Ухвала

від 28.02.2025 по справі 340/820/25

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

28 лютого 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/820/25

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Кармазина Т.М., розглянувши матеріали адміністративного позову

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до

Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року, із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 19.07.2022 року, із застосуванням березня 2018 року, як місяця обчислення індексу споживчих цін, для подальшої індексації із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 19.07.2022 року, із застосуванням березня 2018 року, як місяця обчислення індексу споживчих цін, для подальшої індексації із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою судді від 17.02.2025 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з необхідністю надання суду заяви про поновлення строку для звернення до суду з даним позовом та надання доказів поважності причин його пропуску. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

На виконання вимог ухвали судді, представником позивача подано до заяву про поновлення строку звернення до суду у якій зазначено, що згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.11.2023 у справі №160/5468/23, про поширення дії частини 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діє з 19.07.2022) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності, суд враховує, що станом на момент виникнення спірних правовідносин діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Надаючи оцінку доводам щодо недотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з того, що спір щодо нарахування та невиплати позивачу в повному обсязі грошового забезпечення у зв`язку із проходженням військової служби, є спором пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.

Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Натомість, після цієї дати, строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 06.04.2023 у справі №260/3564/22.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.06.2023.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Таким чином, перебіг строку звернення до суду із цим позовом розпочинається з 01 липня 2023 року і сплинув 01 жовтня 2023 року.

Так, у заяві про поновлення строку звернення до суду представник позивача не надала жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навела поважних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.

Також, суд зазначає, що грошове забезпечення є регулярним щомісячним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Відтак, отримання позивачем листа у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру грошового забезпечення, своєчасність/несвоєчасність його перерахунку, тощо.

При цьому позивачем не наведено об`єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися з таким запитом та отримати відповідь раніше.

Законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, позаяк в кожному окремому випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Водночас норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Отже, позивач мав знати про порушення своїх прав по оплаті праці (невиплати всієї суми грошового забезпечення) кожного місяця, за який отримував оплату (з 01.12.2015 по 19.07.2022).

На момент звернення позивача до суду - 11.02.2025 з позовом про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 19.07.2022 в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а тому до спірних правовідносин застосовуються строки, встановлені ст.233 КЗпП України (в редакції від 01.07.2022) - три місяці з дати коли позивач знав або повинен був знати про порушення свого права на оплату праці.

Враховуючи зміну редакції ст.233 КЗпП України та дію карантину до 30.06.2023 позивач мав право звернутися до суду протягом трьох місяців з дати закінчення карантину в Україні, пов`язаного з COVID-19, тобто до 30.09.2023 з тими позовними вимогами, право на які в нього виникло до вказаного часу.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 28 серпня 2024 року у справі № 580/9690/23 та від 27 грудня 2024 року у справі № 420/15311/23, від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскільки у межах спірних правовідносин, тримісячний строк звернення до суду почав перебіг з 01.07.2023 року і сплинув 01.10.2023 року, а з позовом позивач звернувся 11.02.2025, а тому тримісячний строк звернення до суду позивачем пропущений.

Згідно з положеннями частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Заява про поновлення строку звернення до суду не містить обґрунтування причин, які заважали вчасно звернутися до суду, то така заява не підлягає задоволенню.

Статтею 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Тому, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до вимог частини другої статті 123 КАС України.

При цьому, суддя зауважує, що позивач не позбавлений права повторного звернення до суду із даним позовом при наявності поважних підстав пропуску строку.

Відповідно до п.п.1, 9 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Отже, за сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позовна заява подана після закінчення строків, установлених законом, а тому остання підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись ст.ст.169, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу разом з усіма доданими до неї документами.

Роз`яснити позивачу, що повернення адміністративного позову не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачеві.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, передбачений ст.295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА