Ухвала

від 03.03.2025 по справі 619/466/25

ДЕРГАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 619/466/25

провадження № 2-ві/619/1/25

УХВАЛА

28 лютого 2025 року Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Жорняк О.М., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зеленського Станіслава Віталійовича про відвід головуючого - судді Болибока Євгена Анатолійовича,

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2025 року ОСОБА_1 , в особі адвоката Зеленського С.В., через систему "Електронний суд" звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить: - визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.04.2019, зареєстроване за №360, видане приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріною В.В., після смерті ОСОБА_3 , на право на 55/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , частково недійсним в частині 1/2 від 55/100 частки спадкового майна.:- визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.04.2019, зареєстроване за №361, видане приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріною В.В., після смерті ОСОБА_3 , на право на 55/100 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер №6322010100:00:001:0062, частково недійсним в частині 1/2 від 55/100 частки спадкового майна:- визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.04.2019, зареєстроване за №362, видане приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріною В.В., після смерті ОСОБА_3 , на право 55/100 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1714 га, кадастровий №6322010100:00:001:0063, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , частково недійсним в частині 1/2 (однієї другої) від 55/100 частки спадкового майна: - визнати за ОСОБА_1 право власності на 55/200 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 :- визнати за ОСОБА_1 право власності на 55/200 частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер №6322010100:00:001:0062:- визнати за ОСОБА_1 право власності на 55/200 частки земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1714 га, кадастровий №6322010100:00:001:0063, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

27 січня 2025 року ухвалою суду прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.Призначено підготовче засідання на 10 год 00 хв 03 березня 2025 року.

25 лютого 2025 року до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Зеленського С.В. про відвід судді Болибока Є.А., в обґрунтування якої зазначено, що дружина відповідача у справі ОСОБА_4 є колишньою суддею Дергачівського районного суду Харківської області, яка тривалий час працювала в одному колективі із суддями Дергачівського районного суду Харківської області (Кононихіною Н.Ю., Жорняк О.М. , Нечипоренко І.М. , Якименко Л.О. , Калиновською Л.В. , Остропілець Є.Р. ), в тому числі, із суддею Болибоком Є.А., з яким приймала участь у розгляді кримінальних справ колегіальним складом суддів.Крім того, після повернення суддею Дергачівського районного суду Харківської області Болибоком Є.А. заяви про забезпечення позову, колишня суддя та дружина відповідача ОСОБА_4 зателефонувала представнику ОСОБА_1 та повідомила, що їй стало відомо про вищезазначену заяву, подану до пред`явлення даного позову та їй з її чоловіком (наразі відповідачем у справі ОСОБА_2 ) для врегулювання позасудовим процесом даного спору, необхідно продати вказаний житловий будинок. Вважає, що даний факт інформування колишньої судді Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_4. щодо вищевказаної заяви про забезпечення позову, яка перебуває в провадженні судді Болибока Є.А., підтверджує обставини упередженості головуючого судді у даній справі.

Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність зазначених суб`єктивних або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення певним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас, як зазначено в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона знаходить прояв не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин), - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі, як зацікавленість у розгляді конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що суддя є недостатньо об`єктивним, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід головуючого-судді Болибок Є.А. суддя також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Суддя наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Суд оцінює обставини у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Тож, доводи заяви не можуть слугувати підставою для відводу судді та свідчити про наявність сумнівів у його неупередженості та об`єктивності.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Як зазначає ЄСПЛ, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).

У своєму рішенні "Газета "Україна-центр" проти України" ЄСПЛ наголошував, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, допоки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію необхідно визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, "правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться". На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (§§ 28-32).

Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.

Згідно з об`єктивним критерієм потрібно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Отже, аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що підставами для відводу судді є існування суб`єктивного або об`єктивного критеріїв.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Доводи заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зеленського С. В. про відвід судді-доповідача Болибока Є.А. не містять посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість судді отже, заявлений відвід є необґрунтованим.

Керуючись статтями 33, 36, 39, 40 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Зеленського Станіслава Віталійовича про відвід головуючого - судді Болибока Євгена Анатолійовича- відмовити

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 03.03.2025.

Суддя О. М. Жорняк