Рішення

від 24.02.2025 по справі 347/3133/23

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/3133/23

Провадження № 2/347/22/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю.С.,

за участю:

секретаря с/з Сумарука І.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Матичук У.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області про скасування в частині наказу про поновлення на роботі,-

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

09.11.2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області про скасування в частині наказу про поновлення на роботі.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10.10.2023 року (справа № 347/480/23) позивача поновлено на роботі на посаду лаборанта Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Івано-Франківської області та стягнуто на її користь зарплату за час вимушеного прогулу.

На виконання рішення суду директор Розтоківського ліцею видала наказ від 18.10.2023 року № 143-к, за яким скасовано наказ директора Розтоківського ліцею №2-к від 24.01.2023 року про звільнення ОСОБА_1 . Позивача поновлено на посаді лаборанта Розтоківського ліцею з 25.01.2023 року з тижневим навантаженням 10 годин (0,25 посадового окладу). Допущено до роботи на посаді лаборанта з 19.10.2023 року.

З таким наказом ОСОБА_1 частково не погоджується.

Незгода позивача з оскаржуваним наказом полягає в тому, що її слід поновити на роботі з дня її звільнення, а допустити до роботи з дня проголошення судом рішення. Допустити до роботи та нараховувати заробітню плату з дня поновлення на роботу тобто з 10.10.2023 року з дня проголошення судом свого рішенням, а не з 19.10.2023 року, так як в цій частині суд допустив негайне виконання рішення.

ОСОБА_1 стверджує, що по даний час не може домогтися виконання судового рішення в повному обсязі, а також отримати оплату праці, яка повинна бути їй нарахова і виплачена відповідно до вимог трудового законодавства.

Позивача поновлено на роботу з 25.01.2023 року, а звільнено з роботи 24.01.2023 року. ОСОБА_1 допущено до роботи з 19.10.2023 року, проте суд ухвалив рішення 10.10.2023 року про негане виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі з дня проголошення рішення. Через такі умови позивачу не буде нараховано і виплачено заробітню плату за час з 10.10.2023 року по 19.10.2023 року, що суттєво порушує її конституційні права.

З цього приводу ОСОБА_1 звернулася до Косівського відділу ДВС щодо відкриття виконавчого провадження і виконання судового рішення. Так як виданий наказ про її поновлення, її допущено до роботи лаборанта, ДВС вважає, що рішення суду формально виконано.

В цій частині ОСОБА_1 погоджується з твердженням ДВС, так як дійсно рішення суду виконано у обсязі, зазначеному в резолютивній частині рішення.

Проте, оспорюваними наказами позивача поновлено на роботі з 25.01.2023 року, що суперечить закону і судовій практиці, так як поновити її на роботі слід було з 24.01.2023 року. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що оспорюваний наказ про поновлення її на роботі прийнятий з частковим порушенням її законних прав та інтересів.

В позасудовому порядку вирішити даний спір неможливо через позицію відповідача.

В зв?язку із вищенаведеним, позивач просила скасувати наказ № 143 від 18.10.2023 року в частині щодо поновлення її на роботі з 25.01.2023 року та в частині щодо допуску її до роботи на посаді лаборанта Розтоківського ліцею з 19 жовтня 2023 року, зобов`язавши директора Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Івано-Франківської області видати наказ про негайне з 24.01.2023 року поновлення ОСОБА_1 на роботі лаборантом Розтоківського ліцею з тижневим навантаженням 10 години 0,25 ставки та допустивши її до роботи з 10.10.2023 року, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

У відзиві на позовну заяву, Розтоківський ліцей Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області позов не визнав та ствердив, що ОСОБА_1 вважає датою свого звільнення дату видачі наказу про звільнення №2-к від 24.01.2023, тобто - 24.01.2023. Попри те, в наказі № 2-к від 24.01.2023 про звільнення лаборанта ОСОБА_1 зазначено, що її звільнено з 25 січня 2023 року за прогул (пункт 1 наказу). Тобто, 25.01.2023 року був останній робочий день ОСОБА_1 , про що свідчить табель обліку робочого часу працівників Розтоківського ліцею за січень 2023 року. Відповідно, й оплата праці ОСОБА_1 проведена за 25.01.2023 року. Таким чином, позивача ОСОБА_1 неможливо поновити на посаді лаборанта 24 січня 2023 року.

Окрім того, відповідач стверджує, що 10 жовтня 2023 року Косівський районний суд виніс рішення у справі № 347/480/23, яким поновив ОСОБА_1 на посаді лаборанта Розтоківського ліцею.

При зачитуванні учасникам справи в залі судового засідання тексту вступної та резолютивної частини судового рішення, Косівським районним судом, не було нічого зазначено про допущення до негайного виконання судового рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та зобов`язання виплати їй заробітної плати. Таку прогалину суд усував згодом, оформивши це Ухвалою від 10.10.2023 року, як виправлення описки на підставі заяви представника позивача, ОСОБА_2 , без участі сторони Розтоківського ліцею при розгляді заяви, а також судом не видавалось на руки ніякого судового рішення представнику Розтоківського ліцею. ОСОБА_1 також не пред`являла жодного виконавчого листа дирекції Розтоківського ліцею для негайного виконання судового рішення.

Представник відповідача стверджує, що повний текст судового рішення по даній справі був складений 12.10.2023 року. Рішення оприлюднене в ЄДРСР 13 жовтня 2023 року. Повне судове рішення отримане Розтоківським ліцеєм поштовим відправленням 18 жовтня 2023 року. Відповідно, наказ про поновлення ОСОБА_1 № 143-к виданий негайно - 18 жовтня 2023 року. ОСОБА_1 допущена до роботи 19 грудня 2023 року.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року рішення Косівського районного суду від 10.10.2023 року по цій справі залишено без змін. Відповідно до цієї Постанови, Розтоківський ліцей повинен оплатити ОСОБА_1 час вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення, до моменту винесення наказу про поновлення ОСОБА_1 лаборантом ліцею. Таким чином, спірний період допуску до роботи ОСОБА_1 , незалежно від спірних питань, оплачується Розтокіським ліцеєм (позивач зазначила, що їй недораховано і недовиплачено заробітну плату за час з 10.10.2023 по 19.10.2023).

Отже, відповідач правомірно видав наказ № 143-к від 18.10.2023 про поновлення ОСОБА_1 на посаді лаборанта Розтоківського ліцею.

Таким чином, відповідач просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

02.02.2024 року ОСОБА_1 подала додаткові пояснення у справі, в яких зазначила, що при її звільненні прогулами врахувано дні дистанційної роботи 27.12.2022 року, 28.12.2023 року, 29.12.2023 року, після яких вона виходила на роботу. Тому поновлення має бути з 24 січня 2023 року від дня видання наказу. Окрім того, їй не виплачено в повному обсязі належної суми за вимушений прогул. Не виплачено Розтоківським ліцеєм 3000 грн., як судові витрати та недоплачено 1435,84 грн. за вимушений прогул.

Позиція учасників в судовому засіданні.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги позову підтримала в повному обсязі. Додатково ствердила, що дійсно формально рішення суду було виконане, однак виконане не в день проголошення рішення в частині допущення до негайного виконня, а значно пізніше. Крім того, рішенням суду їй присуджено компенсувати судові витрати в розмірі 3000 гривень, однак такі витрати їй не були компенсовані відповідачем. Так, в грудні 2023 року, на її зарплатну картку, дійсно поступила сума в розмірі 3000 шгривень, однак позивач незнає від кого ця сума, можливо її перекинули діти позивача. ОСОБА_1 категорично заперечила, що кошти які надійшли на її картку в сумі 3000 гривень були надіслані відповідачем Розтоківським ліцеєм Кутської селищної ради. Також позивач ОСОБА_1 ствердила, що наказ про поновлення на роботі необхідно змінити, та поновити її на роботі з 24.01.2023 року, та змінити формулювання допустивши до роботи з 10.10.2023 року, із тижневим навантаженням 0,25 ставки.

Представник відповідача Матичук У.Т. в судовому засіданні вимоги позову категорично заперечила, ствердивши, що під час проголошення резолютивної частини рішення, судом не було зачитано про негайне поновлення відповідача на роботі. Копію короткого рішення, представникам відповідача не вручили. Прогалину про негайне поновлення на роботі суд усував шляхом постановлення ухвали про виправлення описки за заявою представника позивача ОСОБА_2 , а не шляхом ухвалення додаткового рішення як це передбачено ЦПК України. Жодного виконавчого листа про поновлення на роботі ОСОБА_1 не пред`являла. Як тільки копія рішення суду надійшла до Розтоківського ліцею Кутської селищної ради, ОСОБА_1 одразу було поновлено на роботі з 25.01.2023 року. Саме 25.01.2023 року був останнім робочим днем, про, що в табелі обліку робочого часу міститься відмітка про відпрацювання ОСОБА_1 робочого дня. А тому, позивача і було поновлено саме з 25.01.2023 року. Що стосується виплати заробітної плати, то оскільки відповідача було поновлено наказом №143-к від 18.10.2023 року весь заробіток за час вимушеного прогулу було виплачено ОСОБА_1 саме за період з дати звільнення по дату постановлення наказу про поновлення на роботі 18.10.2023 року. Таким чином, навіть за затримку виконання рішення суду, позивачу повністю було виплачено заробіток за час вимушеного прогулу. А, вже з 19.10.2023 року, дату з якої позивача ОСОБА_1 було допущено до роботи, ОСОБА_1 отримувала заробітну плату, як особа яка працює в Розтоківському ліцеї Кутської селищної ради. Що стосується суми судових витрат, то представник Матичук У.Т. ствердила, що на виконання рішення суду, вона зі своєї картки перерахувала ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3000 гривень, при цьому в призначенні платежу зазначила «судові витрати на виконання рішення Косівського районного суду у справі 347/480/23». А відтак доводи ОСОБА_1 про те, що таку суму могли переказати діти позивача, або така сума є хабарем, вважає безпідставними, та такими, що спростовуються відповідною платіжною інструкцією в матеріалах справи.

В задоволенні позову просила відмовити повністю.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 13.11.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду суддею Гордієм В.І., відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 26.02.2024 року, для розгляду даної судової справи визначено суддю Кіцулу Ю.С.

Ухвалою від 04.03.2024 року справу за позовною заявою ОСОБА_1 прийнято до розгляду суддею Кіцулою Ю.С. та призначено підготовче судове засідання на 02.04.2024 року.

Ухвалою від 02.04.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до копії рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10.10.2023 року (справа № 347/480/23), позов ОСОБА_1 до Розтоківського ліцею Кутської селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу директора Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Івано-Франківської області від 24.01.2023р. №2-к про звільнення ОСОБА_1 з посади лаборанта ліцею та наказів від 25.01.2023р. №1-т і від 31.01.2023р. №7 про оголошення догани, поновлення на роботі на посаді лаборанта Розтоківського ліцею Кутської селищної ради та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ директора Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Івано-Франківської області від 24.01.2023р. №2-к про звільнення ОСОБА_1 з посади лаборанта ліцею. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді лаборанта Розтоківського ліцею Кутської селищної ради та стягнено з Розтоківського ліцею Кутської селищної ради на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу. В частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, що не перевищує місячного платежу ухвалено допустити негайне виконання судового рішення (а.с.3-9).

Згідно копії наказу Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області від 18.10.2023 року № 143-к, на виконання рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2023 року у справі №347/480/23, отриманого через відділення поштового зв`язку 18.10.2023 реєстраційний номер 45/01-27 від 18.10.2023, скасовано наказ директора Розтоківського ліцею Кутської селищної ради № 2-к від 24.01.2023 «Про звільнення лаборанта ОСОБА_1 », поновлено ОСОБА_1 на посаді лаборанта Розтоківського ліцею Кутської селищної ради з 25 січня 2023 року з тижневим навантаженням 0,25 ставки (10 годин), допущено ОСОБА_1 до роботи на посаді лаборанта Розтоківського ліцею з 19 жовтня 2023 року та виплачено ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі одного місячного платежу (а.с.10).

Відповідно до копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.10.2023 року ВП № НОМЕР_4, рішення суду виконано, ОСОБА_1 поновлено на роботі на посаді лаборанта Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області згідно наказу від 18.10.2023 року № 143-к, виконавче провадження закінчено (а.с.11).

Як вбачається з копії журналу вхідної кореспондеції Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області, копія рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області по справі № 347/480/23 від 10.10.2023 року за позовом ОСОБА_1 надійшла до Розтоківського ліцею 18.10.2024 року та зареєстрована в журналі за № 45 (а.с.20-22).

Відповідно до копії акту Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області від 26.01.2023 року встановлено, що у наказі «Про звільнення лаборанта ОСОБА_1 » від 24.01.2023 року допущено помилку у даті видання наказу - написано «24.01.2022» замість «24.01.2023» (а.с.27).

Згідно копії наказу Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області від 24.01.2022 року № 2-к, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.12.2022, 29.12.2022 без поважних причин не була на роботі, її звільнено з посади лаборанта з 25 січня 2023 року за прогул без поважної причини згідно п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.27 на звороті).

Відповідно до копії табелю обліку робочого часу за січень технічних працівників Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області, у ОСОБА_1 остання відмітка про явку чи не явку на роботу на міститься 25.01.2023 року (а.с.28-29).

Як вбачається з копії постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 11.12.2023 року у справі № 347/480/23, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області на рішення Косівського районного суду від 10.10.2023 року залишено без задоволення, а рішення Косівського районного суду без змін. (а.с.31).

Відповідно до роздруківки руху коштів по картці/рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_1 , відбувались зарахування заробітної плати з відділу освіти Кутської селищної ради: 30.10.2023 року у розмірі 1255,29 грн; 30.10.2023 року у розмірі 621,09 грн., 18.11.2023 року у розмірі 490,00 грн., 29.11.2023 року у розмірі 567,25 грн., 29.11.2023 року у розмірі 274,37 грн., 09.12.2023 року у розмірі 490, 00 грн., 21.12.2023 року у розмірі 3 623, 09 грн., 22.12.2023 року у розмірі 7 699, 04 грн., 18.01.2024 року у розмірі 540,00 грн., 27.01.2024 року у розмірі 871,12 грн. (а.с.46).

Згідно з копією наказу Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області від 20.12.202 року № 180-к «Про виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 », на виконання постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 347/480/23, ОСОБА_1 лаборанту Розтоківського ліцею Кутської селищної ради, виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу за період - з 26 січня по 18 жовтня 2023 року, врахувавши, що при поновленні на роботі їй здійснено виплату заробітної плати в розмірі одного місячного платежу на підставі наказу директора Розтоківського ліцею №143-к від 18.10.2023 (а.с.54).

Відповідно до копії довідки, виданої централізованою бухгалтерією Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області, сума заробітної плати лаборанта (навантаження 0,25 п.о.) Розтоківського ліцею Кутської селищної ради ОСОБА_1 за час вимушеного простою, а саме за період з 26.01.2023 року по 18.10.2023року, становить 14 694, 32 грн. (на руки, за мінусом утримань, 11 681,98 грн.): січень 2023 року (4 роб. дні) - 304,55 грн.; лютий 2023 року (20 роб. днів) - 1675,00 грн.; березень 2023 року (23 роб. дні) - 1675,00 грн.; квітень 2023 року (20 роб. днів) - 1675,00 грн.; травень 2023 року (23 роб. дні) - 1675,00 грн.; червень 2023 року (22 роб. дні) - 1675,00 грн.; липень 2023 року (21 роб. день) - 1675,00 грн.; серпень 2023 року (23 роб. дні) - 1675,00 грн. (а.с.55).

Згідно копії розпорядження Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області від 30.08.2022 року, Матичук Уляну призначено директором Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області з 01 вересня 2022 року (а.с.62).

Відповідно до платіжної інструкції № 0.03376793607.1 платник Матичук Уляна Тарасівна (Розтоківський ліцей Кутської селищної ради) 22.12.2023 року перерахувала отримувачу ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 3000 грн., призначення платежу - судові витрати на виконання рішення Косівського районного у справі № 347/480/23 (а.с.63).

Зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що позивачем частково оспорюється наказ про поновлення на роботі, а відтак між сторонами виник спір з приводу трудових відносин, який регулюється положеннями Кодексу законів про працю України (КЗпП).

Норми права, які застосував суд.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У п. 9 ч.2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ч.2 ст. 18 ЦПК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах, зокрема, про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

За приписами положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 8 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняття органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Ст. 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Так, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.02.2018 у справі №807/2713/13-а, від 27.06.2019 у справі №821/1678/16, від 31.07.2019 у справі №813/593/17, від 25.09.2019 у справі №813/4668/16, від 27.11.2019 у справі №802/1183/16-а, від 19.12.2019 у справі №2а-7683/12/1370, від 05.02.2020 у справі №815/1676/18, від 05.03.2020 у справі №280/360/19, від 26.11.2020 у справі №500/2501/19, від 19.04.2021 у справі №826/11861/17, від 24.06.2021 у справі №640/15058/19, від 20.07.2021 у справі №826/3465/18.

Так, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2021 у справі №640/755/19.

Водночас, питання щодо належного виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника неодноразово перебувало в полі правового аналізу Верховного Суду та відповідно до сталої практики при вирішенні зазначеного питання належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків (постанови Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17, від 26 травня 2021 року у справі № 127/1703/19).

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Таким чином, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного судового рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному ст. 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим із моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Невчинення роботодавцем усіх дій, які включають у себе виконання рішення суду про поновлення на роботі, є підставою для покладення на нього відповідальності, визначеної ст. 236 КЗпП України. Застосування цієї норми до правовідносин, які виникають у зв`язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, відповідає їх змісту та фактичним обставинам, оскільки підстави для нарахування формально поновленому працівнику заробітної плати як винагороди за виконану роботу немає, проте його вина у невиконанні посадових обов`язків і неприступленні до роботи також відсутня.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17, від 17.06.2020 у справі №521/1892/18, від 16.09.2020 у справі №709/1465/19 та від 08 вересня 2021 року у справі № 721/910/19.

Отже, щоб завершити виконання рішення суду, роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на посаді, яка зазначена в рішенні суду, після чого ознайомити працівника з наказом під підпис та допустити його до роботи.

Аналіз зазначених правових висновків свідчить про необхідність уникнення ситуації правової колізії щодо формального виконання судового рішення про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі, оскільки виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

Також, суд, враховуючи один із основних принципів судочинства - принцип обов`язковості судових рішень, наголошує, що право особи вважається поновленим на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, тобто свідчить про юридичне закріплення поновлення порушеного права особи (дефініція поняття «dejure»), та його фактичного виконання, відновлення прав у реальності («defacto»). Тобто про дотримання принципу обов`язковості судового рішення, що набрало законної сили, можна говорити лише тоді, коли поєднано обидві вказані площини його виконання.

Мотивована оцінку суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом на підставі безпосередньо оцінених та наявних у справі доказів встановлено, що рішенням Косівського районного суду від 10.10.2023 року, залишеним без зміни постановою Івано-Франківського апеляційного уду від 11.12.2023 року визнано незаконним та скасовано наказ директора Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Івано-Франківської області від 24.01.2023 №2-к про звільнення ОСОБА_1 з посади лаборанта ліцею.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді лаборанта Розтоківського ліцею Кутської селищної ради та ухвалено стягнути з Розтоківського ліцею Кутської селищної ради на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, що не перевищує місячного платежу допущено негайне виконання судового рішення. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Щодо доводів позивача про необхідність поновлення на роботі з 24.01.2023 року.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 стверджувала про те, що рішення суду про поновлення на роботі було виконано лише 18.10.2023 року, коли було видано наказ № 143-к від 18.10.2023 року про поновлення на роботі, та допущено ОСОБА_1 до роботи з 19.10.2023 року. При цьому ОСОБА_1 переконливо вважала, що її слід поновити на роботі з 24.01.2023 року, а не з 25.01.2023 року.

В цій частині доводи позивача є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до абзацу другого п .2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58, із змінами та доповненнями - днем звільнення вважається останній день роботи.

Згідно копії табелю обліку використання робочого часу на місяць січень 2023 року Розтоківського ліцею Кутської селищної ради (а.с. 28-29 + зворот) останнім робочим днем ОСОБА_1 було 25.01.2023 року, про що у табелі міститься відповідна відмітка з позначенням «Р», яка означає «робочий день».

Отже, днем звільнення ОСОБА_1 є останній фактично відпрацьований день її роботи, а саме 25.01.2023 року.

За вказаний відпрацьований день 25.01.2023 року ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату, а також при звільненні ОСОБА_1 з роботи з 25.01.2023 року позивачу ОСОБА_1 було виплачено всі суми належні працівнику при звільненні станом на 25.01.2023 року.

Тобто за 25.01.2023 року, як фактично відпрацьований робочий день, при звільненні ОСОБА_1 отримала всю заробітну плату, в тому числі і за 25.01.2023 року.

Враховуючи те, що в наказі від 24.01.2023 №2-к про звільнення ОСОБА_1 з посади лаборанта ліцею, було вказано дату звільнення з 25.01.2023 року (як останній фактично відпрацьований день), то враховуючи вимоги КЗпП, відповідач правомірно поновив ОСОБА_1 на роботі з 25.01.2023 року.

В даному випадку вимоги позивача є безпідставнимим, та такими, що не грунтуються на вимогах КЗпП.

Щодо доводів позивача ОСОБА_1 в частині негайного поновлення на роботі.

Так, дійсно, доводи ОСОБА_1 в цій частині є слушними, оскільки рішення суду про поновлення ОСОБА_1 не було допущено до негайного виконання. Наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 було видано лише 18.10.2023 року, в той час як рішення суду (вступна та резолютивна частина) було проголошено 10.10.2023 року.

Ухвалою Косівського районного суду від 10.10.2023 року без участі сторін, за заявою представника позивача ОСОБА_2 , у вступній та резолютивній частині рішення Косівського районного суду від 10.10.2023 року було виправлено описку, та зазначено про те, що «в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, що не перевищує місячного платежу допустити негайне виконання судового рішення».

Суд вважає підтвердженими, доводи представника відповідача Матичук У.Т. , про те, що при проголошенні короткого тексту рішення, судом не було зазначено про допущення рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі до нейного виконання.

Повний текст рішення Косівського районного суду від 10.10.2023 року було надіслано до ЄДРСР 12.10.2023 року, та забезпечено надання загального доступу 13.10.2023 року. Вказану інформацію судом було перевірено в порядку ч. 5 ст. 4 ЗУ «Про доступ до судових рішень».

Копія повного тексту судового рішення надійшла на адресу Розтоківського ліцею Кутської селищної ради 18.10.2023 року, що підтверджується копією журналу реєстрації вхідної кореспоненції (а.с.21) № п/п 45.

Судом також встановлено, що згідно вказаного журналу №п/п 44, 10.10.2023 року була зареєстрована заява ОСОБА_1 про допуск до роботи.

Рішення в частині негайного поновлення на роботі фактично виконано 18.10.2023 року шляхом видання відповідачем наказу № 143-к від 18.10.2023 року.

Факт виконання рішення саме 18.10.2023 року підтверджується також копією постанови про закінчення виконавчого провадження (а.с.11).

Отже в даному випадку, з 10.10.2023 року по 18.10.2023 року встановлений факт затримки виконання судового рішення.

В той же час, враховуючи вимоги ст. 236 КЗпП (оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника) позивачу ОСОБА_1 було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення. Даний факт підтверджується копією наказу № 180-к від 20.12.2023 року та копією довідки №20/07-30 від 08.02.2024 року, про виплату ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 26.01.2023 року по 18.10.2023 року (включно).

Отже:

- 25.01.2023 року останній робочий день, за який ОСОБА_1 отримала заробітну плату;

- період з 26.01.2023 року по 10.10.2023 року, це період протягом якого ОСОБА_1 була звільнена з роботи та судилася із роботодавцем.

- період з 10.10.2023 року по 18.10.2023 року - -це період затримки виконання рішення суду в частині негайного поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Отже загальний період вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить з 26.01.2023 року по 18.10.2023 року включно. І за вказаний період ОСОБА_1 повністю було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, включаючи затримку виконання рішення суду по 18.10.2023 року включно (оскільки згідно довідки за жовтень 2023 року було 13 робочих днів вимушеного).

А тому доводи ОСОБА_1 про те, що їй невиплачено кошти є неспроможною та спростовується встановленими судом обставинами справи, та письмовими доказами.

Щодо доводів позивача про зміну формулювання наказу про поновлення на роботі, в частині зазначення фактичного допуску 10.10.2023 року, замість вказаного 19.10.2023 року.

Так, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим із моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Так, наказ про поновлення ОСОБА_1 було видано 18.10.2023 року, та зазначено в наказі про допуск до роботи ОСОБА_1 з 19.10.2023 року. Суд зазначає, що чинне законодавство не передбачає фактичний допуск до роботи працівника зворотнім (заднім) числом. Оскільки фактично рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 було виконано 18.10.2023 року, і до цієї дати у ОСОБА_1 був вимушений прогул, за який їй було здійснено відповідні виплати.

З 19.10.2023 року ОСОБА_1 фактично приступила до виконання нею обов`язків працівника Розтоківського ліцею Кутської селищної ради, і вже з цього часу (з 19.10.2023 року) їй нараховувалася заробітна плата.

За таких обставин, суд доходить переконання про відсутність підстав для задоволення вимог в цій частині.

Щодо вимог про виплату 3000 гривень судових витрат.

Із копії платіжної інструкції 0.0.3376793607.1 директором Розтоківського ліцею Кутської селищної ради (фактични платник Розтоківський ліцей Кутської селищної ради) 22.12.2023 року о 14:07 год. здійснено переказ коштів на суму 3000 гривень на ім`я отримувача ОСОБА_1 , код отримувача (РНОКПП) НОМЕР_3 . В призначенні платежу зазначено: ОСОБА_1 , НОМЕР_3 . Судові витрати на виконання рішення Косівського районного суду у справі №347/480/23 (а.с. 63).

Згідно виписок по картковому рахунку ОСОБА_1 , які надала позивач, 22.12.2023 року о 14: 07 год. на її картку поступили кошти в сумі 3000 гривень (а.с.46).

Отже доводи позивача про те, що вона незнає, що за кошти їй надійшли не заслуговуючть на увагу. Факт виконання рішення суду в частині стягнення судових витрат на користь ОСОБА_1 підтверджується належними доказами в матеріалах справи.

Доводи ОСОБА_1 про те, що вказані кошти повинен був перерахувати їй відділ освіти, а не собисто директор Матичук У.Т. , в даному випадку суд відхиляє. Оскільки рішення суду виконано, при цьому директор Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Матичук У.Т. не позбавлена можливості звернутися із вимогою до відділу освіти Кутської селищної ради про повернення їй коштів, сплачених нею на виконання рішення суду.

Доводи ОСОБА_1 , які вона висловлювала в судовому засіданні 24.02.2025 року про те, що такі кошти є хабарем, суд вважає непідтвердженими, голослівнимим, та такими, що спростовуються письмовими матеріалами справи (платіжною інструкцією та випискою по картковому рахунку).

Доводи ОСОБА_1 про те, що внаслідок незаконних дій відповідача їй не будуть враховані дні, при призначенні пенсії, і т.д., суд відхиляє, оскільки час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, зараховують до стажу роботи, а відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при обчисленні пенсії враховується заробіток людини за всі періоди страхового стажу.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд доходить переконання, що позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат між сторонами.

За відсутності підстав для задоволення позову, понесені судові витрати не підлягають до відшкодування.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 80, 82, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Розтоківського ліцею Кутської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області про скасування в частині наказу про поновлення на роботі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03 березня 2025 року.

Суддя Ю. С. Кіцула