Постанова

від 19.02.2025 по справі 160/26819/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2025 року м. Дніпросправа № 160/26819/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Баранник Н.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 р. (суддя Юрков Е.О.) в адміністративній справі №160/26819/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олійний Дім" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олійний Дім" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 05 липня 2024 року № 000/706/32-00-07-04-19 про зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 858 684,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі необґрунтованих висновків акта перевірки №615/32-00-07-04-14/35191360 від 18.06.2024 про відсутність реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Олійний Дім" та ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Агрофірма ім Мельника", ТОВ "ДВК АГРО", ФГ "НЕГОДА", ФГ "СЕРБА". До податкової перевірки ТОВ "Олійний Дім" контролюючому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту/від`ємного значення з податку на додану вартість по господарським операціям з контрагентами-постачальниками робіт/послуг за період, що перевірявся, які фактично виконані.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку загального позовного провадження, позовну заяву задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що суд першої інстанції формально підійшов до дослідженню доказів по справі, не врахував доводи відповідача про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, відсутність фактичного виробника по ланцюгу постачання товарів/послуг, що унеможливлює здійснення господарських операцій в задекларованих обсягах; обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту (витрат) належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг); контролюючим органом наведено інформацію, яка спростовує можливість здійснення операцій з виробництва та постачання товарно-матеріальних цінностей в адресу позивача. Незгоден скаржник/відповідач і з висновком суду першої інстанції про те, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обгрунтоване, вказуючи на те, що відповідач підтвердив обставину наявності у контрагентів позивача земельних ділянок, сільськогосподарської техніки та не заперечував здійснення останніми діяльності по вирощуванню сільськогосподарської продукції. Реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами в період, що був підданий податковій перевірці, підтверджена документально.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтування обраного апеляційним судом виду провадження наведено в ухвалі суду від 16 січня 2025 р.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:

З 22.05.2024 по 11.06.2024 на підставі повідомлення виданого Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.05.2024 № 63/32-00-07-06-13, наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 16.05.2024 № 117-п " проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Олійний Дім" (ІК в ЄДРПОУ 35191360) з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., по декларації з податку на додану вартість за березень 2024 року (вх. від 19.04.2024 №9100090212). За результатами перевірки складено акт №615/32-00-07-04-14/35191360 від 18.06.2024, у висновку якого зазначено про встановлення порушень: абз. а) п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 з урахуванням норм п.44.1 ст. 44, ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за березень 2024 року на суму 1 858 684 гривень. Вищезазначене призвело до порушення: п.200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в березні 2024 року в розмірі 1 858 684 гривень. За результатами перевірки Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято податкове повідомлення - рішення ф. «В4» від 05 липня 2024 року № 000/706/32-00-07-04-19 про зменшення суми від`ємного значення податку на додану вартість у сумі 1 858 684 гривень.

Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання товару та послуг, їх використання в господарській діяльності, підтверджено виконання умов укладених договорів, надано доказів факту виконання договірних зобов`язань та відповідних розрахунків за укладеними договорами.

Суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, які регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз зазначених нормативних актів свідчить про те, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Отже, висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства за період, що був підданий податковій перевірці, ґрунтується на наступних доводах: 1) невідповідність обсягів реалізації с/г продукції (насіння соняшника) до даних обсягу виробництва (валовий збір) та посівних площ під соняшник задекларованих у статистичних звітах постачальника за 2023 рік; 2) відсутність трудових та матеріальних ресурсів у контрагентів-постачальників; 3) неможливість встановлення походження товару по ланцюгу постачання.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не заперечує наявність у ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Агрофірма ім Мельника", ТОВ "ДВК АГРО", ФГ "НЕГОДА", ФГ "СЕРБА" земельних ділянок та використання їх за основним видом діяльності (01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур).

Відповідач ставить під сумнів можливість реалізації сільськогосподарській продукції (насіння соняшникового) контрагентами позивачу внаслідок того, що:

- за результатами проведеного аналізу встановлена не відповідність обсягів реалізації с/г продукції (насіння соняшника) до даних обсягу виробництва (валовий збір) та посівних площ під соняшник задекларованих у статистичних звітах постачальника за 2023 рік (ФГ "НЕГОДА", ТОВ "Агрофірма ім Мельника", ТОВ "ДВК АГРО", ФГ "СЕРБА");

- не можливо встановити походження ТМЦ, реалізованих від ФОП ОСОБА_1 позивачу;

- за даними податкової звітності та іншою інформацією, що міститься в ІТС "Податковий блок" у ТОВ "СЕРБА" відсутні будь-які складські приміщення.

Натомість, судом першої інстанції досліджено зміст договорів, які укладені позивачем та зазначеними контрагентами-постачальниками, а також документів, які надані позивачем на підтвердження реального виконання їх умов, у тому числі, товарно-транспорті накладні.

Відповідачем, у свою чергу, належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача, як платника податку на додану вартість, або можливої фіктивності контрагентів суду не надано та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин. Вказані правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 р. у справі № 826/11879/13-а, від 08 травня 2018 р. у справі № 815/3526/17, від 23 травня 2018 р. у справі №804/2551/13-а.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2024 р. в адміністративній справі №160/26819/24 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили 19 лютого 2025 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяА.В. Шлай

суддяО.О. Круговий

суддяН.П. Баранник