Ухвала

від 14.02.2025 по справі 757/59455/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59455/24-к

пр. 1-кс-3711/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін:

підозрюваного ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , процесуального керівника у кримінальному провадженні - прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування повідомлення про підозру від 28.11.2023 року, у межах кримінального провадження № 42014100120000009 від 22.04.2014,

ВСТАНОВИВ:

12.12.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на повідомлення про підозру від 28.11.2023 в рамках кримінального провадження № 42014100120000009 від 22.04.2014.

Захисник стверджує, що Головне слідче управління Державного бюро розслідувань здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014100120000009 від 22.04.2014 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

28.11.2023 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України у вищевказаному кримінальному провадженні.

На переконання сторони захисту, вказане повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 28.11.2023 є незаконним і підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Так, з моменту реєстрації кримінального провадження (22.04.2014) минуло майже 10 років. За цей тривалий період ОСОБА_3 жодного разу не викликався на допити, не залучався до слідчих дій, йому не пред`являлись підозри. Лише 28.11.2023, через значний проміжок часу, органи досудового розслідування вирішили застосувати до нього заходи кримінально-правового характеру без жодних достатніх підстав.

За цей час жодних належних, достатніх та допустимих доказів за цей значний проміжок часу слідством не здобуто, тому підозра ґрунтується на недопустимих, недостатніх та неналежних доказах, що, у свою чергу, призвело до безпідставного тримання під вартою ОСОБА_3 з 30.11.2023 по 20.02.2024.

Більше того, внаслідок незаконного повідомлення про підозру, ОСОБА_3 продовжує піддаватися певним обмеженням та надмірним втручанням з боку держави. Так, до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням певних процесуальних обов`язків, це при тому, що ОСОБА_3 має бездоганну процесуальну поведінку та ряд хвороб, які і без запобіжного заходу унеможливлюють нормальну життєдіяльність підозрюваного.

Щодо змісту повідомлення про підозру, адвокатом в скарзі зазначено, що воно цілком складається із надуманих обставин та уявлень уповноважених осіб органів слідства, оскільки жодні факти, про які йдеться в підозрі, не підтверджені жодними належними доказами та ґрунтуються виключно на припущеннях.

Так, доводи сторони обвинувачення в цілому зводяться до нібито незаконного заволодіння земельними ділянками державної власності, які належать до водного фонду та необхідні для обслуговування гідроспоруд Київської ГЕС.

Однак, така позиція слідства ґрунтується виключно на документах ще СРСР про нібито відведення земельних ділянок під об`єкти гідроелектростанції, однак жодних належних, достатніх і допустимих доказів на підтвердження того, що саме земельні ділянки, які фігурують в межах кримінального провадження, є ділянками, які відводилися під гідроспоруди, стороною слідства не надано, і в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Такі висновки сторони захисту випливають із матеріалів кримінального провадження.

Спірні земельні ділянки не належать до земель водного фонду та знаходяться поза межами захисної дамби чи інших земель, наданих ПАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО» для обслуговування Київської ГЕС.

Так, слідство посилається на те, що нібито вказані у підозрі особи заволоділи земельними ділянками, розташованими вздовж лівого берега каналу дамби на території Лебедівської сільської ради, яка перебуває на балансі Філії «Каскад Київський ГЕС та ГАЕС» ПАТ «Укргідроенерго».

Однак, в матеріалах кримінального провадженні відсутні докази на підтвердження того, що заволодіння земельними ділянками, які фігурують в межах кримінального провадження, призвело до порушення експлуатації гідротехнічних споруд, та відсутні будь-які зауваження з боку ПАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО», які при такому незаконному заволодінні безперечно мали бути.

Стороною слідства також долучено до матеріалів висновок експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою у кримінальному провадженні КНДІСЕ від 30.10.2023 року № 12505/23-41, на вирішення якої поставлено наступні питання: «1) Чи розташовані 50 земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами в межах смуги відведення дренажного каналу поряд із земляною дамбою на східному березі Київського водосховища? Якщо так, то які площі вказаних земельних ділянок в межах смуги відведення дренажного каналу?»; «2) Чи відповідає проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 52-ом громадянам України для індивідуального садівництва на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування? Якщо не відповідає, то в чому полягають невідповідності?».

На перше поставлене питання експерти дали категоричну відповідь: зазначені земельні ділянки розташовані поза межами смуги відведення каналу.

При тому, що в тексті експертизи вказано дослівно: «Згідно з відомостей, наданих на дослідження матеріалів, проект землеустрою щодо встановлення смуги відведення КАНАЛУ у встановленому законом порядку не розроблявся та не затверджувався».

Вказане свідчить про навіть фізичну неможливість встановлення експертом факту входження спірних земельних ділянок в межах смуги відведення Каналу, оскільки проект землеустрою щодо встановлення цієї смуги не розроблявся.

Ці факти свідчать про відсутність належного підходу до розробки цієї експертизи, і, як наслідок, свідчить про сумнівність її висновків у цілому.

Загалом всі висновки згаданої експертизи ґрунтуються на посиланнях на Технічні умови експлуатації гідротехнічних споруд Київської гідроелектростанції, розроблених Українським відділенням Всесоюзного ордена Леніна проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту «ГІДРОПРОЕКТ» ім. С.Я. Жука в 1965 році (далі - ТЕХУМОВИ 1965).

Однак, сторона захисту вважає, що посилання на ТЕХУМОВИ є безпідставним, оскільки технічні умови експлуатації не є проектною документацією, тобто не є нормативним документом, який безпосередньо встановлює площу земельної ділянки, необхідної для експлуатації гідроспоруди, не встановлює жодних меж гідроспоруди, і в 1965 році техумови були прийняті з метою майбутнього будівництва гідроспоруди, тобто ці умови не встановлювали жодних меж споруди і ділянок відповідно.

Більше того, саме після будівництва гідроспоруди, відповідно каналу і дамби, ПАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО» отримано технічну документацію і державні акти на земельні ділянки під цими спорудами, куди не входять зазначені земельні ділянки, що виключає будь-яке відношення цих земель до земель гідроспоруди і, як наслідок, водного фонду, про що слідство свідомо не вказує.

Вказані відомості є відкритими і вбачаються з даних Публічної кадастрової карти, відомості з якої визнані державними органами офіційними і такими, що підтверджують або спростовують відповідні обставини, які можна встановити з цих відомостей.

Поряд з цим, стороною слідства не надано жодних достатніх аргументів про те, чому зазначені земельні ділянки відносяться до земель водного фонду, що спростовує обґрунтованість підозри і основні фактичні обставини, на які посилається слідство.

Також слідство посилається на висновок експерта КНДІСЕ за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи у кримінальному провадженні від 05.10.2023 № 20884/23-41, на вирішення якої поставлені питання щодо ринкової вартості станом на 2021 рік зазначених земельних ділянок з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованих на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області з відповідними кадастровими номерами.

Тобто самою стороною слідства, надаючи цей висновок на обґрунтування своєї позиції, визнається факт, що спірні земельні ділянки є іншими, відмінними об`єктами від земель водного фонду, та що у наслідку не вчинялося жодних дій із землями водного фонду.

Також слідство безпідставно посилається зокрема на те, що: «Протягом 1960 року здійснено будівництво захисної дамби між с. Хотянівка та с. Лебедівка Вишгородського району Київської області, загальною довжиною 14,6 км, яка перебуває на балансі ПАТ «Укргідроенерго» та входить до складу гідротехнічної споруди «Земляні плотини і дамби» і внесена до Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна»

«З моменту введення в експлуатацію територія лівобережної захисної дамби Київської ГЕС, її дренажного (обвідного) каналу, захисної дамби між селами Хотянівка та Лебедівка Київської області використовувалася з дотриманням вимог Земельного та Водного кодексів України на умовах постійного користування або оренди виключно для розміщення об`єктів гідроенергетики, у тому числі віднесених до відання ПАТ «Укргідроенерго», державних установ та організацій енергетичної сфери, а також державними лісогосподарськими підприємствами відповідно до їх завдань та повноважень».

При цьому, роблячи даний висновок, сторона обвинувачення не надає жодного документу, яким би могло бути підтверджено право користування такими земельними ділянками підприємствами, установами, організаціями.

Для спростування вказаних вище висновків захист просить звернути увагу на прихований слідством висновок про розгляд документації із землеустрою від 28.01.2021 року, розроблений та затверджений експертом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області ОСОБА_6 , де в розділі 6 висновку «основні характеристики земельної ділянки відповідно до документації із землеустрою» зазначено, що межі 52 земельних ділянок це землі запасу (код КВЦПЗ-16.00).

Поряд з цим, відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за Філією «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» ПАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО» ще у 2013 році було оформлено право постійного користування та отримано державні акти на відповідні земельні ділянки з цільовим призначенням для будівництва землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (під існуючими гідроспорудами), для експлуатації та догляду за гідротехнічними спорудами, іншими водогосподарськими спорудами і каналами.

Із вказаних даних вбачається, що земельні ділянки, які необхідні ПАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО» для обслуговування, експлуатації гідроспоруд ще з 2013 року зареєстровані за ПАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО» і вони жодним чином не накладаються навіть частково на спірні земельні ділянки, і таким чином ця земля жодним чином не відносяться до земель водного фонду, що спростовує доводи слідства.

Крім того, з генеральних планів села Лебедівка і села Хотянівка вбачається, що спірні земельні ділянки не визначалися як землі водного фонду.

Генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту.

План зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.

За таких обставин, уповноваженими органами, які відповідальні за визначення умов і обмежень використання земельних ділянок на території їх відповідальності було констатовано неналежність цих ділянок до водного фонду, і головним документом містобудівної і землевпорядної документації зазначених населених пунктів не було встановлено, що спірні земельні ділянки і цей масив в цілому належать до водного фонду, з огляду на що будь-які дії, пов`язані із виділенням і отриманням у власність цих ділянок були повністю законними.

Також, відповідно до відповіді Філії «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» ПАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО» № 14/75 від 19.01.2024, зазначається, що для належної роботи та обслуговування Філії на сьогодні ПАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО» оформило на праві постійного користування земельні ділянки, а саме:

- під лівобережною земляною греблею Філії - з такими кадастровими номерами: 3221810100:33:035:0028, 3221888800:33:028:0101, 3221884000:25:004:0102;

- під лівобережною дамбою Філії - з такими кадастровими номерами: 3221884000:25:004:0102, 3221882800:25:054:0001, 3221888000:23:061:0001, 7422083900:21:225:0001, 7422083900:21:196:0002;

- під обвідним (дренажним) каналом Філії - з такими кадастровими номерами: 3221888800:33:043:0104, 3221884000:33:022:0110, 3221884000:33:022:0108, 3221884000:33:022:0109, 3221886800:25:007:0001, 3221881400:25:012:0001, 3221882800:24:019:0001, 3221888000:22:015:0001, 7422083900:21:316:0005;

- під Хотянівською захисною дамбою Філії - з такими кадастровими номерами: 3221888800:33:043:0103, 3221884000:33:022:0106, 3221884000:33:022:0107, 3221884000:34:017:6015, 3221884000:33:022:6191, 3221884000:33:022:6192, 3221884000:33:022:6193.

Крім того, адвокати підозрюваного ОСОБА_7 звернулися до ПАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО» із запитом щодо надання інформації про розміщення гідротехнічних споруд Київської ГЕС.

У відповідь було отримано лист № 14/101 від 25.01.2024, відповідно до якого:

На території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області знаходяться земельні ділянки з кадастровими номерами, в межах яких розташовані гідротехнічні споруди Київської ГЕС Філії, а саме:

- Хотянівська захисна дамба - 3221888800:33:043:0103;

- дренажна система лівобережної греблі - 3221888800:33:028:0101;

- дренажний канал - 3221888800:33:043:0104.

На території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області знаходяться земельні ділянки з кадастровими номерами, в межах яких розташовані гідротехнічні споруди Київської ГЕС Філії, а саме:

- дренажний канал - 3221884000:33:022:0110, 3221884000:33:022:0108, 3221884000:33:022:0109;

- Хотянівська захисна дамба - 3221884000:33:022:0106, 3221884000:33:022:0107, 3221884000:34:017:6015, 3221884000:33:022:6191, 3221884000:33:022:6192, 3221884000:33:016:6193;

- дренажна система - 3221884000:25:004:0102;

- лівобережна земляна гребля - 3221884000:25:004:0102.

Таким чином, виходячи із змісту офіційної позиції ПрАТ «Укргідроенерго», викладеної у вищевказаних листах, гідротехнічні споруди Київської ГЕС Філії розміщені виключно в межах наведених земельних ділянок і жодним чином не накладаються навіть частково на спірні земельні ділянки, які є предметом даного кримінального провадження.

В межах даного кримінального провадження, захисником ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_9 замовлено проведення земельно-технічної експертизи.

Судовим Експертом ОСОБА_10 виготовлено Висновок експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи від 28.03.2024 № 1-28/03.

За результатами проведення земельно-технічної експертизи експертом встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 3221884000:33:016:0912, 3221884000:33:016:0913, 3221884000:33:016:0914, 3221884000:33:016:0915, 3221884000:33:016:0916, 3221884000:33:016:0917, 3221884000:33:016:0918, 3221884000:33:016:0919, 3221884000:33:016:0920, 3221884000:33:016:0921, 3221884000:33:016:0922, 3221884000:33:016:0923, 3221884000:33:016:0924, 3221884000:33:016:0925, 3221884000:33:016:0926, 3221884000:33:016:0927, 3221884000:33:016:0928, 3221884000:33:016:0929, 3221884000:33:016:0930, 3221884000:33:016:0931, 3221884000:33:016:0932, 3221884000:33:016:0933, 3221884000:33:016:0934, 3221884000:33:016:0937, 3221884000:33:016:0939, 3221884000:33:016:0940, 3221884000:33:016:0943, 3221884000:33:016:0944, 3221884000:33:016:0945, 3221884000:33:016:0947, 3221884000:33:016:0948, 3221884000:33:016:0949, 3221884000:33:016:0950, 3221884000:33:016:0952, 3221884000:33:016:0953, 3221884000:33:016:0955, 3221884000:33:016:0956, 3221884000:33:016:0983, 3221884000:33:022:0925, 3221884000:33:022:0926, 3221884000:33:022:0927, 3221884000:33:022:0928, 3221884000:33:022:0929, 3221884000:33:022:0930, 3221884000:33:022:0931, 3221884000:33:022:0932, 3221884000:33:022:0933, 3221884000:34:004:0153, 3221884000:34:004:0155, 3221884000:33:010:0002 не накладаються на земельні ділянки під Хотянівською захисною дамбою з кадастровими номерами: 3221884000:33:022:6191, 3221884000:33:022:6192, 3221884000:34:017:6015, 3221884000:34:016:6193.

Узагальнюючи результати дослідження, зокрема, Наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 30.12.2020 за № 10-19506/15-20-сг, діюче земельне законодавство, станом на час відведення земельної ділянки, можливо прийти до висновку, що земельні ділянки (в кількості 52), не мають жодних обмежень у використанні земельних ділянок, відсутні наявні заходи щодо охорони земель і ґрунтів, мають цільове призначення згідно КВЦПЗ - 01.05. для індивідуального садівництва, відведені за рахунок земель, які відносяться до категорії - землі сільськогосподарського призначення, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам.

Беручи до уваги вищенаведене, земельні ділянки, які є предметом даного кримінального провадження не накладаються на земельні ділянки в межах яких розташовані гідротехнічні споруди Київської ГЕС Філії, відповідно такі земельні ділянки не відносяться до земель водного фонду та не розташовані на гідротехнічній споруді, у зв`язку з чим державним інтересам не завдано шкоди, що серед іншого підтверджено також і висновком судового експерта.

За наведеного, твердження органу досудового розслідування про незаконність відведення 52 земельних ділянок та корупційну складову спростовується зазначеним.

Окремої уваги заслуговують ті обставини, що в межах кримінального провадження відсутній потерпілий як такий.

ПАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО», на балансі якої знаходяться гідроспоруди, не заявляє жодних претензій щодо земельних ділянок, які є предметом даного кримінального провадження.

Усе вищезазначене вказує про необґрунтованість підозри ОСОБА_3 та відсутності будь-яких достатніх документальних підстав, які б підтверджували позицію сторони обвинувачення.

Також сторона захисту вважає, що повідомлення про підозру не містить жодних належних, достатніх і достовірних доказів і обставин, які б свідчили про наявність складу інкримінованих злочинів, виходячи з наступного.

Сторона захисту наполягає, що з повідомлення про підозру не вбачається складу інкримінованих правопорушень, що також свідчить про її необґрунтованість та наявність підстав для скасування підозри.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги скарги підтримали, просили задовольнити з викладених у скарзі підстав.

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти доводів скарги, зазначивши, що стороною обвинувачення зібрано достатньо належних і допустимих доказів, які обгрунтовують повідомлення про підозру ОСОБА_3 та наявність в його діях ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону № 671-ІХ від 04.06.2020), ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України.

Сторона захисту посилається на відсутність в діях ОСОБА_3 ознак злочину, передбаченого ст. 190 КК України, у зв`язку з відсутністю потерпілої особи від шахрайських дій.

Таке твердження не відповідає дійсності, оскільки потерпілим у кримінальному провадженні визнано Міністерство економіки України, яке є управителем об`єктів державної власності, що підтверджено відповідним листом вказаного Міністерства, про наявність якого стороні захисту було достеменно відомо.

Також сторона захисту зазначає, що ОСОБА_3 не отримував будь-якої вигоди для себе чи близьких осіб, що свідчить про відсутність об`єктивної сторони цього злочину.

Такі твердження спростовуються зібраними документальними даними, які «свідчать про те, що ОСОБА_3 є одним з організаторів вчинення протиправних дій, охоплених спільним умислом учасників злочинної організації, результатом яких стала реєстрація земельних ділянок на ім`я ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , яка є матір`ю ОСОБА_7 .

Окремо як підставу для необґрунтованості підозри сторона захисту зазначає на відсутність в діях ОСОБА_3 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 209 КК України, через відсутність предикатного злочину

Таке твердження також є вочевидь хибним, оскільки згідно зібраних доказів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 виконуючи свою роль та завдання обранізаторів злочинної організації, одним з яких є ОСОБА_3 , особисто займалися процесом підготовки до укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок від так званих «підставних осіб» до ОСОБА_12 та ОСОБА_11 інтереси яких вони представляли за довіреністю. Це підтверджено як показаннями свідків, так і відомостями із листування учасників злочинної організації за допомогою месенджерів мобільного зв`язку.

Також сторона захисту посилається на відсутність в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого статтею 255 КК України, оскільки відсутні будь-які дані, які свідчать про усвідомлення ОСОБА_3 , як і іншими підозрюваними, факту існування злочинної організації та згоди на участь у ній.

Дане твердження також спростовується зібраними матеріалами досудового розслідування, які свідчать про існування групи осіб, очолюваної ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , яка у процесі діяльності трансформувалася у стійке ієрархічне об`єднання та набула усіх ознак злочинної організації. ОСОБА_7 як один із організаторів цієї групи розробляв загальні плани вчинення протиправних дій, залучав для їх реалізації відповідних виконавців, у тому числі і ОСОБА_13 , та керував їх діями. У свою чергу ОСОБА_13 , будучи особистим помічником ОСОБА_7 , без застережень виконувала всі його вказівки та завдання, які мають явні ознаки інкримінованих їм злочинів. Ці дані підтверджено як відомостями із листування в чатах месенджерів мобільного зв`язку учасниками яких були ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 та інші.

Окремо сторона захисту зазначає, що земельні ділянки, якими нібито незаконно заволоділи учасники злочинної організації не відносяться до земель водного фонду відповідно до висновку земельно-технічної експертизи від 28.03.2024 №1-28/03, проведеної за клопотанням сторони захисту та на підставі наданих нею матеріалів.

Дійсно, такий висновок експерта не узгоджується із висновками судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за ініціативою сторони обвинувачення.

Проте, судову оціночно-земельну експертизу щодо визначення вартості земельних ділянок, проведено за тим цільовим призначенням, яке земельні ділянки мають на цей час, і яке вказано в Національній кадастровій системі, але відповідно до висновку експертів від 30.10.2023 про проведення судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою у кримінальному провадженні, зазначені земельні ділянки сформовані за рахунок земель водного фонду, а саме за рахунок земель захисної дамби, яка проходить на відстані 50 м від лівого берегу дренажного каналу-кар`єру та закінчується у с. Лебедівка.

Наявність двох протилежних висновків судової експертизи жодним чином не спростовує наявність в діях ОСОБА_3 складу інкримінованих кримінальних правопорушень.

Також сторона захисту вказує на неузгодженість позицій прокуратури, оскільки за матеріалами цивільної справи № 363/2138/23, яка розглядається Вишгородським районним судом Київської області за позовом Київської обласної прокуратури, земельні ділянки, якими заволоділи учасники злочинної організації, відносяться до земель лісогосподарського призначення, що не узгоджується із повідомленням про підозру ОСОБА_3 , відповідно до якого вказані землі є землями водного фонду.

Тут варто відмітити, що відповідно до вимог Земельного, Водного та Лісового кодексів, заборонено передачу у приватну власність громадян для ведення індивідуального садівництва земельних ділянок, віднесених до лісового та водного фонду. При цьому варто врахувати, що за матеріалами будівництва та експлуатації гідротехнічних споруд Київської ГЕС, територія під її гідротехнічними спорудами була передана у користування лісогосподарських підприємств для її заліснення з метою укріплення тіла дамби.

З огляду на це, зазначена територія за даними Держлісгоспу та Держгеокадастру відносилася до земель лісогосподарського призначення, а самі ділянки на яких розташовані гідротехнічні споруди, відповідно до вимог Земельного кодексу України, мають бути віднесені до земель водного фонду. Ця, на думку сторони захисту, неузгодженість, жодним чином не свідчить про відсутність події злочину чи його складу в діях учасників злочинної організації.

З урахуванням вищезазначеного, прокурор просить відмовити в задоволенні скарги адвоката в інтересах ОСОБА_3 на повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 28.11.2023 у кримінальному провадженні № 42014100120000009 від 22.04.2014.

Вислухавши позицію сторін, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 21 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Під час розгляду скарги слідчим суддею встановлено, що Головне слідче управління Державного бюро розслідувань здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014100120000009 від 22.04.2014 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 364-1 КК України.

28.11.2023 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України у вищевказаному кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання про обґрунтованість повідомлення про підозру, суд виходить з того, що з огляду на положення закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини з цього приводу.

Так, у пункті 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначається наступне: «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. За відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (рішення у справі «Чеботарі проти Молдови», № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)».

Обґрунтованість підозри передбачає, що об`єктивно існують дані про причетність особи до вчинення правопорушення. До таких даних відносяться показання, документи, речові докази, висновки експертів, тощо. Саме наявність відповідних фактичних даних є необхідною для обґрунтованого повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин». Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Як встановлено судом, підставою для повідомлення ОСОБА_16 про підозру у вчиненні злочину стало твердження сторони обвинувачення, що він, будучи одним із керівників злочинної організації, організатором безпосередніх виконавців протиправних дій, виконував наступні функції: здійснював загальне керівництво та координацію діями підконтрольних йому учасників злочинної організації; спільно з іншими розробляв плани вчинення злочинів, координував дії під час вчинення кримінальних правопорушень; розподіляв ролі між підконтрольними йому учасниками злочинної організації, проводив інструктаж учасників безпосередньо перед вчиненням протиправних дій; встановлював визнані всіма учасниками правила поведінки та конспірації в організації та забезпечував їх дотримання; забезпечував організацію підписання необхідних документів підконтрольними йому особами в нотаріальних конторах, органах Держгеокадастру України, землевпорядних організаціях тощо; через підконтрольні землевпорядні організації ТОВ «Кадастр Ф» і ТОВ «Перша земельна агенція» організовував розробку проектів землеустрою щодо виділення земельних ділянок у приватну власність громадян; через свої корупційні зв`язки у Головному управлінні Держгеокадастру в Київській області домагався отримання необхідних владних рішень, зокрема видачі наказів про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо виділення земельних ділянок у приватну власність громадян та їх затвердження; отримував від ОСОБА_11 і ОСОБА_7 грошові кошти для реалізації злочинного плану, частину з яких передавав підконтрольним йому учасникам злочинної організації за вчинені дії; здійснювали підбір виконавців злочинів; через свої корупційні зв`язки у правоохоронних органах забезпечував приховування наслідків вчинених протиправних дій та не притягнення учасників організації до кримінальної відповідальності за вчинені злочини.

В судовому засіданні при дослідженні матеріалів кримінального провадженні, слідчим суддею встановлено, що в повідомленні про підозру відсутні будь які докази складу злочину за ст.. 190 КПК України, виходячи з наступного.

Набуття права на земельну ділянку є результатом певної правової процедури, яка регламентована Земельним кодексом України і порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами визначений ст. 118 ЗК України передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

При цьому, вбачається, що визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого питання на певному етапі порядку.

Крім того, ухвалення рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної правової процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, яка йому передує, і саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

У матеріалах містяться індивідуальні клопотання фізичних осіб з вимогою надати дозвіл цим особам на розробку документації зі землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для індивідуального садівництва, що розташовані на території Лебедівської сільської ради, Вишгородського району, Київської області.

Тобто самі по собі ці клопотання (заяви) на приватизацію ділянок, які підписані особисто цими фізичними особами, свідчать про їх волевиявлення і реалізацію власного законного права.

Водночас, подача фізичними особами таких заяв на приватизацію земель не звільняла компетентні органи влади та їх посадових осіб здійснювати розгляд питання надання у власність ділянок відповідної категорії на усіх етапах, що визначені ст. ст. 118, 122, 123 ЗК України, виключно як того вимагає ч. 2 ст. 19 Конституції України, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, свідоме волевиявлення щодо подання заяв на приватизацію земельних ділянок у взаємозв`язку із необхідністю прийняття рішень уповноваженими органами щодо відведення цих ділянок виключає будь-яку можливість існування складу злочину за ст. 190 КК України.

Більше того, вказані обставини виключають будь-які підстави стверджувати про скоєння злочину за ст. 190 КК України ОСОБА_3 , який не має жодного стосунку до поданих фізичними особами заяв на приватизацію земель та подальшого їх приватизації і відчуження.

На підтвердження факту причетності підозрюваного до вчинення інкримінованих йому діянь орган досудового розслідування посилається на низку довіреностей, наказів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, проектів землеустрою та інших документів, з яких не вбачається причетність ОСОБА_3 до цього процесу.

Державне бюро розслідувань посилається на те, що ОСОБА_3 нібито вчиняв дії по супроводженню реалізації підставними фізичними особами свого права на приватизацію земельних ділянок та у подальшому укладення договорів купівлі-продажу цих ділянок.

Проте, органом досудового розслідування також не надано жодних належних доказів цим обставинам, оскільки з матеріалів не вбачається жодних зв`язків між ОСОБА_3 і фізичними особами, які скористалися своїм правом на безоплатну приватизацію земельних ділянок і їх відчуження, а також відсутні будь-які докази вчинення ОСОБА_3 дій, які були б спрямовані на спонукання інших людей до реалізації власних прав.

Так, у жодному із долучених органом досудового розслідування протоколів допитів свідків в особі осіб, які реалізували своє право на приватизацію земельних ділянок, не фігурує ім`я ОСОБА_3 .

Фактично, всі обставини свідчать про те, що фізичні особи реалізували своє конституційне право на приватизацію земельних ділянок та у подальшому так само реалізували своє право на відчуження цих ділянок іншим особам. Тобто очевидна наявність цивільно-правових відносин і укладення відповідних договорів за наслідком цих відносин, що відповідає вимогам законодавства і жодним чином не підпадає під ознаки злочину.

Поряд з цим земельні ділянки були виділені у передбаченому законом порядку уповноваженим органом, що автоматично спростовує наявність складу злочину за ст. 190 КК України.

Повертаючись до змісту підозри, то дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України як організація заволодіння та заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) в особливо великому розмірі, вчинене за організованою групою.

Щодо відсутності складу злочину, передбаченого ст. 209 КК України, сторона захисту зазначає наступне.

Інкримінованому ОСОБА_3 кримінальному правопорушенню, передбаченому статтею 209 КК України, обов`язково мав передувати предикатний злочин, існування якого не було обґрунтовано органом досудового розслідування.

В свою чергу, обов`язковою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого статтею 209 КК України, є його предмет, а саме кошти або інше майно, яке було одержано внаслідок вчинення іншого суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало відмиванню коштів.

Зважаючи на той факт, що як було зазначено у попередньому розділі, органом досудового розслідування не було обґрунтовано наявності підстав вважати ОСОБА_3 підозрюваним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 КК України, то не може вважатися обґрунтованою підозра у легалізації коштів, отриманих внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 190 КК України.

Отже, стороною обвинувачення не було наведено обґрунтованої підозри вважати ОСОБА_3 причетним до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 209 КК України.

Про відсутність обґрунтованої підозри вважати ОСОБА_3 причетним до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 209 КК України, свідчать також і інші обставини.

Так, з матеріалів кримінального провадження взагалі не вбачається, що ОСОБА_3 набув будь-яку майнову вигоду внаслідок, як стверджує сторона обвинувачення, вчинення предикатних діянь, факт вчинення яких не є підтвердженим.

Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, характеризується наявністю прямого умислу, тобто особа усвідомлює, що легалізує кошти та інше майно, здобуті злочинним шляхом, і бажає їх легалізувати, приховавши справжнє джерело їх походження та видавши отримані злочинним шляхом доходи за легальні (законні). Зазначене зумовлює і мету вчинення злочину - ввести неправомірно отримане майно, в даному випадку як стверджує ДБР - земельні ділянки, в легальний сектор економіки. У зв`язку з тим, що особливості предмета злочину прямо зазначені в законі, особа має усвідомлювати, що діє або повинна діяти саме щодо грошових коштів або іншого майна, здобутих злочинним шляхом, сумлінна помилка або необізнаність щодо їх злочинного походження виключає відповідальність за ст. 209 КК України.

На підставі викладеного вище сторона захисту наголошує, що органом досудового розслідування не розкрита та не доказана об`єктивна та суб`єктивна сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, що дає підстави зробити висновок, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад даного злочину.

У підозрі Державного бюро розслідувань про вчинення кримінального правопорушення від 28.11.2023 відсутні будь-які прямі докази того, що ОСОБА_3 взагалі мав на меті вчинення будь-яких дій, направлених на легалізацію (відмивання) майна, отриманого злочинним шляхом, та що ОСОБА_3 контролював чи надавав вказівки іншим особам для реалізації свого права на купівлю-продаж земельних ділянок.

Натомість докази, якими обґрунтовується наявність у діях ОСОБА_17 складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 209 КК України, не є належними та достатніми, оскільки з відомостей, що у них містяться, не можна прослідкувати причетність підозрюваного до вчинення відповідних діянь.

Так, з аналізу нотаріально посвідчених довіреностей купівлі-продажу земельних ділянок, які фігурують в межах кримінального провадження, вбачається, що за вказаними договорами особи переслідували мету виключно набути у власність земельні ділянки на економічно вигідних умовах.

У підозрі не міститься жодних доказів того, що ОСОБА_3 взагалі має будь-який стосунок до цих земельних ділянок і брав участь в процесі їх виділення, а також подальшому відчуженню.

Окрім того, слід враховувати той факт, що будь-який учасник цивільних правовідносин є вільним в укладенні договору, зокрема, має право видачі довіреності та уповноваження інших осіб виконувати її завдання та представляти її інтереси.

В контексті цього слід зауважити, що сам підозрюваний не брав безпосередньої участі в укладенні договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладеними із низкою, як стверджує орган досудового розслідування, «підставних осіб».

Слід звернути увагу на важливості принципу індивідуальної відповідальності, який передбачає, що особа підлягає кримінальній відповідальності лише в разі, якщо вона є його виконавцем або іншим співучасником.

З наведеного можна дійти однозначного висновку щодо відсутності у діяннях ОСОБА_3 , власне, складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 209 КК України.

Щодо відсутності складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, стороною захисту в скарзі зазначено.

Орган досудового розслідування також посилається на те, що ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 і ОСОБА_18 , починаючи із 2019 року, для вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів на території м. Києва та Київської області з метою особистого збагачення за рахунок заволодіння землями державної власності шляхом обману, була створена злочинна організація.

Так, у тексті підозри вказано, що: ОСОБА_3 , будучи одним із керівників злочинної організації, організатором безпосередніх виконавців протиправних дій, виконував наступні функції: здійснював загальне керівництво та координацію діями підконтрольних йому учасників злочинної організації; спільно з іншими розробляв плани вчинення злочинів, координував дії під час вчинення кримінальних правопорушень; розподіляв ролі між підконтрольними йому учасниками злочинної організації, проводив інструктаж учасників безпосередньо перед вчиненням протиправних дій; встановлював визнані всіма учасниками правила поведінки та конспірації в організації та забезпечував їх дотримання; забезпечував організацію підписання необхідних документів підконтрольними йому особами в нотаріальних конторах, органах Держгеокадастру України, землевпорядних організаціях тощо; через підконтрольні землевпорядні організації ТОВ «Кадастр Ф» і ТОВ «Перша земельна агенція» організовував розробку проектів землеустрою щодо виділення земельних ділянок у приватну власність громадян; через свої корупційні зв`язки у Головному управлінні Держгеокадастру в Київській області домагався отримання необхідних владних рішень, зокрема видачі наказів про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо виділення земельних ділянок у приватну власність громадян та їх затвердження; отримував від ОСОБА_11 і ОСОБА_7 грошові кошти для реалізації злочинного плану, частину з яких передавав підконтрольним йому учасникам злочинної організації за вчинені дії; здійснював підбір виконавців злочинів; через свої корупційні зв`язки у правоохоронних органах забезпечував приховування наслідків вчинених протиправних дій та не притягнення учасників організації до кримінальної відповідальності за вчинені злочини».

Однак, жодне з наведених вище тверджень сторони обвинувачення не підтверджується належними, достатніми і допустимими доказами, що у наслідку вкотре свідчить про необґрунтованість підозри.

Так, слідством не доведено, коли саме та у який спосіб підозрювані зорганізувалися для участі у злочинній організації, чи входили до її складу, а також з якого часу можливе злочинне об`єднання набуло ознак злочинної організації, хто організував її та визначив відповідні ролі іншим, не підтвердив стійкості такого об`єднання, а також розподілу функцій між учасниками групи.

Сторона захисту зауважує, що будь-яких ознак вчинення підозрюваним вищевказаного злочину у повідомлені про підозру не міститься. Навіть саме формулювання підозри взагалі не містить будь-яких відомостей про те, коли саме, хто саме, за яких обставин нібито залучив, прийняв інших осіб до злочинної організації, ознайомив їх із її структурою, задачами, встановив порядок та конкретне підпорядкування, окреслив їм їх цілі та задачі, обумовив їх матеріальну винагороду за злочинні дії та інше.

Стороною обвинувачення не було наведено обґрунтованої підозри вважати наявними існування злочинного плану та обізнаності (усвідомлення) ОСОБА_3 із таким планом, що додатково свідчить про необґрунтованість пред`явленої підозри.

Не наведено та не надано жодного доказу того, що підозрюваний мав взагалі відношення до зазначених земельних ділянок, їхнього правового статусу, цільового призначення тощо, що давало б підстави підозрювати його в умислі на заволодіння землею.

Тобто слідством не доведено наявності прямого умислу, відомого всім без виключення учасникам групи по кожному з епізодів пред`явленої їм підозри, зокрема, ОСОБА_3 .

Поряд з цим, саме повідомлення про підозру не містить викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, зокрема доведених органом досудового розслідування даних про подію (час, місце, спосіб) прийняття ОСОБА_3 участі у злочинній організації, вчинення ним шахрайських дій так само, як не містить жодного обґрунтування з посиланням на докази про те, що ОСОБА_3 взагалі мав будь-яке відношення до виділення земельних ділянок у власність громадянам і їх подальше відчуження, і що такий продаж був незаконним, та яка саме роль була у ОСОБА_3 у зв`язку із цими обставинами.

Більше того, наведені в повідомленні про підозру ОСОБА_3 докази, що нібито свідчать про його участь у злочинній організації, не стосуються жодним чином підозрюваного, а сама причетність ОСОБА_3 до вчинення кримінальних правопорушень за ч.1 ст. 255 КК України не підтверджується.

Наведене свідчить про очевидну упередженість слідства, а також спробу обмежити підозрюваного у правах на особисту недоторканість і свободу, спробу притягнути підозрюваного до кримінальної відповідальності без належних доказів і без належного доведення усіх обставин кримінального провадження, що також свідчить про порушення стороною слідства вимог і принципів кримінального законодавства.

Враховуючи викладене вище, що підозра є необґрунтованою, а доводи, що викладені у ній, є заснованими на доказах, які не містять тих відомостей, про які стверджує орган досудового розслідування, і взагалі не мають стосунку до ОСОБА_3 , а тому таке повідомлення про підозру має бути скасоване.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно з ст. 24 КПК України, держава гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Згідно зі ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; таємниця спілкування; невтручання у приватне життя; недоторканність права власності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім`ї; заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; розумність строків; мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України підозрюваним, його захисником на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Аналіз наведеної норми закону, щодо можливості оскарження повідомлення про підозру, дає підстави стверджувати, що під час розгляду слідчим суддею цієї скарги підлягає з`ясуванню дотримання при повідомленні особі про підозру вимог глави 22 КПК України, зокрема, відповідність підозри вимогам статей 276, 277, 278 КПК України.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 2 КПК України, одними з фундаментальних завдань кримінального провадження є забезпечення повного та неупередженого розслідування.

Суд зазначає, що повнота та неупередженість дослідження обставин справи є основним напрямом, вихідним моментом першочергових гарантій встановлення істини при проведенні досудового слідства, необхідним фактом, що забезпечує досягнення мети розслідування. Навіть незначне відхилення від цього принципу тягне за собою неможливість встановлення об`єктивної істини, як наслідок - унеможливлюється здійснення передбачених законом завдань кримінального судочинства. Тому очевидно, що при досудовому розслідуванні слідчий повинен будувати всю свою діяльність зі збирання та дослідження доказів виходячи з цієї вимоги закону.

Поняття повноти та неупередженості дослідження тісно пов`язані між собою. Всебічне дослідження обставин кримінальної справи неможливе без його повноти та неупередженості й навпаки.

Під повнотою розслідування розуміють з`ясування всіх обставин по справі, як викривальних, так і виправдувальних, а також обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність підозрюваного. Крім цього, досудове розслідування вважається повним тоді, коли проведено як загальне дослідження, так і дослідження за окремими версіями.

Як слідчий, так і суд повинні досліджувати всі об`єктивно можливі слідчі версії, що виникають у процесі досудового і судового слідства, а не тільки ті, що підтверджують одержані достовірні дані. Якщо всі об`єктивно можливі версії, висунені слідчим або судом по кримінальному провадженню, не досліджені (не перевірені), не можна говорити про обґрунтованість підозри та законність її вручення.

Положення кримінально-процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття «підозра», проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається кримінальне переслідування такої особи (п.14 ч.1 ст.3 КПК України). Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.5 ст.9 КПК України).

З огляду на зазначене, підозра є певним етапом обвинувачення, оскільки під час підозри висувається припущення про можливе скоєння особою кримінального правопорушення, а відтак має відповідати загальним вимогам, які характеризують зміст обвинувачення. Враховуючи, що підозра є припущенням про вчинення конкретною особою кримінального правопорушення, то існування підозри нерозривно пов`язане із наявністю підозрюваного.

Згідно ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є 1) особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, 2) особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та 3) особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Таким чином, аналіз змісту ч.1 ст.42 КПК України дозволяє зробити висновок, що підозра (кримінальне переслідування у формі підозри) починається з моменту, коли особі повідомлено про підозру або ця особа затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Також варто зауважити, що згідно вимог ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

За приписами ч. 1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 276 КПК України, у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу.

Принцип верховенства права передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб`єктів владних повноважень, тобто втручання суб`єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.

Стаття 13 Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 277 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого).

Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви по справі, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь підозрюваного (обвинуваченого). Для повідомлення особі про підозру потрібна система неспростовних доказів, які вказують на наявність в діях конкретного складу злочину. Помилкове повідомлення особі про підозру є одним з найбільш небажаних актів. Воно спричиняє невиправну шкоду правосуддю та людині, бо ніщо, мабуть, не викликає більшої образи і більш болісної душевної травми, ніж безпідставне звинувачення у злочині. Правоохоронні органи зобов`язані компенсувати моральну шкоду людині, що була завдана безпідставним притягненням її до відповідальності.

З огляду на те, що поняття "обґрунтована підозра" не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", слідчим суддям слід враховувати позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A). Однак вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для обґрунтованої підозри (див. рішення у справі "Чеботарі проти Молдови", № 35615/06, п. 48, від 13 листопада 2007 року)".

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Положення кримінально-процесуального законодавства не містять визначення змісту поняття «підозра», проте системний аналіз змісту норм КПК України свідчить, що підозра є складовим елементом процедури притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення розпочинається кримінальне переслідування такої особи (п.14 ч.1 ст.3 КПК України). Визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.5 ст.9 КПК України).

З огляду на вище викладене, слідчий суддя знаходить переконливими доводи сторони захисту щодо необґрунтованості пред`явленої ОСОБА_3 підозри.

За наведених вище обставин, враховуючи, що повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 28.11.2023 суперечить положенням ч. 2 ст. 58 Конституції України, п. 1 ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 9 КПК України, слідчий суддя дійшов до переконання, що скаргу слід задовольнити, а повідомлення про підозру скасувати.

Одночасно слідчий суддя вважає за необхідне виправити у вступній частині ухвали описку, а саме вірно зазначити прізвище підозрюваного « ОСОБА_3 », замість « ОСОБА_16 .

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-135, 277-278, 303, 305-307, 309, 371-372 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Повідомлення про підозру ОСОБА_3 від 28.11.2023 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 209 КК України у межах кримінального провадження № 42014100120000009 від 22.04.2014 - скасувати.

Ухвала слідчого судді може бути оскарження безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_1