Постанова

від 26.02.2025 по справі 210/2479/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/469/25 Справа № 210/2479/23 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2025 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.

секретар судового засідання Черняєва С.П.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач- Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимівідеоконференції,в порядкуспрощеного позовногопровадження,цивільну справуза апеляційноюскаргою КерівникаКриворізької південноїокружної прокуратуриБурчика ЮріяВіталійовича вінтересах державив особіГоловного управліннядержавної податковоїслужби уДніпропетровської областіна рішенняДзержинського районногосуду м.Кривого РогуДніпропетровської областівід 21липня 2023року,ухваленого суддеюСільченком В.Є. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного судового рішення відсутні),

ВСТАНОВИВ

Позивач звернулася до суду з позовом до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна.

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її брат, ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 . Остання належала померлому на підставі свідоцтва на право власності на житло.

Позивачка звернулася до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу, Дніпропетровської області Саяпіної Ірини Генріхівни для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата.

Однак, нотаріус відмовила у вищевказаній дії, так як на все нерухоме майно спадкодавця накладено арешт.

У зв`язку з неможливість врегулювання даного спору в позасудовому порядку, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 липня 2023 року задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна.

Знято арешт зі всього нерухомого майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме з 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови АА 943989 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, Металургійного відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 20 березня 2009 року, реєстраційний номер обтяження: 8623554 від 08 квітня 2009 року при примусовому виконанні виконавчого листа №1-44 від 12 травня 2008 року, виданий Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_3 південноїокружної прокуратуриБурчик Ю.В., посилаючись на незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить його скасувати, ухвалити нове, яким у повному обсязі відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог.

Вказує, що у даній справі, ОСОБА_1 11 травня 2023 року звернулася до суду з цивільним позовом про скасування арешту, накладеного в порядку виконання вироку суду про конфіскацію майна, як додаткового покарання, оскільки вважає, що виконавче провадження на підставі п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає закінченню в зв`язку із смертю боржника (відповідно до викладеної позиції у позові).

Скаржник зазначає, що на даний час, зазначене виконавче провадження закінчено у зв`язку із направленням виконавчого документу за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, що не є підставою відповідно до ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з майна, що підлягає конфіскації на користь держави. Судом першої інстанції не встановлено відомостей, не досліджено відповідних доказів, які б свідчили про виконання вироку Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу у справі №1-44/08 в частині конфіскації всього належного ОСОБА_2 на праві приватної власності майна.

Скаржник вказує на те. що оскільки виконавчий лист був виданий на виконання вироку в частині конфіскації майна, а не на виконання судового рішення у цивільній справі, тому позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

З огляду на те, що у Саксаганському відділі ДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №1-44, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу від 12.05.2008 про конфіскацію всього майна засудженого на користь держави, відтак ОСОБА_1 на підставі положень статті 287 КАС України має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено її права, свободи чи інтереси.

Окрім того, скаржник вважає, що згідно із частиною 1 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Таким чином, судом І інстанції порушено не тільки правила предметної юрисдикції, але і проігноровано неналежний спосіб захисту позивачки.

Згідно аналізу викладених норм закону, можна зробити висновок, що якби позивач мала право власності на арештоване майно і виконавчий лист був би виданий не на виконання вироку в частині конфіскації майна, то її звернення із цивільним позовом до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу було б належним способом захисту із дотриманням правил юрисдикції.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Вказує, що у випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України. Отже, Дзержинським районним судом при розгляді справи №210/2479/23 не було виконано зазначені правові позиції, викладені у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та не залучено належного співвідповідача по справі, також, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушені права позивачки та зміст відновлення її прав. Зазначене порушення процесуальних норм, що виразилось у незалученні органу ДПС, є підставою для скасування рішення суду І інстанції, що підтверджується, також, правовою позицією Верховного Суду у справі №910/4528/15-г від 03.12.2018 року.

Скаржник наголошує на тому, що судом першої інстанції не встановлено, що 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 належить позивачу по справі - ОСОБА_1 . Відтак, рішення суду першої інстанції про задоволення позову за умови необґрунтованості та недоведеності позовних вимог є незаконним та постановленим з грубим порушенням вимог ст. ст.81, 89, 263-265 ЦПК України, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, як в даному випадку допустив суд (постанова Закарпатського апеляційного суду від 16.03.2020 у справі №306/1831/19).

Звертає увагу на те, що вирок про конфіскацію всього майна засудженого ОСОБА_2 на користь держави на даний час не виконано, стягувачем за даним виконавчим документом є держава, виконавче провадження закінчено у зв`язку із направленням виконавчого документу за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби, що не є підставою відповідно до ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з майна, що підлягає конфіскації на користь держави. Однак, невідновлення виконавчого провадження створює негативні наслідки для стягувача держави, у вигляді невиконання вироку суду в частині конфіскації майна. Враховуючи наведені обставини, для відновлення інтересів держави щодо конфіскації майна, необхідно скасувати рішення Дзержинського районного суду про зняття арешту з майна.

Викладені порушення, допущені судом першої інстанції є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області у додаткових поясненнях по справі, вказує на те, що ознайомившись з доводами наведеними в апеляційній скарзі Керівника Криворізької південної окружної прокуратури Бурчика Юрія Віталійовича в інтересах держави в особі Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області). ГУ ДПС у Дніпропетровській області підтримує апеляційну скаргу Керівника південної окружної прокуратури в частині щодо скасування рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 21.07.2023 у справі №210/2479/23.

Зазначає, що, оскільки виконавчий лист був виданий на виконання вироку в частині конфіскації майна, а не на виконання судового рішення у цивільній справі, тому позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що накладений арешт не обмежує ОСОБА_1 у праві користування власністю, а лише обмежує у праві розпорядження власністю, яке належить засудженому. У разі зняття арешту, суд фактично скасує вирок суду в частині конфіскації 1/5 частини майна, що є індивідуальною власністю засудженого, в дохід держави, а також існує ризик, що вказана частка майна буде відчужена, а вирок суду залишиться не виконаним. Просить апеляційний суд врахувати додаткові пояснення при ухваленні судового рішення.

25 лютого 2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про проведення апеляційного розгляду справи, призначеного на 26 лютого 2025 року на 12:00 годин за її відсутності, проти задоволення апеляційної скарги заперечує в повному обсязі, вважає, що районний суд встановив всі обставини справи, перевірив їх доказами та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника прокуратури Шелудько Н.Ю., яка у повному обсязі підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги Керівника Криворізької південної окружної прокуратури Бурчика Юрія Віталійовича в інтересах держави в особі Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, просила її задовольнити з викладених у скарзі підстав, рішення суду скасувати, ухвалити, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову про зняття арешту з майна, представника ГУ ДПС у Дніпропетровській області Соколовського М.В., який також підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги прокуратури з викладених у додаткових поясненнях підстав, просив рішення суду скасувати, новим рішенням відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про зняття арешту з майна, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог доводів апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивача ОСОБА_2 , про що Саксаганським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 01 грудня 2017 року складено відповідний актовий запис за №1938 (а.с. 8,9).

Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 . Остання належала померлому на підставі свідоцтва на право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого органом приватизації управління житлово-комунального господарства Криворізької міської ради від 15 грудня 2006 року (а.с. 12,13).

Позивач звернулася до приватного нотаріусі Криворізького районного нотаріального округу, Дніпропетровської області Саяпіної Ірини Генріхівни для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті брата.

Проте, нотаріус відмовила у вищевказаній дії, так як на все нерухоме майно спадкодавця накладено арешт (а.с. 15).

Також судом встановлено, що на виконанні в Металургійному ВДВС м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження №11488967 з примусового виконання виконавчого листа №1-44, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу від 12.05.2008 про конфіскацію всього майна засудженого ОСОБА_2 на користь держави.

Державним виконавцем 20.03.2009 для забезпечення реального виконання рішення суду, було винесено постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, реєстраційний номер обтяження 8623554 від 08.04.2009 року.

Державним виконавцем 31.12.2010 керуючись п.10 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , керувався нормами Закону України «Про виконавче провадження» (чинними на час розгляду справи), й виходив з того, що накладення арешту на спадкове майно обмежує позивача у її законному праві, як спадкоємця та майбутнього власника, щодо вільного користування та розпорядження майном, а також у праві вступити у спадщину. При цьому, суд дійшов висновку, що наявність накладеного арешту на нерухоме майно, відсутність відкритого виконавчого провадження, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в іншій спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власника/спадкоємця не може, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог та необхідність захисту права позивача шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги є заснованими на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Проте, колегія суддів не може погодитись в повному обсязі з такими висновками суду першої інстанції та частково погоджується з доводами Керівника Криворізької південної окружної прокуратури Бурчика Ю.В., викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції зазначеним нормам за кону не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті48 ЦПКУкраїни).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18).

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №304/284/18 (провадження №14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі№910/17792/17.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, підставами виникнення яких можуть бути інші юридичні факти (пункт 4 частини другої вказаної статті).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії , яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 3, 4 частини другої статті 16 ЦК України). За приписами статті 214 ЦПК України визначення характеру спірних правовідносин відповідно до установлених обставин у справі, а також визначення правової норми, яка підлягає застосуванню, належить до обов`язків суду.

У постановіВеликої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) зазначено, щовідповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України.

Аналогічні висновкі містяться у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №299/2931/17 (провадження №61-35013св18).

Предметом позову, що розглядається, є вимога ОСОБА_1 про скасування арешту майна, накладеного на підставі постанови АА 943989 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, Металургійного відділу державної виконавчої служби м.Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 20 березня 2009 року, реєстраційний номер обтяження: 8623554 від 08 квітня 2009 року при примусовому виконанні виконавчого листа №1-44 від 12 травня 2008 року, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на виконання вироку суду, яким померлий брат позивача ОСОБА_2 був засудений та йому призначено додаткове покарання у виді конфіскації всього належного на праві приватної власності майна.

З урахуванням зазначеного належними відповідачем/співвідповідачем у справі, що розглядається, є:відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України, на теперішній час, це Державна податкова служба, у даній справі - Головне управління державної податкової служби у Дніпропетровській області.

Разом із тим, вказана особа як відповідач (співвідповідач) ОСОБА_1 у позові не зазначена, судом за клопотанням позивачадо участі у справі у встановленому законом порядку залучена не була.

Зазначені обставини є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

При таких обставинах, ураховуючи, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача, висновки суду першої інстанції про задоволення позову, заявленого до неналежного відповідача є помилковим.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Апеляційна скаргаКерівника Криворізької південної окружної прокуратури Бурчика Юрія Віталійовича в інтересах держави в особі Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровської області підлягає задоволенню, а тому сплачений заявником судовий збір у сумі 1288,60грн. за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користьпрокуратури.

Керуючись ст.ст.367,374, 376, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Керівника Криворізької південної окружної прокуратури Бурчика Юрія Віталійовича в інтересах держави в особі Головного управління державної податкової служби у Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 липня 2023 року в частині задоволення позовних вимог скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з майна.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800) витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1288,60 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 лютого 2025 року.

Головуючий:

Судді: