Рішення

від 19.02.2025 по справі 760/22511/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/22511/24 2/760/3469/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року місто Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі судді Майстренка О.М., за участю секретаря судового засідання Костенка Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.09.2021 між сторонами було підписано заяву № 883066 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної кратки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank».

Згідно з п. 1.2.2 заяви № 883066 про приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» відповідач просив надати банківські та фінансові послуги, зокрема: відкрити поточний рахунок у національній валюті. Позивачу також було надано послугу кредитування рахунку та встановлено ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту (що складає 100 000 гривень), а саме надані кредитні кошти в сумі 50 000,00 грн. Процентна ставка за встановленим кредитним лімітом - 0,01 %, строк користування - 12 місяців з автоматичною пролонгацією. Цільове призначення кредиту - на споживчі потреби. Кредитні кошти відповідачу було надано у спосіб, зазначений в кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою.

Отже, позивач свої обов`язки за кредитом виконав в повному обсязі.

В подальшому відповідач перестала виконувати умови кредиту. Як наслідок, станом на 22.08.2024 заборгованість за кредитом відповідача перед позивачем становить 81460,01 грн. в т.ч.: заборгованість по тілу кредиту - 48634,28 грн.; заборгованість за процентами - 32825,73 грн.

На підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між справу розподілено судді Майстренко О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 25.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін, справу призначено до розгляду, відповідачу був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.

09 жовтня 2024 року надійшов відзив відповідача у якому вона заперечувала проти задоволення позову. Вказує, що при підписанні заяви-анкети в останній не було вказано процентних ставок і вона не була ознайомлена із тарифами та процентними ставками. З жодними умовами, правилами та публічними пропозиціями банку відповідач не ознайомлена, не підписувала і не погоджується. Також зазначає, що сума заборгованості по кредиту штучно збільшена, так як не враховано платежі, які вносила відповідач на погашення заборгованості і які позивач безпідставно зарахував на погашення відсотків. За вказаного сума заборгованості по тілу кредиту на погляд відповідача повинна становити 38 991,27 грн.

14 жовтня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якому останній підтримав свою правову позицію викладену у позові і просив задовольнити позов повністю.

21 жовтня 2024 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив у яких відповідач підтримала правову позицію викладену у відзиві та просила у позові відмовити.

У судове засідання сторони не з`явились, представником позивача та відповідачем подані заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

Враховуючи, що представники сторін не з`явились у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до вимог

ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 28.09.2021 року між позивачем та відповідачем було підписано заяву № 883066 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг у межах проекту «Sportbank».

Підписанням заяви відповідач визнав, що всі правочини при здійсненні електронної взаємодії з банком через мобільний додаток можуть вчинятися ним з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи банку та аналогу печатку банку та позичальником з використанням удосконаленого електронного підпису.

Відповідно до довідки від 20.08.2024 відповідач з 29.09.2021 року є власником поточного рахунку у гривні, який відкритий до заяви № 883066 з номером кредитного договору № 002/11814457-SP від 29.09.2021 року, відкритого в АТ «Таскомбанк».

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитом станом на 22.08.2024 р. становить 81460,01 грн., зокрема заборгованість по тілу кредиту - 48634,28 грн., заборгованість за процентами - 32825,73 грн.

Факт користування відповідачем грошовими коштами підтверджується також випискою по особовому рахунку за період з 29.09.2021 по 23.08.2024.

До матеріалів справи, також долучено: витяг з публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських послуг, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank», тарифи за продуктом та витяг зі статуту.

Відповідач у відзиві не заперечує факт користування кредитними коштами, що також підтверджується платежами відповідача на погашення заборгованості по кредиту на загальну суму 9643,01 грн.

Вказані платежі відповідача також відображені у виписки по особовому рахунку, яка долучена позивачем.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2 ст. 615 ЦК України)

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).

Банк свої зобов`язання за кредитним договором перед позичальником виконав у повному обсязі, на підтвердження чого надано виписку по особовому рахунку за період з 29.09.2021 по 22.08.2024.

Факт отримання грошових коштів відповідачем визнається у поданих заявах по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за договором, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками.

Однак у заяві № 883066 від 28.09.0021 року процентна ставка не зазначена.

Позивач, обґрунтовуючи право нарахування відсотків, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості станом на за кредитним договором, посилався на умови публічної пропозиції (оферти) на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» і Тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в АТ «Таскомбанк» при наданні банківських послуг щодо карткового продукту «Sportbank», як невід`ємну частину кредитного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цю Публічну пропозицію розумів відповідач та ознайомився і погодився з нею, підписуючи заяву про приєднання, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Аналіз викладеного свідчить про неможливість застосування до вказаних правовідносин правил ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки умови та правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Таскомбанк» при наданні банківських послуг, могли неодноразово змінюватися самим позивачем з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в АТ «Таскомбанк» при наданні банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім того, дана публічна пропозиція і тарифи та умови обслуговування фізичних осіб в АТ «Таскомбанк» при наданні банківських послуг щодо карткового продукту «Sportbank» не містять підпису відповідача, не надано і підписаного відповідачем паспорту споживчого кредиту.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком тарифи та умови обслуговування фізичних осіб при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Зазначений висновок узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 в справі № 342/180/17.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, підстав для стягнення відсотків, нарахованих в розмірі встановленому тарифами та умовами обслуговування фізичних осіб при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів не вбачається, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

З огляду на вказане, суд також погоджується з доводами відповідача, що позивач безпідставно зарахував на погашення відсотків сплачені відповідачем кошти на погашення тіла кредиту у сумі 9643,01 грн. Зазначені кошти на думку суду повинні бути враховані в рахунок погашення тіла кредиту у зв`язку з чим сума заборгованості до стягнення повинна бути зменшена на 9643,01 грн.

Отже, враховуючи відсутність правових підстав для нарахування на рахунок відповідача відсотків за користування кредитними коштами, суд, частково задовольняючи позовні вимоги, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 38 991,27 грн.

Оскільки позов АТ «Таскомбанк» підлягає задоволеню частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті суму судового збору 1159,17 грн., яка є пропорційною сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись вищевикладеним та ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) заборгованість у сумі 38 991 (тридцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто одна) гривень 27 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (код ЄДРПОУ 09806443) витрати зі сплати судового збору у сумі 1159,17 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 28.02.2025.

Відомості про сторони:

Позивач: Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК», код ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження: вулиця Симона Петлюри, буд. 30, місто Київ;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М. Майстренко