Ухвала

від 28.02.2025 по справі 485/1558/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 485/1558/24

Провадження № 2/485/10/25

Ухвала

про відмову в зупиненні провадження у справі

28 лютого 2025 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області складі:

головуючого - судді Соловйова О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кисіль В.М. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Давидової О.Ю. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Тихоши С.М. (в режимі відеоконференції),

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду м. Снігурівка клопотання представника відповідача, адвоката Давидової Олени Юхимівни про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування грошових коштів від 20 травня 2020 року дійсним та визнання майна особистою власністю,

встановив:

У провадженні Снігурівського районного суду Миколаївської області перебуває цивільна справа № 485/1558/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування грошових коштів від 20 травня 2020 року дійсним та визнання майна особистою власністю.

Ухвалою судді від 19 липня 2024 року відкрито провадження у вище зазначеній справі за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.

19 грудня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

22 січня 2025 року представником відповідача ОСОБА_2 , адвокатом Давидовою О.Ю., з посиланням на п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, подано клопотання про зупинення провадженні у цій справі до набрання законної сили судового рішення по № 489/7573/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третьої особи ОСОБА_3 про визнання договору дарування коштів від 20 травня 2020 року недійсним, яка перебуває на розгляді Ленінського районного суду м. Миколаєва.

В судовому засіданні представник відповідача, адвокат Давидова О.Ю. підтримала подане нею клопотання про зупинення провадження у справі, просила суд його задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Кисіль В.М. покладався на розсуд суду

Представника відповідача ОСОБА_3 , адвокат Тихоша С. М. вважав клопотання таким, що не підлягає задоволенню.

Позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до суду не з"явились, про причину неявки не повідомили .

Вислухавши думку присутніх осіб, дослідивши клопотання, суд дійшов до наступних висновків.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Право на ефективний судовий захист закріплено у статті другій Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Положеннями частини першої статті 251 ЦПК України передбачено ряд підстав для зупинення провадження, який є вичерпним.

Так, зокрема, пунктом 6 частини першої вищевказаної норми права передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року викладено висновок про те, що метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. В справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі».

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16.

Разом з тим, всупереч наведених вимог законодавства, представником відповідача, адвокатом Давидовою О.Ю. в поданому клопотанні про зупинення провадження у справі не наведено мотивів, які дають підстави дійти висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Як свідчать матеріали справи, що розглядається, предметом спору є матеріально-правова вимога ОСОБА_1 , яка звернулася до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування грошових коштів від 20 травня 2020 року дійсним та визнання майна, придбаного за спірні кошти, особистою власністю.

Предметом позову у справі № 489/7573/24, яку розглядає Ленінський районний суд м. Миколаєва є вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору дарування коштів від 20 травня 2020 року.

Сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення в іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи № 489/7573/24, суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи № 485/1558/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування грошових коштів від 20 травня 2020 року дійсним та визнання майна особистою власністю.

Зважаючи на викладене, посилання представника відповідача адвоката Давидової О.Ю. на те, що у справі № 489/7573/24 оспорюється факт дійсності договору дарування грошових коштів, не свідчить про неможливість розгляду цієї справи, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами статті 204 ЦК України.

Матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання договору дарування грошових коштів від 20 травня 2020 року дійсним тавизнання майнаособистою власністю дозволяють у повній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Розглянувши клопотання представника відповідача, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі №489/7573/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору дарування коштів від 20 травня 2020 року.

Слід зазначити, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 910/5425/18 та від 20 червня 2019 року в справі№ 910/12694/18.

Керуючись ст. 260, 353 ЦПК України, суд,

постановив:

В задоволенні клопотання представника відповідача, адвоката Давидової Олени Юхимівни про зупинення провадження у справі - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються в апеляційну скаргу на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 28 лютого 2025 року.

Суддя О.В. Соловйов