Ухвала

від 27.02.2025 по справі 296/3501/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

27 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 296/3501/14

провадження № 61-1568ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 07 березня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Першої державної нотаріальної контори міста Житомира, Виконкому Житомирської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, ОСОБА_1 про визнання додаткового строку для прийняття спадщини за законом, за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, ОСОБА_3 , ЖБК «Космос», ОСОБА_1 про визнання за померлою ОСОБА_4 права власності на квартиру, за заявою ОСОБА_3 про перегляд рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 вересня 2012 року за нововиявленими обставинами,

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2025 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 07 березня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду з таких підстав.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що постанова Житомирського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року в судовому засіданні апеляційного суду не була вручена, а отримана її представником поштою 21 січня 2025 року, що підтверджується наданою копією поштового конверта.

Відповідно до частини третьої статті 272 ЦПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як видно з постанови Житомирського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Волинець О. І. підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

Повний текст постанови Житомирського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року складено 08 листопада 2024 року, тобто останнім днем звернення з касаційною скаргою є 09 грудня 2024 року (з урахуванням вихідних днів). Касаційна скарга подана засобами поштового зв`язку 04 лютого 2025 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23) зроблено висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судом першої інстанції рішення). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.

З наданої ОСОБА_1 копії поштового конверту з трек-номером 0610221094479 не можливо встановити, що в цьому конверті судом направлялася саме постанова Житомирського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року, а також неможливо встановити те, що суд апеляційної інстанції не вручав ОСОБА_1 або її представнику копію оскаржуваного судового рішення та ними не отримано його копію раніше в інший спосіб. Отже, зазначений конверт не є беззаперечним доказом отримання нею повного тексту оскаржуваного судового рішення у цей день.

Будь-яких інших доказів на підтвердження дати отримання копії повного тексту оскарженої постанови суду апеляційної інстанції заявником до касаційної скарги не долучено.

Верховний Суд зазначає, що на стадії відкриття касаційного провадження Верховний Суд не має можливості перевірити наявність чи відсутність доказів на підтвердження вручення судом апеляційної інстанції копії рішення заявнику, оскільки за правилом частини сьомої статті 394 ЦПК України питання про витребування матеріалів справи вирішується під час відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, суд позбавлений можливості вирішити питання щодо поважності причин пропуску заявником строку на касаційне оскарження з наведених ним підстав.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та роз`яснити заявнику про необхідність надання доказів, що підтверджують недотримання апеляційним судом вимог, встановлених у статті 272 ЦПК України щодо порядку видачі або направлення судового рішення. А також, надати докази, що підтверджують отримання ОСОБА_1 вперше копію оскаржуваної постанови Житомирського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року саме 21 січня 2025 року (супровідний лист, довідку суду про надсилання на адресу заявника чи його представника на виконання вимог статті 272 ЦПК України копії постанови Житомирського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року та про отримання/неотримання ними копії такої постанови тощо).

Крім цього, в порушення вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Верховний Суд роз`яснює заявниці, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.

Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

Ураховуючи наведене, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявнику необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги оформлену відповідно до вимог статті 392 ЦПК України, та в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов`язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 07 березня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Зайцев