Рішення

від 28.02.2025 по справі 500/98/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/98/25

28 лютого 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Юзьківа М.І.

за участю:

секретаря судового засідання Запотічного О.А.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки адвоката Кавійчик В. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 (далі позивачка), в інтересах якої діє адвокат Кавійчик Віта Петрівна, звернулася до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернівецькій області з такими позовними вимогами:

визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернівецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 як судді Новодністровського міського суду Чернівецької області матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік;

зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації у Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі посадового окладу судді Новодністровського міського суду Чернівецької області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка 12.08.2024 була зарахована у штат Новодністровського міського суду Чернівецької області та приступила до реалізації своїх повноважень судді із здійснення правосуддя. Наказом № 57-в "Про надання частини основної щорічної відпустки" надано ОСОБА_1 судді Новодністровського міського суду Чернівецької області, частину щорічної основної відпустки за період роботи з 12.08.2024 по 11.08.2025 тривалістю 1 (один) календарний день - 29.11.2024 із виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Однак, вказана матеріальна допомога на оздоровлення позивачці не була виплачена. У зв`язку зі зволіканням відповідача щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення позивачка 16.12.2024 звернулася до Державної судової адміністрації України за роз`ясненнями з приводу права на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік суддям, призначеним на посаду у 2024 році. Станом на день подання позову відповідні роз`яснення ДСА України не надала, що й слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень вказав, що виплата матеріальної допомоги для оздоровлення під час щорічної відпустки є соціальною гарантією, закріпленою на законодавчому рівні. Тому, обсяг коштів, необхідний на її виплату, в обов`язковому порядку враховується при складанні бюджетного запиту. При цьому, на виконання вимог Бюджетного кодексу України, бюджетний запит складається на початку року, що передує плановому. При підготовці бюджетного запиту та подальшого затвердження кошторису враховується виплата однієї допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки судді на відповідний рік, відповідно до статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Як слідує з довідки Західноукраїнського національного університету від 11.11.2024 № 126-11/2608 позивачці виплачена матеріальна допомога на оздоровлення у 2024 році в повному обсязі. Таким чином, матеріальна допомога для оздоровлення видається до відпустки або її частини суддям і іншим працівникам лише один раз на рік. За своєю суттю матеріальна допомога прив`язана до бюджетного періоду. Оскільки виплата допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки декілька разів протягом одного бюджетного року у кошторисі не передбачено відповідач вважає, що виплати такої допомоги до щорічної відпустки можлива лише один раз на рік (арк. справи 23 - 33).

Представником позивачки надіслано до суду відповідь на відзив, у яких вона заперечує щодо викладених у відзиві доводів. Вказує на правову позицію Верховного Суду у справі № 240/444/21, яку вважає релевантною до спірних правовідносин (арк. справи 37 - 39). Також 15.01.2025 представником позивачки подано до суду відповідь Державної судової адміністрації № 11-239/25 від 03.01.2025 щодо роз`яснення з приводу права на виплату матервальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік суддям, призначених на посаду у 2024 році.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 13.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 31.01.2025. Зобов`язано відповідача подати суду докази разом із поданням відзиву, в тому числі всі належним чином засвідченні матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено: відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, позивачу 5-денний строк з дня отримання копії відзиву та доданих до нього документів для подання до суду відповіді на відзив, відповідачу 5-денний строк з дня отримання копії відповіді на відзив для подання заперечення.

Копію ухвали суду від 13.01.2025 про відкриття загального позовного провадження доставлено відповідачу через електронний кабінет 13.01.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 31.01.2025, занесеною до протоколу судового засідання, клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи задоволено, відкладено розгляд справи та призначено наступне підготовче судове засідання на 06.02.2025.

Ухвалою суду від 06.02.2025, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті спору на 21.02.2025.

В судовому засіданні 21.02.2025 позивачка та її представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання 21.02.2025 явку повноважного представника не забезпечив. Однак, одночасно із відзивом на позовну заяву подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Враховуючи клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника суд розпочав розгляд справи по суті.

Заслухавши вступне слово позивачки та її представника, після закінчення з`ясування обставин справи і перевірки їх доказами та судових дебатів у судовому засіданні 21.02.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення, яке судом ухвалено та проголошено 28.02.2025.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідженням матеріалів справи судом встановлено, що Указом Президента України № 411/2024 від 04.07.2024 ОСОБА_1 була призначена на посаду судді Новодністровського міського суду Чернівецької області та 05.07.2024 склала присягу судді (арк. справи 9).

12.08.2024 позивачка зарахована у штат Новодністровського міського суду Чернівецької області та приступила до реалізації своїх повноважень судді із здійснення правосуддя (арк. справи 7).

21.11.2024 позивачка подала заяву про надання відпустки та на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік на підставі статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (арк. справи 6 зворот).

Відповідно до наказу голови Новодністроського міського суду Чернівецької області від 21.11.2024 № 57-в "Про надання частини основної щорічної відпустки" надано ОСОБА_1 судді Новодністровського міського суду Чернівецької області, частину щорічної основної відпустки за період роботи з 12.08.2024 по 11.08.2025 тривалістю 1 (один) календарний день - 29 листопада 2024 із виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу (арк. справи 8).

Однак, вказана матеріальна допомога до кінця 2024 року їй виплачена не була.

У зв`язку зі зволіканням відповідача щодо виплати матеріальної допомоги на оздоровлення позивачка 16.12.2024 звернулася до Державної судової адміністрації України за роз`ясненнями з приводу права на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік суддям, призначеним на посаду у 2024 році (арк. справи 7 зворот).

Листом Державної судової адміністрації від 03.01.2025 № 11-239/25 позивачці надано роз`яснення з приводу права на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік суддями, які призначені на посаду у 2024 році.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що не нарахування та не виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Мотивувальна частина

Предметом спору у цій справі є бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачці допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу відповідно до статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет правомірності такої бездіяльності відповідача, оцінивши її через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб`єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Згідно з статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Зокрема статтею 136 Закону № 1402-VIII установлено, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Згідно зі статтею 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються відповідно до кошторисів і щомісячних розписів видатків, затверджених на підставі цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частини четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

За змістом частин першої, четвертої статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України. Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства.

Згідно з частинами першою, дванадцятою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зазначене, позаяк при затвердженні кошторису враховується виплата допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки судді на відповідний рік відповідно до статті 136 Закону № 1402-VIII та те, що позивачка, перебуваючи на посаді судді Новодністровського міського суду Чернівецької області, не отримувала допомогу на оздоровлення за 2024 рік на підставі згаданої статті, то наявні підстави для виплати їй такої допомоги у розмірі посадового окладу судді.

Наведене в повній мірі узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 16.01.2023 у справі № 240/444/21. У якій суд висновує, зокрема, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом № 1402-VIII на що безпосередньо вказує частина друга статті 130 Конституції України. Виплата матеріальної допомоги для оздоровлення під час щорічної відпустки є соціальною гарантією судді, закріпленою на законодавчому рівні спеціальним Законом № 1402-VIII, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні. При підготовці бюджетного запиту та подальшого затвердження кошторису враховується виплата однієї допомоги на оздоровлення до щорічної відпустки судді на відповідний рік відповідно до статті 136 Закону № 1402-VIII. Отже, виплати, передбачені статтею 136 Закону № 1402-VIII, є однією з гарантій незалежності судді. При цьому єдиною необхідною умовою для виплати судді допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу Закон № 1402-VIII, який є спеціальним нормативно-правовим актом, визначає надання судді щорічної оплачуваної відпустки, Закон № 1402-VIII не містить будь-яких виключень з цього правила.

Водночас у Рішенні Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 04.12.2018 № 11-р/2018 сформульовано висновок, що із набуттям статусу судді пов`язане й набуття передбачених Конституцією та законами України гарантій незалежності. Конституція України закріплює однаковий юридичний статус суддів через систему гарантій забезпечення їх незалежності, яка є невід`ємною складовою їхнього статусу. Встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм, вона пов`язана з набуттям статусу судді, має юридичне призначення, спрямоване на захист прав і свобод людини і громадянина через здійснення правосуддя незалежним і безстороннім судом (суддею). Конституційне закріплення гарантій незалежності суддів спрямоване на унеможливлення будь-яких спроб впливу на суддю. Такий вплив є неприпустимим з огляду на положення частини другої статті 126 Конституції України. Належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів, зокрема й право на винагороду судді, та інші конституційні гарантії їх незалежності та недоторканності поширено на всіх суддів і мають бути забезпечені державою на основі принципу єдиного статусу суддів без будь-якого зниження рівня таких гарантій.

Всупереч наведеному правилу відповідач допустив описану вище протиправну бездіяльність, чим порушив право позивачки на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення у 2024 році у зв`язку із наданням щорічної основної відпустки.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкти владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваної бездіяльності.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачці допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу відповідно до статті 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, а тому позов підлягає до задоволення.

Судові витрати

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору № 889А-0С1С-С7К0- 5КСТ- від 05.01.2025.

У зв`язку із тим, що цей позов задоволено повністю, суд стягує з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачки судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до матеріалів справи позивачка, за наслідками розгляду адміністративної справи №500/98/24 понесла судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 10 000,00 грн.

На підтвердження понесення судових витрат, представник позивачки подала: договір про надання правничої допомоги від 06.01.2025 року, укладений між позивачкою та адвокатом Кавійчик вітою Петрівною, відповідно до якого позивачка зобов`язується оплати надання правничої допомоги в сумі 10 000 грн; акт наданих послуг №1 від 21.02.2025.

Відповідач будь-яких заперечень щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу не подав.

Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин третьої, четвертої цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини шостої статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини сьомою статті 134 КАС України).

Приписами частини першої статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини друга та третя статті 30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначено судом вище, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини сьома статті 134 КАС України).

Зазначене право належить виключно відповідачам і суд самостійно не вправі доводити неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 року у справі № 640/18402/19 наголошував, що у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен. Тобто, адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Більше того, відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, зокрема викладеної у постанові від 14.07.2021 року у справі № 808/1849/18, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У цій справі, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, виходить із такого:

- розгляд справи проведено в порядку загального позовного провадження;

- дана справа не потребувала встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання;

- по аналогічних правовідносинах наявна усталена судова практика.

Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі на 7500 грн., оскільки заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають умовам співмірності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн, що є справедливим, пропорційним до предмету спору та відповідає обсягам проведеної роботи.

Доказів понесення інших витрат суду надано не було.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернівецькій області задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації у Чернівецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 як судді Новодністровського міського суду Чернівецької області матеріальної допомоги на оздоровлення за 2024 рік.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації у Чернівецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі посадового окладу судді Новодністровського міського суду Чернівецької області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної судової адміністрації у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень, 20 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн (дві тисячі п`ятсот гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2025 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Територіальне управління Державної судової адміністрації у Чернівецькій області (місцезнаходження: вул. Хотинська, 3, м. Чернівці, Чернівецька область, 58007 код ЄДРПОУ: 26311401).

Головуючий суддяЮзьків М.І.