Постанова
від 18.02.2025 по справі 603/59/24
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 603/59/24Головуючий у 1-й інстанції Галіян І.М. Провадження № 22-ц/817/138/25 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

за участі секретаря - Панькевич Т.І.

без участі сторін, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 603/59/24, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Андрусенко Ігор Ярославович, на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2024 року, ухваленого суддею Галіяном І.М., повний текст якого складено 01 листопада 2024 року, у цивільній справі за позовом керівника Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Монастириської міської ради Тернопільської області до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Горожанка» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

у січні 2024 року, керівник Бучацької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Монастириської міської ради Тернопільської області звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 та приватного підприємства «Горожанка» (далі ПП «Горожанка») про витребування на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради з незаконного володіння відповідачів земельної ділянки загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 6124283200:02:001:0282, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території с. Горожанка Чортківського району Тернопільської області.

В обґрунтування вимог посилається на те, що Бучацькою окружною прокуратурою в межах кримінального провадження № 12021211130000097 від 20.05.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 364 КК України, виявлено факт порушення вимог земельного законодавства та неправомірного отримання у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Так, було встановлено, що ОСОБА_2 , яка виконувала обов`язки голови Горожанської сільської ради Монастириського району Тернопільської області (далі Горожанська сільська рада), в період з 02.09.2020 року до 03.11.2020 року, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, діючи на користь, ОСОБА_1 , з метою отримання нею завідомо неправомірної вигоди, що виразилось у незаконній передачі йому у власність земельної ділянки, діючи умисно, склала завідомо неправдивий протокол та рішення № 200 тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 02.09.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », а також завідомо неправдивий протокол та рішення № 230 тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 24.10.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ». На підставі вказаних, завідомо підроблених ОСОБА_2 протоколів та рішень, відповідач ОСОБА_1 безпідставно отримав у власність земельну ділянку з кадастровим номером 6124283200:02:001:0282 загальною площею 2,0 га, нормативно-грошова оцінка якої становить 22263,65 грн. 02.11.2020 року державним реєстратором Монастириської міської ради здійснено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 .

У зв`язку з наведеним, вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.11.2023 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364 КК України.

Прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка не передавалася ОСОБА_1 в установленому законом порядку. Так, 01.09.2020 року ОСОБА_1 подав в сільську раду заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку в межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, яка була зареєстрована в журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради під № 66. На вказаній заяві в.о. голови Горожанської сільської ради ОСОБА_2 накладено резолюцію «на розгляд сесії 01.09.2020». Однак в проекті землеустрою щодо виділення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 міститься тотожна заява відповідача, на якій проставлено реєстраційний вхідний № 76, замість № 66.

Відповідно до протоколу засідання тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради, яке відбулося 02.09.2020 року та на якому було прийнято рішення № 200, на сесії були присутні 7 депутатів з 12 обраних. Результати голосування свідчать про те, що за вказане рішення проголосували всі присутні депутати. Відповідно до протоколу засідання тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради, яке відбулося 24.10.2020 року та на якому було прийнято рішення № 230, на сесії були присутні 10 депутатів з 12 обраних. Результати голосування свідчать про те, що за вказане рішення проголосували всі присутні депутати.

Поряд з цим, допитані як свідки в кримінальному провадженні депутати Горожанської сільської ради не підтвердили, що вищевказані рішення були прийняті на засіданнях тридцять четвертої та тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради відповідно.Водночассвідки ОСОБА_3 (оперуповноважений ВКП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області), ОСОБА_4 (директор Горожанської ЗОШ І-ІІІ ст.) повідомили про те, що 24.10.2020 сесія ради не проводилася. Поряд з цим ОСОБА_2 під час судового розгляду кримінального провадження стосовно неї визнала свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 364 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, а також повідомила, що 02.09.2020 року особисто на комп`ютері надрукувала та роздрукувала, а в подальшому підписала протокол сесії, якої фактично не було, що також зробила і з рішеннями, зазначеними в обвинувальному акті. Тотожні дії вона вчинила й 24.10.2020 року. Отже, враховуючи те, що відповідні сесії не проводилися, депутати Горожанської сільської ради не голосували за вказані рішення, спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади без вираження її волі, чим було порушено інтереси держави.

Прокурор також звертає увагу на те, що на підставі ухвали слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області в справі № 595/869/21 від 17.06.2021 року було вилучено оригінали протоколу та рішень тридцять четвертої та тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 02.09.2020 року та від 24.10.2020 року відповідно, журнал реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради, книгу розпоряджень сільського голови, оригінали заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку в межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства, зокрема, на ім`я ОСОБА_1 .

Однак заява ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутня, а у вилученому журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради немає жодних записів про неї. Вказане, на його переконання, свідчить про те, що ОСОБА_1 , знав, що спірна земельна ділянка вибула з володіння територіальної громади з порушенням вимог закону, і наведені обставини ставлять під обґрунтований сумнів його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність.

Оскільки 01.02.2021 року між ОСОБА_1 та ПП «Горожанка» було укладено договір оренди землі, предметом якого є спірна земельна ділянка, отже остання перебуває у фактичному користуванні орендаря. За таких обставин, при встановлені підстав для витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 наявні також підстави для її витребування в ПП «Горожанка», якому спірна земельна ділянка була передана в оренду і яке є незаконним володільцем. Вважає, що витребування земельної ділянки лише у ОСОБА_1 не призведе до її повернення у фактичне володіння Монастириської територіальної громади.

З огляду на те, що Монастириська міська рада є правонаступником Горожанської сільської ради, на території саме Монастириської міської ради розташована спірна земельна ділянка, остання наділена правом звернення до суду щодо захисту інтересів держави в спірних правовідносинах. Однак нею не вживалися та не планується вжиття заходів щодо відновлення порушених майнових інтересів територіальної громади, у тому числі й шляхом звернення до суду з відповідним позовом, про що нею було повідомлено в листі № 11/02-20 від 03.01.2024 року. Таким чином, звернення до суду з цим позовом саме прокурором відповідає положенням ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Враховуючи наведені обставини, просить витребувати з незаконного володіння відповідачів на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради спірну земельну ділянку, а також стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.

Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2024 року позов керівника Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області в інтересах держави в особі Монастириської міської ради Тернопільської області до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Горожанка» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задоволено.

Витребувано на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради Тернопільської області з незаконного володіння ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Горожанка» земельну ділянку з кадастровим номером 6124283200:02:001:0282 загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах населеного пункту с. Горожанка Чортківського району Тернопільської області (колишньої Горожанської сільської ради Монастириського району Тернопільської області).

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Тернопільської обласної прокуратури 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп сплаченого судового збору.

Стягнуто з Приватного підприємства «Горожанка» на користь Тернопільської обласної прокуратури 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Андрусенко І.Я. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2024 року у справі №603/59/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник заявник зазначає, що дане рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи.

Вказує, що ОСОБА_1 , як громадянин України має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель комунальної власності в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам у власність. У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 звернувся до Горожанської сільської ради із заявою (клопотанням) про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Рішенням Горожанської сільської ради № 200 від 02.09.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Горожанка на території Горожанської сільської ради. На підставі вказаного рішення було розроблено відповідний проект землеустрою, який відповідач передав для затвердження до сільської ради. Рішенням Горожанської сільської ради № 230 від 24.10.2020 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр ОСОБА_1 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 6124283200:02:001:0282 для ведення особистого селянського господарства в межах с.Горожанка та передано цю земельну ділянку безоплатно у власність ОСОБА_1 . А тому відповідач вважає, що отримав земельну ділянку у встановленому законом порядку.

Представник заявника, також звертає увагу на безпідставність представництва прокуратурою інтересів держави в суді, оскільки в провадженні Монастириського районного суду Тернопільської області перебувало кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч 1 ст. 364 КК України (справа № 603/547/21). До початку судового розгляду прокурором Монастириського відділу Бучацької окружної прокуратури в інтересах Монастириської міської ради було заявлено позов про відшкодування на користь держави в особі Монастириської міської ради завданих збитків в розмірі 200 372,85 грн, які ОСОБА_2 відшкодувала в добровільному порядку. Враховуючи ту обставину, що позивачу Монастириській міській раді збитки вже відшкодовані, вважає вказаний позов є безпідставним.Задоволення вказаного позову призведе до подвійного безпідставного збагачення Монастириської міської ради. Крім того, зазначає, що вирок суду в іншому провадженні, на який посилається прокурор, не має преюдиційного значення у цій справі, а показання свідків, а саме, що депутати Горожанської сільської ради, не голосували за рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу та за рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу, які зафіксовані в письмових протоколах допитів свідків, які не досліджувались судом безпосередньо, не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Від Бучацької окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просять апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Андрусенка І.Я. на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 24.10.2024 у справі №603/59/24 залишити без задоволення.

Вказують, що спірна земельна ділянка не передавалась у власність відповідача в установленому законом порядку і саме вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.11.2023 встановлено, що ОСОБА_1 безпідставно отримав її у власність з комунальної власності на підставі підроблених в.о. голови Горожанської сільської ради Томкевич Г.Й. протоколів та рішень тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради № 200 від 02 вересня 2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » та тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради № 230 від 24 жовтня 2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », проте сесії не проводилися та депутати Горожанської сільської ради не голосували за дані рішення. Тому, земельна ділянка з кадастровим номером 6124283200:02:001:0282 вибула з володіння Монастириської територіальної громади без вираження її волі, з порушенням вимог закону та ставить добросовісність ОСОБА_1 під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів, а тому підлягає поверненню належному власнику.

Також, в апеляційній скарзі представник заявника ставить під сумнів підстави для представництва прокуратурою інтересів держави в суді, оскільки в ході розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.366 і ч.1 ст.364 КК України, прокурором Монастириського відділу Бучацької окружної прокуратури в інтересах Монастириської міської ради пред`явлено позов про відшкодування збитків в розмірі 200 372,85 грн, які ОСОБА_2 відшкодувала в добровільному порядку, а тому позов Бучацької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Монастириської міської ради Тернопільської області до ОСОБА_1 та приватного підприємства «Горожанка» про витребування земеленої ділянки є безпідставним. Проте представник прокуратури вважає, такі твердження помилковими, оскільки пред`являючи позов в межах кримінального провадження, прокурором ставилося питання про відшкодування ОСОБА_2 завданою нею істотної шкоди передбаченої у ч.1 ст.364 КК України за вчинення нею саме злочину. Водночас у даній позовній заяві ставиться вимога про повернення матеріального об`єкту - земельної ділянки, яка незаконно була надана ОСОБА_1 поза волею власника, і на даний час земельна ділянка перебуває в оренді ПП «Горожанка» та ОСОБА_1 отримує дохід у виді орендної плати.

Звернення прокурора до суду із цим позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність та повернення у комунальну власність землі, що вибула з власності держави незаконно.

Щодо тверджень представника відповідача про використання доказів отриманих в ході досудового розслідування кримінального провадження, то зазначають, що саме вироком Монастириського районного суду Тернопільської області суду від 23 листопада 2023 року визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.366, ч.1 ст.364 КК України. Вказаним вироком встановлено, що на підставі завідомо підроблених протоколів тридцять четвертої, тридцять шостої сесій сьомого скликання Горожанської сільської ради, рішення тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради №200 від 02 вересня 2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » та рішення тридцять шостої сесії №230 від 24 жовтня 2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 », останній безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 6124283200:02:001:0282, загальною площею 2,0 га.

Згідно з ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, процесуальне законодавство не встановлює заборон щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень (постанова Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 461/3675/17).

Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть використовуватись як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування

Повернення у власність територіальної громади незаконно вибулої земельної ділянки сприятиме реалізації зазначених конституційних положень та дотриманню порядку передачі у власність земель, відновленню можливості справедливого (законного) розподілу такого обмеженого державного ресурсу, що становить державний інтерес.

Представник ОСОБА_1 адвокат Андрусенко І.Я. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету.

Представники Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області, Монастириської міської ради в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується довідками про доставку судових повісток до електронного кабінету.

Представник ПП Горожанка, також в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки до електронного кабінету

Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України cудова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 01.09.2020 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до Горожанської сільської ради із заявою № 66 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку в межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства ( а. с. 50-51,т.1).

На підставі вказаної заяви відповідача в журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради здійснено відповідний запис за № 66 від 01.09.2020 року, а також визначено передати цю заяву на розгляд сесії (а.с. 41-45, т.1).

Згідно з розпорядженням в.о. сільського голови Томкевич Г.Й. № 4 від 21.08.2020 року на 02.09.2020 року скликано тридцять четверту сесію сьомого скликання Горожанської сільської ради (а. с. 39, зворіт, т.1).

Відповідно до протоколу тридцять четвертої сесії Горожанської сільської ради сьомого скликання від 02.09.2020 року на порядок денний сесії було винесено та розглядалось питання «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », за результатом чого винесено рішення № 200 (а. с. 52-56,т.1).

Рішенням тридцять четвертої сесії Горожанської сільської ради сьомого скликання № 200 від 02.09.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » вирішено надати відповідачу ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, а розроблену землевпорядну документацію на основі цього рішення представити на розгляд сесії Горожанської сільської ради та прийняти рішення по суті (а. с. 58,т.1).

На підставі рішення Горожанської сільської ради № 200 від 02.09.2020 року ФОП ОСОБА_5 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту с. Горожанка (т. 1, а. с. 71-77).

Поряд з цим, в матеріалах проекту землеустрою міститься заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відміткою про реєстрацію у виконавчому комітеті «ВК № 76 01.09.2020» (т. 1, а. с. 73, зв.).

Згідно з розпорядженням в. о. сільського голови Томкевич Г.Й. № 6 від 14.10.2020 року на 24.10.2020 року скликано тридцять шосту сесію сьомого скликання Горожанської сільської ради (т. 1, а. с. 40).

Відповідно до протоколу тридцять шостої сесії Горожанської сільської ради сьомого скликання від 24.10.2020 року на порядок денний сесії було винесено та розглядалось, серед іншого, питання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », за результатом чого винесено рішення № 230 (а. с. 59-65,т.1).

Водночас, запис про звернення ОСОБА_1 із заявою щодо затвердження проекту землеустрою та винесення цього питання на розгляд тридцять шостої сесії Горожанської сільської ради сьомого скликання в журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради відсутній (а. с. 41-45,т.1).

Крім того, ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 17.07.2021 року (справа № 595/869/21) в межах кримінального провадження № 12021211130000097 від 20.05.2021 року працівникам СВ ВП № 2 (м. Бучач) було надано дозвіл на тимчасовий доступ до оригіналів документів, серед яких оригінал заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою. Однак згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів та опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, вказана заява ОСОБА_1 відсутня (а. с. 35-38, т.1).

Рішенням тридцять шостої сесії Горожанської сільської ради сьомого скликання № 230 (228) від 24.10.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 » вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 6124283200:02:001:0282 для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту та передати безоплатно у власність ОСОБА_1 вказану земельну ділянку (а. с.66, т.1).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 360416755 від 28.12.2023 року на підставі рішення Горожанської сільської ради №230 від 24.10.2020 року державним реєстратором сектору державної реєстрації Монастириської районної держаної адміністрації Тернопільської області 02.11.2020 року за відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6124283200:02:001:0282 площею 2,0 га (а.с.163, т.1).

01.02.2021 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП «Горожанка» (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає (передає), а орендар приймає (отримує) в строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0000 га (рілля) з кадастровим номером 6124283200:02:001:0282, місце розташування якої с. Горожанка Тернопільської області, строком на 7 років (а.с.165-166, т.1).

На підставі договору оренди землі від 01.02.2021 року за відповідачем ПП «Горожанка» 21.09.2021 року державним реєстратором Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки (а.с.163, зворіт, т.1.).

20.05.2021 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 12021211130000097 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за фактом здійснення в. о. голови с. Горожанка Томкевич Г.Й. службового підроблення протоколу 36-ї сесії та рішень сесії (запис № 1). 27.07.2021 року внесено запис № 3 про підробку ОСОБА_2 протоколу 34-ї сесії та рішень сесії, а 28.07.2021 року запис № 5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, за фактом зловживання ОСОБА_2 своїм службовим становищем та внесення завідомо неправдивих відомостей в протоколи 34-ї і 36-ї сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради, а також рішень до них, внаслідок чого третім особам незаконно надано земельні ділянки у приватну власність в межах населеного пункту загальною площею 18 га, нормативно-грошова оцінка яких становить 200 372,85 грн, чим спричинено шкоду громаді Горожанської сільської ради (а. с. 33-34, т.1).

У зв`язку з реорганізацією Горожанської сільської ради шляхом приєднання до Монастириської міської ради рішенням № 16 від 15.12.2020 року Монастириську міську раду визначено правонаступником всього майна, прав та обов`язків Горожанської сільської ради (а.с. 162, т.1)

Постановою старшого слідчого СВ відділення поліції № 2 (м. Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області Кобзара М. від 06.08.2021 року потерпілим в кримінальному провадженні № 12021211130000097 від 20.05.2021 року визнано Монастириську міську раду, а також залучено її представника на час проведення досудового розслідування (а. с. 126,т.1).

Вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.11.2023 року у справі № 603/547/21, який відповідно до інформації з ЄДРСР набрав законної сили 26.02.2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115168976), в кримінальному провадженні № 12021211130000097 від 20.05.2021 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 364 КК України (а. с. 147-155,т.1).

Як вбачається зі змісту зазначеного вироку, судом було встановлено, що ОСОБА_2 , будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, виконуючи обов`язки голови Горожанської сільської ради, в період з 02.09.2020 року до 03.11.2020 року, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби та діючи в користь ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 (відповідач), ОСОБА_13 , з метою отримання вказаними особами завідомо неправомірної вигоди, що виразилося у незаконній передачі їм у власність земельних ділянок, діючи умисно, склала завідомо неправдивий протокол тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 02.09.2020 року, а також завідомо неправдиві рішення тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради № 196-213 від 02.09.2020 року, завідомо неправдивий протокол тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 24.10.2020 року, а також завідомо неправдиві рішення тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради № 223-230 від 24.10.2020 року, завідомо неправдивий протокол тридцять сьомої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 03.11.2020 року, а також завідомо неправдиве рішення № 240 від 03.11.2020 року.

На підставі завідомо підроблених ОСОБА_2 вищевказаних протоколів та рішень ОСОБА_6 безпідставно отримала у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0288, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн, ОСОБА_7 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0287, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн, ОСОБА_8 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0286, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн, ОСОБА_9 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0285, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн, ОСОБА_10 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0284, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн, ОСОБА_11 безпідставно отримала у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0283, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн, ОСОБА_12 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0281, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн, ОСОБА_1 (відповідач) безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0282, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн, ОСОБА_13 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0280, загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн.

Судом констатовано, що в результаті вищевказаних протиправних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 (відповідач), ОСОБА_13 незаконно передано у власність 9 земельних ділянок загальною площею 18,00 га та загальною вартістю відповідно до нормативно-грошової оцінки 200 372,86 грн.

Вказаним вироком, окрім того, було залишено без розгляду цивільний позов Бучацької окружної прокуратури про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави в особі Монастириської міської ради 200 372,86 грн з огляду на відповідне клопотання прокурора та добровільну сплату ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі вимог заявленого цивільного позову.

На підтвердження доводів про те, що ОСОБА_2 завдану нею шкоду, до відзиву на позовну заяву представником відповідача долучено відповідь Монастириської міської ради № 1062/02-20 від 03.06.2024 року, № 550/02-20 від 06.05.2022 року, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_2 відшкодувала збитки (шкоду) в розмірі 200 372,86 грн ( а. с. 31, 32,т .2).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.07.2021 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6124283200:02:001:0282 становить 22263,65 грн (а. с. 125,т.1).

Поряд з цим, згідно з довідкою про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 04.01.2024 року вартість спірної земельної ділянки становить 198 202,68 грн (а. с. 175-176, т.1).

22.12.2023 року Бучацька окружна прокуратура звернулася до Монастириської міської ради із запитом щодо вжиття міською радою заходів з відновлення порушених майнових інтересів територіальної громади, в тому числі шляхом звернення до суду з позовом ( а. с. 156-160,т.1).

Як вбачається з відповіді Монастириської міської ради № 11/02-20, міською радою не вживались відповідні заходи щодо відновлення порушених майнових інтересів територіальної громади і Монастириська міська рада не звертатиметься до суду з позовом про витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 ( а. с. 161,т.1).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка площею 2,0 га з кадастровим номером 6124283200:02:001:0282, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована в межах населеного пункту с. Горожанка, вибула з володіння територіальної громади незаконно та всупереч її волі на підставі підроблених в.о. голови Горожанської сільської ради ОСОБА_2 протоколу і рішення №200 тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 02.09.2020 року, протоколу та рішення №230 тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 24.10.2020 року, що встановлено відповідним вироком суду, а також за відсутності визначених законом дій відповідача ОСОБА_1 , які повинні були передувати переданню земельної ділянки безоплатно у власність із земель комунальної власності (зокрема, подання заяви про затвердження проекту землеустрою).

Враховуючи наведені обставини, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 набув у власність спірну земельну ділянку в порушення визначеної законом процедури, і право власності на неї зареєстроване саме за ОСОБА_1 , вищевказана земельна ділянка підлягає витребуванню з його володіння на користь Монастириської міської територіальної громади, яка є правонаступником Горожанської сільської ради, та на території якої ця земельна ділянка розташована. Оскільки, ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку не у встановленому законом порядку, та, як наслідок, будучи її володіючим невласником не мав права нею розпоряджатися, що свідчить про невідповідність укладеного в подальшому договору оренди землі. А тому користування ПП «Горожанка» спірною земельною ділянкою на підставі договору оренди землі, укладеному з ОСОБА_1 , не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. Таким чином, витребування спірної земельної ділянки також і в орендаря ПП «Горожанка», на думку суду, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав дійсного власника.

Колегія суддів, з даними висновками суду першої інстанції погоджується, виходячи з такого.

Відповідно достатті 14 Конституції України,статті 373 ЦК Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт б частини першої статті 81 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частина третьою, четвертою статті 116 ЗК Українипередбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Згідно з частиною шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч. 9 ст. 118 ЗК України).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до частини першоїстатті 122 ЗК Українисільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч. 2ст. 2 Закону № 280/97-ВР).

В силу приписів п. 34 ч. 1ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»(даліЗакон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, що передбачено ч. 1ст. 59 Закону № 280/97-ВР.

Згідно з ч. 2ст. 59 Закону № 280/97-ВРрішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Положеннями частини п`ятоїстатті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з частиною восьмоюстатті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування»право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Воля територіальної громади як власника, може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15, від 25 січня 2017 року у справі№ 916/2131/15, від 23 січня 2019 року у справі № 916/2130/15, а також постанові Верховного Суду від 07.08.2024 року у справі № 337/1294/23 .

В постанові від 14.11.2018 в справі № 183/1617/16 Верховний Суд також зазначив, що необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки, а відсутність такого рішення з боку держави як власника земельних ділянок, свідчить про відсутність рішення уповноваженого органу виконавчої влади, на підставі якого відповідач набув право власності на земельну ділянку.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, від волевиявлення власника щодо вибуття майна, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, а також від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).

Право власника витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном недобросовісним набувачем передбачено статтею 387 ЦК України.

За вимогами статті 181 ЦК Українидо нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Ураховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, як правило, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18; пункт 90)).

Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21; пункти 65-67); від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20; пункт 92)).

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IVустановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18)).

З визнанням того, що державною реєстрацією права власності на нерухоме майно підтверджується володіння цим майном, у судову практику увійшла концепція «книжкового володіння».

Як уже зазначалося, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22)).

Отже, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є його останнім набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення позову про витребування майна до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених, зокрема, статтями 387 та 388 ЦК України.

Аналогічні за змістом висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 08.11.2023 року в справі №607/15052/16-ц (провадження № 14-58цс22)

Матеріалами справи підтверджено, що вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.11.2023 року у справі № 603/547/21, який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 364 КК України (а.с.147-155, т.1).

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_2 , будучи службовою особою органу місцевого самоврядування, виконуючи обов`язки голови Горожанської сільської ради, в період з 02.09.2020 року до 03.11.2020 року, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби та діючи в користь ОСОБА_1 , з метою отримання вказаною особою завідомо неправомірної вигоди, що виразилося у незаконній передачі йому у власність земельної ділянки, діючи умисно, склала завідомо неправдивий протокол та рішення тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради № 200 від 02.09.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », а також завідомо неправдивий протокол та рішення тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради № 230 від 24.10.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ».

На підставі завідомо підроблених обвинуваченою ОСОБА_2 , вказаних протоколів та рішень ОСОБА_1 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0282 загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн. ( а. с. 147-155,т.1).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку в межах населеного пункту для ведення особистого селянського господарства від 01.09.2020 зареєстрована у журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради під №66 (а.с.41-45, т.1).

Поряд з цим, заява відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, яка долучена до проекту землеустрою, містить відмітку про її реєстрацію у виконавчому комітеті Горожанської сільської ради під номером № 76 (а. с. 73, зворіт, т.1).

Крім того, відсутня заява про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на ім`я ОСОБА_1 та відсутні записи в журналі реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян Горожанської сільської ради, щодо подання даної заяви.

Отже, установивши, що ОСОБА_1 не подавав заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та про затвердження проекту землеустрою, подання якої повинно передувати отриманню громадянином земельної ділянки безоплатно у приватну власність із земель комунальної власності, у встановленому законом порядку, рішення про передачу земельної ділянки органом місцевого самоврядування не приймалось, що не може свідчити про добросовісність його дій при безоплатному отриманні земельної ділянки.

Таким чином, зважаючи на те, що спірна земельна ділянка площею 2,0 га з кадастровим номером 6124283200:02:001:0282, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована в межах населеного пункту с. Горожанка, вибула з володіння територіальної громади незаконно та всупереч її волі на підставі підроблених в.о. голови Горожанської сільської ради Томкевич Г. Й. протоколу і рішення тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради № 200 від 02.09.2020 року, протоколу та рішення тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради № 230 від 24.10.2020 року, що встановлено вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.11.2023 року у справі № 603/547/21, а також за відсутності визначених законом дій відповідача ОСОБА_1 , які повинні були передувати переданню земельної ділянки безоплатно у власність із земель комунальної власності (зокрема, подання заяви про затвердження проекту землеустрою), суд першої інстанції, дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування такої земельної ділянки на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради Тернопільської області.

Поряд з цим, судом також встановлено, що 01.02.2021 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП «Горожанка» (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає (передає), а орендар приймає (отримує) в строкове платне володіння і користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0000 га (рілля) з кадастровим номером 6124283200:02:001:0282, місце розташування якої с. Горожанка Тернопільської області, строком на 7 років (т. 1, а. с. 165-166).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають:1) право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; 2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки.

З наведеного випливає, що державній реєстрації підлягає як право власності, так і похідні від права власності речові права на нерухоме майно. Разом із тим, внесення змін до запису про державну реєстрацію права власності на підставі рішення суду про задоволення віндикаційного позову лише щодо останнього власника ніяким чином не може призвести до зміни чи скасування запису про похідні від права власності речові права на вказане майно, яким розпорядилася особа, яка не мала права цього робити, оскільки є володіючим невласником. Таким чином, повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) в повній мірі не відбувається, якщо існують зареєстровані обмеження щодо володіння таким майном у вигляді запису про похідне від права власності право користування земельною ділянкою, й земельна ділянка не повертається у фактичне володіння з можливістю власника нею як користуватися, так і розпоряджатися. Таким чином, витребування спірної земельної ділянки також у орендаря, який виступає користувачем земельної ділянки, тобто останнім набувачем, відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника майна.

Відповідні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 672/386/20 (провадження № 61- 5015св21).

Отже, встановивши, що ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку не у встановленому законом порядку, та, як наслідок, будучи її володіючим невласником не мав права нею розпоряджатися, що, свідчить про невідповідність укладеного в подальшому договору оренди землі вимогам ст. ст. 3, 4 Закону України «Про оренду землі», ст. 761 ЦК України, ч. 8 ст. 93 ЗК України, якими передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи, а відповідач ПП «Горожанка» є володільцем спірної земельної ділянки, за ним зареєстроване інше речове право право оренди вказаної земельної ділянки, а тому порушує права дійсного власника Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради Тернопільської області, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що витребування спірної земельної ділянки також і в орендаря ПП «Горожанка», відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав дійсного власника та відповідатиме принципам справедливості та розумності.

Доводи апеляційної скарги представника заявника щодо правомірності отримання безоплатно у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки площею 2,0 га з кадастровим номером 6124283200:02:001:0282 для ведення особистого селянського господарства в межах с. Горожанка, у встановленому законом порядку, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки спірна земельна ділянка була набута відповідачем ОСОБА_1 з комунальної власності на підставі підроблених в.о. голови Горожанської сільської ради Томкевич Г.Й. протоколу і рішення тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради № 200 від 02.09.2020 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », протоколу та рішення тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради № 230 від 24.10.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 », та на підставі завідомо підроблених ОСОБА_2 вказаних протоколів і рішень, ОСОБА_1 безпідставно отримав у власність земельну ділянку, що встановлено вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.11.2023 року у справі № 603/547/21, який набрав законної сили. Отже, Горожанська сільська рада від імені територіальної громади не вчинила дій щодо розпорядження комунальним майном на підставі та у спосіб, передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні, а тому спірна земельна ділянка вибула з володіння зазначеної територіальної громади без вираження її волі, чим було порушено інтереси держави.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 набув у власність спірну земельну ділянку в порушення визначеної законом процедури, і право власності на неї зареєстроване саме за ОСОБА_1 , вищевказана земельна ділянка підлягає витребуванню з його володіння на користь Монастириської міської територіальної громади, яка є правонаступником Горожанської сільської ради, на території якої ця земельна ділянка розташована.

Твердження представника заявника ОСОБА_1 - адвоката АндрусенкаІ.Я. щодо відсутності підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді, є також необґрунтованим, з таких підстав.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Частиною 4 статті 56 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Системне тлумачення положень статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. (подібні висновки суду викладені у постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі №199/8392/16-ц (провадження №61-21521св19).

Водночас захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).

Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18.

Доведення прокурором підстав для звернення із позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача має ґрунтуватися на оцінці діяльності/бездіяльності компетентного органу щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах у поєднанні з перевіркою дотримання прокурором порядку попереднього, до звернення до суду, повідомлення цього органу про такий позов згідно з вимогами абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Як вбачається з матеріалів справи, що Бучацька окружна прокуратура звернулась до Монастириської міської ради із запитом за №53/1-5390вих-23 від 22.12.2023 щодо вжиття міською радою заходів з відновлення порушених майнових інтересів територіальної громади, в тому числі шляхом звернення до суду з позовом (а. с. 156-160, т.1), у відповідь на який Монастириська міська рада листом №11/02-20 від 03.01.2024 повідомила Бережанську окружну прокуратуру, що не вживались відповідні заходи щодо відновлення порушених майнових інтересів територіальної громади і Монастириська міська рада не звертатиметься до суду з позовом про витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 (а. с. 161,т.1).

Колегія суддів вважає, що звертаючись до суду з даним позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган в особі Монастириської міської ради, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор не повинен перелічувати усі без винятку органи, уповноважені державою на здійснення повноважень із захисту інтересів держави у відповідному спорі, оскільки згідно зі статтею 56 ЦПК України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурору достатньо довести, що орган, в інтересах якого заявлено позов, уповноважений на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах і суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи прокурора щодо наявності чи відсутності повноважень органу(-ів) влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №923/449/18 від 25.02.2021 у справі № 912/9/20).

Колегія суддів, зазначає, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави, зокрема і від імені територіальної громади як власника земельної ділянки промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та інших призначень. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства (стаття 41 Конституції України).

У позовній заяві прокурор вказав, що інтереси територіальної громади порушено внаслідок вибуття земельної ділянки із кадастровим номером 6124283200:02:001:0282 із володіння Монастириської територіальної громади не з її волі шляхом відчуження цього майна особою, що не мала на нього права власності,чим було порушено інтереси держави.

А, тому за обставин цієї справи, наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки до комунальної власності, зокрема підвищеного суспільного інтересу до збереження майна територіальних громад, прокурор мав право звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів.

До схожих за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц (провадження № 14-58цс22).

Колегія суддів також, звертає увагу, що звернення прокурора до суду із цим позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність та повернення у комунальну власність землі, що вибула з власності територіальної громади незаконно, поза її волею.

Суспільний інтерес, який полягає у поверненні в розпорядження територіальної громади земельної ділянки, є умовою реалізації функцій держави з забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей всіх громадян використати своє право на землю.

Таке втручання, є законним, оскільки воно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, і такий захід є пропорційним визначеним цілям.

При цьому, інтереси власника, який позбувся володіння земельною ділянкою внаслідок протиправних дій, за обставин цієї справи, перевищують інтереси набувача, і порушені права позивача підлягають захисту саме шляхом витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Вказані обставини підтверджують наявність правових підстав для представництва інтересів Монастириської територіальної громади в особі Монастириської міської ради, прокурором у цій справі.

Щодо доводів представника заявника, що суд не взяв до уваги встановлені рішенням суду преюдиційні обставини, а саме те, що шкода завдана даним правопорушенням, Монастириській міській раді відшкодована у розмірі 22263,65 грн, а тому вважають, що вказаний позов є безпідставний, суд апеляційної інстанції, зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.

Відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення можливе шляхом: добровільного відшкодування шкоди підозрюваним, обвинуваченим, а також за його згодою будь-якою іншою фізичною чи юридичною особою, на будь-якій стадії кримінального провадження; відшкодування шкоди стягнутої судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право на відшкодування такої шкоди відповідно до ст.128 КПК України, ст. 1166, 1177 ЦК України.

Предметом цивільного позову в кримінальному провадженні є матеріально-правова вимога щодо відшкодування майнової та компенсації моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.

Така вимога пред`являється: 1) підозрюваному, обвинуваченому; 2) фізичній чи юридичній особі, яка за законом несе юридичну відповідальність за шкоду, що завдана діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудною особою.

Цивільним позивачем може бути, як фізична так і юридична особа, яка визнана потерпілою в конкретному кримінальному провадженні.

Потерпілим у кримінальному провадженні №12021211130000097 від 20 травня 2021 року визнано Монастириську міську раду в Тернопільській області.

Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

У постанові Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі №135/112/17 зазначено, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних злочинів, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода як обставина, що впливає на його кваліфікацію та вирішення інших питань, пов`язаних із притягненням особи до кримінальної відповідальності, та відшкодування збитків як спосіб захисту порушеного цивільного права і компенсаційний механізм мають неоднакову юридичну природу, відрізняються за критеріями визначення і правовими наслідками.

Так, злочин передбачений ч.1 ст.364 КК України є злочином з матеріальним складом та завданням істотної шкоди, що передбачає наявність документально підтверджених збитків.

Відповідно до ст.364 КК України істотною шкодою вважається така шкода, яка у сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Аналогічну правову позицію Верховний Суд висловив у постанові від 12 грудня 2019 року у справі №486/1423/17.

Таким, чином пред`являючи позов в межах кримінального провадження ставилося питання про відшкодування ОСОБА_2 завданою нею істотної шкоди, передбаченої у ч.1 ст.364 КК України за вчинення нею саме злочину.

Водночас у справі, яка переглядається, прокурор звернувся із позовом про витребування на користь Монастириської міської територіальної громади в особі Монастириської міської ради з незаконного володіння відповідачів земельної ділянки загальною площею 2,0 га з кадастровим номером 6124283200:02:001:0282, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території с. Горожанка Чортківського району Тернопільської області, оскільки інтереси територіальної громади порушено внаслідок вибуття спірної земельної ділянки із володіння Монастириської територіальної громади не з її волі, шляхом відчуження цього майна відповідачем, що не мав на нього права власності.

Також не заслуговують на увагу, доводи представника заявника, що вирок суду в іншому провадженні, на який посилається прокурор, не має преюдиційного значення у цій справі, а показання свідків, а саме, що депутати Горожанської сільської ради, не голосували за рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу та за рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу, які зафіксовані в письмових протоколах допитів свідків, які не досліджувались судом безпосередньо, не можуть бути покладені в основу судового рішення, з огляду на таке.

Згідно із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини шостоїстатті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть використовуватись як докази у цивільній справі, якщо вони стосуються предмета доказування.

Як згадувалось вище, вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 23.11.2023 року (справа № 603/547/21), який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 364 КК України. Вказаним вироком, серед іншого, встановлено, що ОСОБА_2 вчинила службове підроблення, склавши завідомо неправдиві офіційні документи - протокол та рішення № 200 тридцять четвертої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 02.09.2020 року, протокол та рішення № 230 тридцять шостої сесії сьомого скликання Горожанської сільської ради від 24.10.2020 року. На підставі вищевказаних підроблених офіційних документів ОСОБА_1 безпідставно отримав у власність земельну ділянку із кадастровим номером 612483200:02:001:0282 загальною площею 2,00 га та нормативно-грошовою оцінкою на суму 22 263,65 грн.

Таким чином, для даної справи преюдиційними є встановлені зазначеним вироком суду обставини набуття всупереч закону права власності на спірну земельну ділянку відповідачем ОСОБА_1 .

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у позовній заяві, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

Відповідно дост.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Андрусенко Ігор Ярославович, слід залишити без задоволення, рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2024 року, залишити без змін.

Керуючись ст. ст.35, 259, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Андрусенко Ігор Ярославович залишити без задоволення.

Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст судового рішення виготовлено 28 лютого 2025 року.

Головуюча Н. М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

О.З. Костів


Суд	Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду
Дата ухвалення рішення	18.02.2025
Оприлюднено	03.03.2025
Номер документу	125513452
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них

Галіян І. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 18.02.2025 по справі 603/59/24АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

Судовий реєстр по справі —603/59/24

Постанова від 18.02.2025

Постанова
від 18.02.2025 по справі 603/59/24
АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ