Постанова

від 25.02.2025 по справі 460/13698/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 460/13698/24 пров. № А/857/1502/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,

а також сторін (їх представників):

від відповідача - Вискунець Н.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.12.2024р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Гощанського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення виконавчого збору, спонукання до вчинення певних дій, відшкодування моральної шкоди (суддя суду І інстанції: Поліщук О.В.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 15 год. 43 хв. 26.12.2024р. м.Рівне; дата складання повного рішення суду І інстанції: 27.12.2024р.),-

В С Т А Н О В И В:

10.11.2024р. (згідно з відомостями реєстраційної позначки суду першої інстанції 11.11.2024р.) за допомогою системи «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, просив:

поновити строк звернення до суду із розглядуваним позовом;

визнати протиправною постанову державного виконавця Гощанського відділу державної виконавчої служби /ВДВС/ у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління /ЗМУ/ Міністерства юстиції /МЮ/ Вискунця Н.В. про відкриття виконавчого провадження ВП № 73987370 від 26.01.2024р.;

зобов`язати Гощанський ВДВС у Рівненському районі Рівненської області ЗМУ МЮ скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73987370 від 26.01.2024р.; повернути всі кошти, які були стягнуті з позивача в рамках даного виконавчого провадження;

зобов`язати Гощанський ВДВС у Рівненському районі Рівненської області ЗМУ МЮ компенсувати моральну шкоду в розмірі 100000 грн.;

зобов`язати керівництво Гощанського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області ЗМУ МЮ провести службове розслідування щодо дій державного виконавця та вжити дисциплінарних заходів (Т.1, а.с.1-5, 47-51, 114-117).

Згідно ухвали суду від 17.12.2024р. визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із розглядуваним позовом та поновлено такий (Т.1, а.с.184-188).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.12.2024р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (Т.2, а.с.201-206).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_1 який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (Т.2, а.с.209-212).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що суд першої інстанції проігнорував факт виконання судового рішення приватним виконавцем і стягнення ним винагороди, що призвело до подвійного стягнення витрат за одним виконавчим документом, що суперечить принципу справедливості.

При цьому, в силу вимог п.5 ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем.

В розглядуваному випадку належним способом захисту прав та інтересів позивача є закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Відповідач Гощанський ВДВС у Рівненському районі Рівненської області ЗМУ МЮ скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.3, а.с.4-13).

У свою чергу, позивач ОСОБА_2 скерував відповідь на відзив на апеляційну скаргу (Т.3, а.с.34-37).

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.

Як встановлено під час судового розгляду справи, 10.09.2014р. Острозьким районним судом Рівненської обл. ухвалено рішення в цивільній справі № 567/322/14-ц, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 31962,11 доларів США боргу за кредитним договором № ROHPGL0000000001 від 01.07.2008р. та 2553 грн. 77 коп. витрат на сплату судового збору.

Вказане судове рішення набрало законної сили 30.09.2014р.

02.10.2014р. Острозьким районним судом Рівненської обл. видані виконавчі листи у справі № 567/322/14-ц.

03.03.2023р. державним виконавцем Гощанського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області ЗМУ МЮ Вискунцем Н.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 71170227 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 02.10.2014р. Острозьким районним судом Рівненської області, стягувачем за яким є АТ КБ «ПриватБанк», а боржником ОСОБА_1 (Т.2, а.с.182).

Відповідно до п.3 вказаної постанови визначено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 117140 грн. 81 коп.

Також, 03.03.2023р. державним виконавцем у виконавчому проваджені ВП № 71170227 винесені постанови про визначення для боржника мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника (Т.2, а.с.177-181).

08.03.2023р. вказане виконавче провадження було зупинено (Т.2, а.с.146).

23.01.2024р. стягувач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до відповідача із заявою щодо повернення виконавчого листа № 567/322/14-ц від 02.10.2014р. стягувачу без виконання (Т.2, а.с.136).

25.01.2024р. державним виконавцем винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 71170227 (Т.2, а.с.133).

25.01.2024р. державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (АТ КБ «ПриватБанк») згідно із п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», а також постанову про стягнення виконавчого збору з боржника в розмірі 117140 грн. 81 коп. (Т.2, а.с.129, 131).

У подальшому 26.01.2024р. державним виконавцем Вискунцем Н.В. відкрито виконавче провадження № 73987370 з приводу примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 25.01.2024р. у виконавчому провадженні ВП № 71170227 (Т.2, а.с.121).

Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами щодо призупинення або закінчення виконавчого провадження № 73987370, проте вказані заяви були залишені державним виконавцем без задоволення (Т.1, а.с.18-24, 80-101, 150-166, Т.2, а.с.28-48, 50-61, 79-80).

Не погоджуючись з постановою державного виконавця про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору, вважаючи протиправними дії державного виконавця щодо фактичного стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом.

Отже, предметом спору в цій справі (з урахуванням доводів апеляційної скарги) є оцінка правомірності стягнення з боржника суми виконавчого збору відповідно до ст.ст.27, 40 Закону України «Про виконавче провадження» без реального стягнення суми боргу з вказаного боржника за умови закінчення виконавчого провадження через повернення виконавчого документа за заявою стягувача, а також правомірність винесеної державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження № 73987370 від 26.01.2024р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 117140 грн. 81 коп. з огляду на виконання рішення суду приватним виконавцем.

Відмовляючи в задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець правомірно прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № 73987370 від 26.01.2024р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 117140 грн. 81 коп.

Такі висновки суду першої інстанції у повній мірі ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

В рамках предмету спору дослідженню підлягають три важливі факти: чи виконавчий документ є чинним та не скасованим в установленому законом порядку; чи не пропущено строк пред`явлення його до виконання, та чи не визнано його таким, що не підлягає виконанню, зокрема, з підстави відсутності обов`язку через його виконання боржником.

В свою чергу, постанова державного виконавця ВП № 71170227 від 25.01.2024р. є чинним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню, оскільки позивачем така не оскаржувалася та не скасована в судовому порядку (доказів протилежного суду не надано).

Відповідачем не пропущено строк пред`явлення виконавчого документа - постанови ВП № 71170227 від 25.01.2024р. до примусового виконання.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України № 606-XIV від 21.04.1999р. «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV; був чинний на дату відкриття виконавчого провадження (30.07.2014р.) і діяв до 04.10.2016р.).

Відповідно до ч.2 ст.25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Поряд з цим, 05.10.2016р. набув чинності Закон України № 1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), пунктом 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст.27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (ч.1).

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (ч.2).

В подальшому Законом України № 2475-VIII від 03.07.2018р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», який набрав чинності 28.08.2018р., у частині 2 ст.27 Закону № 1404-VIII слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

Отже, після 28.08.2018р. розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню.

Повертаючись до обставин цієї справи колегія суддів зауважую, що виконавче провадження ВП № 71170227 відкрито 03.03.2023р. (тобто за правилами Закону № 1404-VIII від 02.06.2016р. «Про виконавче провадження»).

Постанова про стягнення виконавчого збору прийнята відповідачем 25.01.2024р. (за правилами Закону № 1404-VIII, чинного на дату її ухвалення).

При цьому, згідно з ч.ч.1 і 2 ст.27 Закону № 1404-VIII (у редакції, викладеній згідно із Законом України № 2475-VIII від 03.07.2018р., набув чинності з 28.08.2018р.) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Отже, в розглядуваній справі законом, який діяв на час відкриття виконавчого провадження, є Закон № 606-XIV, а з уваги на зміст його ст.28 (в редакції, чинній на 03.03.2023р.) розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 19.01.2022р. у справі № 640/7697/21.

Крім того, стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 360/3324/19.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки, яких дійшов суд першої інстанції за наслідками розгляду цієї справи, відповідають правовій позиції і підходам Верховного Суду до вирішення спорів, пов`язаних зі стягненням виконавчого збору.

Стосовно посилань позивача, що виконавчий збір стягується лише за фактичного стягнення державним виконавцем коштів чи вчиненням ним дій, які призвели до стягненню з боржника сум заборгованості, колегія суддів відноситься критично, оскільки відповідно до ст.27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ч.2 ст.27 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла до 28.08.2018р.

Законом України № 2475-VIII від 03.07.2018р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», який набрав чинності 28.08.2018р., у частині 2 ст.27 Закону № 1404-VIII слова «фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом» замінено словами «підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів».

Отже, після 28.08.2018р. розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми, яка підлягає стягненню.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення державного виконавця (постанова ВП № 71170227 від 25.01.2024р. про стягнення виконавчого збору) винесена відповідно до норм ст.ст.3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені цим Законом.

Водночас, законодавець пов`язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору не виключно з вчиненням ним певних виконавчих дій протягом усього часу тривалості виконавчого провадження, яке призвело до фізичного стягнення коштів на користь стягувача з боржника. Сума основної винагороди у розмірі 10 відсотків визначається та стягується виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження. Визначення розміру винагороди пов`язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом.

У свою чергу, у Законі України «Про виконавче провадження» початок примусового виконання рішення визначається статтею 26, відповідно до частини першої якої виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

За змістом цієї норми передбачено, що початок примусового виконання рішення починається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно із ч.8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012р., про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

При цьому, пунктами 21-22 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 39 Закону.

У разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавець після підготовки розпорядження державного виконавця, передбаченого пунктом 13 розділу VII цієї Інструкції, виносить постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

При цьому, положення Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог, зокрема Закону України «Про виконавче провадження», та такі, що не можуть йому суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що державний виконавець визначає суму виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження, а у випадку повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) постанова про стягнення виконавчого збору має бути прийнята не пізніше наступного дня з дня наведених обставин. При цьому, останнє повноваження реалізується державним виконавцем, якщо виконавчий збір ще не стягнуто.

Крім того, наведені норми дозволяють державному виконавцю вирішити питання про стягнення виконавчого збору як у постановах про відкриття виконавчого провадження, про закінчення виконавчого провадження, так і в окремій постанові, якою вирішується питання про стягнення виконавчого збору, під час здійснення виконавчого провадження.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Винесення постанови про стягнення виконавчого збору можливе з моменту відкриття виконавчого провадження і до його припинення, зокрема, у випадках повернення виконавчих документів.

Перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується, є вичерпним. Після відкриття виконавчого провадження вже розпочинається примусове виконання рішення і, як наслідок, стягнення виконавчого збору. Стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Як встановлено під час судового розгляду, за наслідками розгляду заяви АТ КБ «ПриватБанк» від 23.01.2024р. державний виконавець Вискунець Н.В. виніс постанову у виконавчому провадженні № 71170227, якою виконавчий лист № 567/322/14-ц, виданий 02.10.2014р. Острозьким районним судом Рівненської обл., про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 31962,11 доларів США боргу за кредитним договором № ROHPGL0000000001 від 01.07.2008р. та 2553 грн. 77 коп. витрат на сплату судового збору, повернув стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону № 1404-VIII.

25.01.2024р. державний виконавець Вискунець Н.В. у виконавчому провадженні № 71170227 виніс постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 117140 грн. 81 коп. і 26.01.2024р. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73987370 з примусового виконання вказаної постанови про стягнення виконавчого збору.

Отже, такі дії державного виконавця в повній мірі відповідають положенням ст.27 Закону № 1404-VIII та п.8 Розділу 3 Інструкції № 512/5.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 28.04.2020р. у справі № 520/9144/18, від 26.06.2020р. у справі № 360/3324/19, від 17.09.2020р. у справі № 640/16620/19 та від 16.02.2023р. у справі № 160/1389/22.

За такого правового регулювання та обставин справи колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що державний виконавець Гощанського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області ЗМУ МЮ в частині винесення постанови від 26.01.2024р. про відкриття виконавчого провадження ВП № 73987370, діяв правомірно.

Стосовно решти доводів апелянта колегія суддів наголошує на такому.

Приписами ст.31 Закону України № 1403-VIII від 02.06.2016р. «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (надалі - Закон № 1403-VIII) визначено право приватного виконавця на отримання винагороди.

Згідно з ч.1 ст.31 Закону № 1403-VIIІ за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової (ч.2 ст.31 Закону № 1403-VIII).

Частинами 4-6 ст.31 Закону № 1403-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Як встановлено під час судового розгляду, у межах виконавчого провадження ВП № 71170227 державним виконавцем повного фактичного виконання виконавчого листа від 02.10.2014р. в справі № 567/322/14-ц досягнуто не було, виконавчий документ був повернутий стягувачу.

В подальшому, виконавчий лист від 02.10.2014р. в справі № 567/322/14-ц було пред`явлено на виконання приватному виконавцю Капустіній Д.А., яка постановою від 16.02.2024р. відкрила виконавче провадження № 74188136. У пункті 3 названої постанови приватний виконавець визначила стягнути з боржника основну винагороду у розмірі 3196,21 доларів США (Т.1, а.с.12-13).

08.11.2024р. приватний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження № 74188136 через надходження заяви стягувача про погашення боргу, при цьому залишок боргу сплачено напряму стягувачу (Т.1, а.с.14-15).

Закон № 1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.

З одного боку, Закон № 1404-VIII не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред`явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.

З іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні у державного виконавця.

Законодавство про виконавче провадження не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Водночас, законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв`язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.

Так, частиною 8 ст.27 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Поняття й процедура, що згадані у цій нормі, стосується правовідносин, що не є подібними до спірних, оскільки в останніх не було передачі виконавчого документа.

Приймаючи 26.01.2024р. постанову про відкриття виконавчого провадження № 73987370 щодо примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 25.01.2024р. у виконавчому провадженні ВП № 71170227, державний виконавець діяв у відповідності до приписів Закону № 1404-VIII та Інструкції № 512/5, у зв`язку з чим підстави для скасування названої постанови є відсутніми.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Гощанського ВДВС у Рівненському районі Рівненської області ЗМУ МЮ про відкриття виконавчого провадження ВП № 73987370 від 26.01.2024р. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Решта позовних вимог носить похідний характер по відношенню до вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 73987370, а тому такі не підлягають задоволенню.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що останній не підлягає до задоволення.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ч.3 ст.268, ст.310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.12.2024р. в адміністративній справі № 460/13698/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор

Дата складання повного судового рішення: 28.02.2025р.