Рішення

від 03.03.2025 по справі 626/2538/24

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/2538/24

Провадження № 2/626/57/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

03.03.2025 року м. Берестин

Красноградський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Рибальченко .І .Г.,

за участю секретаря Скачко Т. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області, третя особа- Відділ державної реєстрації Берестинської міської ради Харківської області, про зняття заборони щодо відчудження нерухомого майна та виключення його з єдиного реєстру заборони відчудження об`єктів нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської області, про зняття арешту з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що після звернення до державного нотаріуса Зачепилівської державної нотаріальної контори Терещенко Л.О. з приводу договору дарування квартири, 11.07.2024 року нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки при перевірці обтяжень на нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_2 ,встановлено , що майно знаходиться під арештом на підставі ухвали Красноградського районного суду Харківської області від 03.11.1999 року. Як зазначено в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії "особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить не тій особа, що в правовстановлюючому документі на майно, може звернутися до суду з позовом про зняття з даної квартири арешту".

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна на квартиру, розташовану в АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , накладено арешт 26.05.2006 року, номер запису 3260886, на підставі ухвали Красноградського районного суду від 03.11.1999 року.

Позивачка зазначає, що квартира була придбана нею 21.09.2002 року у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Попередні продавці набули права власності на квартиру на підставі свідоцтва про право особистої власності на житло, що видано бюро приватизації державного житлового фонду при виконкомі Красноградської міської ради народних депутатів 15.02.1995 року, згідно Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", та зареєстрованого Красноградським ДПТІ 15.02.1995 року за №3646. При вчиненні договору купівлі-продажу 21.09.2002 року будь-яких обтяжень не виявлено.

Оскільки на даний час на належну їй квартиру накладено арешт, то позивачка змушена звернутися до суду з зазначеним позовом.

Від представника позивача ОСОБА_6 надійшла заява в якій вона позов ОСОБА_1 підтримує та просить його задовольнити, а слухання справи проводити за її відсутності та відсутності позивачки.

Від Зачепилівської державної нотаріальної контори надійшла заява про слухання справи у відсутність представника, проти задоволення позову не заперечують.

Представник Відділу державної реєстрації Берестинської міської ради Харківської області в судове засідання не прибув, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволення з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини: ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 03.11.1999 року з метою забезпечення позову Красноградського відділення Ощадбанку №3184 до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про стягнення суми, накладено арешт на квартиру, що розташована в АДРЕСА_1 .

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 17.12.1999 року позов Красноградського відділення Ощадбанку №3184 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь Красноградського відділення Ощадбанку №3184 5673,32 грн солідарно.

Красноградською державною нотаріальною конторою 26.05.2006 року на виконання ухвали Красноградського районного районного суду Харківської області від 03.11.1999 року накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії договору купівлі-продажу від 21.09.2002 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_2 . Відповідно до відомостей Красноградської міської ради в квартирі АДРЕСА_2 були зареєстровані ОСОБА_4 з 13.06.1988 року по 26.09.2002 р., ОСОБА_3 - з 01.07.20002 року по 26.09.2002 року; ОСОБА_10 , ОСОБА_1 - з 26.09.2002 року по теперішній час; ОСОБА_11 - з 26.09.2002 року по 19.08.2014 року, з 03.02.2020 року по теперішній час; ОСОБА_12 - з 26.09.20025року по 11.11.2003 року.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, встановлено, що на нерухоме майно, а саме квартиру, розташовану в АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , накладено арешт 26.05.2006 року, номер запису: 3260886, на підставі ухвали Красноградського районного суду від 03.11.1999 року.

Відповідно до п.п.1, 3 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції на момент проведення реєстраційних дій) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та ведення реєстраційних справ; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пп 1 ч.1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( державним реєстратором є громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав.

Згідно з положеннями пп. 1, 3 ч.3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах. Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Згідно з п. 3 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Наказ Міністерства юстиції України 14.12.2012 № 1844/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. № 2102/22414 відомості Реєстрів використовуються державним реєстратором для встановлення наявності (відсутності) записів про обтяження речових прав на нерухоме майно, у тому числі обтяжень податковою заставою, під час проведення державної реєстрації прав з метою їх перенесення до Державного реєстру прав та під час розгляду заяв про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, заяв/запитів на отримання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до пунктів 5, 6, 7 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Наказ Міністерства юстиції України 14.12.2012 № 1844/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. № 2102/22414 відомості, отримані державним реєстратором під час проведення державної реєстрації прав за результатом пошуку у Реєстрах та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, оформляються у паперовому вигляді, підписуються державним реєстратором, засвідчуються в установленому законодавством порядку печаткою та долучаються до відповідної облікової або реєстраційної справи.

Перенесення записів з Реєстрів до Державного реєстру прав здійснюється державним реєстратором прав у разі, коли наявні у Реєстрах записи є чинними та ідентифікують об`єкт нерухомого майна або суб`єкта речових прав, їх обтяжень.

Державний реєстратор переносить до відповідного розділу Державного реєстру прав, відкритого на об`єкт нерухомого майна, відомості записів, наявні у Реєстрах, у частині, що стосується такого об`єкта.

У разі коли при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державній реєстрації підлягає припинення обтяження речового права на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі прав, встановлено наявність запису про таке обтяження в Реєстрах, державний реєстратор переносить відомості запису про таке обтяження до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно вносить запис про припинення такого обтяження до Державного реєстру прав.

Відповідно до п.п.4.1. п.45 глави 15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за №282/20595 нотаріус у випадках, встановлених законодавством, знімає заборону відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, частки у праві власності на таке майно, а також рухомого майна. Нотаріус, який знімає заборону, накладену іншим нотаріусом, направляє за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про її зняття.

Відповідно до п.п.5 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

Згідно з пп.4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягає заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до пп.1 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили, у тому числі постанови господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання боржника банкрутом - щодо припинення всіх обтяжень прав на майно боржника (крім тих, які застосовано у кримінальному провадженні);

Згідно із положеннями ч.ч. 1, 2, 5 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

У разі допущення технічної помилки (граматичної описки, друкарської, арифметичної чи іншої помилки) під час внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав державний реєстратор самостійно виправляє таку помилку, за умови що документи за результатом розгляду заяви заявнику не видавалися.

Виправлення технічної помилки у відомостях Державного реєстру прав, виявленої після отримання заявником документів за результатом розгляду заяви, скасування рішень державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про залишення заяви без руху або про відмову в державній реєстрації прав, здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, якщо такі дії здійснюються в порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Відповідно до пп 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму ВССУ від 03.06.2016 року №5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч. 1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4, 9 ч. 1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що встановлене 26.05.2006 обтяження у вигляді арешту нерухомого майна обмежує права позивача як власника, а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись, ст.ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 19, 43, 55, 76-82, 141, 209, 223, 247, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Зачепилівської державної нотаріальної контори Харківської областів, третя особа- Відділ державної реєстрації Берестинської міської ради Харківської області, про зняття заборони щодо відчудження нерухомого майна та виключення його з єдиного реєстру заборони відчудження об`єктів нерухомого майна- задовольнити .

Зняти обтяження №3260886 від 26.05.2006 , арешт нерухомого майна, з квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , на праві власності, що було накладено на підставі ухвали Красноградського районного судуХарківської області від 03.11.1999.

Виключити запис про обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_1 №3260886 від 26.05.2006, номер запису : 3260886, внесенй до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки: 384201052 від 25.06.2024.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя І.Г.Рибальченко