Ухвала

від 28.02.2025 по справі 758/2575/25

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/2575/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2025 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Левицької Я.К., за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної у місті Києві державної адміністрації та Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації, про відібрання дитини,

ВСТАНОВИВ:

До Подільського районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Бондара Антона Вікторовича з позовною заява про відібрання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та повернення його матері - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

На адресу суду також надійшла заява представника позивача - адвоката Бондаря А.В. про забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 до місця її проживання/перебування її дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своєї заяви позивач зазначає, що з грудня 2024 року у позивача з сином почали виникати незрозумілі для неї стосунки, пов`язані з суттєвим психологічним впливом на дитину з боку відповідача. Зважаючи на те, що за час розлуки син дуже зблизився з відповідачем, вона має на нього досить суттєвий вплив і спонукає дитину до вчинення конфліктних ситуацій.

27.01.2025 року було проведено засідання круглого столу з питань запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі щодо вчинення домашнього насильства в родині позивача. Відповідно до протоколу засідання ухвалили: позивачу влаштувати дитину до навчального закладу; позивачу відвідати з сином дитячого невропатолога та дитячого психіатра для обстеження. Отримані консультативні висновки про стан дитини надати в Центр для корегування подальшої роботи психолога з дитиною; 31.01.2025 року позивачу, відповідачу та дитині з`явитися до Центру для зустрічі в присутності психологів з сином задля налагодження продуктивної комунікації в родині.

Відповідно до довідки № 36 від 17.02.2025 року позивач зарахувала сина на навчання в Ліцей № 317 Святошинського району міста Києві в шостий клас. 04.02.2025 року в КНП «Клінічна лікарня «Психіатрія» було проведено обстеження сина лікарем-психіатром, який написав в довідці, що ОСОБА_4 психічно є здоровим. 07.02.2025 року КНП в «Діагностичний центр Святошинського району філія № 2» було проведено обстеження Данила лікарем неврологом, який видав консультативний висновок спеціаліста щодо стану здоров`я ОСОБА_4 .

Однак, з 17.02.2025 року її син не відвідує без поважних на те причин Ліцей № 317 Святошинського району міста Києві, наміри позивача про забезпечення явки сина ОСОБА_4 до ОСОБА_5 - відповідачем відхилено.

Також, відповідач відмовилась від послуг Центру у справах сім`ї та жінок «Родинний дім» Святошинської району м. Києва та більше не забезпечує явку Данила до центру для роботи з психологами, наміри позивача про забезпечення явки сина ОСОБА_4 до Центру у справах сім`ї та жінок «Родинний дім» - відповідачем відхилено.

Позивач вважає, що її син має проживати саме з нею, і є підстави для забезпечення позову, а саме щоб син поки буде розглядатися с права в суді проживав з позивачем, оскільки перебування та проживання ОСОБА_4 у відповідача відбувається всупереч інтересам дитини та СК України.

Сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, дійшов наступного висновку.

Відповідно ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Відповідно до ч. 5, ч. 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що з грудня 2024 року між ОСОБА_1 та її матір`ю ОСОБА_2 погіршились стосунки з питань виховання ОСОБА_3 . Це призвело до того, що 16.12.2024 приблизно о 00:11 год. ОСОБА_3 втік з дому. Працівники поліції доставили хлопчика бабусі ОСОБА_2 , оскільки він категорично не хотів повертатись до матері в зв`язку з тим, що вона його образила. З цього часу, ОСОБА_3 проживає разом з бабусею. При цьому, як вбачається із заяви про забезпечення позову, остання чинить перешкоди у виконанні заходів, розроблених на засіданні круглого столу з питань запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі щодо вчинення домашнього насильства в родині позивача від 27.01.2025 року.

Отже предметом позовних вимог є відібрання дитини у бабусі та повернення її матері.

Водночас зі змістом заяви про забезпечення позову вбачається про необхідність забезпечення позову шляхом зобов`язання бабусю повернути дитину до місця її проживання/перебування, тобто до матері.

Відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відтак, забезпечення позову у спосіб, запропонований позивачем, є тотожнім задоволенню заявлених позовних вимог до вирішення спору по суті, що є недопустимим.

При цьому, суд враховує, що підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).

Також, позивачем по цій справі не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

Виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а також забезпечення збалансованості інтересів сторін та якнайкращого забезпечення інтересів дитини суд вважає, що заява про забезпечення позову у спосіб, запропонований позивачем, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 149-153, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 28 лютого 2025 року.

СуддяЯ. К. Левицька