позову.

34. При цьому обрані позивачем заходи забезпечення позову не є тотожними заявленим позовним вимогам та їх вжиття не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване виключно на збереження існуючого становища позивача та недопущення негативних наслідків до вирішення спору по суті. Навпаки, у випадку невжиття заявлених заходів забезпечення позову, заявник може не захистити порушені права в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

35. При цьому зауважу, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення заяви про забезпечення позову відповідають висновкам Верховного Суду щодо обґрунтованості та підставності заяви про забезпечення позову, щодо співмірності застосованих заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, адекватності обраного виду забезпечення позову, викладеним у постановах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

36. Доводи скаржника про недоведеність позивачем факту недопуску працівників ТОВ "Черкасигаз збут" до спірного приміщення, яке перебуває в оренді ТОВ "Газорозподільні мережі України" на підставі договору від 28.02.2024, не може свідчити про неможливість вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони ТОВ "Газорозподільні мережі України" вчиняти дії щодо унеможливлення доступу працівникам або представникам ТОВ "Черкасигаз Збут" до спірних приміщень, оскільки такі заходи вживаються судом не лише за фактом недопуску, а й з метою попередження у майбутньому вчинення відповідачем-2 таких дій.

37. Посилання скаржника на те, що в орендованих приміщеннях не можуть знаходитися особисті речі працівників ТОВ "Черкасигаз Збут", а також техніка та обладнання, що належать позивачу, оскільки будівля за адресою м. Черкаси, вул. Залізняка Максима, 142, перебувала у фактичному користуванні ТОВ "Газорозподільні мережі України", по суті зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, що з огляду на встановлені статтею 300 ГПК межі розгляду справи судом касаційної інстанції, не є компетенцією суду касаційної інстанції.

38. Враховуючи наведене, вважаю, що викладені у касаційній скарзі доводи про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права не знайшли підтвердження, у зв`язку з чим у Суду були відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень судів та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову з наведених у касаційній скарзі доводів.

39. Окремо хочу зауважити, що не погоджуюсь з висновками Верховного Суду стосовно того, що захід забезпечення позову, про який просив позивач і який був застосований судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не стосується предмету спору, так як оспорюваний позивачем договір та право оренди безпосередньо унормовують правовідносини сторін спору щодо нежитлових будівель, якими позивач користується на підставі договору оренди нежитлових будівель від 28.02.2024, укладеного між ТОВ "Черкасигаз Збут" та АТ "Черкасигаз", та в яких, як вказує позивач, знаходяться як особисті речі працівників ТОВ "Черкасигаз Збут", так і техніка та обладнання, що використовується в господарській діяльності товариства. При цьому, як правильно зазначив Верховний Суд, наслідком задоволення судом позовної вимоги про визнання правочину недійсним є втрата таким правочином чинності (зі зворотним ефектом в часі відповідно до частини першої статті 236 Цивільного кодексу України), тобто підтвердження правомірності володіння та користування позивачем предметом оренди. В контексті викладеного вважаю адекватними застосовані судами заходи забезпечення позову, оскільки судами не встановлено, що предмет оренди передано у фактичне володіння та користування ТОВ "Газорозподільні мережі України", оскільки з позиції останнього вбачається, що він є лише законним орендарем.

40. Крім цього вважаю за необхідне зазначити, що скасовуючи рішення судів про задоволення заяви про забезпечення позову та ухвалюючи нове про відмову в її задоволенні, Верховний Суд не зазначив, які доводи касаційної скарги (з огляду на межі розгляду справи Верховним Судом, передбачені статтею 300 ГПК) у контексті визначеної скаржником підстави касаційного оскарження стали підставою ухвалення такого рішення.

41. Ухвалення Судом рішення за мотивів, які не були наведені в касаційній скарзі та не були визначені скаржником в аспекті визначеної ним підстави касаційного оскарження, може свідчити про порушення Судом принципу безсторонності суду, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, де вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також передбаченого вказаною статтею Конвенції принципу справедливості. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Окрему думку складено відповідно до частини третьої статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. Бакуліна