Ухвала

від 26.02.2025 по справі 761/7788/25

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/7788/25

Провадження № 1-кс/761/5778/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2025 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , розглянувши матеріали скарги адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 на постанову слідчого Державного бюро розслідувань від 31 січня 2025 року про закриття кримінального провадження № 42022000000001054 від 09 серпня 2022 року

У С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 на постанову слідчого Державного бюро розслідувань від 31.01.2025 про закриття кримінального провадження № 42022000000001054 від 09.08.202.

Дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя вважає, що вона підлягає поверненню, виходячи з наступного.

Так, главою 26 КПК України визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 304 КПК скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Правило дотримання десятиденного строку на оскарження до слідчого судді рішення слідчого має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.

Це правило надає особі, яка має право на оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.

Необхідно звернути увагу, що у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. Зокрема, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому особа, яка бажає подати скаргу має діяти сумлінно для того, що б ефективно реалізувати своє право. Тобто окрім принципу правової визначеності важливим також є і принцип добросовісності, як загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність може розглядатися як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на оскарження рішення слідчого, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.

Розглядаючи питання поважності пропуску строку звернення зі скаргою, слідчий суддя виходить з того, що поновлення пропущеного строку в даному випадку буде не лише порушенням принципу правової визначеності, а й принципу добросовісності виходячи з такого.

З тексту скарги вбачається, що оскаржувану копію постанови про закриття кримінального провадження заявник отримав 13 лютого 2025 року, однак доказів, які б це підтверджували відсутні.

Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 13.07.2017 по справі № 5-117кс(15)17.

Підстави пропуску строку на оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання скарги, проте такого слідчим суддею не встановлено.

За таких обставин, враховуючи те, що клопотання про поновлення строку на звернення зі скаргою до суду захисникне подав та не навів поважних причин, тому, на думку слідчого судді, відсутні достатні правові підстави для поновлення строку для оскарження рішення слідчого, оскільки відсутнє обґрунтоване виправдання втручання у принцип юридичної визначеності, а натомість таке поновлення свідчатиме про його порушення, як і не встановлено, що скаржник діє сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право.

Оскільки скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 304 КПК України, і слідчий суддя за заявою особи не знайшов підстав для його поновлення в порядку ст. 117 КПК України, то необхідно на підставі п.3 ч. 2 ст. 304 КПК України повернути скаргу скаржнику.

Керуючись ст. ст. 117, 303, 304,307 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу адвоката ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 на постанову слідчого Державного бюро розслідувань від 31 січня 2025 року про закриття кримінального провадження № 42022000000001054 від 09 серпня 2022 року - повернути.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Слідчий суддя ОСОБА_1