Рішення

від 28.02.2025 по справі 369/17700/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/17700/23

Провадження № 2/369/1128/25

РІШЕННЯ

Іменем України

28.02.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.

за участю секретаря Липченко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД БЕТОН» до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД БЕТОН» звернувся до суду із вищезазначеним позовом. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 02 лютого 2023 року на 15 км + 900 метрів автодороги «Київ-Бишів-Фастів» (в межах Бучанського району Київської області) в напрямку міста Києва, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю «TOYOTA RAV 4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автопоїздом у складі сідлового тягача «SINOTRUK», реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом «SCHMITZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРАНД БЕТОН», під керуванням водія ОСОБА_2 .. Внаслідок вищевказаної ДТП, автопоїзд у складі сідлового тягача «SINOTRUK», реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом «SCHMITZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , отримав значні технічні пошкодження. Постановою суду, водій ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу «SINOTRUK», реєстраційний номер НОМЕР_2 , виконаного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 (сертифікат №815/20 суб`єкта оціночної діяльності Фонду державного майна України, на підставі договору (заяви) 02/06_20 від 02.06.2021 року з ТОВ «ЕДАК»), вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та з урахування ПДВ, склала 862110,94 грн.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди Відповідач ОСОБА_1 не мав оформленого полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Приймаючи до уваги цей факт, Позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України, відповідно до ст. 41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» із заявою про відшкодування шкоди за рахунок коштів фонду захисту потерпілих у розмірі 130000,00 грн. Однак, із вказаним розміром страхового відшкодування Позивач не погодився та зауважив за необхідне визначити розмір майнової шкоди, яка підлягає компенсації Відповідачем, за виключенням суми, яку Позивачу сплатило Моторне (транспортне) страхове бюро України, а саме 732110,94 грн.

Позивач на свою користь просив суд стягнути з Відповідача ОСОБА_1 :

суму майнової шкоди у розмірі 732110,94 грн;

судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8785,33 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 жовтня 2023 року відкрито провадження по справі та розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження.

Заперечення проти такого розгляду сторони не направили.

06 березня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Не погоджуючись з доводами позову, Представник Відповідача вказав, що вважає зазначені вимоги безпідставними, не підтвердженими належними доказами, а висновки Звіту про оцінку колісного транспортного засобу «SINOTRUK», реєстраційний номер НОМЕР_2 , різняться між собою щодо суми завданих збитків та для прийняття законного і обґрунтованого рішення необхідне призначення судом автотоварознавчої експертизи. Вважають у поданому звіті ринкова вартість завищена, тому його не можна приймати до уваги як належний та допустимий доказ. Просили відмовити у задоволенні позову.

При розгляді справи жодна із сторін окремих вимог та заяв щодо проведення додаткової автотоварознавчої експертизи не надходило, судових експертиз по справі призначено не було.

12 березня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач вважає доводи Відповідача безпідставними та зазначає, що висновки Звіту про оцінку колісного транспортного засобу «SINOTRUK», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не різняться між собою щодо суми завданих збитків у зв`язку з тим, що сума відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу вказується одночасно із врахуванням ПДВ та без врахування ПДВ, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

18 квітня 2024 року провівши підготовче судове засідання у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД БЕТОН» до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті в порядку загального позовного провадження.

При розгляді справи представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

У судове засідання представник відповідача та відповідач не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Щодо клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, суд враховує, що за час розгляду справи представник відповідача неодноразово подав клопотання про відкладення розгляду справи. Зважаючи, що відзив по справі поданий, інших заяв чи клопотань щодо забезпечення доказів до суду зі сторони відповідача та його представника не подано, тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних матеріалів справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повній мірі, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2передбачено, що відповідно до статей55,124 Конституції Українитастатті 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно дост. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що 02 лютого 2023 року на 15 км + 900 метрів автодороги «Київ-Бишів-Фастів» (в межах Бучанського району Київської області) в напрямку міста Києва, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю «TOYOTA RAV 4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автопоїздом у складі сідлового тягача «SINOTRUK», реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом «SCHMITZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРАНД БЕТОН», під керуванням водія ОСОБА_2 ..

Внаслідок вищевказаної ДТП, автопоїзд у складі сідлового тягача «SINOTRUK», реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом «SCHMITZ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , отримав значні технічні пошкодження.

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 червня 2023 року ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 286 КК УКРАЇНИ(справа № 369/4989/23).

Вирок набрав законної сили та не оскаржувався.

Відповідно до частини першоїстатті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч. ч. 2ст. 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК Українипередбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності що передбаченостаттею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зазначена правова позиція закріплена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди Відповідач ОСОБА_1 не мав оформленого полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД БЕТОН» надав страховику повідомлення про ДТП та заяву про страхове відшкодування у розмірі 130000,00 грн.

Дані обставини визнавались сторонами та не заперечувалось при розгляді справи.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року: розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей1166,1187 ЦКшкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,незалежно від наявності вини.

Відповідно до пункту 1 частини другоїстатті 22 ЦК Україниреальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Частиною другоюстатті 1192 ЦК Українипередбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 20 січня 2016 року розглянув справу № 6 - 2808 цс 15, предметом якої був спір про відшкодування шкоди. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо застосування законодавства про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема у постановах: від 05 червня 2018 року (справа № 910/7449/17, провадження № 12-104гс18); від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18); від 03 жовтня 2018 року (справа № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18); від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к, провадження № 13-24кс19); від 11 грудня 2019 року (справа № 465/4287/15, провадження № 14-406цс19).

У постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), Велика Палата Верховного Суду, у пунктах 136, 137 указаної постанови зазначила, що Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Згідно зістаттею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Відповідно до пункту 22.1статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно дост. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 30 вказаного Законувизначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно дост. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Частиною 1статті 1194 ЦК Українивизначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В абзаці 3 пункту 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вищевказані правові висновки також було викладено Верховним Судом у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №337/1673/16-ц та постанові від 20 червня 2019 року у справі № 362/5422/15.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений устатті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положеньстатті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 36.2.Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених устатті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу «SINOTRUK», реєстраційний номер НОМЕР_2 , виконаного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 (сертифікат №815/20 суб`єкта оціночної діяльності Фонду державного майна України, на підставі договору (заяви) 02/06_20 від 02.06.2021 року з ТОВ «ЕДАК»), вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та з урахування ПДВ, склала 862110,94 грн.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна. Додаткових судових експертиз проведено не було.

Згідно ч. 1ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно ч. 7ст. 102 ЦПК України, у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Частиною 2ст. 106 ЦПК Українипередбачено, що порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Зважаючи на норми ст.ст.77-80 ЦПК України, суд при вирішенні спору та визначення розміру завданого збитку, приймає до уваги саме Звіт про оцінку колісного транспортного засобу, який є належним, допустимим та достатнім доказом на підтвердження дійсної вартості розміру майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу «SINOTRUK», реєстраційний номер НОМЕР_2 . На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що розмір матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «SINOTRUK», реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахуванням ПДВ, складав 862110,94 грн.

Відповідач, заперечуючи проти звіту, не надав належних та допустимих доказів на спростування цих обставин, не заявив клопотань про їх витребування, про призначення експертизи, хоча ухвалу про відкриття отримав ще 17 листопада 2023 року.

Відповідно до правової позиції Верховною Суду, викладеної в постанові від 16.10.2019 р. по справі № 320/9174/15-ц: «За змістом статей 9, 22-31, 35, 36 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Крім того, статті2,22,29,36 Закону № 1961 -IVне містять заборони щодо доплати суми відшкодування, якщо після оцінки виявиться, що погоджена потерпілим та страховиком виплачена сума є значно меншою від оціненої майнової шкоди. Вказані статті обмежують страхову виплату лише встановленим у договорі лімітом відповідальності.»

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором абоЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 757/13525/18-ц , «обов`язок з відшкодування шкоди у межах суми страхового відшкодування покладається на страховика. Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування для повного відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням. Майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком (франшиза, втрата товарної вартості, страховий ліміт).»

Враховуючи право позивача на відшкодування шкоди, суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача суми за виключенням страхового відшкодування, а саме 130000,00 грн з урахуванням Звіту про оцінку колісного транспортного засобу «SINOTRUK», реєстраційний номер НОМЕР_2 , виконаного суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , у розмірі 732110,94 грн.: 862 110,94 грн. 130000,00 грн = 732110,94 грн., (де 862 110,94 грн. - вартість матеріального збитку (з урахуванням ПДВ, згідно Звіту про оцінку колісного транспортного засобу), 130000,00 грн.- сума страхового відшкодування виплаченого станом на даний час з боку МТСБУ). Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення в частині недоплаченого страхового відшкодування підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування судових витрат.

Відповідно до ч. 1, ч. 3ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду..

На підставі ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані з оплатою судового збору, у сумі 8 785,33 грн.

За змістомст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

За приписамистатті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Дослідивши, додані представником позивача, докази щодо обсягу послуг, наданих адвокатом, а також враховуючи складність даної цивільної справи та часом витраченим адвокатом, кількість судових засідань, суд приходить до висновку про обґрунтованість понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 гривень, а відтак подана заява підлягає задоволенню. Суд також враховує, що відповідач не заявляв про зменшення судових витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У зв`язку із вищевикладеним, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, суд приймає до уваги вимогист. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами Закону України «Про страхування»ст.ст.979,1166,1188,1192 ЦК України; ст.ст.2,13,48,76-82,141,229,259,263-265,268,273 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД БЕТОН» до ОСОБА_1 про стягнення матеріального збитку завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНД БЕТОН» відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в розмірі 732110,94 грн. (сімсот тридцять дві тисячі сто десять гривень 94 копійки), судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8785,33 грн. (вісім тисяч сімсот вісімдесят п`ять гривень 33 копійки) та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Інформація про позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНД БЕТОН», код ЕДРПОУ: 38559662, юридична адреса: 08114, Київська область, Бучанський район, село Гореничі, вулиця Соборна, 270.

Інформація про відповідача:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Документ № НОМЕР_4 , дійсний до 17.11.2031 року, орган що видав 3232, РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 28 лютого 2025 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ