Рішення

від 30.01.2025 по справі 369/11873/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/11873/24

Провадження № 2/369/2833/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

30.01.2025 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судового засідання Липченко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа Служба у справах дітей Боярської міської ради про позбавлення батьківських прав. На обґрунтування позовних вимог вказала, що її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Її батьки позивача у шлюбі не перебували, разом не проживали. Вона проживала з батьком від народження. У 2011 році батько одружився з ОСОБА_4 , і вона постійно проживала в сім`ї подружжя.

Після повномасштабного вторгнення російського агресора в Україну, батько ОСОБА_2 залишив сім`ю та виїхав за кордон.А вона залишилась проживати з ОСОБА_4 , дружиною батька. Остання взяла на себе обов`язок опікуватись її життям та здоров`ям. Мати та батько зовсім не цікавились нею, не піклувались про неї, не приймають ніякої участі в її вихованні, не провідують, не надають ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини.

Оскільки Відповідачі ухиляються від обов`язків по вихованню своєї дитини, не забезпечують здобуття нею загальної середньої освіти, матеріальної допомоги для гідного розвитку не надають, не цікавляться її духовним, фізичним та соціальним розвитком, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.

Просила суд:

позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по відношенню до неповнолітньої дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

призначити аліменти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі однієї четвертої заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви та до досягнення нею повноліття з кожного.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 липня 2024 рокупозовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа Служба у справах дітей Боярської міської ради про позбавлення батьківських прав, залишено без руху та надано час на усунення недоліків.

Після усунення недоліків Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2024 року, відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа Служба у справах дітей Боярської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 листопада 2024 року, закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа Служба у справах дітей Боярської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

У судове засідання 06 грудня 2024 року учасники процесу не з`явились, про дату, час та місце його проведення повідомлялись належним чином.

Представник позивача адвокат Тимошенко Н.М., позивач ОСОБА_1 подали заяви про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. третя особа Служба у справах дітей Боярської міської ради в судове засідання не з`явилися про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області направили суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав та заяву про розгляд справи за відсутності їх представника та вирішення справи відповідно до вимог закону.

Відповідачка ОСОБА_3 про розгляд справи повідомлена, копії ухвали про відкриття позовного провадження, позову з додатками отримала ще 15 жовтня 2024 року, що підтверджено зворотнім повідомленням.

Відповідач ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлявся. Копії ухвали про відкриття провадження по справі, позову з додатками направлено на адресу зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 ), конверти повертались з відміткою «Адресат відсутній», що відповідно до ст.128 ЦПК є належним повідомленням.

Додатково відповідачі викликались до суду шляхом розміщення оголошення на сайті суду. Крім того, інформація про справу, дати призначених судових засідань розміщуються на сайті суду.

Письмового відзиву, заперечень, клопотань до суду не подавала на час прийняття судом рішення.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Згідно ч. 1 ст.223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику)учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України).

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, дійшов до наступних висновків.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

При розгляді справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_1 у батьків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане Підгороднянською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідно до пояснень позивача та матеріалів справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі не перебували, разом не проживали, ОСОБА_1 проживала з батьком від народження, після укладення шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 проживає в родині.

З висновку служби у справах дітей вбачається, що після повномасштабного вторгнення російського агресора в Україну, ОСОБА_2 залишив сім`ю та виїхав за кордон.ОСОБА_5 залишилась проживати з ОСОБА_4 , дружиною батька; встановити місце перебування відповідача не виявилось за можливе. Щодо матері вказано, що ОСОБА_3 не спілкується з донькою з 2011 року, веде аморальний спосіб життя та вживає наркотичні засоби.

З пояснень ОСОБА_6 вбачається, що дитині 16 років, вона не може оформити паспорт, закордонний паспорт, ідентифікаційний код, вступити до навчального закладу оскільки батьки не приймають участі в її житті, а ОСОБА_7 не є її опікуном.

ОСОБА_7 взяла на себе обов`язок опікуватись життям та здоров`ям дитини, що підтверджується Актом виданим депутатом Боярської міської ради Фастівського району Київської області від 04.02.2024 року.

ОСОБА_4 повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про нею, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров`ям дитини: відповідно до Характеристики Боярської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 вихованням дитини займається ОСОБА_7 , яка бере активну участь у житті ОСОБА_5 . Мати та батько навчанням та вихованням дитини не займаються та не цікавляться.

Мати та батько зовсім не цікавились дитиною, не піклувались про неї, не приймають ніякої участі в її вихованні, не провідують, не надають ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини. Докази протилежного у матеріалах справи відсутні, відповідачі їх не надали, не заявили клопотань про їх витребування у разі складнощів в їх отримання, не повідомили про причини неможливості подати такі докази.

Оскільки Відповідачі ухиляються від обов`язків по вихованню своєї дитини, не забезпечують здобуття нею загальної середньої освіти, матеріальної допомоги для гідного розвитку доньки не надають, не цікавляться її духовним, фізичним та соціальним розвитком, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.

Зазначені факти як кожен окремо, так і у сукупності, можна розцінювати як ухилення батьків від виховання дитини, свідомого нехтування ними своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідачів до своїх батьківських обов`язків.

Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основної уваги.

Вимогами ст. 27 даної Конвенції передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, нести основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей рівень життя, необхідний для розвитку дитини.

Згідно з приписами пунктів 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінки. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні, прийнятому у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09), Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100). Розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, виключними підставами позбавлення батьківських прав матері або батька є: не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засудженні за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 постанови передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

В пункті 18 постанови зазначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначається, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».

У рішенні по справі «Хант проти України» п. 54 зазначено, що суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden») і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно до Рішення виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області від 13.06.2024 року № 9/82 на підставі Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по відношенню до неповнолітньої дитини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є доцільним позбавити батьківських прав батьків дівчинки.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини. Виходячи з наведеного, враховуючи інтереси дитини, позицію відповідача, та те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дітей.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві.

Сімейний кодекс України детально регулює питання застосування такого засобу захисту дитини, її прав та інтересів від посягань з боку її власних батьків як позбавлення батьківських прав.

За змістом ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

До суду відповідачі не надали жодного доказу або ж свої заперечення щодо недоцільності позбавлення їх батьківських прав та відсутності їх вини у невиконанні своїх обов`язків по догляду та вихованню неповнолітньої дитини, тому суд враховує лише ті докази, які містяться в матеріалах справи та вважає, що позивачем повністю доведено необхідність позбавлення відповідачів батьківських прав щодо їх дитини, у зв`язку з невиконанням відповідачами своїх батьківських обов`язків. Неявка відповідачів в судові засідання також свідчить про їх байдужість до долі дитини. Тому позовні вимоги в частині позбавлення батьківських прав підлягають до задоволення.

Щодо стягнення аліментів.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, яка позбавлена батьківських прав не звільняється від обов`язку щодо утримання дітей, та згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено у ст.180 СК України.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. (ст.181 СК України).

Згідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

За ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Тому позовні вимоги підлягають задоволенню з 16 липня 2024 року.

Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

З огляду на те, що дитина проживає окремо від батьків, вартість продуктів харчування, інших речей першої необхідності, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, відсутність заперечень відповідача щодо заявленого розміру аліментів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачів на утримання дитини аліментів у розмірі 1/4 частини з кожного всіх видів його доходів до досягнення дитиною повноліття, як це передбачено ч. 2 ст. 183 СК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. 12-13, 81, 89, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 третя особа Служба у справах дітей Боярської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів -задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по відношенню до неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , по відношенню до неповнолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 16 липня 2024 року і до повноліття дитини

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 16 липня 2024 року і до повноліття дитини.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3

Інформація про відповідача 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4

Інформація про відповідача 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Боярської міської ради, код ЄДРПОУ 44277521, адреса: 08150, Київська область, Фастівський район, вул. М.Грушевського, 39

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 30 січня 2025 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ