Рішення

від 03.03.2025 по справі 314/945/24

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/945/24

Провадження № 2/314/110/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне, повне)

28.02.2025 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Капітонова Є.М.,

секретар судового засідання Дерко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Служба у справах дітей Вільнянської міської ради про позбавлення батьківських прав,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Служба у справах дітей Вільнянської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 25.12.2004 року між позивачем та ОСОБА_2 (далі Відповідач), було укладено шлюб. Від спільного подружнього життя у нас народився син - ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану зроблено відповідний актовий запис № 113 та видано свідоцтво про народження дитини серія НОМЕР_1 (копія Свідоцтва про народження додається). Протягом шлюбу сім`єю проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

Спільне життя з Відповідачем не склалося. Відповідач часто переїжджала жити до своєї матері. Рішенням Вільнянського міського суду Запорізької області від 18.11.2022 року у справі № 314/2556/22, шлюб розірвано, з того часу відповідач не бачила дитину ні разу. Сина ОСОБА_3 залишила проживати зі позивачем у Вільнянськ, Запорізької області посилаючись на те, що дитина вже звикла до проживання в м. Вільнянськ та буде не правильно на її погляд змінювати місце проживання дитини.

Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами сина - ОСОБА_3 , станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти - створились умови, які шкодять інтересам дитини.

Обставини невиконання Відповідачем батьківських обов`язків містяться в характеристиці з Вільнянської спеціальне загальноосвітньої школи- інтернату Запорізької обласної ради, а також акт обстеження умов проживання від 09.01.2024.

Відповідач, покладених законом на батьків обов`язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої інше участі у вихованні сина - ОСОБА_3 . Всі питання щодо виховання вирішуються мною самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача вже понад рік (з моменту розірвання шлюбу).

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дітей матір`ю, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Позивач посилається на те, що як батько не може захистити та повноцінно дбати про сина, оскільки багато питань вирішується саме спільно батьками. В тому числі виїзд за кордон для створення безпечних умов для дитини. Дитина - ОСОБА_5 постійно хворіє, потребує постійного догляду.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав з підстав визначених у позові.

Представник служби у справах дітей Вільнянської міської ради Запорізької області в судове засідання не з`явилась. Надала до суду заяву про розгляд справи без їх участі та розглянути вищевказану справу враховуючи інтереси дитини.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилась, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином шляхом направлення судових повісток з повідомленням.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи встановив наступне.

25.12.2004 року між позивачем та ОСОБА_2 (далі Відповідач), було укладено шлюб. Від спільного подружнього життя у нас народився син - ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану зроблено відповідний актовий запис № 113 та видано свідоцтво про народження дитини серія НОМЕР_1 (копія Свідоцтва про народження додається). Протягом шлюбу сім`я проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Вільнянського міського суду Запорізької області від 18.11.2022 року у справі № 314/2556/22, шлюб розірвано.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.

Згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, рішення від 18 грудня 2008 року Європейський суд з прав людини зазначає наступне:

47. Суд повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87). 48. Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи "Кутцнер проти Німеччини" (Kutzner v. Germany), N 46544/99 п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та "Зоммерфельд проти Німеччини" (Sommerfeld v. Germany), [GC], N 31871/96, п. 66, ЄСПЛ 2003-VIII). 49. Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу "Ньяоре проти Франції" (Gnahore v. France), N 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу "Скоццарі та Дж`юнта проти Італії" (Scozzari Giunta v. Italy), [GC], NN 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII). 50. Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу "Хазе проти Німеччини" (Haase v. Germany), N 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я (див. справи "Валлова і Валла проти Чеської Республіки" (Wallova and Walla v. the Czech Republic), N 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і "Гавелка та інші проти Чеської Республіки" (Havelka and Others v. the Czech Republic), N 23499/06, п. 57, від 21 червня 2007 року). З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (див., наприклад, справу "К.А. проти Фінляндії" (K.A. v. Finland), N 27751/95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див., наприклад, справу "Мозер проти Австрії" (Moser v. Austria), N 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі.

Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року у ст. 111 передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Крім того діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст.114 наведеного вище Закону).

Такі ж положення містяться у Конвенції ООН про права дитини, де зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Матеріали цивільної справи свідчать про недоведеність з боку позивача обставин того, що відповідач не виконує батьківських обов`язків в тій мірі, яка може мати наслідком позбавлення батьківських прав.

З оглянутого судом висновку виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області №02-02-12/710 від 12.07.2024 встановлено про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стосовно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, з отриманої судом відповіді Державної прикордонної служби від 12.03.2024 вбачається, що відповідач по справі ОСОБА_6 разом з сином ОСОБА_7 виїхали за кордон 13.04.2022. 19.06.2022 ОСОБА_6 повернулась на територію України, проте інформація про повернення ОСОБА_3 відсутня.

Позивачем не доведено, що розлучення дитини з матір`ю є необхідним в інтересах дитини.

Позивачем також не доведено обставин того, що позбавлення батьківських прав є виключним, крайнім та безальтернативним заходом направленим на забезпечення виховання та навчання дитини.

Позивачем не доведено, що поведінка матері настільки впливає на розвиток дитини, що може стати підґрунтям втручання в конвенційні права захищені ст.8 Конвенції, та те, що позбавлення батьківських прав відповідача позитивно вплине на подальший розвиток та соціальне забезпечення дитини, порівняно с тим станом дитини, в якому вона перебуває на час розгляду справи.

У зв`язку із зазначеним суд приходить до висновку про необґрунтованість позову та відмову в його задоволенні.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Служба у справах дітей Вільнянської міської ради про позбавлення батьківських прав відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.03.2025

Суддя Євген Миколайович Капітонов

03.03.2025