Ухвала

від 24.02.2025 по справі 695/1233/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/353/25 Справа № 695/1233/22 Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2025 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Канівського міськрайсуду Черкаської обл. від 12.02.2025 р., якою задоволено клопотання прокурора та відносно

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зорі-

вка Золотоніського р-ну Черкаської обл., громадя-

нина України, який має середню освіту, одружений,

не працює, має на утриманні двох неповнолітніх

дітей, раніше не судимий, проживає

АДРЕСА_1 ,

продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 12.04.2025 р. включно, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Канівського міськрайсуду Черкаської обл. перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора та відносно обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 12.04.2025 р.

При прийняті рішення про продовження строку тримання під вартою, суд врахував ступень тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване обвинуваченому, та яке, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень. Судом встановлена наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3,4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення. Наведені прокурором ризики продовжують існувати, не зменшилися. Зазначені ризики виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який. Про існування ризиків свідчить і суворість можливого покарання у випадку визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, тому ризики про які зазначив прокурор є обґрунтованими.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду, оскільки, на його думку, йому обрано занадто суворий запобіжний захід, звільнити його з-під варти з зали суду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що він тридцять вісім місяців утримується під вартою, протягом цього часу ризики зазначені прокурором значно зменшилися, але прокурором не надано копій матеріалів якими він обґрунтовував свої доводи. Зауважує, що клопотання прокурора написані під «копірку».

Також, зазначає, що суд першої інстанції суттєво порушив вимоги ст. 178 КПК України - не оцінив в сукупності всі передбачені цією статтею обставини. В клопотанні не викладені обставини, на підставі яких прокурор дійшов висновку про те, що заявлені раніше ризики підтверджуються. Суд не зазначив, які саме конкретні ризики реально існують. Зазначає, що на свідків обвинувачення не зможе здійснювати тиск оскільки вони практично його рідні, допитані декілька разів, потерпілого він не знає. Ризик переховуванні не може оцінюватися на підставі суворості судового рішення.

Вважає що подальше його тримання під вартою невиправдане, а тому просить постановити нову ухвалу, якою обрати йому запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, прокурора ОСОБА_6 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та вважала, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали виділені з кримінального провадження , апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями КПК України.

За приписами ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

До закінчення продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому Главою 18 Розділу II КПК України.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 177, 178 та 183 КПК України.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Перевіркою наданих апеляційному суду матеріалів встановлено, що вказані вимоги місцевим судом виконані в повному обсязі.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , суд врахував ступень тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване обвинуваченому, та яке, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень; судом встановлена наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення. Наведені ризики продовжують існувати, не зменшилися та виключають можливість зміни запобіжного заходу на більш м`який; крім того про існування ризиків свідчить можлива суворість покарання у випадку визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, тому ризики, зазначені прокурором є обґрунтованими.

Ризики, які були наявні при обранні даного виду запобіжного заходу обвинуваченому, не відпали, ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, продовжують існувати, в зв`язку з чим суд прийшов до обґрунтованого висновку про доцільність збереження застосованого щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить його належну процесуальну поведінку.

Дані обставини у своїй сукупності на сьогоднішній день свідчать про те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення, тож враховуючи відсутність даних про втрату ризиків, підтвердження їх існування і на цей час, відсутність даних про неможливість утримування ОСОБА_8 в умовах слідчого ізолятора за станом здоров`я, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що запобіжний захід обраний відносно обвинуваченого у виді тримання під вартою доцільно продовжити на 60 днів з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки під час розгляду кримінального провадження та запобіганню визначених судом ризиків.

Зазначені вище ризики наразі є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який, альтернативний запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченими покладених на нього процесуальних обов`язків.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що вказані обставини кримінального провадження свідчать про неможливість обрання стосовно обвинуваченого іншого більш м`якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, оскільки вони не забезпечать його належної процесуальної поведінки під час судового розгляду кримінального провадження.

З такими висновками місцевого суду погоджується і суд апеляційної інстанції.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст. ст. 197 та 199 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого на 60 днів.

На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою та відсутні підстави для застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.

Доводи апеляційної скарги про надмірну тривалість перебування обвинуваченого під вартою апеляційний суд вважає не доречними, тому що вивченням наданих судом першої інстанції та сторонами матеріалів вбачається, що розгляд справи місцевим судом проводиться згідно вимог КПК України, його тривалість залежить від кількох чинників, як об`єктивних так і суб`єктивних та на які суд апеляційної інстанції не має законних підстав для впливу.

Апеляційний суд звертає увагу, на те, що суд апеляційної інстанції на даній стадії кримінального процесу позбавлений можливості перевіряти фактичні обставини справи та доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки це належить до компетенції місцевого суду під час розгляду кримінального провадження по суті, тому зазначені доводи апелянта є передчасними.

З огляду на викладене, доводи обвинуваченого про недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відсутність підстав для продовження відносно нього строку тримання під вартою, слід визнати необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам виділеного провадження.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 та 419 КПК, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Ухвалу Канівського міськрайсуду Черкаської обл. від 12.02.2025 р., якою задоволено клопотання прокурора та відносно обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 12.04.2025 р. включно - залишити без змін.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді