Ухвала від 28.02.2025 по справі 521/2355/25

Справа № 521/2355/25

Номер провадження:1-кс/521/990/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ВСТУПНА ЧАСТИНА

Дата і місце постановлення ухвали:

27 лютого 2025 року, м. Одеса.

Назва та склад суду, секретар судового засідання:

Малиновський районний суд м. Одеси у складі слідчого судді ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2

Найменування (номер) кримінального провадження:

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025163470000076 від 24.01.2025 року.

Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення:

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 296 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

Слідчий ОСОБА_3

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєї ініціативи воно розглядається:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся слідчий з клопотанням про арешт майна, яке 21.02.2025 року було виявлено та вилучено під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 25 незаповнених повісток для уточнення військово-облікових даних, підписані начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , з печаткою ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 5 обкладинок службових посвідчень з відтиском добровольчого батальйону УЦМ; печатку з відтиском «України Одеська область місто Одеса Добровольчий батальйон УЦМ ідентифікаційний код 45391135», печатку з відтиском «Україна Одеська область місто Одеса Громадська організація «Україна це матір» Ідентифікаційний код 45391135»; мобільний телефон Iphone 14 Pro Max, у корпусі золотистого кольору; мобільний телефон Iphone 15 Pro Max, у корпусі сірого кольору, у прозорому чохлі; мобільний телефон Iphone XR, у корпусі чорного кольору із забороною розпорядження, користування та відчуження майном.

Слідчий у судовому засіданні просив задовольнити клопотання.

Представник власника майна надіслав заяву, в якій просить провести судове засідання без участі представника та власника майна.

Слідчий суддя вважає за можливе, відповідно до ч.1 ст. 172 КПК України, розглянути клопотання без участі власника майна.

Встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів:

З клопотання слідчого та наданих матеріалів вбачається, що 24.01.2025 року, за адресою: м. Одеса, вул. Михайла Болтенка, 6, група осіб, з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушують громадський порядок.

За даним фактом 24.01.2025 року почато досудове розслідування, про що до ЄРДР внесені відповідні відомості про вчинене кримінальне правопорушення за №12025163470000076.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався:

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

В даному випадку, вилучене майно підпадає під критерії, передбачені п.1 ч.2 ст. 167 КПК України та на даний час є достатні підстави, які передбачені абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України, що в подальшому вказане майно може бути приховано, пошкоджено або знищено.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.

Так, мобільний телефон Iphone 14 Pro Max, у корпусі золотистого кольору; мобільний телефон Iphone 15 Pro Max, у корпусі сірого кольору, у прозорому чохлі; мобільний телефон Iphone XR, у корпусі чорного кольору зберегли на собі сліди скоєння кримінального правопорушення.

25 незаповнених повісток для уточнення військово-облікових даних, підписані начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , з печаткою ІНФОРМАЦІЯ_1 доводять спілкування осіб між собою.

Зазначене майно є речовим доказом так як вказане майно зберегло на собі сліди скоєння правопорушення (ст. 98 КПК України).

Крім того, у ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

При цьому, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст. 1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Також, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що вимога законності, яка випливає з «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.

Необхідно зазначити, що у Рішенні «Серявін проти України», ЄСПЛ розглянув справу у якій йшлося про втручання органів державної влади у володіння майном особи, тому слідчий суддя вважає, що вказане рішення певним чином відображає природу правовідносин, які склалися у цій справі.

Як вже було зазначено вище, положення КПК України, зокрема ст. 170 КПК України, передбачають накладення арешту на майно, яке є речовим доказом за кримінальним провадженням.

Щодо дотримання принципу верховенства права, то відповідно до ч.1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Також, відповідно до ч.2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку втручання у мирне володіння майном особи державними органами було законним та таким, що відповідає принципу верховенства права, так як вказане майно було вилучено під час обшуку, після чого орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

Таким чином, дії органів державної влади відповідають положенням КПК України та принципу верховенства права, з чого вбачається, що втручання не було свавільним і задовольнило вимогу законності.

Щодо забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, то в даному випадку інтереси суспільства щодо здійснення досудового розслідування, де майно є речовим доказом, перевагає вимозі захисту основоположних прав конкретної особи в частині мирного володіння майном фізичної або юридичної особи.

З викладеного вбачається, що, в даному випадку, втручання органів влади у захищене право не суперечить загальній нормі, зазначеній у ст. 1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».

Таким чином, слідчий суддя вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна, оскільки без застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження не можливо виконати завдання кримінального провадження в частині захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень.

Крім того, необхідно зазначити, що орган досудового розслідування у своєму клопотанні просить заборонити відчуження майна.

Необхідно зазначити, що відповідно до п.4 ч.5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання про арешт майна слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном.

З аналізу п.4 ч.5 ст. 173 КПК України та ч.1 ст. 170 КПК України вбачається, що арешт майна передбачає собою позбавлення права на відчуження майна, а позбавлення права на розпорядження та/або користування майном застосовується у разі їх передбачення. Таким чином, з вищезазначеного аналізу вбачається, що прохання заборони відчуження не є необхідним в клопотанні про арешт майна.

Щодо іншого вилученого майна, а саме 5 обкладинок службових посвідчень з відтиском добровольчого батальйону УЦМ; печатку з відтиском «України Одеська область місто Одеса Добровольчий батальйон УЦМ ідентифікаційний код 45391135», печатку з відтиском «Україна Одеська область місто Одеса Громадська організація «Україна це матір» Ідентифікаційний код 45391135», то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що відповідно до клопотання не вбачається причетність зазначеного майна до кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025163470000076 за ч.2 ст. 296 КК України.

Загальне посилання у клопотанні про арешт майна про те, що вилучене майно є речовим доказом не може свідчити про необхідність в накладенні арешту на майно.

Сторона обвинувачення у своєму клопотанні не обґрунтовує та не зазначає будь-які підстави для накладення арешту на вилучені посвідчення.

Крім того, сторона обвинувачення не зазначає, яким чином вилучені посвідчення відносяться до зазначеного кримінального провадження та доводять обставини скоєння кримінального правопорушення.

Слідчий суддя не може прийняти до уваги загальне посилання на те, що вказане майно є речовими доказами, без конкретизування за ст. 98 КПК України, а самостійно слідчий суддя не вбачає підстав для накладення арешту на майно.

Таким чином, слідчий суддя вважає за необхідне у вказаній частині клопотання відмовити.

Викладаючи мотиви прийнятого рішення, щодо обставин скоєного кримінального правопорушення та наявних доказів, слідчий суддя вважає за необхідне дотриматися балансу між мотивуванням судового рішення, що передбачено ч.1 ст. 370 КПК України та недопустимістю розголошення відомостей досудового розслідування, що передбачено ст. 222 КПК України.

Керуючись ст.ст. 132, 170, 172, 173, 175 КПК України, слідчий суддя, -

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА:

Висновки суду:

Клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування внесеного до ЄРДР за №12025163470000076 від 24.01.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.296КК України задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, яке 21.02.2025 року було виявлено та вилучено під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 25 незаповнених повісток для уточнення військово-облікових даних, підписані начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , з печаткою ІНФОРМАЦІЯ_1 ; мобільний телефон Iphone 14 Pro Max, у корпусі золотистого кольору; мобільний телефон Iphone 15 Pro Max, у корпусі сірого кольору, у прозорому чохлі; мобільний телефон Iphone XR, у корпусі чорного кольору.

Заборонити розпоряджатися та користуватися вказаним майном.

В накладенні арешту на майно, яке 21.02.2025 року було виявлено та вилучено під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 5 обкладинок службових посвідчень з відтиском добровольчого батальйону УЦМ; печатку з відтиском «України Одеська область місто Одеса Добровольчий батальйон УЦМ ідентифікаційний код 45391135», печатку з відтиском «Україна Одеська область місто Одеса Громадська організація «Україна це матір» Ідентифікаційний код 45391135» відмовити, що є підставою для виконання дій, передбачених ч.3 ст. 173 КПК України, а саме повернення майна.

Копію ухвали надіслати слідчому, прокурору.

Виконання ухвали про арешт майна негайно доручити слідчому та прокурору, в порядку, передбаченому Постановою КМ України № 1104 від 19.11.2012 року.

Строк і порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження:

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1