Рішення від 27.02.2025 по справі 320/34443/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2025 року справа №320/34443/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» про накладення арешту.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП», в якому просить суд накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП», що знаходяться в банках на суму податкового боргу в розмірі - 729 622,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на момент звернення з даним позовом до суду у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» обліковується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 729 622,71 грн.

Також позивач зазначив про відсутність дій по врегулюванню спору і відсутність у товариства будь-якого майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

05.09.2024 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив відповідача, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що у податкового органу відсутні підстави для звернення до суду із позовом про накладення арешту, оскільки перелічені у пункті 94.2. статті 94 Податкового кодексу України підстави не пов`язані з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП».

Також відповідач зазначає, що 12.10.2023 направило до ГУ ДПС у м. Києві гарантійний лист, відповідно до якого Товариство визнає суму податкового боргу і вживатиме заходів щодо його погашення.

Крім того, відповідач зазначає, що постійною Комісією Київської міської ради з питань архітектури містобудування та земельних відносин прийнято протокольне рішення про можливість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» продовжити строк погашення податкового боргу по орендній платі до травня 2025 року за умови регулярної сплати поточних платежів.

Вважає позовні вимоги безпідставними, виходячи з того, що Товариство погодило строки погашення податкового боргу.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» (ідентифікаційний код 25588767) 30.04.1998 зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в органах ДПС.

Відповідно до наданої позивачем інформації про розмір та структуру податкового боргу, а також відомостей з інтегрованої картки платника податку, станом на дату звернення до суду за відповідачем обліковуються податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 729 622,71 грн.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, за юридичною особою Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» зареєстроване нерухоме майно: нежитлова будівля, будівлі: будівля літера «А», загальною площею 2009,70 кв.м.; будівля літера «Б», загальною площею 2139,20 кв.м., будівля літера «В», загальною площею 901,60 кв.м., адреса: м. Київ, вул. Малишка Андрія, будинок 5.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам суд виходить з наступного.

За змістом статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було складено податкову вимогу форми «Ю» від від 03.04.2023 № 0000033-1302-2615 на загальну суму 1 028 369,69 грн. грн., яка була направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією, та отримана уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» 10.04.2023, що підтверджується зворотним повідомленням, наявним у матеріалах справи (а.с.29).

Доказів оскарження вищевказаних податкових вимог матеріали справи не містять.

За положеннями підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Згідно з вимогами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

За змістом підпункту 20.1.33 пункту ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Така норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Отже, відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, як підстава для накладення арешту на кошти платника податку у банку, має бути підтверджена під час судового розгляду.

До того ж, така відсутність відповідного майна має бути саме на момент, коли у контролюючого органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом коштів.

Підставами для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків є наявність у цього платника податків податкового боргу та відсутність майна та/або наявність майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу.

Тобто, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в контролюючого органу на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 01.11.2023 у справі №380/4604/20, від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16, від 24.04.2020 у справі № 802/2067/15-а, від 30.04.2020 року у справі № 813/3003/14, від 14.05.2020 року у справі № 820/5660/16, від 30.05.2022 року у справі № 825/2335/18.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; пріоритет - переважне право однієї особи щодо права іншої особи на те саме нерухоме майно.

Згідно частини сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Як встановлено судом, нерухоме майно: нежитлова будівля, будівлі: будівля літера «А», загальною площею 2009,70 кв.м.; будівля літера «Б», загальною площею 2139,20 кв.м., будівля літера «В», загальною площею 901,60 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , перебуває під забороною відчуження на підставі іпотечного договору № 1348 з 16.09.2008, що підтверджується відомостями з Державного реєстру іпотек (а.с.8).

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Згідно статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набув чинності для України 11.09.1997 року) «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права...».

Суд зазначає, що обтяжувачі з вищим пріоритетом, встановленим Законом України «Про іпотеку», володіють переважним та першочерговим правом на задоволення своїх вимог щодо одного й того ж нерухомого майна, а тому у ГУ ДПС у м. Києві відсутні правові підстави на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, обтяженого іпотекою у вигляді заборони відчуження нерухомого майна відповідача: нежитлової будівлі, будівель: будівлі літера «А», загальною площею 2009,70 кв.м.; будівлі літера «Б», загальною площею 2139,20 кв.м., будівлі літера «В», загальною площею 901,60 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 .

Як вбачається із поданих суду доказів, у відповідача відсутнє інше майно, яке б можна було використати як джерело погашення податкового боргу.

За змістом статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Суд відхиляє доводи відповідача, що у податкового органу відсутні правові підстави для звернення до суду із позовом про накладення арешту, оскільки перелічені у пункті 94.2 статті 94 ПК України підстави не пов`язані з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП», оскільки адміністративний арешт не предметом спору у даній справі.

Відповідно до пункту 94.6. статті 94 ПК України рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків приймається керівником (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті.

Натомість у даній справі контролюючий орган реалізовує повноваження, визначені підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, відповідно до якого контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг, емітенті електронних грошей, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Щодо доводів відповідача про направлення до ГУ ДПС у м. Києві гарантійного листа суд зазначає, що гарантійний лист не має ознак правочину, не створює нових зобов`язань, а лише підтверджує намір відповідача сплатити наявний податковий борг у майбутньому.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Зобов`язання з податкового боргу виникають з вимог закону, а не за домовленістю сторін, у зв`язку із чим платник податків не може в односторонньому порядку змінювати порядок погашення боргу, в тому числі шляхом надання гарантійного листа.

Таким чином, наявність гарантійного листа не звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» від виконання свого податкового обов`язку та не є підставою для відмови у задоволенні позову про накладення арешту на кошти та цінності платника податків.

Щодо доводів відповідача, що постійною Комісією Київської міської ради з питань архітектури містобудування та земельних відносин прийнято протокольне рішення про можливість Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» продовжити строк погашення податкового боргу по орендній платі до травня 2025 року за умови регулярної сплати поточних платежів, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 37.1 ст.37 ПК України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Суд звертає увагу на те, що врегулювання податкового боргу можливе лише відповідно до вимог статті 100 ПК України (розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків).

Згідно з пп. 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством.

Пунктом 100.13 ст. 100 ПК України визначено, що порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким порядком є Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 574 (надалі - Порядок №574).

Пунктом 2.1. Порядку №574 передбачено, що розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) можуть надавати в межах повноважень за кожним окремим випадком:

-Міністерство доходів і зборів України - без обмежень суми;

-головні управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників - на суму не більше 3 млн гривень;

-державні податкові інспекції, спеціалізовані державні податкові інспекції - на суму не більше 300 тис. гривень.

Таким чином питання розстрочення та відстрочення податкового боргу віднесено до компетенції контролюючого органу.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно статті 47 Закону України «Про місцеве самоврядування» постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» щодо реалізації повноважень ради у здійсненні державної регуляторної політики постійними комісіями відповідної ради.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Регламенту Київської міської ради, затвердженої рішенням Київської міської ради від 04.11.2021 № 3135/3176 постійні комісії Київради є органами Київради, що обираються з числа депутатів/депутаток Київради для вивчення, попереднього розгляду та підготовки питань, які належать до їх відання, здійснення контролю за виконанням рішень Київради й актів її виконавчого органу (Київської міської державної адміністрації). Постійні комісії Київради є підзвітними Київраді та відповідальними перед нею.

Відповідно до статті 10 Положення про постійні комісії Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради 29.02.2024 № 7796/7837, функціональна спрямованість постійної комісії Київради з питань архітектури, містопланування та земельних відносин полягає у питаннях: 1) архітектури та містобудівної діяльності (включаючи питання підготовки та затвердження генерального плану міста, планів зонування територій і детальних планів територій та внесення змін до них, питання впорядкування архітектурно-художнього середовища міста); 2) володіння, користування та розпорядження землями територіальної громади міста (в тому числі питання надання, передачі, вилучення та продажу земельних ділянок та прав на них); 3) організації землеустрою; 4) моніторингу проведення аукціонів з продажу земельних ділянок та прав на них; 5) сприяння інвестиційній діяльності у сфері будівництва, архітектури, містобудування та земельних відносин; 6) розгляду інвестиційних пропозицій щодо намірів використання території в межах, визначених містобудівною документацією, яка розробляється.

Постійна комісія Київради з питань архітектури, містопланування та земельних відносин забезпечує здійснення контрольної функції Київської міської ради за діяльністю: 1) Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 2) Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 3) Департаменту з питань будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 4) Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); 5) Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - з питань, віднесених до функціональної спрямованості; 6) районних в місті Києві державних адміністрацій - з питань, віднесених до функціональної спрямованості; 7) підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальної громади міста Києва, підпорядкованих вказаним структурним підрозділам виконавчого органу Київської міської ради - з питань, віднесених до функціональної спрямованості.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що постійна комісія Київської міської ради з питань архітектури, містопланування та земельних відносин є дорадчим органом, протокольні рішення якої мають рекомендаційний характер.

З огляду на викладене, постійна комісія Київської міської ради з питань архітектури, містопланування та земельних відносин не наділена повноваженнями контролюючого органу щодо відстрочення сплати податкового боргу.

Згідно з частиною першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки судом встановлено наявність у відповідача податкового боргу, відсутність доказів його сплати, а також встановлено відсутність майна відповідача для погашення цього податкового боргу, то наявні усі підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку, відповідача.

При цьому арешт коштів накладається у межах суми податкового боргу, право на стягнення якого наявне в контролюючого органу на момент прийняття цього судового рішення, а саме 729 622,71 грн., оскільки арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання зобов`язань платника податків щодо погашення податкового боргу

З урахуванням викладеного, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також враховуючи відсутність витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» (ідентифікаційний код 25588767, місцезнаходження м. Київ, вул. Малишка, 5), що знаходяться в банку на суму податкового боргу у розмірі 729 622,71 грн. (сімсот двадцять дев`ять тисяч шістсот двадцять дві грн. 71 коп.).

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан-СП» (ідентифікаційний код 25588767, місцезнаходження м. Київ, вул. Малишка, 5), що знаходяться в банку на суму податкового боргу у розмірі 729 622,71 грн (сімсот двадцять дев`ять тисяч шістсот двадцять дві грн 71 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.