Ухвала

від 21.02.2025 по справі 127/5826/25

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/5826/25

Провадження №1-кс/127/2595/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

слідчого ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, в рамках кримінального провадження №12025020000000428 від 17.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 .

Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12025020000000428 від 17.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до рішення Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області № 1 від 20.11.2020 року 1 сесії 8 скликання ОСОБА_5 набув повноважень депутата місцевої ради Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (надалі Липовецька міська рада).

Рішенням Липовецької міської ради №9 від 20.11.2020 року 1 сесії 8 скликання визначено та обрано членів «Постійної комісії з питань комунальної власності, житлово-комунального господарства, енергозбереження та транспорту» до якої включено як члена депутата місцевої ради ОСОБА_5 .

Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VII (з подальшими змінами та доповненнями, далі - Закон) суб`єктами, на яких поширюються дія цього Закону є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.

Статтею 22 даного Закону передбачено, що особам, зазначеним участині першійстатті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Статтею 23 зазначеного Закону визначено також, що особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб, зокрема, у зв`язку із здійсненням такими особами діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 3, статей 2, 8, підпунктів 1, 3 частини 1 статті 11 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» №93-ІV від 11.07.2002 року (з подальшими змінами та доповненнями):

- депутат місцевої ради є повноважним і рівноправним членом відповідної ради - представницького органу місцевого самоврядування;

- депутат місцевої ради - представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу;

- депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та член ради, здійснюючи депутатські повноваження, повинен дотримуватися таких правил депутатської етики, зокрема, не приймати будь-яких гонорарів, подарунків, не отримувати винагород безпосередньо чи опосередковано за дії, пов`язані зі здійсненням ним депутатських повноважень;

- у виборчому окрузі депутат місцевої ради має право офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня;

- порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення.

Відповідно до пункту 1 Розділу 1 «Загальні положення» Положення про постійні комісії Липовецької міської ради, затвердженого рішенням Липовецької міської ради від 20.11.2020 року № 9 (далі - Положення), постійна комісія Липовецької міської ради є органом ради, що обирається з числа її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до відання ради, здійснення контролю за виконанням рішення ради, контролю за рішеннями виконавчого комітету.

Згідно пунктів 2.14 та 2.17 Розділу 2 «Завдання та організація діяльності постійних комісій» Положення, порядок денний засідання комісії формується головою комісії за власною ініціативою та на підставі подання пропозицій від членів комісії, секретаря ради, голови громади. Кожен член комісії має право на виступ на засіданні комісії, внесення пропозицій, зауважень.

Підпунктом 4.4.10 пункту 4.4 «Постійна комісія з питань комунальної власності, житлово-комунального господарства, енергозбереження та транспорту» Розділу 4 «Перелік та напрямки діяльності постійних комісій» Положення, погоджує виділення та продаж земельних ділянок під будівництво соціального житла та інших об`єктів, які використовують газ, електроенергію, тепло, воду, інженерні мережі.

Таким чином, ОСОБА_5 будучи депутатом органу місцевого самоврядування, є службовою особою, не вправі одержувати будь-яку винагороду у зв`язку зі здійсненням своїх службових повноважень.

Установлено, що у ОСОБА_5 в невстановлений під час проведення досудового розслідування час та місці виник злочинний умисел на незаконне збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди для себе від директора ТОВ «Фрут Про Вінниця» (код ЄДРПОУ 45395496, далі товариство) ОСОБА_7 .

Приступивши дореалізації свогозлочинного умислунаправленого наотримання неправомірноївигоди длясебе, ОСОБА_5 ,приблизно напочатку лютого2025року,через працівника ТОВ «Фрут Про Вінниця» ОСОБА_8 організував зустріч з директором вказаного товариства ОСОБА_7 .

Надалі,19.02.2025року,біля 10.30год.,на територіїавтомийки,розташованої ум.ЛиповціВінницького районуВінницької областіпо вул. Вінницькій, поблизу будинку № 2, ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_7 .

У ході спілкування ОСОБА_5 діючи умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету особистого незаконного збагачення, висловив ОСОБА_7 незаконну вимогу у наданні йому неправомірної вигоди за не реагування та не прийняття мір, а саме не порушення перед міською радою питання, щодо незаконного використання товариством земельної ділянки та підняття орендної ставки з 3 % до 12 % на земельну ділянку, яка орендується товариством, та на якій розміщені його виробничі потужності.

Також, в ході розмови ОСОБА_5 наголосив ОСОБА_7 , що в разі ненадання останнім неправомірної вигоди порушення ним зазначених питань перед міською радою в будь-якому випадку призведе до розірвання діючого договору оренди земельної ділянки з подальшим підняттям орендної ставки з 3% до 12 %.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу направленого на отримання неправомірної вигоди, 20.02.2025 близько 14:23 год. ОСОБА_5 , перебуваючи на території автомийки, розташованої у м.Липовці Вінницького району Вінницької області по вул. Вінницькій, поблизу будинку № 2 знову зустрівся з ОСОБА_7 .

Під часрозмови ОСОБА_5 ,діючи умисно,з корисливихмотивів,переслідуючи метуособистого незаконногозбагачення, повторно висунув ОСОБА_7 вимогу щодо надання йому неправомірної вигоди за не реагування та не прийняття мір, а саме не порушення перед міською радою питання, щодо незаконного використання товариством земельної ділянки та підняття орендної ставки з 3 % до 12 % на земельну ділянку, на якій розміщені виробничі потужності підприємства ТОВ«Фрут Про Вінниця».

На виконання незаконно висунутих вимог ОСОБА_5 за не вчинення ним вище вказаних дій, ОСОБА_7 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, у ході цієї ж зустрічі передав ОСОБА_5 неправомірну вигоду у розмірі 101000 гривень, після чого ОСОБА_5 був викритий та затриманий працівниками правоохоронних органів.

Так, 20.02.2025 о 14 годині 29 хвилин ОСОБА_5 був затриманий працівниками правоохоронних органів в порядку ст. 208 КПК України.

На підставі здобутих доказів 21.02.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Липовець, Вінницької області який зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , депутату 8 скликання Липовецької міської ради Вінницької області, члену постійної комісії з питань комунальної власності, житлово-комунального господарства, енергозбереження та транспорту, громадянину України, раніше не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, тобто в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:

-заявою про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України від ОСОБА_7 ;

-показаннями свідка ОСОБА_7 який повідомив про обставини, при яких ОСОБА_5 вимагав неправомірну вигоду за вчинення ним з використанням наданої йому влади та службового становища дій та за яких обставин передавалися грошові кошти;

-протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів свідку ОСОБА_7 від 20.02.2025;

-протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_5 від 20.02.2025 в порядку ст. 208 КПК України в ході якого було з поміж іншого було виявлено та вилучено імітаційні грошові кошти в сумі 98 тис гривень, а також 3 тис. гривень, які ОСОБА_7 передав ОСОБА_5 в якості раніше обумовленої неправомірної вигоди;

-іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а тому може в будь-який момент покинути місце проживання та під загрозою застосування суворої міри покарання достовірно знаючи місця та способи незаконного переправлення осіб через державний кордон України, може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, в тому числі за межами України, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Здобуті докази дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу, підозрюваний може незаконно впливати у кримінальному провадженні на свідків та інших причетних осіб, а також знищити,сховати,спотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення, тобто наявні ризики, передбачені п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того слідчий у клопотання наголошує, що характер вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення дає підстави вважати, що перебуваючи на волі без застосування дієвого запобіжного заходу ОСОБА_5 може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інший злочин, що є ризиком передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 177 КК України.

Враховуючи вищевикладене, на переконання слідчого та прокурора, найбільш дієвим, відповідно до вимог абзацу 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, буде визначення застави у розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з метою запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 2, 3 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та забезпечення його належної процесуальної поведінки та виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно доводів клопотання, застосування жодного іншого більш м`якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам, тому з урахуванням викладеного слідчий просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, що у ньому наведено.

Прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримав та вказав, що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому існують достатні підстави для задоволення клопотання.

Захисник ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки підозра є необґрунтованою, так як підозрюваний не вчиняв дій, які можна розцінювати як вимагання. Крім того розмір застави, яку просить визначити прокурор є непомірно високою, та прокурор жодним чином не обґрунтував необхідність визначення розміру застави, що перевищує межі визначені п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали клопотання та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор та слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру оголошену ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 інкримінується скоєння тяжкого кримінального правопорушення, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, проте раніше не судимий, одружений, не працює, пенсіонер. При цьому захисником у судовому засіданні надано характеристику ОСОБА_5 , згідно якої він характеризується позитивно.

Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи підозрюваний наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Прокурором та слідчим в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема підозрюваний ОСОБА_5 , враховуючи тяжкість вченого кримінального правопорушення, може намагатись переховуватись від органу досудового розслідування. Також встановлена наявність ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки, відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та їх дослідження.

Щодо визначення розміру застави, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

В рішенні ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», зазначено, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судове засідання. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого (за даних обставин підозрюваного). Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.

Матеріали клопотання не містять будь яких доказів на підтвердження обставини такого (високого) рівня матеріальної забезпеченості підозрюваного ОСОБА_5 , встановлення якого давало б суду можливість стверджувати, що визначені КПК України процесуальні межі (розміри) застави, в залежності від тяжкості вчиненого злочину, не стримають підозрюваного від ризиків переховування від слідства та суду, перешкоджання слідству, впливу на свідків, тощо.

При цьому суд також враховує, що підозрюваний та його дружина ОСОБА_9 є інвалідами 3 ї групи, (підозрюваний з дитинства).

Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та виначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

Слідчий у клопотанні просив визначити підозрюваному розмір застави у розмірі 300 прожиткових мінімуми для працездатних осіб. Однак у клопотанні слідчий не зазначив, а прокурор у судовому засіданні не обґрунтував необхідність визначення саме такого розміру застави, як такого що забезпечить його належну процесуальну поведінку.

На думку слідчого судді, розмір застави в 300 прожиткових мінімуми для працездатних осіб, який просить визначити слідчий та прокурор, жодним чином не пов`язується з майновим станом підозрюваного, не співвідноситься за розміром з встановленими слідчим суддею ризиками, тобто є невиправдано високим та завідомо непомірним.

У рішенні від 13 січня 2022 року у справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15) ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями, серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі тощо.

На думку слідчого судді, при розгляді цього клопотання прокурором не доведено та слідчим суддею не було встановлено наявності виключних випадків, які б дозволяли визначити заставу у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 5 ст. 182 КПК України).

Щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, суд повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу обвинуваченого (підозрюваного), тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, слідчий суддя переконаний в доцільності задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з встановленням застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, а саме 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як те визначено процесуальним законом, з огляду на обставини оголошеної підозри та тяжкості правопорушення в якому особа підозрюється.

На переконання судді саме такий розмір застави, що встановлюється судом в межах визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатний запобігти відповідним ризикам, та забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_3 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) діб з моменту затримання ОСОБА_5 , тобто з 14:29 год. 20 лютого 2025 року.

Встановити строк дії ухвали до 14:29 год. 21 квітня 2025 року, тобто в межах строку досудового розслідування.

Визначити ОСОБА_5 розмір застави в сумі 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разівнесення заставипокластина ОСОБА_5 наступні обов`язки:

-прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

-не відлучатися із населеного пункту, а саме: м. Липовець, Вінницької області в якому проживає ОСОБА_5 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю.

Якщо ОСОБА_5 не виконає покладені на неї обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомоїстатті 194 КПК України.

У разі внесення застави та покладення обов`язків на підозрюваного ОСОБА_5 визначити термін їх дії відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, тобто в межах строку досудового розслідування на час покладення обов`язків.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: