Ухвала

від 27.02.2025 по справі 467/1820/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_5

засудженого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 січня 2025 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новоукраїнка Новоукраїнського району Кіровоградської області, до засудження проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відбуває покарання у Державній установі «Південноукраїнська виправна колонія (№83).

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання у зв`язку з хворобою засудженого ОСОБА_6 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Захисник ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою звільнити засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання, призначеного вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.12.2023, на підставі ст. 84 КК України.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Зазначає, що при розгляді такої категорії справ суди мають обов`язково, крім інших обставин, враховувати адекватність медичної допомоги, яку отримує особа в умовах ув`язнення та доцільність подальшого утримання такого хворого з огляду на стан його здоров`я.

На думку апелянта, перебування хворої особи під вартою, де вони не має можливості отримати необхідну медичну допомогу, може свідчити про порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вказує, що засуджений ОСОБА_6 на постійній основі відвідував Державну установу «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії наук України», тобто лікувальний заклад, який саме спеціалізується на хворобі очей. Однак зараз відвідувати дану установу засуджений ОСОБА_6 не мас можливості, що може призвести до повної сліпоти. В місці відбування покарань засуджений не може виконувані ніякі роботи, сам себе повинен забезпечити. Вважає, що подальше ненадання необхідної спеціалізованої медичної допомоги призведе до порушення прав та законних інтересів засудженого ОСОБА_6 .

Встановлені судом першої інстанції обставини.

До Арбузинського районного суду Миколаївської області звернулась захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 про звільнення засудженого від подальшого відбування покарання за хворобою.

З наданих захисником копій документів встановлено, що ОСОБА_6 має захворювання органів зору, у зв`язку із чим йому встановлено третю групу інвалідності та визнано непридатним до військової служби.

Вирішуючи питання щодо можливості звільнення засудженого ОСОБА_6 від призначеного судом покарання у виді обмеження волі за хворобою, суд першої інстанції вважав, що сама по собі наявність того чи іншого захворювання у засудженого ще не свідчить про можливість його звільнення від відбування покарання згідно ст. 84 КК України, оскільки має бути доведено, що таке захворювання перешкоджає відбуванню покарання.

Судом першої інстанції також встановлено, що законодавством передбачена можливість особам, які відбувають покарання у виді обмеження волі отримувати медичне обслуговування та матеріально-побутове забезпечення на випадок хвороби.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_6 адміністрацією ДУ «Південноукраїнська виправна колонія №83» забезпечена можливість отримати медичне обслуговування та він звернувся до лікаря-офтальмолога КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня».

Відомостей про неможливість подальшого належного медичного обслуговування ОСОБА_6 в умовах відбування покарання у виді обмеження волі суду не надано.

Також судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_6 засуджений вперше за вчинення нетяжкого злочину. За змістом вироку Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.12.2023 вину свою не визнавав, хоча у даному судовому засіданні зазначив, що у вчиненому розкаюється. Як встановлено з ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 06.02.2024 та ухвали Одеського апеляційного суду від 26.09.2024, ОСОБА_6 вчиняв дії спрямовані на ухилення від відбування призначеного судом покарання. У зв`язку із нетривалим перебуванням у виправному центрі матеріали справи не містять оцінки ступеня виправлення ОСОБА_6 .

Висновку медико-соціальної експертної та спеціальної лікарської комісії про неможливість відбування ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі за станом здоров`я суду не надано.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що законні підстави для задоволення клопотання на даний час відсутні.

Позиції учасників судового провадження.

Захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався у повному обсязі, а ухвала суду є законною, обґрунтованою та достатньо вмотивованою, виходячи з наступного.

З матеріалів судового провадження встановлено, що ОСОБА_6 засуджений вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.12.2023 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 06.02.2024, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.09.2024, ОСОБА_6 постановлено затримати та направити до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі.

07.11.2024 на підставі ухвали Комінтернівського районного суду Одеської області від 06.02.2024 ОСОБА_6 затримано та 10.12.2024 він прибув до ДУ «Південноукраїнська виправна колонія №83» для відбування покарання.

З матеріалів, наданих захисником встановлено, що ОСОБА_6 відбуває покарання в дільниці для тримання осіб, засуджених до обмеження волі при державній установі «Південноукраїнська виправна колонія №83» з 10.12.2024 по теперішній час за вироком Комінтернівського районного суду Одеської області від 12.12.2023 за ч. 1 ст. 122 КК України у виді 1 року 6 місяців обмеження волі (довідка №6/3-1378 від 11.12.2024).

Згідно інформації №13/1-1/Шм від 01.01.2025, наданої начальником ДУ «Південноукраїнська виправна колонія №83», в установі відсутні види робіт, що відповідають стану здоров`я ОСОБА_6 .

Відповідно до медичного заключення ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії наук України», ОСОБА_6 проходив лікування в період з 03.04.2023 по 14.04.2023 з приводу захворювання очей.

Згідно виписних епікризів ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії наук України» ОСОБА_6 проходив лікування в період з 23.02.2024 по 08.03.2024 та в період з 31.07.2024 по 09.08.2024.

Відповідно до медичних висновків ДУ «Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова Національної академії наук України», ОСОБА_6 знаходився на консультації в поліклініці інституту 07.05.2024, 28.05.2024, 25.09.2024.

Лікування ОСОБА_6 у зазначеному лікувальному закладі здійснювалось з діагнозом: Праве око: симпатичний увеїт, задня ішемічна оптична нейропатія. Офтальмогіпертензія. Міопія сл. ст. Міопічний астигматизм сл. ст. Ліве око: анофтальм, протез. Гострота зору при виписці 09.08.2024 становить 0,2.

Згідно консультаційного висновку спеціаліста КНП «Доброславська БЛІЛ» лікаря-офтальмолога ОСОБА_8 від 03.10.2024 ОСОБА_6 встановлено діагноз: ОД - міопія слабкого ступеня, складний міопічний астигматизм, задня ішемічна нейропатія, OS - анофтальм (протез).

Згідно консультаційного висновку спеціаліста КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» лікаря офтальмолога ОСОБА_9 . ОСОБА_6 встановлено діагноз: симпатичне запалення, задня ішемічна нейропатія з астигматизмом правого ока, анофтальм лівого ока (протез).

24.12.2024 лікарем офтальмологом КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_9 направлено ОСОБА_6 на планову консультацію офтальмолога.

Відповідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12ААГ №948354 від 22.04.2024 ОСОБА_6 підтверджено третю групу інвалідності по зору безстроково. Висновок про умови та характер праці: не пов`язана з небезпекою травмування очей.

У свідоцтві про хворобу №137/2 від 07.06.2024 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 наведено результати досліджень ОСОБА_6 . Відповідно довідки №137/2 військово-лікарської комісії від 10.07.2024 встановлено непридатність ОСОБА_6 до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 31а графи ІІ Розкладу хвороб (ОД - міопія слабкого ступеня складний міопічний астигматизм, офтальмогіпертензія, симпатичне запалення, задня ішемічна оптична нейропатія, OS - анофтальм (протез).

Отже, з наданих захисником копій документів встановлено, що ОСОБА_6 має захворювання органів зору у зв`язку із чим йому встановлено третю групу інвалідності та визнано непридатним до військової служби.

Згідно ч. 2 ст. 84 КК України, особа, яка після вчинення кримінального правопорушення або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

Згідно роз`яснень, викладених у п. п. 1-3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу» № 8 від 28.09.1973, при вирішенні питання про звільнення від відбуття покарання через хворобу суди мають забезпечити індивідуальний підхід до кожного засудженого.

Факт захворювання засудженого на тяжку хворобу сам по собі не тягне обов`язкового звільнення від відбуття покарання. Звільнення від відбуття покарання через хворобу з місць позбавлення волі може бути застосоване судом до тих засуджених, які захворіли під час відбуття покарання і ця хвороба перешкоджає відбувати покарання, тобто у випадках, коли дальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує їх життю або може призвести до серйозного погіршення здоров`я чи інших тяжких наслідків. Це стосується й тих осіб, які захворіли до засудження, але під час відбуття покарання їхня хвороба внаслідок прогресування набула характеру, зазначеного в Переліку захворювань.

Вирішуючи питання щодо можливості звільнення ОСОБА_6 від призначеного судом покарання у виді обмеження волі за хворобою, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сама по собі наявність того чи іншого захворювання у засудженого ще не свідчить про можливість його звільнення від відбування покарання на підставі ст. 84 КК України, оскільки має бути доведено, що таке захворювання перешкоджає відбуванню покарання.

Частиною 3 статті 61 КК України визначено, що обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Відповідно до ч. 6 ст. 154 КВК України, якщо особа, засуджена до громадських робіт або обмеження волі, визнається особою з інвалідністю першої чи другої групи, орган чи установа виконання покарань вносить подання до суду про її дострокове звільнення. Разом з поданням до суду надсилається висновок медико-соціальної експертної та спеціальної лікарської комісії.

Виходячи зі змісту зазначених положень законодавства, покарання у виді обмеження волі не може бути призначене особам з інвалідністю першої і другої групи та такі особи можуть бути звільнені від покарання у виді обмеження волі, якщо інвалідність встановлена їм після постановлення вироку.

Заборони щодо призначення покарання у виді обмеження волі особам з інвалідністю третьої групи законодавством не встановлено, як не передбачено можливості звільнення таких осіб від відбування цього виду покарання.

Порядком організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженим Наказом №1348/5/572 від 15.08.2014 Міністерства юстиції України та Міністерством охорони здоров`я України визначено перелік хвороб, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання.

Зазначений порядок застосовується лише для осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення волі, тоді як ОСОБА_6 є особою, засудженою до іншого виду покарання - обмеження волі, який є більш м`яким і для осіб, засуджених до обмеження волі передбачений інший порядок медичного обслуговування.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 63 КВК України, лікувально-профілактична і протиепідемічна робота у виправних центрах організовується і проводиться на загальних підставах відповідно до законодавства про охорону здоров`я закладами охорони здоров`я.

Направлення засуджених до лікувальних закладів визначається згідно з порядком обслуговування населення установами охорони здоров`я.

Частиною 3 статті 59 КВК України передбачена можливість короткочасних виїздів засуджених до обмеження волі за межі виправного центру, зокрема, за необхідності звернутися в медичний заклад з приводу захворювання чи лікування за наявності відповідного медичного висновку.

У разі, якщо особи, засуджені до обмеження волі не працюють у зв`язку із захворюванням, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, положеннями ч. 2 ст. 64 КВК України передбачено, що харчування та комунально-побутові послуги надаються таким особам за встановленими нормами за рахунок виправного центру.

З викладеного слідує, що законодавством передбачена можливість особам, які відбувають покарання у виді обмеження волі отримувати медичне обслуговування та матеріально-побутове забезпечення на випадок хвороби.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_6 адміністрацією ДУ «Південноукраїнська виправна колонія №83» забезпечена можливість отримати медичне обслуговування та він звернувся до лікаря-офтальмолога КНП «Южноукраїнська міська багатопрофільна лікарня».

Відомості про неможливість подальшого належного медичного обслуговування ОСОБА_6 в умовах відбування покарання у виді обмеження волі в матеріалах справи відсутні.

Висновку медико-соціальної експертної та спеціальної лікарської комісії про неможливість відбування ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі за станом здоров`я також надано не було.

У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що законні підстави для задоволення клопотання про звільнення від відбування покарання у зв`язку з хворобою засудженого ОСОБА_6 на даний час відсутні. З чим погоджується колегія суддів.

За такого, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 537, 539 КПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08 січня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення від відбування покарання у зв`язку з хворобою засудженого ОСОБА_6 , - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_10