Ухвала

від 24.02.2025 по справі 127/40457/24

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 127/40457/24 Провадження № 2/486/542/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року м. Південноукраїнськ

Суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волощук О.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний центр захисту боржників» про визнання трудових відносин припиненими,

ВСТАНОВИВ:

11.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Юридичний центр захисту боржників» про визнання трудових відносин припиненими.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24.12.2024 позовну заяву ОСОБА_1 направлено до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області за підсудністю за місцем реєстрації позивача.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17.01.2025 позовну заяву ОСОБА_1 направлено для розгляду за підсудністю за місцем реєстрації позивача до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025 головуючим у справі визначено суддю Волощук О.О.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 12.02.2025 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків, а саме позивачу необхідно підтвердити сплату судового збору шляхом надання доказів зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (виписки з Казначейства України) та надати докази того, що позивач не звертався до Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про повернення судового збору, або у разі повернення, сплатити судовий збір у розмірі 1211,80 грн. за позов поданим до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області.

21.02.2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача про усунення недоліків із посиланням на практику Верховного Суду щодо обов`язку суду самостійно перевіряти зарахування судового збору, щодо відсутності обов`язку позивача повторно сплачувати судовий збір при передачі справи до іншого суду за підсудністю. Також представником позивача зазначено про неможливість надання відомостей про зарахування судового збору. Також представник позивача зазначив, що не звертався з клопотанням про повернення судового збору до Вінницького міського суду Вінницької області, оскільки воно буде залишено без розгляду.

Дослідивши заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що недоліки, зазначені в ухвалі суду від 12.02.2025 не усунуті позивачем.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» № 435-VIII від 19.05.2015 було реалізовано перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (далі Казначейство України) та розроблено функціонал відображення підтверджень зарахування оплати (повернення) судового збору. Дані, щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять до програми автоматизованого документообігу суду КП «Д-3» в автоматичному режимі. Під час надходження таких записів виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в обліково-статистичних картках з записами підтверджень про сплату (повернення) судового збору, які надійшли з Казначейства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання про відкриття провадження шляхом взаємодії програми автоматизованого документообігу суду КП "Д-З" з програмним забезпеченням Казначейства України було встановлено відсутність відомостей про зарахування судового збору за позовом ОСОБА_1 , а також відсутність даних про повернення судового збору (згідно витягу з журналу судового збору КП «Д-3»).

Таким чином, судом вжиті необхідні заходи для отримання інформації щодо зарахування судового збору в межах вимог закону.

Суд позбавлений права вчиняти будь-які процесуальні дії чи самостійно відшукувати та витребовувати докази на користь однієї зі сторін в силу вимог ст.13 ЦПК України.

Щодо зобов`язання повторної сплати судового збору, суд звертає увагу позивача на те, що в ухвалі суду чітко визначено, що такий обов`язок виникає у позивача лише у разі повернення судового збору Вінницьким міським судом Вінницької області, тому в цій частині заява представника позивача також необгрунтована.

Суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.

Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.

Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Як вбачається зі змісту заяви, позивач та його представник не зверталися ні до Державної казначейської служби України, ні до Вінницького міського суду Вінницької області за отриманням виписки (довідки) про зарахування судового збору, а також не надавали суду клопотання про витребування такої інформації.

За таких обставин позовна заява не може бути прийнята до провадження, позивачем не усунуто зазначені в ухвалі суду недоліки, фактично не виконано судове рішення, а тому позовна заява підлягає поверненню.

Відповідно до ч. 3ст. 185 ЦПК Україниякщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями175і177цьогоКодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

На підставі викладеного та керуючись статтями175,177,185,297 ЦПК України, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний центр захисту боржників» про визнання трудових відносин припиненими, вважати неподаною та повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала судуможе бутиоскаржена шляхомподачі апеляційноїскарги доМиколаївського апеляційногопротягомп`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: О.О. Волощук