Рішення

від 27.02.2025 по справі 164/3247/24

КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 164/3247/24

Провадження №2/157/234/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Гамули Б.С.,

з участю: секретаря судового засідання Плакоша Д.В.,

представника позивача Лисої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Державної екологічної інспекції у Волинській області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища,

встановив:

Державна екологічна інспекція у Волинській області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Позов обґрунтовано тим, що в ході проведення Державною екологічною інспекцією у Волинській області позапланового заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства фізичними особами під час використання природних ресурсів на території Волинської області встановлено, що на території села Тоболи Камінь-Каширського району Волинської області вчинено самовільну порубку дерев породи «Вільха чорна» в урочищі «Дубельське болото». По наданій органами самоврядування інформації встановлено, що вказані дерева знаходяться на присадибній ділянці ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час огляду було виявлено чотири дерева породи «Вільха чорна», покрижовані на короткомірні відрізки. Як пояснив ОСОБА_1 він 30 жовтня 2021 року орієнтовно в 10 год зрізав чотири сироростучі дерева породи «Вільха чорна» в урочищі «Дубельське болото». Діаметри пнів вказаних незаконно зрізаних дерев становили 21 см, 22 см, 26 см та 30 см. Насадження, в яких зрізані вказані дерева, не віднесенні до лісового фонду і не надані нікому в користування. Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Волинської області Ольховіком В.В. за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 153 КУпАП, складено протокол №001897 від 01.11.2021 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та винесено щодо нього постанову №001390 від 02.11.2021 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн, який відповідач 10.11.2021 сплатив.

Водночас, державі завдано майнової шкоди внаслідок порушення ОСОБА_1 законодавства про охорону навколишнього середовища, розмір якої становить 11005 гривень 09 копійок. Розмір шкоди визначено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» №665 від 23.07.2008.

З метою стягнення заподіяної шкоди інспекція направила ОСОБА_1 претензію від 12.08.2022 №5-2/1224, якою запропоновано добровільно сплатити нанесені державі збитки на загальну суму 11005 грн 09 к., яку відповідач відмовився отримувати та завданих збитків на цей час не відшкодував.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області 11005 грн 09 к. шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та на користь Державної екологічної інспекції у Волинській 3028 грн сплаченого судового збору.

Представник Державної екологічної інспекції у Волинській області Лиса Ю.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача Мазурик П.А. подав заяву, в якій просить застосувати наслідки спливу позовної давності, посилаючись на те, що самовільна порубка дерев відбулася 30 жовтня 2021 року, постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення була винесена 02 листопада 2021 року, а позов пред`явлений до відповідача 19 грудня 2024 року, тобто після закінчення трирічного строку, визначеного законом для звернення до суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення повністю.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 10 Закону України «Про рослинний світ» спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки. Спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

З дослідженої в судовому засіданні постанови головного спеціаліста державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища у Волинській області Ольховіка В.В. №001390 від 02 листопада 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 30 жовтня 2021 року в 10 год, в порушення статей 10, 11 Закону України «Про рослинний світ», незаконно без будь яких дозвільних документів зрізав чотири сироростучих дерева породи «Вільха чорна» за межами населеного пункту с. Тоболи Камінь-Каширського району Волинської області в урочищі «Дубельське болото» в насадженні, яке не віднесено до лісового фонду. Діаметри пнів незаконно зрізаних дерев: 21 см, 22 см, 26 см та 30 см. Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 153 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень. Постанова набрала законної сили 12 листопада 2021 року (а.с. 16 зворот-17).

Як вбачається з квитанції №21/4475 від 10 листопада 2021 року (а.с. 18) на виконання вказаної вище постанови ОСОБА_1 сплатив 340 гривень, чим погодився з прийнятим уповноваженою особою рішенням та визнав свою вину у вчиненні вказаного адмінправопорушення.

Крім того, факт вчинення правопорушення лісового законодавства та заподіяння внаслідок цього шкоди підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 01 листопада 2021 року (а.с. 14 зворот-15), протоколом про адміністративне правопорушення №001897 від 01 листопада 2021 року (а.с. 15 зворот-16).

Як вбачається з розрахунку розміру шкоди незаконної порубки дерев за межами населеного пункту с. Тоболи Камінь-Каширського району в урочищі «Дубельське болото», здійсненої ОСОБА_1 30 жовтня 2021 року (а.с. 20), розмір заподіяної шкоди становить 11005 гривень 09 копійок. Розрахунок проведено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665.

Відповідач у справі не надав доказів помилковості чи неправильності такого розрахунку, в зв`язку з чим суд вважає його достовірним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно зі ст. 40 Закону України «Про рослинний світ» порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ, зокрема, несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 68, ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

За змістом статей 105, 107 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 роз`яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вирішуючи спірні правовідносини суд враховує також приписи Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», зокрема статті 12, 40 та 69, відповідно до яких громадяни України зобов`язані: а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів; в) не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб`єктів; г) вносити штрафи за екологічні правопорушення; д) компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище (ч. 1 ст. 12 Закону).

Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища (ч. 1 ст. 40 Закону).

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч. 1 ст. 69 Закону).

Велика палата Верховного СУДУ У справі №800/547/17 у постанові від 25.04.2018 зазначає, що «направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним».

Позивач на адресу відповідача направив претензію про необхідність відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу (а.с. 19), та розрахунок розміру шкоди (а.с. 20), які ОСОБА_1 відмовився отримувати, що вбачається з довідки про причини повернення/досилання (а.с. 21). На час судового розгляду шкоду в розмірі 11005 грн 09 к. відповідач не відшкодував.

Оскільки постанова головного спеціаліста державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища у Волинській області Ольховіка В.В. №001390 від 02 листопада 2021 року, якою встановлена вина ОСОБА_1 , який, не маючи дозволу, вчинив незаконну порубку чотирьох сироростучих дерев породи «Вільха чорна», у результаті чого було заподіяно шкоду навколишньому природному середовищу, набрала законної сили, тому саме з відповідача, як із винної особи, слід стягнути майнову шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у вказаному вище розмірі.

Відповідно до положень п. 7 ч. 3 ст. 29 та п. 7 ч. 2 ст. 69 БК України грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягають зарахуванню до спецфондів державного, обласних та місцевих (сільських, селищних) бюджетів за місцем скоєння правопорушення.

Як встановлено з матеріалів справи самовільну рубку дерев відповідач здійснив на території Прилісненської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, тому до спецфонду бюджету саме цієї територіальної громади слід зарахувати кошти, стягнені з відповідача у відшкодування заподіяної ним шкоди.

Щодо заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд вказує на таке.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про вчинення ОСОБА_1 самовільної порубки дерев та заподіяння внаслідок цього майнової шкоди державі позивачу стало відомо 01 листопада 2021 року, коли був складений протокол №001897 про адміністративне правопорушення, яким було встановлено обставини правопорушення та особу винного. З позовом про відшкодування шкоди позивач звернувся до суду 20 грудня 2024 року, тобто після спливу визначеного законом трирічного строку.

Водночас, у відповідності до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №4220-IX від 15.01.2025 воєнний стан продовжено до 09.05.2025. Закон 3450-IX набув чинності 30.01.2024, тобто в період перебігу трирічного строку позовної давності щодо звернення до ОСОБА_1 із позовом про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Окрім цього, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020. Законом №540-IX від 30.03.2020 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.» Постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09.12.2020 (зі змінами та доповненнями) та всій території України було встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023.

З огляду на викладене суд не вбачає правових підстав для застосування в цій справі наслідків спливу позовної давності.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд, задовольняючи позовні вимоги повністю, стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору.

Керуючись статтями 12, 81, 89, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 1166 Цивільного кодексу України, статтями 105, 107 ЛК України, статтями 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», суд

ухвалив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області (Прилісненська сільська територіальна громада, рахунок отримувача UA248999980333169331000003476, код отримувача в ЄДРПОУ 38009371, банк отримувача казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 24062100) 11 005 (одинадцять тисяч п`ять) гривень 09 копійок майнової шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної екологічної інспекції у Волинській області (номер рахунку UA268201720343100003000081139, в Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ 38009738) 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Повне найменування, ім`я, місцезнаходження, місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін: позивач Державна екологічна інспекція у Волинській області, вул. Степана Бандери, 20, м. Луцьк, Волинська область, 43025, код в ЄДРПОУ 38009738; відповідач ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне рішення суду складено 28 лютого 2025 року.

Головуючий: Б.С. Гамула