Ухвала від 28.02.2025 по справі 286/699/25

Справа № 286/699/25

У Х В А Л А

28.02.2025 м. Овруч

Суддя Овруцького районного суду Житомирської області Кулініч Я. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

26.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту заборгованості по заробітній платі в сумі 38982,65 грн..

Згідно з ч.3 ст.19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Особа має право звернутися до суду з вимогами про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом, для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116 КЗпП України).

З доданих до матеріалів заяви документів видно, що заявник у період з 20.08.2004 по 12.06.2023 працював в Овруцькому щебеневому заводі Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту, звільнений з роботи шляхо-колійного робітника залізничного цеху з 12.06.2023 за власним бажанням ст.38 КЗпП України відповідно до наказу №15. Розмір заборгованості по заробітній платі станом на 31.10.2024 року складає 38982,65 грн..

Заявник з урахуванням вимог ст. 116 КЗпП України, 31.10.2024 дізнався про порушення його права на отримання належних для виплати сум, як звільненому працівнику.

Заяву про видачу судового наказу заявник подав до суду лише 26.02.2025, тобто після спливу тримісячного строку, визначеного ч.1 ст. 233 ЦПК України.

Відповідно до ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 КЗпП України, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (ст.116 КЗпП України), минуло не більше одного року.

Суд звертає увагу, що заявник має право звернутись до суду із вказаними вимогами у порядку позовного провадження, шляхом звернення з відповідною позовною заявою до суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 КЗпП України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Частиною 2 статті 167 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

З урахуванням викладеного, суддя приходить до висновку про відмову у видачі ОСОБА_1 судового наказу про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Керуючись ст.ст. 165 167 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення із Овруцького щебеневого заводу Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту заборгованості по заробітній платі.

Відмова у видачі судового наказу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.

Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її ухвалення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Суддя Я. В. Кулініч