Постанова

від 18.02.2025 по справі 380/16848/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/16848/24 пров. № А/857/25590/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів :Носа С.П., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання : Скрутень Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Брильовський Р.М. в порядку письмового провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У серпні 2024 року військова частина НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , позивач) звернулася в суд із адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ВПВР, відповідач), в якому просила визнати протиправною бездіяльність ВПВР, яка полягає у не знятті арешту з майна Державного підприємства Міністерства оборони України Українська авіаційна транспортна компанія (далі - ДП МОУ УАТК), накладеного постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 16.02.2011 у складі зведеного виконавчого провадження №16525881 (реєстраційний номер обтяження 10862685) та зобов`язати відповідача зняти арешт, накладений постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 16.02.2011 у складі зведеного виконавчого провадження №16525881 (реєстраційний номер обтяження 10862685) на нерухоме майно ДП МОУ УАТК (місцезнаходження : 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 24, корп.3, код ЄДРПОУ - 24964464) по вул. Авіаційна, 1 у м. Львові, а саме : службовий будинок 2 вертолітної ескадрильї за г/п №4; навчальний корпус за г/п №43; командний пункт інженера за г/п №10; службовий будинок 3 вертолітної ескадрильї за г/п №8; авіаційна техніко-експлуатаційна частина за г/п №5; сховище авіаційної техніко-експлуатаційної частини за г/п №9; термокомплекс за г/п №45; майстерня для зварювання за г/п №11; сховище, укриття бетонне за г/п №12; сховище залізобетонне за г/п №6; збірно-металеве сховище за г/п №23; збірно-металеве сховище за г/п №24; склад інженерно-аеродромної служби за г/п №28; КПП, авіа ТЕЧ за г/п №5А; альтанка на озері за г/п б/н, літ Ф.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в/ч НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій через неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що фактичну передачу майна для потреб оборони забезпечено всередині оборонного відомства від ДП МОУ УАТК до військового формування, з дозволу МОУ відповідно до наказу №297/МН від 26.09.2022 та затвердженого акту приймання-передачі від 22.11.2022, а також за письмовою згодою Фонду Державного майна України №10-24-8147 від 01.07.2022. Військова частина позбавлена можливості користуватися на правових підставах переданим їй майном у зв`язку із накладеним арештом (позбавлена можливості відновити належний стан майже зруйнованого нерухомого майна за державним фінансуванням, а інші джерела фінансування на ці потреби законодавчо заборонено). Також зазначає, що нерухоме майно, яке передається від суб`єкта господарювання до органів військового управління, залишається в державній власності. Отже, спірне майно не вибуло із державної власності, а тому застережень щодо його незаконного відчуження немає, оскільки таке використовується виключно для потреб оборони. Також наголошує на тому, що реєстрація спірного майна відбулась на підставі судових рішень після відкриття виконавчого провадження, в межах якого був накладений арешт та порушення справи про банкрутство стосовно ДП МОУ УАТК, а тому таке майно у відомість майна боржника, яке є предметом застави, на задоволення вимог кредиторів внесено взагалі не було.

Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну у встановлений судом строк.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 до участі в справі в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору були залучені Акціонерне товариство Державний ощадний банк України та ДП МОУ УАТК.

АТ Державний ощадний банк України надіслало суду апеляційної інстанції письмові пояснення, в яких вказує на відсутність жодних претензій майнового характеру до ДП МОУ УАТК та інформує суд про те, що протягом 2017-2021 років, вказаним підприємством перед банком була погашена заборгованість в загальному розмірі 43177345,93 грн. Просить справу розглядати без участі представника АТ Державний ощадний банк України.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відтак, в контексті положень ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги в/ч НОМЕР_1 задовольнити повністю, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 18.01.2011, яке набрало законної сили 31.01.2011, Господарським судом м. Києва було видано наказ №6/710-38/408 від 07.02.2011 про стягнення з ДП МОУ УАТК на користь ВАТ Державний ощадний банк України борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 8666776,80 грн, 3% річних в сумі 176286,18 грн, державне мито в сумі 6375,00 грн та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 59,00 грн.

Головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - ППВР ВДВС) Пацуріною О.В. винесено постанову №ВП№24635934 від 16.02.2011 про відкриття виконавчого провадження та накладено арешт на все майно, що належить ДП МОУ УАТК.

Постановою №ВП24635934 від 28.04.2011 приєднано виконавче провадження №26635934 з примусового виконання наказу №6/710-38/408 до зведеного виконавчого провадження №16525881, яке веде ВПВР управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві, м. Київ.

Старшим державним виконавцем ВПВР управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві Нечай Галиною Петрівною постановою ВП№24635934 від 01.10.2013 було зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу №6/710-38/408, виданого 07.02.2011.

Судом встановлено, що в/ч НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) є підпорядкованою в/ч НОМЕР_3 в системі Повітряних Сил ЗСУ та має статус окремої юридичної особи.

Відповідно до наказу МОУ та затвердженого акту приймання-передачі від 22.11.2022 для потреб оборони в умовах дії правового режиму воєнного стану забезпечено передачу 15 будівель та споруд державного майна по АДРЕСА_1 від ДП МОУ УАТК до в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).

Командування в/ч НОМЕР_1 подало заяву до ВПВР №1530/403/398/пс від 24.07.2024 про скасування арешту (обтяження) майна по АДРЕСА_1 у зведеному виконавчому провадженні №16525881.

ВПВР повідомив командування в/ч НОМЕР_1 , що у зведеному виконавчому провадженні №16525881 перебуває 29 виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих документів з боржника ДП МОУ УАТК. Всі виконавчі провадження, які перебувають у складі зведеного виконавчого провадження №16525881 зупинені у зв`язку з тим, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.06.2013 по справі №910/9741/13 порушено справу про банкрутство ДП МОУ УАТК та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до п.4 ч.1 ст.34 Закону України Про виконавче провадження.

Оскільки у командування в/ч НОМЕР_1 виникла необхідність частково зняти арешт з нерухомого майна ДП МОУ УАТК в кількості 15 об`єктів по АДРЕСА_1 , позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів існування на час звернення позивача до суду підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна боржника або його частини, перелік яких наведено у ч.4 ст.59 Закону України Про виконавче провадження, а також згідно ч.4 ст.40 цього Закону. Крім того, відповідно до постанови ВП№24635934 від 16.02.2011 про відкриття виконавчого провадження, арешт на все майно, належного ДП МОУ УАТК, однак до суду з позовною заявою звертається не боржник, а в/ч НОМЕР_1 , яка не є власником цього майна.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.2 ст.2 Закону України Про виконавче провадження №606-XIV, примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України Про державну виконавчу службу.

Частиною першою статті 6 Закону України Про виконавче провадження №606-XIV на державного виконавця покладено обов`язок використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб

Згідно ч.2 ст.25 Закону України Про виконавче провадження №606-XIV, державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова

Процедура накладення арешту на майно боржника врегульована статтею 57 Закону України Про виконавче провадження №606-XIV, частинами першою та другою якої було передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту

Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України Про виконавче провадження №606-XIV підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до статті 30 Закону України Про виконавче провадження №606-XIV, державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Частинами першою, другою статті 50 Закону України Про виконавче провадження №606-XIV було визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій ообі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Зі змісту наведених законодавчих положень вбачається, що арешт з майна знімається у разі закінчення виконавчого провадження (крім певних винятків), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. В інших випадках повернення виконавчого документа законодавчо мотивованих підстав для безумовного зняття арешту з майна боржника не передбачено.

Частиною п`ятою статті 47 Закону України Про виконавче провадження №606-XIV передбачалося, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Разом з тим, відсутність виконавчого провадження свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання рішення, а отже і відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання.

05.10.2016 набрав чинності Закон України Про виконавче провадження (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно п.7 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1404-VIII, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Частиною третьою статті 59 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно ч.4 ст.59 Закону №1404-VIII, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну Укроборонпром, акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну Укроборонпром, державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну Укроборонпром або на момент припинення Державного концерну Укроборонпром було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності, звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч.5 ст.59 Закону №1404-VIII).

У розглядуваній справі судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №82900056 від 20.03.2017 службовий будинок 2 вертолітної ескадрильї за г/п № 4; навчальний корпус за г/п №43; командний пункт інженера за г/п №10; службовий будинок 3 вертолітної ескадрильї за г/п №8; авіаційна техніко-експлуатаційна частина за г/п №5; сховище авіаційної техніко-експлуатаційної частини за г/п №9; термокомплекс за г/п №45; майстерня для зварювання за г/п №11; сховище, укриття бетонне за г/п №12; сховище залізобетонне за г/п №6; збірно-металеве сховище за г/п №23; збірно-металеве сховище за г/п №24; склад інженерно-аеродромної служби за г/п №28; КПП, авіа ТЕЧ за г/п №5А; альтанка на озері за г/п б/н, літ Ф перебуває у власності ДП МОУ УАТК.

Судом встановлено, що в/ч НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) є підпорядкованою в/ч НОМЕР_3 в системі Повітряних Сил ЗСУ, на даний час має статус окремої юридичної особи.

З дозволу Міністра оборони України відповідно наказу №297/мн від 26.09.2022 та затвердженого акту приймання-передачі від 22.11.2022, для потреб оборони в умовах дії правового режиму воєнного стану забезпечено передачу 15 будівель та споруд державного майна по АДРЕСА_1 від ДП МОУ УАТК до в/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).

Крім того по зазначеному майну отримана письмова згода Фонду державного майна України №10-24-8147 від 01.07.2022 щодо передачі державного майна ДП МОУ УАТК для потреб оборони під час дії режиму воєнного стану військовим формуванням та закріплення на праві оперативного управління за в/ч НОМЕР_1 .

При цьому, як зазначає скаржник, фактичну передачу нерухомого майна для потреб оборони забезпечено всередині оборонного відомства від ДП МОУ УАТК до військового формування, тобто на даний час майном фактично володіє інший власник, ніж вказаний в реєстрі речових справ.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.03.2024 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1200734446101) стосовно реєстрації права власності нерухомого майна по АДРЕСА_1 зазначено про арешт цього об`єкта нерухомості, який внесений до вказаного реєстру відповідно до рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10.09.2007 по справі №2-2457/2007 та ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.04.2008 по справі №2-2457/2008.

У той же час, в січні 2023 році, у в/ч НОМЕР_1 створено повноцінну фінансово-економічну службу зі своїм фінансовим рахунком, яка стала відокремленою від в/ч НОМЕР_4 . Внаслідок цього облік всього балансу військового майна та фінансовий облік, територіально закріплений на праві оперативного управління за в/ч НОМЕР_1 , переданий від в/ч НОМЕР_4 до в/ НОМЕР_5 ( АДРЕСА_1 ).

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що на даний час існують обмеження (арешт) щодо користування майном переданого з балансу ДП МОУ УАТК на баланс в/ч НОМЕР_4 та закріплення на праві оперативного управління за в/ч НОМЕР_1 .

Колегія суддів враховує, що з огляду на арешт майна, в/ч НОМЕР_1 позбавлена можливостей відновлення в належний стан майже зруйнованого нерухомого майна переданого від ДП МОУ УАТК за державним фінансуванням, інші джерела фінансування стосовно відновлення державного майна законодавчо заборонено.

Висновки суду першої інстанції з приводу того, що із позовною заявою звертається не боржник, а в/ч НОМЕР_1 , яка не є власником майна на яке накладено арешт, не заслуговують на увагу, позаяк спірне майно належить державі і закріплено на праві оперативного управління у в/ч НОМЕР_1 .

Колегія суддів вважає слушними доводи скаржника з приводу того, що оскільки зведене виконавче провадження порушене постановою від 16.02.2011 про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем на даний час зупинене та існує ухвала Господарського суду м. Києва від 11.06.2013 у справі №910/9741/13 щодо порушення справи про банкрутство ДП МОУ УАТК та введення мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до п.4 ч.1 ст.34 Закону України Про виконавче провадження, тому спірне майно у відомість майна боржника, яка є предметом застави, на задоволення вимог кредиторів внесено не було, являється на даний час військовим майном та належать державі і закріплено на праві оперативного управління у військовій частині НОМЕР_1 .

Більше того, колегія суддів враховує, що третя особа, яка була залучена до участі у даній справі - АТ Державний ощадний банк України не має жодних претензій майнового характеру до ДП МОУ УАТК та у своїх письмових поясненнях вказала, що протягом 2017-2021 років підприємством перед банком була погашена заборгованість в загальному розмірі 43177345,93 грн.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що необхідність у накладенні арешту майна відсутня.

Проте, вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 308, 310,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року по справі №380/16848/24 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягає у не знятті арешту з майна Державного підприємства Міністерства оборони України Українська авіаційна транспортна компанія, накладеного постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 16.02.2011 у складі зведеного виконавчого провадження №16525881 (реєстраційний номер обтяження 10862685).

Зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт, накладений постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві 16.02.2011 у складі зведеного виконавчого провадження №16525881 (реєстраційний номер обтяження 10862685) на нерухоме майно Державного підприємства Міністерства оборони України Українська авіаційна транспортна компанія (місцезнаходження : 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 24, корп.3, код ЄДРПОУ - 24964464) по вул. Авіаційна, 1 у м. Львові, а саме : службовий будинок 2 вертолітної ескадрильї за г/п №4; навчальний корпус за г/п №43; командний пункт інженера за г/п №10; службовий будинок 3 вертолітної ескадрильї за г/п №8; авіаційна техніко-експлуатаційна частина за г/п №5; сховище авіаційної техніко-експлуатаційної частини за г/п №9; термокомплекс за г/п №45; майстерня для зварювання за г/п №11; сховище, укриття бетонне за г/п №12; сховище залізобетонне за г/п №6; збірно-металеве сховище за г/п №23; збірно-металеве сховище за г/п №24; склад інженерно-аеродромної служби за г/п №28; КПП, авіа ТЕЧ за г/п №5А; альтанка на озері за г/п б/н, літ Ф.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Р. Й. Коваль С. П. Нос Повне судове рішення складено 27.02.25