Рішення

від 27.02.2025 по справі 580/10933/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2025 року справа № 580/10933/24 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі за правилами загального позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» (далі - позивач) до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08.08.2024 №718/33000703, від 09.08.2024 №728/33-00-07-01, від 09.08.2024 №731/33-00-07-01, від 09.08.2024 №732/33-00-07-01, від 12.08.2024 №733/33-00-07-01, від 12.08.2024 №734/33-00-07-01 та від 13.08.2024 №735/33-00-07-01.

Ухвалою суду від 11.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що не відповідають фактичним обставинам висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог ПК України, оскільки господарська діяльність ТОВ «Сокар Петролеум» здійснюється із суворим дотриманням вимог податкового законодавства України, у поданій звітності відображені реальні показники, на підставі яких визначено податкові зобов`язання, по яким сплачено до бюджету кошти та податковий кредит, тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають до скасування.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити у повному обсязі, з підстав, які зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача в судових засіданнях у режимі відеоконференції позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Сокар Петролеум» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2019 року по 31 грудня 2024 року, з метою дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та за період діяльності з 01 квітня 2019 року по 31 грудня 2024 року, щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, контролюючим органом встановлено численні порушенням вимог податкового законодавства України, тому відповідач вважає, що контролюючий орган на підставі висновків акту перевірки правомірно виніс оскаржувані ППР.

Усною ухвалою суду від 24.02.2025, яка занесена секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, постановлено здійснювати подальший розгляд справи за наявними у справі доказами (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року №485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків збір на підставі наказу від 13.03.2024 №59 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Сокар Петролеум» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2019 року по 31 грудня 2024 року, з метою дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та за період діяльності з 01 квітня 2019 року по 31 грудня 2024 року, щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідно до затвердженого переліку питань документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 08.07.2024 №450/33-00-07-01/38305367, яким встановлено порушення ТОВ «Сокар Петролеум» вимог, зокрема:

- п. 44.1 ст. 44, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 пп.139.2.1 п.139.2 ст.139 Податкового кодексу України, п. 40, п. 41, п. 42, п. 70, п. 71 п. 72 МСФЗ 15 «Дохід від договорів з клієнтами», виданого від 30.06.2017 Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, вимог ст.1, 3, 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вимог п. 2.1, п. 2.2, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, вимог пункту 4.3, пункту 4.69 розділу 4, пункту 5.4 розділу 5 Концептуальної основи фінансової звітності (ухваленою Радою МСБО у вересні 2010 року), вимог параграфу 15 МСБО 1 «Подання фінансової звітності», п.3, абз.7 п.6, п.8 розділу ІІІ НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», МСБО 12 «Податки на прибуток», МСБО 2 «Запаси», у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 40392740,08 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, абз. «г» п. 198.5 ст.198, п. 199.1, п. 199.3 ст. 199, п. 200.10 ст. 201, п. 200.4 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 59509263,97 грн;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки позивачем на дату виникнення податкових зобов`язань не складено податкові накладні в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та не зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін на загальну суму 962002,14 грн., у т. ч. ПДВ 160333,69 грн

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки позивачем на дату виникнення податкових зобов`язань не складено податкові накладні в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та не зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін на загальну суму 59249649,03 грн;

- пп. 14.1.47, пп. 14.1.54, пп. 14.1.56, пп. 14.1.180, п. 14.1 ст. 14, пп. 18.1 ст. 18, п. 36.1 ст.36, статті 43, п. 54.2 ст. 54, п. 57.1 ст. 57, пп. 162.1.1, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, пп.163.1.1, п.163.1.3 п. 163.1 ст. 163, п. 164.1, пп. 164.2.7, пп. 164.2.14, абз. г, д, е пп. 164.2.17 пп.164.2.20 п. 164.2, пп. 164.5 ст. 164, ст. 165, ст. 167, пп. 168.1.1, 4 пп. 168.1.2, пп. 168.1.5, пп.168.1.6 п. 168.1, пп. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, пп. «а» п. 171.2 ст.171, пп. «а», «б» п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб з суми 195350,91 грн. при відшкодуванні втрат та списанні (прощенні) боргу фізичним особам (додаткових благ) на суму 1141958,48 грн., та несплати нарахованої суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 62181,21 грн. по причині: повернення платіжних інструкцій для уточнення реквізитів отримувача (без уточнення) та вказання в призначенні платежу коду іншого платника податків, в результаті перевіркою збільшено грошове зобов`язання (донараховано) податку на доходи фізичних осіб у cумі 277499,35 грн;

- пп.230.1.2, 230.01.3 п. 230.1 ст.230 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків подано заперечення на акт перевірки від 08.07.2024 №450/33- 00-07-01/38305367.

За результатами розгляду заперечення ТОВ «Сокар Петролеум» постійною комісією з розгляду спірних питань, заперечень та пояснень до актів перевірок Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято висновок від 07.08.2024 №76/33-00-07-01/38305367 про те, що висновки акту перевірки є правомірними, аргументи викладені в запереченні позивача не спростовують його висновків.

На підставі висновків акта перевірки від 08.07.2024 №450/33-00-07-01/38305367 Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 08.08.2024 №718/33000703 (форми «ПС») по адміністративним штрафам за відсутність позитивних результатів повірки 79-и витратомірів-лічильників на місці відпуску пального наливом на суму 1580000,00 грн;

- від 09.08.2024 №728/33-00-23-01 (форми «Д»), яким збільшено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 400147,17 грн (277499,35 грн за основним платежем, 55178,08 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та 67469,74 грн нарахована пеня;

- від 09.08.2024 №731/33-00-07-01 (форми «ПН») про нарахування штрафної санкції за не реєстрацію в ЄРПН податкових накладних на суму 132600,00 грн;

- від 09.08.2024 №732/33-00-07-01 (форми «ПН») про нарахування штрафної санкції за не реєстрацію в ЄРПН податкових накладних на суму 707883,74 грн;

- від 12.08.2024 №733/33-00-07-01 (форми «П»), яким зменшено від`ємне значення з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 77410675,00 грн;

- від 12.08.2024 №734/33-00-07-01 (форми «Р»), яким збільшено податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 44296263,61 грн. (40392740,08 грн за основним платежем, 3903523,53 грн за штрафними (фінансовими) санкціями);

- від 13.08.2024 №735/33-00-07-01 (форми «Р»), яким збільшено податок на додану вартість на загальну суму 74386579,97 грн. (59509263,97 грн за основним платежем, 14877316,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями).

Не погоджуючись із вищезазначеними ППР, позивачем подано скаргу до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 28.10.2024 №32333/6/99-00-06-01-01-06 «Про результати розгляду скарги» податкові повідомлення-рішення від 08.08.2024 №718/33000703, від 09.08.2024 №728/33-00-07-01, від 09.08.2024 №731/33-00-07-01, від 09.08.2024 №732/33-00-07-01, від 12.08.2024 №733/33-00-07-01, від 12.08.2024 №734/33-00-07-01 та від 13.08.2024 №735/33-00-07-01 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Вважаючи спірні рішення відповідача протиправними через їх не отримання, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (далі - ПК України).

За визначенням наведеним у підпункті 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження- розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (підпункт 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з абзацом першим підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу (абзаци четвертий-десятий підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України).

Згідно з абзацами першим і четвертим підпункту 12 підрозділу 5 Розділу XX ПК України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в такі строки: акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, не пізніше 1 січня 2020 року.

Отже, розпорядники акцизних складів зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. Граничний строк для такого обладнання та реєстрації, зокрема по акцизному складу, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, не пізніше 1 січня 2020 року.

Відповідно до абзаців першого і четвертого пункту 18 підрозділу 5 розділу XX ПК України норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів з 1 квітня 2020 року.

Отож вищенаведеними пунктами підрозділу 5 Розділу XX ПК України встановлено строки для виконання обов`язку платником податку для облаштування акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі та реєстрації таких в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а також передбачено дату з якої до таких платників застосовуються норми пункту 1281.1 статті 1281 ПК України.

При цьому слід зазначити, що відповідальності за недотримання вказаного строку (не пізніше 1 січня 2020 року), тобто за несвоєчасне обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та їх реєстрацію в відповідному Єдиному державному реєстрі нормами ПК України не передбачено.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з абзацами першим і другим пункту 1281.1 статті 1281 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового, та/або масового витратоміра на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, та/або місці отримання/відпуску спирту етилового у виробництво продукції, визначеної у підпунктах «д»-«ж» підпункту 229.1.1 пункту 229.1 статті 229 цього Кодексу тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового, та/або масовий витратомір.

Тобто об`єктивною стороною складу правопорушення, встановленого пунктом 1281.1 статті 1281 ПК України, за яке передбачена штрафна санкція, є саме необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

При цьому, ані зазначена норма, ані інші положення ПК України, як вже було зазначено вище, не передбачають відповідальності за порушення строку обладнання або реєстрації зазначених рівнемірів та витратомірів.

Отже, притягнення до юридичної відповідальності відповідно до пункту 1281.1 статті 1281 ПК України можливе виключно у випадку необладнання та/або відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, як передбачено диспозицією вказаної норми.

Порушення строків обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та реєстрації їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (передбачених підпунктом 12 підрозділу 5 Розділу XX Податкового кодексу України), якщо на час проведення перевірки встановлено їх наявність на акцизних складах та їх реєстрація в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, не може бути підставою для застосування до платника податків пункту 1281.1 статті 1281 ПК України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №580/9246/21.

Під час проведення перевірки ТОВ «Сокар Петролеум» контролюючим органом було встановлено наявність на акцизних складах позивача витратомірів-лічильників та рівнемірів лічильників, які були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі саме на час проведення перевірки, що підтверджено сторонами, а також зафіксовано в акті перевірки, тому притягнення товариства до відповідальності передбаченої п. 128.1-1 ст. 128-1 ПК України є безпідставним, оскільки на момент фактичної перевірки обладнання було встановлено, зареєстровано та повірено.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2024 №718/33000703 (форми «ПС») по адміністративним штрафам за відсутність позитивних результатів повірки 79-и витратомірів-лічильників на місці відпуску пального наливом на суму 1580000,00 грн

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 09.08.2024 №728/33-00-23-01 (форми «Д»), яким збільшено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 400147,17 грн, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/ або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Податковим агентом визнається особа, на яку Кодексом покладається обов`язок із обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (пункт 18.1 статті 18 Кодексу). Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені Кодексом для платників податків (пункт 18.2 статті 18 Кодексу).

Відповідно до статті 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні є податковий агент. Підпунктом 164.1. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід - будь який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 164.1.1 п. 164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок та подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом під час проведення перевірки на підставі поданих ТОВ «Сокар Петролеум» розпоряджень, наказів, інформаційних довідок, бухгалтерських довідок, ОСВ по рахунках бухгалтерського обліку: 36 «Розрахунки з покупцями» (за суборенду), 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», 381 «Резерв сумнівних боргів по заборгованості за товари, послуги, роботи», 631 «Розрахунки з постачальниками товарів, робіт, послуг..», 944 «Сумнівні та безнадійні борги», 94 «Інші витрати операційної діяльності» дійшов висновку щодо прощення заборгованості фізичних осіб перед товариством шляхом списання боргу на суму 1141958,48 грн, що на думку контролюючого органу призвело до порушення вимог пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14, пп. 18.1 ст.18, пп. 164.2.7, абз. «г», «д», «е» пп. 164.2.17, пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170, ст. 171 ПК України.

Однак суд зазначає, що контролюючим органом при здійсненні перевірки та винесенні спірного ППР не було враховано, що вищезазначене прощення позивачем боргів здійснено саме фізичним особам-підприємцям (у тому числі тих, які станом на час перевірки припинили свою підприємницьку діяльність та не перебували у статуті ФОП).

Так, відповідно до п. 164.2.7 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

Крім того, відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності

Відповідно до пп. 3 п. 292.3 ст. 292 ПК України до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку. До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності. До суми доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Таким чином, сума кредиторської заборгованості фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку першої-третьої груп, за якою не минув строк позовної давності, не включається до складу доходу фізичної особи підприємця. Крім того, сума кредиторської заборгованості фізичної особи-підприємця платника єдиного податку першої-третьої груп, станом на дату державної реєстрації припинення підприємницької діяльності не підпадає під оподаткування єдиним податком, відповідно не може бути оподаткована такою особо. Після закінчення строку позовної давності згідно п. 164.1 ст. 164 ПК України.

Разом з цим, сума кредиторської заборгованості фізичної особи-підприємця який перебуває на загальній системі оподаткування, включається до складу загального оподаткованого доходу та оподатковується на загальній підставі.

Враховуючи вищевикладене, контролюючий орган необґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачем не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб з суми 195350,91 грн. при відшкодуванні втрат та списанні (прощенні) боргу фізичним особам (додаткових благ) на суму 1141958,48 грн., та несплати нарахованої суми податку на доходи фізичних осіб в розмірі 62181,21 грн., тому податкове повідомлення-рішення від 09.08.2024 №728/33-00-23-01 (форми «Д»), яким збільшено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 400147,17 грн також є протиправним та підлягає до скасування.

Стосовно податкових повідомлень-рішень від 09.08.2024 №731/33-00-07-01, від 09.08.2024 №732/33-00-07- 01, від 12.08.2024 №733/33-00-07-01, від 12.08.2024 №734/33-00-07-01 та від 13.08.2024 №735/33-00-07-01, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням І сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення бухгалтерського обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних бухгалтерського обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Сам факт перерахування платником податків коштів контрагенту за відсутністю реального постачання останнім товарів/послуг не може зменшувати фінансовий результат до оподаткування, виходячи із такого.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996) встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно частини першої статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно частини другої статті 9 Закону №996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

На підставі п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Матеріалами справи підтверджено що у періоді з 01.04.2019 по 31.12.2023 TOB «Сокар Петролеум» мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «РУТМАРТ» по договору надання послуг від 04.01.2016 №04/01/16-Ц, зокрема, з надання послуг консультування щодо здійснення комерційної діяльності з продажу товарів та послуг через мережу об`єктів торгівлі замовника на загальну суму 347 796 301,96 грн, у т. ч. ПДВ 57 966 050,32 грн.

Виконання умов вищезазначеного договору підтверджується: актами наданих послуг, звітами до актів приймання передачі послуг консультування і аутсорсинг, банківськими документами (банківські виписки та платіжні доручення), регістрами бухгалтерського обліку по рахункам 634, 6441, 6442, 93, 791 та інших рахунках, що не заперечується відповідачем.

Також до складу податкового кредиту за період з 01.04.2019 по 31.12.2023 ТОВ «Сокар Петролеум» включено суму ПДВ у розмірі 57466023,13 грн, ПДВ на суму 500027,22 грн включено до податкового кредиту у періоді, що не підлягав перевірці.

Станом на 31.12.2023 заборгованість позивача по договору №04/01/16-Ц від 04.01.16 перед контрагентом ТОВ «РУТМАРТ» по бухгалтерському рахунку 634 по наведених операціях складає 10183725,34 грн, відповідно, позивачем проведено оплату за послуги по договору № 04/01/16-Ц від 04.01.16, укладеному з ТОВ «РУТМАРТ» у сумі 343107856,41 грн, шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок контрагента.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що вищезазначені первинні бухгалтерські документи містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та ТОВ «РУТМАРТ», відповідно, підтверджують рух активів та зміну майнового стану у процесі здійснення господарських операцій.

Разом з тим, висновки контролюючого органу про те, що ТОВ «РУТМАРТ» відсутня можливість здійснити контроль в управлінні руху товару до споживача та не має можливості у просуванні його у торгових мережах, а також здійснити представленість товару у торгових точках та забезпечити належний рівень продажів товару, стимулювання та підтримання товарообігу, а також відсутня також можливість виконати послуги, враховуючи територіальне розташування автозаправок, які були вказані у звітах, а також наступні роботи (послуги) - базуються лише на припущеннях контролюючого органу та спростовується вищенаведеними обставинами.

Податковим органом не спростовується той факт, що ТОВ «РУТМАРТ» на момент вчинення господарських операцій було у відповідності до вимог чинного законодавства України зареєстровано платником ПДВ, здійснювало декларування результатів своєї діяльності у податковій звітності, подавало звітність у інші органи державної влади.

Не заслуговує також на увагу твердження відповідача про те, що отримані TOB «Сокар Петролеум» послуги консультування щодо здійснення комерційної діяльності і аутсорсингу бізнес-процесу реалізації супутніх товарів, послуг та продукції громадського харчування через мережу автозаправних комплексів АЗК, отриманих від ТОВ «РУТМАРТ» не містять економічного ефекту у господарській діяльності позивача, оскільки фактично у спірному періоді позивачем отримано прибуток орієнтовно у сумі 1 500 000 000 грн, у той час, як на оплату послуг ТОВ «РУТМАРТ» витрачено лише 347 796 301,96 грн (у п`ять разів менше), що свідчить про економічну доцільність та прибутковість від отримання позивачем вищезазначених послуг від ТОВ «РУТМАРТ».

Таким чином, суд дійшов висновку, що ТОВ «Сокар Петролеум» має право на формування витрат на збут послуг консультування щодо здійснення комерційної діяльності і аутсорсингу бізнес- процесу реалізації супутніх товарів, послуг та продукції громадського харчування через мережу автозаправних комплексів на загальну суму 289830251,64 грн.

Стосовно коригування доходів майбутніх періодів за стандартами МСФЗ по програмі лояльності ТОВ «Сокар Петролеум», суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь- які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Відтак, з визначення звичайна ціна слідує, що для висновку про порушення підприємством пункту 188.1 статті 188 ПК України при здійсненні у році операцій з продажу трансформаторного обладнання контролюючий орган повинен був встановити факт невідповідності застосованих у договорах підприємством та його покупцями цін рівню ринкових цін. Разом з тим, в акті перевірки не наведено жодного обґрунтованого висновку про невідповідність застосованих у договорах цін на трансформаторне обладнання рівню ринкових цін, а отже такий висновок не підтверджується фактичним обставинам справи та документальними доказами.

Позивач реалізовував продукцію відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України. Згідно з даної норми база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

У пункті 1 Міжнародного стандарту фінансової звітності 15 Дохід від договорів з клієнтами (далі - МСФЗ 15) зазначено, що метою цього Стандарту є встановлення принципів, які підприємство повинно застосовувати, щоб повідомляти користувачам фінансової звітності корисну інформацію про природу, величину, час та невизначеність доходів і грошових потоків, що виникають внаслідок договору з клієнтом.

Згідно з пунктами 2 та 3 МСФЗ 15 для досягнення мети, поставленої в пункті 1, основний принцип цього Стандарту полягає в тому, що суб`єкт господарювання визнає дохід унаслідок передачі обіцяних товарів або послуг клієнтам у сумі, що відображає компенсацію, на яку підприємство очікує мати право в обмін на ці товари або послуги.

Застосовуючи цей Стандарт, суб`єкт господарювання має розглянути умови договору та всі доречні Факти та обставини. Суб`єкт господарювання застосовує цей Стандарт, у тому числі будь які практичні прийоми, послідовно й узгоджено до договорів з подібними характеристиками та за подібних обставин.

Відповідно до пункту 47 МСФЗ 15, щоб визначити ціну операції, суб`єкт господарювання має розглянути умови договору та свою значну практику бізнесу. Ціна операції - це величина компенсації, яку суб`єкт господарювання очікує отримати право в обмін на передачу клієнтові обіцяних товарів або послуг за винятком сум, зібраних від імені третіх осіб (наприклад, деяких податків на продаж). Компенсація .обіцяна в договорі з клієнтом, може включати фіксовані суми, змінні суми або ї ті й ті суми.

Згідно з пунктами 78 та 79 МСФЗ 15 оцінюючи окремо взяту ціну продажу, суб`єкт господарювання має брати до уваги всю інформацію (у тому числі ринкові умови, характерні для використання чинники та інформацію про клієнта або клас клієнта), що є доступною для суб`єкта господарювання. При цьому, суб`єкт господарювання має максимально використати відкриті вхідні дані та застосовувати методи оцінки послідовно за подібних обставин.

Серед методів, придатних для оцінки окремо взятої ціни продажу товару або послуги, зокрема такі:

(а)Підхід скоригованої оцінки ринку - суб`єкт господарювання може оцінити ринок, на якому він продає товари або послуги, та оцінити ціну, яку клієнт на цьому ринку готовий був би заплатити за ці товари або послуги.:

(б)Підхід очікувані витрати плюс маржа - суб`єкт господарювання може скласти прогнозну оцінку своїх очікуваних витрат, пов`язаних із задоволенням зобов`язань щодо виконання, а потім додати відповідну маржу для відповідного товару або послуги.

Відповідно до пунктів 95, 97 МСФЗ 15 якщо витрати, понесені при виконанні договору з клієнтом, не належать до сфери дії іншого Стандарту, суб`єкт господарювання визнає актив внаслідок витрат, понесених з метою виконання договору, тільки якщо ці витрати відповідають усім таким критеріям:

(а)витрати відносять безпосередньо до договору або очікуваного договору, який суб`єкт господарювання може чітко окреслити

(б)витрати генерують або покращують ресурси суб`єкта господарювання, які будуть використані при задоволення (або у процесі задоволення) зобов`язань щодо використання у майбутньому; та

(в)очікується, що витрати будуть відшкодовані.

До витрат, пов`язаних безпосередньо з договором (або конкретним очікуваним договором), належать:

(а)прямі трудові витрати (наприклад, заробітна плата працівників, які надають обіцяні послуги безпосередньо клієнту);

(б)прямі витрати на матеріали (наприклад, сировина та матеріали, що використовуються у наданні обіцяних послуг клієнту);

(в)розподіл витрат, безпосередньо пов`язаних з договором або з діяльністю за договором (наприклад, витрати на здійснення управління договором та контролю за його виконанням, страхування та амортизацію інструментів та обладнання, що використовується при виконанні договору).

За визначенням термінів, наведених у Додатку А МСФЗ 15, дохід - це збільшення економічних вигід протягом звітного періоду у формі надходжень або покращення активів або зменшення зобов`язань, що веде до збільшення власного капіталу, окрім збільшення власного капіталу, пов`язаного з отриманням внесків від акціонерів.

Судом встановлено, що ТОВ «Сокар Петролеум» 27.03.2024 подано уточнюючі розрахунки з податку на прибуток підприємства за періоди 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 роки. У результаті поданих уточнюючих розрахунків за період 2019, 2020, 2021, 2022, 2023 рр. зменшено об`єкт оподаткування та нараховану суму податку на прибуток по коригуванню згідно з МСФЗ по програмі лояльності згідно з IFRIC 13 (КТМФЗ 13 «Програми лояльності клієнта»), що відповідає вимогам МСФЗ 15.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не було занижено доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування на загальну суму 15 403 000 грн (за 2020 рік на суму 8639000 грн, за 2021 рік на суму 6764000 грн) та не було завищено дохід на загальну суму 4423057 грн (за 2022 рік на суму 4027039 грн, за 2023 рік на суму 396018 грн).

Стосовно отримання ТОВ «Сокар Петролеум» послуг з мийки автомобілів від ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Сокар Петролеум» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір від 01.04.2016 №010416, відповідно до якого виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного у Договорі строку надати за плату послуги мийки автомобілів замовника, за адресою: м. Київ; вул.Героїв Космосу, 9, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги. Сума отриманих послуг за період з 01.04.2019 по 31.12.2023 становить 4062954 грн.

ТОВ «Сокар Петролеум» за вищезазначений період відображено отримання послуг з автомийки на суму 5062954 грн без ПДВ, згідно з первинними документами - договорами, актами виконаних робіт та віднесено їх до витрат на збут.

Крім того, між ТОВ «Сокар Петролеум» (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір від 01.09.2018 №010918К, відповідно до якого виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного у договорі строку надати за плату послуги мийки автомобілів замовника, за адресою: м. Київ, вул. Дружби народів, 35, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги. Сума отриманих послуг за період становить 12113372 грн.

ТОВ «Сокар Петролеум» за вищезазначений період відображено отримання послуг з автомийки на суму 12113372 грн. без ПДВ, згідно з первинними документами - договорами, актами виконаних робіт та віднесено їх до витрат на збут.

Оскільки вищезазначені послуги з автомийки від ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 надавались позивачу на територій АЗС та позивачем у належній формі відображено вищезазначені послуг у бухгалтерських документах та звітах, тому суд дійшов висновку, що у позивача відсутній обов`язок додатково відображати ще й податкові зобов`язання з ПДВ від передачі у користування/оренду мийки з обладнанням, що у свою чергу виключає обов`язок ТОВ «Сокар Петролеум» на складання податкових накладних та їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін на загальну суму 1415767,48 грн.

Стосовно фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Сокар Петролеум» з ТОВ «БОМОНД-МОБІЛ», суд зазначає наступне.

Так, матеріалами справи підтверджено що між TOB «Сокар Петролеум» та ТОВ «БОМОНД-МОБІЛ» були укладені договори підряду від 31.07.2017 №041, від 17.10.2017 №071, від 19.04.2019 319/04/19-ц, предметом яких є виготовлення навісного спорудження над газовим модулем для АЗС, здійснення монтажу пусконалагоджувальні роботи на об`єктах замовника, виготовлення електронних вказівок на марку палива «DIESEL Nano Extra» та встановлення їх на об`єкті замовника. Факт виконання умов вищезазначених договорів підтверджується актмих приймання-передачі послуг та банківськими документами.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що вищезазначені первинні бухгалтерські документи містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та ТОВ «БОМОНД-МОБІЛ», відповідно, підтверджують рух активів та зміну майнового стану у процесі здійснення господарських операцій.

Посилання контролюючого органу на те, що з контрагент позивача ТОВ «БОМОНД-МОБІЛ» є суб`єктом «ризикового» сектору економіки не приймається судом до уваги, оскільки згідно висновків, які викладені Верховним Судом у постанові від 18.03.2024 у справі №480/1798/22, податкова інформація не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарських операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг і не є безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про нереальність/безтоварність господарських операцій. Податкова інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону і сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень. Процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 380/12821 вказано, що суди попередніх інстанцій правомірно відхилили доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача та його контрагентів з огляду лише на податкову інформацію щодо його контрагентів (відсутність достатніх трудових ресурсів осіб з відповідною спеціальною освітою, відсутність основних засобів, необхідних складських, виробничих приміщень та обладнання у періоді, що перевірявся тощо; дослідження ланцюга постачання), оскільки відомості, наявні в інформаційно-аналітичних базах як відносно контрагентів позивача, так і за ланцюгами постачання ТМЦ (виконання робіт, надання послуг), носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган, з урахуванням того, що надані платником податку документи повною мірою спростовують це.

Крім того, твердження контролюючого органу про те, що в актах приймання-передачі послуг, наданих позивачу від ТОВ «БОМОНД-МОБІЛ» не вказано чітко витрати матеріалів, не конкретизовано вид, перелік послуг, та у чому виражено їх результат не враховуються судом, так як певні незначні недоліки в оформленні товаро-супровідних документів не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарських операцій, оскільки відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

У постанові Верховного Суду від 27.03.2024 у справі №380/12821/22 зазначено, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі видаткових та товарно-транспортних накладних, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичне здійснення таких операцій. Також варто врахувати, що для цілей податкового обліку беруться до уваги, насамперед, економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. Податковий орган не застосував підхід «превалювання суті над формою» як принцип бухгалтерського обліку, та, як наслідок, не спростував наявності встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин та не з`ясував правову природу спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що TOB «Сокар Петролеум» не було завищено витрати на збут на загальну суму 171 863,21 грн. по операціях з ТОВ «БОМОНД-МОБІЛ».

Таким чином суд дійшов висновку визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.08.2024 №731/33-00-07-01, від 09.08.2024 №732/33-00-07- 01, від 12.08.2024 №733/33-00-07-01, від 12.08.2024 №734/33-00-07-01 та від 13.08.2024 №735/33-00-07-01.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку із вищевикладеним суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08.08.2024 №718/33000703, від 09.08.2024 №728/33-00-07-01, від 09.08.2024 №731/33-00-07-01, від 09.08.2024 №732/33-00-07-01, від 12.08.2024 №733/33-00-07-01, від 12.08.2024 №734/33-00-07-01 та від 13.08.2024 №735/33-00-07-01.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» сплачений судовий збір в сумі 131214 (сто тридцять одна тисяча двісті чотирнадцять) грн 26 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ