Рішення

від 18.02.2025 по справі 148/2910/24

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/2910/24

Провадження №2-а/148/9/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: судді Штифурко Л.А.

секретаря Лиженко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , він імені та і інтересах якого діє представник, адвокат Кравець Віта Анатоліївна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною, скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

встановив:

Адвокат Кравець В.А. в інтересах ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним вище позовом. В обгрунтуванняпозовних вимог зазначила, що 26.12.2024 поштовим відправленням №2360000080172 позивач отримав постанову №24/1848 від 30.07.2024 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 .

Зі змісту вищевказаної постанови слідує, що 23.07.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 , будучи зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , не оновив свої облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності ЗУ №3633-ІХ від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової службіи, мобілізації та військового обліку», що становить собою склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У зв`язку із чим на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

В день розгляду справи, копію оскаржуваної постанови позивачу вручено не було, працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомили, що після складання повного тексту, надішлють її поштою. В оскаржуваній постанові дата вручення не зазначена, підпису позивача не містить.

Вважають, що вказана вище постанова №24/1848 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, з огляду на таке.

Згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 26.07.1990, графи УІІІ «прием на учет и снятие с учета» позивач з 01.08.1990 року перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . 19.01.2024 позивач пройшов ВЛК.

15.07.2024 позивач особисто з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , був в кабінеті у ОСОБА_3 , повідомляв свої особисті дані з метою оновлення, які перевірили, тому думав, що дані оновлені, про що зазначив у поясненнях до протоколу.

Так як 15.07.2024 йому не повернули військовий квиток він 23.07.2024 знову прибув особисто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де йому вже віддали військовий квиток, проте ВІН код так і не вписали, а натомість склали протокол про притягнення до адміністративної відповідальності за неоновлення даних, та взяли в нього заяву на оновлення особистих даних.

В оскаржуваній постанові, доказами вчинення позивачем правопорушення, зазначаються рапорт начальника відділення військового та бронювання, і витяг з Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, хоча згідно протоколу такими доказами є: копія папорту та РНОКПП, копія військового квитка, копія заяви.

Тобто, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 при розгляду справи використовуються докази, що не були долучені до протоколу і які клались в основу обвинувачення в правопорушенні, не існували на момент складання протоколу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не розкриті останньому, збирались з порушенням встановленого поряду законодавством, особою, яка не уповноважена на збирання доказів, чим порушено право позивача на захист та на справедливий суд.

Крім того, як в оскаржуваній постанові, так і у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме конкретно відомості про себе: адресу проживання, чи номери засобів зв`язку, чи адреси електронної пошти (за наявності) чи які саме інші персональні дані, позивач був зобов`язаний оновити та не оновив відповідно до абз. 4 пп.1 п.2 Закону України № 3633-ІХ, а отже, не в повному обсязі викладено суть (об`єктивну сторону) адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

З доказів, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та з оскаржуваної постанови, не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей ОСОБА_1 в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.

Таким чином, на переконання представника позивача, оскаржувана постанова не ґрунтується на доказах та винесена без з`ясування всіх фактичних обставин, немотивована, а тому є неправомірною та підлягає скасуванню.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Від представника позивача до суду надійшла заява, в якій вона просить розглянути справу без її участі та участі позивача. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судове засідання не з`явився, про причинисвоєї неявки не повідомив,хоча продату,час тамісце судовогорозгляду бувповідомлений належним чином, з заявою про відкладення судового засідання до суду не звертався, у встановлений судом строк відзив не подав.

У відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так,з копіїпротоколу №Т/24/1030від23.07.2024про адміністративнеправопорушення вбачається,що 23.07.2024в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено,що увійськовозобов`язаний громадянин України ОСОБА_1 , зареєстрованийза адресою: АДРЕСА_2 ,не оновивсвої обліковідані. Відповідно до абз.4пп.1п.2Прикінцевих таперехідний положеньЗакону України№3633-ІХвід 11.04.2024громадяни України,які перебуваютьна військовомуобліку,зобов`язані протягом60днів здня набраннячинності цимЗаконом уточнитиадресу проживання,номери засобівзв`язку,адреси електронноїпошти (занаявності електронноїпошти)та іншіперсональні дані шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності). Отже, не уточнивши персональні дані у встановлений законом строк та спосіб, своєю бездіяльністю ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 11).

Також з даного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться в каб. №21 ІНФОРМАЦІЯ_2 об 11:00 год. 30.07.2024. Крім того, в ньому містяться його письмові пояснення, де він вказав: "я приходив 15.07.24 в ТЦК за воєнним білетом в кабінет Петрунька і думав, що дані оновлені, воєнного не віддали а віддали 23.07.2024».

Згідно копії постанови № 24/1848 від 30.07.2024, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , судом встановлено, що на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. у зв`язку з вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за наступних обставин.

Так,23.07.2024в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 , будучи зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 , не оновив свої облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».

З метою притягнення до адміністративної відповідальності 23.07.2024 головним спеціалістом мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 складено адміністративннй протокол № Т/24/1030 від 23.07.2024 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Той факт, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 не оновив свої облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності Закону України 3633-ІХ від 11.04.2024 підтверджується рапортом начальника відділення військового обліку та бронювання, витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, де зазначено, що ОСОБА_1 вчасно не оновив свої облікові дані.

Відповідно до копії супровідного листа від 04.12.2024 №7744 на адресу ОСОБА_1 було направлено копію постанови № 24/1848 від 30.07.2024 (а.с. 13).

Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_1 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_3 26.07.1990, ОСОБА_1 є трактористом, рядовим, солдатом в запасі, та прийнятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_4 01.08.1990 (а.с. 24).

Згідно копії витягу з наказу Мінекономіки про бронювання військовозобов`язаного, військовозобов`язаному ОСОБА_1 , 1972 року народження, номер військово-облікової спеціальності (профіль) 738, військове звання солдат, що працює на ТОВ «Тульчинм`ясо», адреса м. Тульчин вул. Руслана Шевчука, 22, код згідно з ЄДРПОУ 33125301, на посаді (за професією) оператор котельні відповідно до наказу Мінекономіки №7884 від 29 березня 2024 року надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців, згідно постанові №516 ( №45 ст2780) від 07 травня 2024р продовжено на три місяці (а.с. 19).

Відповідно до копії наказу Міністерства економіки від 29.03.2024 №7884 на період мобілізації та на воєнний забронювано за ТОВ «ТУЛЬЧИНМ`ЯСО» військовозобов`язаних, які працюють у зазначеному товаристві за списком погодженим Генеральним штабом Збройних Сил України. Надати заброньованим згідно з пунктом 1 цього наказу військовозобов`язаним відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на 6 місяців (а.с. 19 зв.бік).

Вирішуючи даний спір, суд виходить із такого.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

За змістом п.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій

Відповідно до Указу президента України №64/2022 введено воєнний стан з 24.02.2022, який триває і по теперішній час.

Отже, станом на час розгляду справи та дату, зазначену в постанові як дату можливого правопорушення, вчиненого позивачем, діяв особливий період.

Частина 3 статті 210-1 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до норм інших законів чи підзаконних нормативно-правових актів, якими врегульовано, в даному випадку, правила військового обліку.

Так,відповідно доабзаців 4,5пункту 1частини 2Прикінцевих положеньЗакону Українивід 11.04.2024№3633-ІХ«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо окремихпитань проходженнявійськової службимобілізації тавійськового обліку» установлено,що підчас діїУказу ПрезидентаУкраїни "Прозагальну мобілізацію"від 24лютого 2022року №65/2022,затвердженого ЗакономУкраїни "Прозатвердження УказуПрезидента України"Прозагальну мобілізацію"від 3березня 2022року №2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Відповідно до ст. 235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, відповідно до ч. 1 ст. 283 КУпАП, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

При цьому, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених обставин, суд доходить висновку, що при притягненні позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлених законодавством вимог не дотримано. А докази, які покладено в основу його винуватості, на які посилається відповідач, поза розумним сумнівом не свідчать про наявність в його діянні даного складу адміністративного правопорушення.

Натомість дії відповідача свідчать про безпідставне та протиправне притягнення його до адміністративної відповідальності без об`єктивного встановлення всіх обставин справи.

На це також вказує і те, що в протоколі та в оскаржуваній постанові міститься лише вказівка на те, що ОСОБА_1 не оновив свої облікові дані без вказівки на те, які ж саме персональні дані він не оновив, відповідно до абзаців 4, 5 пункту 1 частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби мобілізації та військового обліку», а саме: адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.

Крім того, в обґрунтування оскаржуваної постанови та вини ОСОБА_1 покладено зовсім інші докази, ніж ті, що вказані в протоколі, зокрема рапорт начальника відділення військового обліку та бронювання, витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Проте, відповідач не надав суду на підтвердження викалдених в постанові обставин, відповідних доказівю

Звертає увагу на себе і той факт, що в протоколі про адміністративне правопорушення від 23.07.2024 позивачем надані пояснення, що він приходив 15.07.2024 в ТЦК за воєнним білетом і думав, що дані оновлені, воєнного білету не віддали, а віддали 23.07.2024. При цьому позивач в позовній заяві зазначає, що він особисто з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , був в кабінеті у ОСОБА_3 , повідомляв свої особисті дані з метою оновлення, які перевірили, просив повернути йому його військовий квиток, на що йому повідомили, що зараз багато людей, і щоб прийшов пізніше. Представником відповідача при винесенні оскаржуваної постанови вказані пояснення позивача до уваги взяті не були та жодної оцінки їм не надано.

Суд звертає увагу і на те, що резолютивна частина оскаржуваної постанови, в порушення вимог ст. 283 КУпАП, не містить зазначення нормативного акта (частини, статті закону), що передбачає відповідальність, до якої притягнуто ОСОБА_1 .

Згідно з ст. 7, 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Згідно зі ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Крім того, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено «поза розумним сумнівом», на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. В той же час, при внесенні оскаржуваної постанови не зазначено належних та допустимих доказів, передбачених ст.251 КУпАП, які були отримані та оцінені у встановленому законом порядку. В її обґрунтування покладено зовсім інші докази, ніж ті, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Висновок про доведеність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, відповідачем належним чином не мотивовано, постанова містить лише загальні посилання законодавчі норми без конкретизації, в чому конкретно проявилось неоновлення позивачем облікових даних, на що суперечить вимогам ст. 7, 245, 252, 280, 283 КУпАП.

Одного лише опису в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів його вчинення, недостатньо для доведення факту вчинення правопорушення. Жодних доказів, які б безперечно підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення до неї не додано.

На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушенням встановленої процедури та є протиправною.

Доводи позивача є обґрунтованими, такими, що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, відповідачем на їх спростування не надано належних та допустимих доказів.

Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, щообвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.

Згідноч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до вимог ст.72 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене суддоходить висновку,що оскаржуванапостанова єпротиправною тапідлягає скасуванню,а позов ОСОБА_1 задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в сумі 484,48 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який є суб`єктом владних повноважень.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.9,72-77,79,90,139,205,242-246,286КАС України,статтями 7, 9, 210-1, 235, 245, 247, 215, 252, 254, 256, 268, 279,280,283,293 КУпАП, Законом України від 11.04.2024 №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби мобілізації та військового обліку», суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Постанову № 24/1848 від 30.07.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_6 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення, визнати протиправною і скасувати, закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок) судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.02.2025.

Суддя Л.А. Штифурко