Постанова

від 28.02.2025 по справі 496/7996/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/805/25

Справа № 496/7996/23

Головуючий у першій інстанції Трушина О. І.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Таварткіладзе О.М.,

суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 27 листопада 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Нерубайської сільської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визнання способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визнання способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, третя особа Служба у справах дітей Нерубайської сільської ради.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 27 листопада 2023 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Нерубайської сільської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визнання способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею передано на розгляд Котовського міськрайонного суду Одеської області (пров. Спортивний, 1А м. Подільськ Одеської області, 66302).

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 27 листопада 2023 року і направити справу для розгляду до Біляївського районного суду Одеської області за встановленою підсудністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на помилковість оскаржуваної ухвали, вважає її такою, що буде значно ускладнювати розгляд справи по суті і буде тривало чинити не лише порушення його права, як батька дитини, а й права його дитини на спілкування. Апелянт зазначає, що предметом позовних вимог є усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та, звертаючись до Біляївського районного суду Одеської області з відповідним позовом, позивачі діяли виключно в інтересах малолітньої дитини та її матері відповідача, оскільки останні проживають на території Біляївського району Одеської області, крім того дитина зареєстрована в с. Нерубайське Біляївського району Одеської області, а відповідач має реєстрацію своєї підприємницької діяльності саме на території Біляївського району Одеської області, про що надано до суду докази. Також, орган опіки та піклування буде надавати проект рішення до суду про способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Тому, у разі направлення спору до Котовського міськрайонного суду Одеської області, орган опіки та піклування буде вимушений надавати окремі доручення органу опіки та піклування в іншій місцевості, що буде вивчати умови проживання батьків та дитини, що не є доцільним, коли усі сторони провадження фактично мешкають у Біляївському районі Одеської області.

Таким чином,скаржник наполягає,що зметою інтересівдитини тадотримання розумнихстроків щодопровадження посправі слідзастосувати положенняп.9ст.28ЦПК України,яка передбачаєправо позивачана вибірпідсудності,де вказано,що позовиможуть подаватисьза місцемпроживання абоперебування чипостійного йогозаняття (роботи).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи та без їх виклику.

Предметом оскарження є ухвала суду про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

З урахуванням вищевикладеного та положень ч. 1 ст. 368, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Передаючи справу за підсудністю до Котовського міськрайонного суду Одеської області, Біляївський районний суд Одеської області виходив з того, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є АДРЕСА_1 , справа не підсудна Біляївському районному суду Одеської області, а належить до юрисдикціїКотовського міськрайонного суду Одеської області.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитися з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Нерубайської сільської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визнання способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру № 334258 від 23.11.2023 року відповідач по справі зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене також вбачається з позовної заяви.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги».

Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за встановленою формою.

Відповідно до ч.6, 7, 9 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленомустаттею 31 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

23.11.2023 року Біляївський районний суд Одеської області зробив запит до Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_5 та відповідно до отриманих відомостей відповідач ОСОБА_5 з 10.10.1988 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 28).

Встановивши, що відповідач зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що розгляд справи не належить до територіальної юрисдикції Біляївського районного суду Одеської області, а справа підсудна Котовському міськрайонному суду Одеської області.

Колегія суддів з таким висновком районного суду погоджується лише в частині того, що з огляду на наведені обставини справа дійсно територіально не підсудна Біляївському районного суду Одеської області, оскільки виходячи із заявлених вимог про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визнання способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, до цих правовідносин застосовуються правила загальної підсудності у відповідності до ст. 27 ЦПК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженняммайна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач фактично проживає в с. Нерубаіське Одеського району Одеської області і що в с. Нерубайське зареєстрована малолітня дитина, у зв`язку з чим справа підсудна Біляївському районному суду Одеської області, є неспроможними, оскільки визначальним є саме місце зареєстрованого проживання відповідача, а не дитини, а таким відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача є будинок АДРЕСА_1 , що відноситься до Окнянської територіальної громади.

Тому висновок суду першої інстанції про непідсудність справи Біляївському районному суду Одеської області є правильним.

Доводи апеляційної скарги про поширення на заявлені позовні вимоги правил альтернативної підсудності не заснований на приписах ст. 28 ЦПК України.

Разом з тим, набувши правильного висновку про необхідність передачі справи на розгляд іншому суду за правилами територіальної підсудності, суд першої інстанції не врахував, що компетентним судом для розгляду справи є суд, юрисдикція якого поширюється на с. Чорна Подільського району Одеської області, в якому зареєстроване місце проживання відповідач ОСОБА_5 .

Колегія суддів зазначає, що таким судом на території Подільського району є Красноокнянський районний суд Одеської області, а не Котовський міськрайонний суд Одеської області.

Тому, оскаржувана ухвала підлягає зміні в частині визначення найменування суду першої інстанції, якому територіально підсудна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Нерубайської сільської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визнання способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Також, Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в частині найменування компетентного суду з Котовського міськрайонного суду Одеської області на Красноокнянський районний суд Одеської області.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 27 листопада 2023 року про передачу справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Нерубайської сільської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визнання способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, на розгляд Котовського міськрайонного суду Одеської області змінити та направити справу до Красноокнянського районного суду Одеської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: С.О. Погорєлова

Є.С. Сєвєрова